У неділю небайдужі харків’яни з патріотичних організацій скинули погруддя маршала Георгія Жукова. Історична персоналія “маршала Перемоги” стала причини суспільного нагнітання в Харкові після того, як міський голова Геннадій Кернес у День перемоги над нацизмом закликав перейменувати проспект Петра Григоренка на проспект маршала Жукова. Думки харків’ян з цього приводу розділились — одні підтримують таку ініціативу, вказуючи на подвиги полководця, а інші ж — категорично проти, називаючи маршал “людоїдом”.

Про те, хто ж такий Жуков – “маршал Перемоги” чи “людоїд, який гноїв людей” розбирався журналіст “Прямого”.

“Скорняжных дел мастер”

Георгій Жуков народився 1896 року в селі Стрєлкова, що зараз в Калузькій області РФ, в селянській родині. Жуков писав в біографії, що його родина була дуже бідною, однак це була неправда, родина володіла досить великим господарством: власний будинок, корова, телята, земельні наділи, домашня птиця та навіть кінь, що було досить рідкісно для селянських родин того часу. Тобто Жуков був родом з ненависних радянській владі куркулів, а не сільської бідноти.

Георгій Жуков в часи своєї кушнірської кар’єри

Після закінчення початкової школи Жуков поїхав у Москву на навчання до дядька, який був відомим кушніром. Тут також випливає містична історія про те, що Жуков мучився в учнях у дядька, який вимагав називати його “хазяїном”, а Жуков називав “дядьою Мішою”. Насправді Жуков жив в дядька на правах члена родини та користувався всіма благами, згодом сам став “скорняжных дел мастером” і жив у своє задоволення, орендуючи кімнату в Москві. Згадується, що Жуков був завсідником театрів та “грозою” дівчат в окрузі.

Початок військової кар’єри

Військову кар’єру Жуков почав в царській армії, куди його мобілізували в 1915 році. Служив в кавалерії на Південно-Західному фронті. Під кінець війни був важко поранений. Закінчив війну унтер-офіцером з двома Георгіївськими хрестами. 1919 Жуков вступає в ВКП(б), до того, як згадують, він був абсолютно аполітичний.

Георгій Жуков в званні унтер-офіцера царської армії

До 1920 року Жуков воює на боці Червоної армії простим солдатом, бере участь в боях проти уральського козацтва, згодом бере участі у відомих боях під Царицином. Уже в 1920 році — новий виток в кар’єрі Жукова — він завершує кавалерійські курси й отримує офіцерську посаду командира взводу, а згодом і ескадрону (рота в кавалерії).

В 1920-тих Жуков відзначився в придушенні селянських повстань на Тамбовщині. Зокрема свою першу нагороду, орден Червоного Прапора, майбутній маршал отримав саме за участь в придушенні селянського Антонівського повстання.

Після придушення повстання Жуков отримує новий кар’єрний щабель — його направляють в Вищу кавалерійську школу у Ленінграді. По завершенню школи, Жуков вирішив відзначитись перед начальством, і вирішив дістатись місця служби в Білорусі верхом на конях. Наслідок такого рейду окрім премій стало виснаження коней та кавалеристів. Коні втратили у вазі 8-12 кілограмів, а вершники – 5-6 кілограмів.
В Білорусі Жуков певний час викладав в Білоруському державному університеті допризовну підготовку, а згодом, служив під патронатом легендарного більшовика Уборевича. В 1937 Жукова підвищать до комдива (генеральське звання), в той час. коли більшість його колег поїде освоювати простори ГУЛАГу.

Георгій Жуков на посаді комкора в Монголії в 1939 році

Уже в 1939 році Жуков отримає новий кар’єрний виток — його призначать командиром армійського корпусу в Монголії. Це дуже позитивно зіграло на кар’єрі Жукова — його оминули сталінські чистки в армії, йому вдалося розгромити японську армію під Халхін-Голом та не взяти участі в провальній радянсько-фінській війні.

На початок Другої світової війни — Жуков був одним з найбільш блискучих представників армійського істеблішменту в СРСР.

Друга світова війна

У Другу світову Жуков вступив у 1940 році. Бувши командувачем Південного фронту, генерал армії Жуков брав участь в так званому “Бессарабському поході” – анексії Бессарабії та Північної Буковини в Румунії.

У січні 1941 року Жуков бере участь в оперативно-стратегічних іграх Генерального Штабу, які фактично імітували готовність до вторгнення в Східну Прусію. Після участі в масштабних навчаннях Жуков отримав свій ще один кар’єрний зліт — посаду начальника Генерального штабу, а згодом і члена Ставки Верхноголовнокомандувача.

Георгій Жуков і Костянтин Тимошенко під час “Бесарабського походу” 1940

“Может быть использован с пользой для дела по должности помкомдива или командира мехсоединения при условии пропуска через соответствующие курсы. На штабную или преподавательскую работу назначен быть не может — органически её ненавидит”, – охарактеризовував колишній начальник Жукова по службі в Білорусі маршал Костянтин Рокосовський.

Про військові таланти Жукова на початку радянсько-німецької війни в 1941-42 роках можна знайти у спогадах маршала Андрія Єременка:

“Тут слід сказати, що жуковське оперативне мистецтво — це перевага в силах у 5—6 разів, інакше він не буде братися за справу. Він не вмінням воював, а кількістю, і на крові будував свою кар’єру. Ми своїми поспішними діями на півдні не дали розвинутися помилці супротивника — маневру на півночі — до катастрофи, і все це від нерозуміння обстановки Жуковим. Він і Сталіна підбив на це. Прикро, що через цей прорахунок марно пролилося багато крові. Ось тобі й Жуков — а-ля Наполеон”.

