Інфляція у 2018 році не зможе “з’їсти” підвищенні пенсії і зарплати – Павло Розенко

Що стоїть за заявою Міжнародного валютного фонду щодо “нестійкості” пенсійної реформи в Україні, як і коли буде введено накопичувальну пенсію в Україні і що це означатиме для роботодавців, коли чекати нового підвищення пенсій і зарплат та як уряд збирається вирішити питання військових пенсій та пенсій для людей з великим стажем, але малою зарплатнею – про це розповів віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко у інтерв’ю Світлані Орловській на телеканалі “Прямий”.

– МВФ розкритикував пенсійну реформу. Тут якось незрозуміло написано. Що він має на увазі? “Законодавство про пенсійну реформу містить низку важливих положень, які потрібні для модернізації пенсійної системи. Водночас є певні вади, які нівелюють передбачуване законодавством стимулювання громадян, що пропрацювали триваліший термін і зробили більші внески в пенсійну систему. Це робить пенсійну систему нестійкою, і ми вважаємо, що потрібна певна робота з усунення цих вад”. Тобто МВФ розраховує на внесення деяких змін до пенсійної реформи. Не дуже зрозуміло. Що мав на увазі МВФ?

Хочу сказати про те, що повідомлення про думку МВФ починається з того, що все-таки МВФ вітає ухвалення пенсійної реформи в Україні. Але я хочу сказати, перш за все, для наших співгромадянин, яких найбільше цікавить доля пенсійної системи, які по-різному сприйняли підняття пенсій. Бо комусь осучаснили пенсію на 150 гривень, комусь на 2-2,5 тисячі. Але я всім хочу сказати одне. І це стосується те ж саме і МВФ. 1 жовтня відбувся не вступ в дію пенсійної реформи – ми лише почали. Стартувала пенсійна реформа. Насправді це досить серйозний і довгий процес. І ще будуть у нас, і ще ми будемо проводити осучаснення пенсій і підняття пенсій. Ми будемо і далі вдосконалювати пенсійну систему. Ми будемо обов’язково, як це написано в прикінцевих положеннях цього закону, вводити в Україні накопичувальну пенсійну систему.

– Це з 1 січня 2019 року. Так само є вже наперед запитання.

Система пенсійного страхування, накопичувальна система. Тобто це процес. Не треба нікому ставитись до того, що, все, нам осучаснили пенсію лише на 150 чи 200 гривень – все, катастрофа, більше нічого. Ні, буде. Будемо рухатися далі, будуть наступні етапи проведення пенсійної реформи. Будемо і далі піднімати пенсії, будемо осучаснювати. Але будемо і вводити нові механізми захисту соціальних прав уже непрацюючих громадян. І все-таки ми прийдемо до того, що в майбутньому українці будуть отримувати пенсії з трьох джерел: із солідарної пенсійної системи, яка зараз є, із накопичувальної обов’язково системи і із недержавного пенсійного страхування. Це вже власний вибір людини, якщо вони захочуть задіяти в майбутньому в пенсійному страхуванні цей третій елемент.

Таким чином, тільки тоді ми зможемо сказати, що все, пенсійна система є стала, вона закінчила своє реформування, і Україна стала на цю модель. Поки ми рухаємося вперед. У тому числі, з МВФ ми готові обговорювати подальші свої кроки. Ми готові сприймати зауваження. І я думаю, що при найближчих візитах експертів МВФ чи місії МВФ ми, безумовно, з ними обміняємося питаннями.

– Тобто при консультаціях стане більш зрозуміло, на чому вони акцентують увагу.

Безумовно. І конкретика, де вони мають загрозу. Все-таки давайте говорити відверто. Пенсійна реформа тільки стартувала, і говорити апріорі, що щось в ній в майбутньому відобразиться не так, – все-таки це прогнози. Прогнози мають таку властивість не виправдовуватися. Тому буде рухатися далі пенсійна реформа, будемо дивитися, що спрацювало, що не спрацювало. Ми готові вносити відповідні корективи в пенсійну систему, навіть коригувати ту реформу, яка була ухвалена в жовтні місяці.

– Тепер більш конкретно і предметно по цим нюансам. Загалом кажуть про це осучаснення, яке відбулося не для всіх. Особливо є люди, в яких 30-40 років страховий трудовий стаж, але за рахунок того, що вони отримували мізерну зарплатню, то і це осучаснення пенсій відбулось мізерне. Ви кажете, що в майбутньому напрацюємо механізми. А вони хочуть в найближчому майбутньому, вже цього року отримувати нормальну пенсію. Що ви можете сказати?

