Ми мусимо стати владою. Ми. Ветерани

Джерело: Facebook-сторінка автора

Я нічого не писав про огидний номер “Кварталу-95”, про футболки “Ухилянт”, про те що як з’ясувалося, син Мосейчук сидить за кордоном і служити в ЗСУ не збирається.

По-перше, не бачу сенсу. Влада явно вирішила зробити ухилянтів винними у всіх провалах на фронті. Ну тобто, організувати оновлення даних у ТЦК вони не можуть, поліцію і місцеву владу до мобілізації не залучають, українців за кордоном мордують, поліція під бронею, 85% військовозобов’язаних (переважно – ядерний електорат Зеленського) сидять у тилу і розповідають як вони героїчно донатять на ЗСУ 200 грн на місяць – а винним роблять гіпотетичного ухилянта.

Я внесу ясність. Я не маю претензій до працівників залізниці, електромереж (по яких стріляють), “Нової пошти”, комунальних служб, працівників підприємств що приносять країні живі гроші, простіше – до всіх працівників критичної інфраструктури та підприємств, що дають броню. Я не з чуток знаю, війна – не тільки штурм посадок і чергування на нулі. Аби арта стріляла точно, над ціллю має літати БПЛА. А аби БПЛА літав, хтось має його зробити, хтось – облітати у тилу, а хтось – навчити пілота, при чому так, аби апарат не був втрачений на першому-третьому вильоті.

А маю претензії до тих, хто бігає від повісток і тих хто на повістки не з’являється – а таких чимало.

Але толку галасувати про них зараз? Сказано вже все що можна. Далі розмова буде після війни.

І отут – друге. Так, “Квартал-95” відкрито знущається з військових, а ухилянти в тилу ходять героями й навіть не приховують що вони бігають від армії. І це, як на мене, дуже добре. Це не дає нам, тим хто служить, впасти в ілюзії.

Так, ці типи нас зневажають. Так, після війни вони щосили  чинитимуть спроби з одного боку заткнути нам роти “пільгами й виплатами”, які швидко зжере інфляція, а з іншого боку – розповідати як вони нас “туди не посилали”.

Повірте, це буде масово. Об нас намагатимуться витирати ноги й записувати в люди другого сорту.

Тому ми, фронтовики, маємо щільно триматися один за одного. Побратим за побратима. Допомагати одне одному. Працювати одне з одним. Ми прикривали одне одного вогнем і ділилися одне з одним пакетом сухпаю? Ми опікувалися слабшим зі свого взводу і тягнули його за собою? Те саме маємо робити в бізнесі та на державній службі.

А кожного, хто лізтиме у владу, ми маємо гучно питати: “Пане коханий, а чим ти довів, що Україна тобі не байдужа? Ти водив потяги? Ти ремонтував розбиту “Шахедом” електромережу? Ти служив у ЗСУ? Чим ти займався, коли Україна була у скруті?” Мусимо питати й вимагати відповіді.

А ще ми мусимо стати владою. Ми. Ветерани. Бо ветерану не треба доводити свій патріотизм, він за свою країну життям і здоров’ям ризикнув.

Кожна футболка “Я ухилянт” і кожен огидний номер “Кварталу” – нам нагадування. Вони нас не посилали – не їм казати що нам робити тепер.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.