Також уже наративною є розповідь американського президента і головнокомандувача силами антигітлерівської коаліції Двайта Ейзенхауера:

“Дуже показовим був його опис російського методу наступу через мінні поля. Німецькі мінні поля, вкриті оборонним вогнем, були серйозними тактичними перешкодами. Пробиватися крізь них завжди було важкою справою, хоча наші фахівці винайшли всі мислимі механічні пристрої для безпечного знищення. Маршал Жуков поділився зі мною своєю практикою: “Є два види мін: одна — міна для піхоти, а інша — автомобільна міна. Коли ми приходимо на мінне поле, то наша піхота атакує точно так, як його б не було. Втрати, які ми отримуємо від мін, ми вважаємо рівними тим, які отримали б від кулеметів та артилерії, якщо б німці вирішили захищати цей конкретний район з допомогою сильних угруповань військ. Атакуюча піхота не підривається на машинних мінах, тому після того, як вони проникли на дальню сторону поля, вони формують плацдарм, після чого інженери підходять і викопують канали, через які можуть пройти транспортні засоби”.

Георгій Жуков на посаді начальника Генштабу 1941 рік

У 1943 Жукову присвоюють звання маршала. Він відповідає за всі важливі операції — прорив блокади Ленінграда, наступ у Курській битві.

“Жуков Г. К. відмовився навіть санкціонувати мою пропозицію про початок артилерійської контрпідготовки, надавши розв’язання цього питання мені, як командувачу фронтом. Зважитися на цей захід необхідно було негайно, бо на запит Ставки не дозволяв час. У Ставку подзвонив Г. К. Жуков приблизно близько 10 години 5 липня, доповівши по ВЧ в моїй присутності Сталіну про те (передаю дослівно), що Костін (мій псевдонім) військами керує впевнено і твердо і що наступ противника успішно відбивається. Тут же він попросив дозволу відбути йому до Соколовського. Після цієї розмови негайно від нас поїхав. Ось так виглядало фактично перебування Жукова Г. К. на Центральному фронті. У підготовчий до операції період Жуков Г.К. у нас на Центральному фронті не бував жодного разу“, – згадую про події Курською дуги Рокосовський.

ПОПЕРЕДНИКИ І МЕР: ЗЕЛЕНСЬКИЙ САМОУСУНУВСЯ ВІД ПРОБЛЕМИ ЗНЕСЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА ЖУКОВУ У ХАРКОВІ

В 1944 році — Жуков керує однією з найбільших операцій у свої кар’єрі — Корсунь-Шевченківським котлом.В процесі проведення операції генерал Конєв звинуватив Жукова і Ватутіна в бездіяльності щодо оточеної німецької угруповання, що вело до її прориву з оточення. В результаті звернення Конєва до Сталіна внутрішній фронт оточення був повністю переданий під командування Конєва. Цей епізод додатково ускладнив відносини Жукова і Конєва. У 1945  Жуков і Конєв проводять Вісло-Одерську операцію. Потім буде штурм Берліна, підписання капітуляції Німеччиною і парад у Москві.

Георгій Жуков з союзниками по Антигітелрівській коаліції

Під час взяття Берліну стався один з найбільш показових щодо ставлення Жукова до солдатів, випадків. Жуков мав першим в’їхати в Берлін, але його джип обігнала вантажівка, яка везла снаряди на позиції. “Маршал Перемоги” наказав наздогнати водія. Коли переляканого солдата доставили до Жукова, він порвав його права давши наказ: “Побити, обісцяти й викинути в канаву”.

Маршал Перемоги

Після війни навколо Жукова сформувався культ “Маршала Перемоги”, зокрема завдяки великій шані офіцерів та генералів, які були зобов’язані маршалу власною кар’єрою. Розуміючи, що Жуков бачить в собі нового Наполеона, Сталін завдяки спецслужбам почав формувати чорне досьє на полководця.

Так виникла відома “Справа трофеїв”. Комісія з’ясувала, що Жуков вивіз з Берліну близько 70 ювелірних прикрас, 740 одиниць срібного посуду, крім того ще до 30 кілограмів різних срібних виробів, до 50 дорогих килимів та гобеленів, понад 60 картин, що мають велику художню цінність, близько 3 700 метрів шовку, вовни, парчі, оксамиту.

“Як був кушніром, так ним і лишився” – резюмував таке мародерство Сталін.

Від ідеї знищити Жукова фізично відмовились, тому було заслання до Одеси, а згодом Уралу. Після смерті Сталіна буде черговий зліт в кар’єрі — посада міністра оборони СРСР. В 1957 Жуков попаде в опалу і після цього решту часу проведе на дачі.

Георгій Жуков на посаді міністра оборони СРСР

В 1961 році вийде тритомник “Історія Великої Вітчизняної війни”, в якому Жукова згадують лише в провальних операціях. На противагу цьому він намагатиметься опублікувати власні мемуари, які довго блокуватиме “сірий кардинал” ЦК КПРС — третій секретар Михайло Андрійович Суслов, вимагаючи вставити в них розповіді про те, як Жуков радився з Брежнєвим, який на той час був полковником-політруком. Врешті-решт у світ вийшли мемуари Жукова з масою правок, які, щоправда, не змогли до кінця відбілити його образ. Помер “маршал Перемоги” в опалі в 1974 році.

Читайте також: Від табличок до способу мислення: що змінює декомунізація в Україні

Підготував Ігор Кромф.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.