Я розумію. Безумовно, я як людина, яка займається фахово соціальною політикою, я хотів би щоб всім і відразу було підвищено в два-три рази пенсії. Це моє бажання, це моя мета. Я би теж цього хотів би дуже сильно. Але ми опираємося на конкретний ресурс, який має додаткова пенсійна система. Ми отримали на жовтень місяць додатково в Пенсійний фонд 20 мільярдів гривень. От у нас сьогодні, скажемо так, є цей ресурс, і нам варто його розподілити. Давайте з вами просто швидко дуже розподілимо ресурс. Стоять між нами дві людини – одна людина 65 років і другій 65 років. В однієї страховий стаж 35 років і в іншої. Ми про них більше нічого не знаємо. У нас є тисяча гривень. Перша наша з вами мета – це давайте поділимо їм порівну: тому 500 гривень і іншому 500 гривень. Справедливо начебто? Справедливо. А тепер ми починаємо дізнаватися про тих людей більше. І виявляється, що в одного 35 років стаж, а в іншого 30. В одного була заробітна плата, він працював на шкідливому підприємстві і втратив своє здоров’я, можливо, на шахті. Але він 35 років працював, він заробив певні професійні хвороби. У нього була велика зарплата. І він з цієї великої зарплати сплачував внески в той же Пенсійний фонд. І людина працювала так… ну, 30 років – це середній стаж. Через раз працював. Поважна професія – чи двірник, чи охоронець. Але у нього був вільний спосіб життя. І коли говоримо – давайте тепер обом по 500 гривень – ми скажемо: слухайте, а це несправедливо. Тому, так, той, хто більший внесок зробив у минулому в пенсійну систему, він отримав 850 гривень. А той, хто менше, хто… або так складалося, що в нього була мінімальна заробітна плата – він отримав 150 гривень.

Вибачте, я теж не винен в тому, що при Радянському Союзі існувала ціла група людей, які отримували мізерні зарплати. Да, так було. Да, так сталося. Але теж зробити зрівнялівку – це теж несправедливо. Тому ми сьогодні говоримо про те, що ми будемо рухатися далі. І нещодавно прем’єр-міністр говорив про те, що наступним етапом для нас – це є пенсії військовослужбовцям. І друге – ми маємо справді щось зробити і внести певні пропозиції. Я сподіваюся, Мінсоцполітики внесе такі пропозиції щодо того людей, які мають справді високий стаж, але працювали на мізерну заробітну плату. Тому ми не стоїмо на місці, ми не зупиняємося, ми рухаємося далі.

– Вузи закриваються до весни, тому що немає чим платити за тепло. Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук каже: “Держава не в стані покривати субсидіями населення і бюджетну сферу. Накопичились борги за енергоносії – порядка 20 мільярдів гривень. І це без урахування боргів минулих період. А поточні оплати споживачів за поставлене тепло та електроенергію, перш за все, йдуть на зарплатню і поточні розходи”. Тобто держава не в змозі субсидіями покривати. І тому доводиться вузам закриватися до весни.

По-перше, я хочу сказати, субсидії передбачені не для установ і організацій, а субсидії передбачені для громадян, тобто для родин, конкретно для людей. І вони встановлюються в залежності від, умовно кажучи, їхніх доходів. І в залежності від їхніх доходів їхня оплата частково компенсується за рахунок держави. Тобто це стосується громадян. І тут держава виконує перед людьми свої всі зобов’язання. Біля 7 мільйонів українських родин отримують вже третій рік. Ми три роки тому реформували систему субсидій, зробили її простою, зрозумілою. Теж було дуже багато історій про те, що вона працювати не буде. Нам експерти різні розказували, що це все неправильно, це не так, це людей обманюють. Ні. Три роки пройшло – система працює. Кожна людина, яка потребує соціального захисту, її отримує.

Щодо установ, в даному випадку університетів. Ну, знаєте, з одного боку, ті ж самі експерти розказують про те, що ви не маєте права втручатися в діяльність навчальних закладів, бо це є незалежні установи, ви не маєте права їм диктувати, які навчальні програми робити, кого ректором чи проректором, – це їхнє самоврядування, вони мають це зробити. З іншого боку, держава, втручайтеся в навчальний процес. Ні, у нас прийнятий новий закон… Це трошки не моя тема. Я не займаюся системою освіти. Але, тим не менше, у нас прийнятий новий закон про освіту, де ці всі вищі навчальні заклади, як раніше називалися, третього-четвертого рівнів, – це є самоврядні інституції. І уряд не буде нікому і не має права диктувати, коли і в який період їм навчати наших дітей. Якщо навчальний заклад з метою ефективного використання власних коштів вирішив, що їм краще працювати не в лютому-травні, а працювати і навчати дітей з березня по червень – це той самий період часу, тільки посунути на березень місяць, – будь ласка, це є повноваження навчальних закладів. І подивіться зараз в соцмережах…

– Але ж ви говорите, що вони це роблять вимушено.

