Кожного дня влаштовував свято: історія військовополоненого моряка Андрія Шевченка

Це історія Андрія Шевченка, військовополоненого моряка, одного з 24 захоплених військами Російської Федерації біля Керченської протоки 25 листопада 2018 року. У спецпроекті “Прямого” батьки розповіли історію хлопця, щоб кожен українець знав, який шлях пройшов один із українських героїв.

Перші слова і перші несміливі поступи по килиму. Однорічну Дашу ще кожної хвилини треба підхоплювати, аби не впала. Треба тримати міцними татовими руками. Але тат вдома немає – його тримають у полоні.

“Сказати, що я відчувала у той момент? Нібито земля з-під ніг пішла. Усе. Я не розуміла, що мені робити далі, як бути далі в цій ситуації”, – розповідає дружина військовополоненого моряка Анастасія.

Трагедія в Керченській протоці, напад на українських моряків – новина, яка інформаційною хвилею потопила одразу 24 родини. А серед них і молода матуся з донечкою на руках та рідна сестра моряка, які раптом дізналися, що і їхній 27-річний Андрій Шевченко, який служив мічманом на буксирі “Яни Капу”, сьогодні додому не повернеться.

“Як тільки це сталося, був тільки один телефонний дзвінок, який йому дозволили зробити. Він подзвонив і повідомив про те, що не хвилюйтеся, у мене все нормально, і дивіться за Дашею”, – ділиться спогадами сестра моряка Тетяна.

Читайте також: історію військовополоненого моряка Олега Мельничука.

А далі – режим повної тиші. Андрія буквально переконували: там, за далеким кордоном, вдома всі забули про тебе.

“Я читала цей лист і я плакала. Він прожив Новий рік і Різдво з думками, що я його не чекаю, тому що він не отримав жодного листа від мене”, – каже дружина.

А Настя чи не щодня надсилала нові листи, мокрі та солоні від сліз та гіркі від страждань. Допоки її коханий там один у камері, вона так само одинока вдома і не може пояснити донечці, чому на Різдво тато не приїхав.

“Він написав: “Чому Настя мені не пише, чому ви не розповідаєте про Дашу? Вона мене що, не чекає?” Я сиділа, читала і плакала. Ось так ось прожити ось ці ось, грубо кажучи, всі сімейні свята з такими думками, в такому місці … Тобто, те, що пережив він у той момент, я нікому не побажаю пережити”, – розповіла Настя.

Читайте також: історію військовополоненого моряка Романа Мокряка.

Свого Андрія Настя зустріла ще зовсім сухопутним молодим хлопцем. Хай куди б вона не звертала, її дорога завжди перетиналася з Андрієвою. Вони навіть навчалися один навпроти одного.

“Ми навчались у технікумах, але різних. У нього технікум на одному перехресті, у мене на другому. Кохання на світлофорі”, – згадує дружина моряка.

Тоді їм здавалося, що все їхнє життя буде із зеленим світлом. Навіть те, що її Андрій хоче пов’язати своє життя із морем, дівчину навіть не здивувало. Він завжди був особливим, завжди страшенним романтиком, який любив життя та майже кожного дня влаштовував свято, наче передчуваючи, що він має так багато встигнути, допоки не побачить на своєму шляху червоне світло та не почує над головою свист ворожих куль.

У дитинстві Андрій Шевченко жодного разу не бачив море. У рідному селі із водойм – хіба що неглибока річка. Та хлопець вже змалечку знав: він буде там, де глибока блакить моря, де сонце тоне в горизонті, а чайки підспівують в такт хвиль – він буде моряком. Тож в 11 році хлопець закінчив Білгород-Дністровський рибопромисловий технікум і в тому ж році підписав контракт з Військово-морськими силами Збройних сил України. А вже за три роки потому статний та досвідчений моряк освідчився коханій.

Андрій та Настя одружилися у найстрашніший для України рік. Рік, наслідки якого так фатально відгукнулися закоханим вже зараз. Тоді від нас по живому відрізали Крим, а тепер ті ж окупанти, не змінюючи координат, у тому ж нашому морі вирвали із обіймів родин 24 українських моряка.

Та бій з української сторони ніколи не буде програний. Так, хай допоки ворогу здається, що Андрій Шевченко, мічман буксиру “Яни Капу”, в чужій камері наче зовсім один. Та хлопцеві достатньо ввечері просто поглянути на небо, аби там знайти найяскравішу зірку, яка сяє наче очі його однорічної донечки. Саме вона і стане його дороговказом до дому, де вже його чекає маленька Даша, готова сказати своє перше свідоме слово – “тато”.

Читайте також: історію військовополоненого моряка Богдана Головаша.

Нагадаємо, у спецпроекті “Прямого” батько та мати нареченої Сергія Чуліби розповіли історію моряка, щоб кожен українець знав, який шлях пройшов один із українських героїв.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.