Не здамося і не підемо на співпрацю: історія військовополоненого моряка Андрія Оприска

Це історія Андрія Оприска, військовополоненого моряка, одного з 24 захоплених військами Російської Федерації біля Керченської протоки 25 листопада 2018 року. У спецпроекті “Прямого” батьки розповіли історію хлопця, щоб кожен українець знав, який шлях пройшов один із українських героїв.

“Вишиванка чекає на нього. Він приїжджав у відпустку, йшов до церкви і одягав. Деколи у формі йшов, а деколи одягав такі вишиванки”, – розповідає мати Андрія Оприска Ольга.

Здається, ці вишиванки ще пам’ятають тепло тіла та стійко тримають запах церковного ладану з ароматом парфумів 47-річного Андрія Оприска, старшого матроса корабля “Нікополь”, який ще донедавна кожної неділі ходив із мамою до церквою. А нині — кожного дня у полоні ворога.

“Навіть не знаю, які слова підібрати. Що зробиш? Триматися треба. Віримо, що все буде добре. Багато наших полонених визволили, і їх — також”, – каже сусідка родини військовополоненого моряка Оксана Яців.

Плисти за течією та ловити попутній вітер — це точно не про найстаршого моряка серед 24-х українських військовополонених, Андрія Оприска. Морякові вже добрих 47, і він має двох дорослих дітей: донечку 24-х років та 17-річного сина. І раптом спокій міського життя Андрій вмить змінює на морський флот.

“Він такий мужній. Він не є, як то кажуть, слабохарактерним. Він – людина, як то кажуть, слова і людина міцна, здорова. Вів культурний, тверезий спосіб життя. Він ніколи не курив, його ніхто ніколи не бачив п’яним”, – пригадує інша сусідка родини військовополоненого моряка Оксана Лукомська.

Свого часу саме сила слова втримала Андрія від служби у молоді роки. Наче бачачи сьогоднішню трагедію, крізь десятиліття, тоді ще молодого хлопця, свого єдиного сина мама просила не йти в море. І саме мамині слова надовго розгорнули життєвий човен Андрія в зовсім інший бік. Але під п’ятий десяток Андрія Оприско заслужив свій шанс на щастя. Адже це інші могли жити у великих джунглях кам’яних міст, а він же мав пливти тільки безкрайнім море. Тому у 16 році Оприско уклав контракт із державою.

“Андрій робив. Він робив ремонт тут в коридорі і приклеював камені всі”, – розповідає мати Андрія.

Все — своїми руками. Все — з любов’ю. Море захопило навіть рідний дім Андрія. Тут все мало нагадувати: тепер він на своєму місці, тепер він нарешті моряк. Аж допоки мамину хату не накрила хвиля горя – коли її сина холодна хвиля кинула на чужий берег.

“Переказував, що все нормально. Не переживай, мамо, все нормально в мене. Годують. Багато нам помогають волонтери, привозять все, що потрібно, і лікарства”, – каже Ольга.

Як Андрій Оприско потрапив саме на “Нікополь” — і досі невідомо. Адже моряк служив на зовсім іншому катері — “Вишгород”. Відтак 75-річна мама Андрія синішими за море очима довго просто молилася за невідомих українських полонених моряків, до останнього не знаючи, що й її Андрій там.

“Мамо, не переживай, у нас вже є сила, і ми не здамося, ми не підемо на якусь співпрацю, — так він мене ще заспокоював навіть, що то він не збирався десь щось міняти, якісь свої погляди чи що-небудь”, – пригадє Ольга Оприско.

Кожен куточок, кожен сантиметр цієї нині холодної одинокої хати все ще пульсує маминою любов’ю та вічною вірою, що за якусь ще мить — і її вже зовсім дорослий хлопець, мужній чоловік-офіцер, увірветься в двері та впади в обійми. Та допоки стареньку втішає тільки андріїв кіт.

“Як Андрій був, то він міг до нього більше так ластитися. А вже немає нікого — і він до мене”.

На цій чорно-білій фотографії, покритій наче оберегом-рушником, здається, час взяв паузу. Літня мати дивиться на фото і знову бачить свого малого хлопчика – сина, який нині тоне у жорстокості в чужій холодній столиці. Сина, яким, хай крізь гіркі сльози, мама так пишається і чекає, поки його корабель повернеться до її берега.

“Іноді якось так буває, що не хочеться нічого робити, якось… А тут згадаю. І то мені треба зробити, бо він приїде. Та й щоб було зроблено щось. Не знаю, як там він себе буде почувати. А що можу, та й треба зробити”, – упевнена мати полоненого українського моряка.

Читайте також: історію військовополоненого моряка Богдана Головаша.

Нагадаємо, у спецпроекті “Прямого” батько та мати нареченої Сергія Чуліби розповіли історію моряка, щоб кожен українець знав, який шлях пройшов один із українських героїв.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.