Зараз всі згадують, як вони навчалися 5-7 років тому. І всі кажуть про те, що, да, і ми навчалися колись в лютому місяці, але ми сиділи, вибачте, в трьох кофтах і в куртках на парах, і у нас сніг трохи не йшов на наші, так би мовити, зошити, коли ми писали, але ми навчалися. Так от, в мене теж є питання як у батька, в якого двоє дітей є студентами: що краще, сидіти в холодних аудиторіях, коли падає сніг, чи все-таки посунути на один місяць навчання за рахунок червня місяця, щоб дитина спокійно собі в нормальних умовах могла працювати? Щодо того, в яких умовах працюють діти. Да, це питання до навчальних закладів.

А якщо взяти Київський університет – не вина, умовно кажучи, Київського університету, що у них збудовані їхні корпуси по технологіям невідомо яких, 50 років минулого століття, коли слово “енергозбереження” навіть не використовувалося. Я знаю ці аудиторії, коли там скло і бетон. Як його утеплити, як його перебудувати? Але сподіваюся, що навчальні заклади все-таки будуть вкладати в енергоефективність і робити умови для навчання студентів, безумовно, більш прийнятними. А те, що змістили на місяць навчання – я особисто в цьому трагедії не бачу.

– Повертаючись до пенсійної реформи: те, що у нас запрацює з 1 січня 2019 року накопичувальна система. Вже зараз лунають запитання, такі припущення і побоювання, що зростуть податки, зокрема, і для роботодавців, і для працівників із введенням накопичувальної системи.

Ні. Я вважаю, що у нас є абсолютно всі можливості для того, щоб в межах існуючого податкового навантаження – і на фонд оплати праці, і на працівників – вирішити питання введення накопичувальної системи. Тим більше, що у нас пропонується абсолютно поступовий варіант збільшення внесків в недержавне пенсійне страхування, в накопичувальну систему. Початок – від 2% і завершуючи 7% заробітної плати. Але це можна вирішити в межах нинішнього навантаження на фонд оплати праці. Тобто я переконаний, що з введенням накопичувальної системи загальна сума податків ані на працівника, ані на роботодавця не збільшиться. Тобто у нас є абсолютно спокійна можливість за рахунок певної економії зробити цільові внески в накопичувальну систему.

Це і буде тією системою, яка забезпечить диференціацію пенсій в залежності від стажу роботи і від того внеску, який буде вносити людина. Це буде персоніфікований рахунок людини. Це ми можемо сказати, що ми тоді досягнемо адресності в наданні пенсій. І саме головне, що розмір пенсійного забезпечення в майбутньому за трирівневою системою, очевидно, буде більшим, ніж за нинішньої одноканальної солідарної системи.

– Ще один момент. Буквально на початку січня в інтерв’ю одному з телеканалів ви заявили, що інфляція – це вже не так і погано, і що ви вірити в зростання економіки. І головне при цьому, щоб забезпечити виплату соцстандартів, особливо мінімальні пенсії і мінімальні зарплатні. Ви вірити в те, що вдасться за інфляції, якщо ще буде подальше зростання, забезпечити виплату соцстандартів на рівні все ж таки?

Здорова інфляція, безумовно, нормальна інфляція на всіх рівнях… Безумовно, 40% інфляції – це ненормально. Це однозначно. Але здорова інфляція в межах п’яти, а для України 7-9% – це абсолютно нормальний процес. Це означає, що економіка працює, що таким чином все-таки в економіки з’являється ресурс для своєї подальшої модернізації. Що значить “нормальна”? Згадаємо давайте 2014-15 рік. Інфляція за два роки – 50-60%. Сьогодні по минулому року – приблизно 11%. Це є крок вперед? Я вважаю, що це означає, що, в принципі, влада з питанням інфляційного виклику справилася: коли із 50% тоді ми сьогодні маємо 10%. Так, для України це все одно багато. Так, безумовно, люди це відчувають. І рухатися далі.

Але мінімальна заробітна плата в минулому році зросла на 100%. І внаслідок цього заробітні плати в цілому, з урахуванням реальної заробітної плати, відкидаючи вже відсоток інфляції, зросли на 28%. Це враховуючи вже інфляцію. Тобто темпи зростання заробітних плат значно в минулому році перевищують інфляційні процеси в Україні. І в цьому році, я переконаний, у нас знову з 1 січня мінімальна заробітна плата – 3723 гривень. Це на 18% більше, ніж мінімальна заробітна плата в 3200, яка була в минулому році. 18% зростання заробітних плат. Чи буде інфляція в наступному році 18%? Однозначно, що ні. Вона буде значно менша. Я сподіваюся, вона буде менше 10%. І ми говоримо про те, що навіть цей показник – 3723 гривні – не кінцевий.

Є ініціатива президента України – я її абсолютно повністю підтримую – що за підсумками першого кварталу ми зможемо повернутися до питання і розглянути можливість підвищення мінімальної зарплати до 4100 гривень.

Для нас базове завдання – і це ідеологія, я вважаю, нинішньої влади – забезпечити зростання соціальних стандартів темпами вищими, ніж інфляційні процеси. В минулому році ми все-таки цього досягнули. Так, можливо, люди хочуть ще більше. Можливо, втрати 2014-15 років, в тому числі різке зниження курсу гривні в тих роках, дуже боляче по людям вдарило. Вони хочуть швидше відшкодувати процеси. Але тут нам головне теж, щоб ми розпоряджалися тими ресурсами, які заробляє економіка. Бо якщо ми підемо – погане слово, але є таке слово – в “блуд” і почнемо друкувати гроші і роздавати нічим не підкріплені гроші у вигляді фантиків людям, – от тоді інфляція буде не 10%, а буде інфляція тоді 110%. Нинішній уряд на це ніколи не піде.

З’являється у нас ресурс – ми відразу його спрямовуємо на підняття соціальних стандартів: зарплат, пенсій і так далі. Це ми продемонстрували 12 жовтня минулого року, коли у нас з’явився додатковий ресурс у 20 мільярдів в Пенсійному фонді. І ми його відразу спрямували на підвищення пенсій. Так будемо рухатися і далі.

– Цього року Національна кіностудія імені Довженка святкує своє 90-річчя. Я знаю, що ви дали доручення розробити відповідний законопроект про стратегію розвитку і модернізації кіностудії імені Олександра Довженка.

У минулому році нам є чим пишатися. Ухвалений Верховною Радою за ініціативи, в тому числі, президента новий закон про державну підтримку кінематографії дає вже перші свої результати. Слухайте, в минулому році 40 прем’єр українських фільмів вийшли на екрани України і світу. 40 українських фільмів.

– Яка ваша улюблена стрічка?

Мені, наприклад, дуже подобаються “Кіборги”, “Червоний”, “Межа”. Прекрасний дебют “Стрімголов” молодого режисера. Тобто є ціла низка картин. І саме головне – це не просто кінокартини, які поставили галочку. Вони здобувають сьогодні, скажемо так, міжнародне визнання. Три українських роботи були висунені на премію “Оскар” за кращий іноземний фільм. Три українських фільми. Тобто ми є свідками ренесансу українського кіно.

Що стосується Національної студії імені Довженка, давайте будемо говорити відверто. В минулому всі зусилля попередніх влад робилися на те, щоб фактично зруйнувати цю славетну студію. Тому що земля в центрі Києві коштує дуже дорого. Ми підемо зовсім іншим шляхом. Фактично у студії Довженка залишилася слава, залишилося ім’я і залишилися павільйони. Безумовно, залишився дух. Сьогодні очолив кіностудію відомий кінорежисер і продюсер Олесь Янчук. І я сподіваюся, що спільно нова влада, новий склад нашого уряду зробить все для того, щоб ренесанс українського кіно стосувався в тому числі і ренесансу Національної кіностудії імені Довженка, щоб вона свою славу кіностудії зі світовим рівнем могла рухати далі.

Безумовно, є незадовільним те, що якщо раніше на кіностудії знімалося 15-20 фільмів в рік, то зараз, в минулому-позаминулому – лише по одному фільму. Це ненормальна ситуація, і ми це змінимо.

Нагадаємо, прем’єр-міністр України Володимир Гройсман вважає, що законопроект про перерахунок пенсій військовослужбовцям необхідно ухвалити у Верховній Раді в лютому, але застосовувати його будуть із 1 січня 2018 року.

Як повідомлялося раніше, станом на 12 січня 2018 року спрямовано 16,1 млрд. грн. на виплату пенсій, що становить 53 % місячної потреби.

Також прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що у 2019 році Кабінет міністрів України підвищить пенсії людям із великим стажем роботи, але маленькою заробітною платою.

Як повідомляв “Прямий”, пенсійна реформа, що передбачає збільшення пенсій та автоматичну індексацію, а також підвищення необхідного стажу для виходу на пенсію, набула чинності 11 жовтня.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.