Недовіра до фінансових інституцій не дає людям змоги заощаджувати – Овчаренко
Ведучі “Прямого” Пітер Залмаєв та Кароліна Ашіон поспілкувались з головою підрозділу з управління локальними активами групи ICU Григорієм Овчаренком про ризики пенсійної реформи та про те, чому пенсіонерів необхідно підштовхувати до накопичувальної системи пенсій в приватних пенсійних фондах.
– Ви сказали, що для того, аби пенсійна реформа була запущена і була успішна, треба, щоб якомога більше громадян були в неї включені і розуміли сенс, нащо вони це роблять, і треба відштовхуватись від майбутніх пенсіонерів, віку, як ми з Пітером. Але, чесно кажучи, наше покоління вже не дуже вірить, що може розраховувати на достойні пенсії. Як з цим бути?
– Існує проблема недовіри до фінансових інституцій. І це не дає можливості громадянам заощаджувати. Минулого року, на минулій конференції, ми визначали, які найбільш важливі реформи для країни. І були визначені реформи пенсійної системи та медичного страхування.
– Так, до речі, це було одним з структурних маяків в рамках співпраці України з Міжнародним валютним фондом.
– На жаль, ми не дуже просунулися у розвитку накопичувальної системи. Проблема в тому, що багато людей не розуміють і навіть у парламенті, що це вкрай потрібно, адже існуючий стан він вкрай незадовільний для більшості наших громадян. Рівень пенсій – близько 2,5 тисяч грн – це вкрай малий рівень для того, щоб забезпечити собі нормальне життя. І завдання, яке полягає, наше і експертів, які були залучені, – прояснити, які є проблеми, для того, щоб надати це розуміння. Але велика завдання для уряду і для парламенту – просунути цю реформу. І ми бачимо, що вже знаходимося на такому передвиборчому етапі, а будь-яка реформа вона не завжди дає такі плоди, які вже можна пожати.
– Наскільки я зрозуміла, те, про що ви кажете, накопичувальна система, тут йде розподіл навантаження не тільки на робітників, а й на роботодавців та державу так само, що, в принципі, що потребує паритетного вкладу в цю накопичувальну систему.
– Так, це дійсно. Державі потрібно ініціювати, підтримувати, надавати пільги, мотивувати людей заощаджувати. Гроші не беруться нізвідки.
– Чи ризикнули б ви сьогодні вкласти гроші в якийсь приватний пенсійний фонд, якщо такі є в Україні взагалі, аби не мати справ безпосередньо з державою?
– На сьогодні існує вже більше 60 приватних пенсійних фондів. Я, здається, не дуже гарний показник для цього, бо я вже більше 10 років відкладаю в пенсійний фонд. І я розумію, чому це потрібно. Для цього потрібно взяти калькулятор і перерахувати, скільки я буду отримувати на пенсії. І більшість людей просто не розуміє, для чого це потрібно робити. І якщо б вони розуміли, то більша б частина вже завтра пішла би, знайшла будь-який фонд, який заслуговує довіри, і відкладала б. А якщо не фонд, то банк, депозит, будь-яка страхова установа.
– Я думаю, що тут питання довіри все таки. І знаємо, що не завжди варто довіряти банкам.
– Так, але це проблема українського суспільства. Така недовіра. Ми сусідам не довіряємо. Якщо ми маємо можливість, у нас є інституції українські, іноземні, яким ми можемо довіряти. І завдання тільки розуміти, що це потрібно робити, а вже вибір – це наступний шлях.
– Ваша фінансова група займається таким напрямком?
– Ми один з найбільших гравців на цьому ринку. У нас більше 100 тисяч осіб, які нам довіряють. І ми намагаємося демонструвати кращі результати, бо це кошти громадян. Якщо ми не будемо надавати гарний приклад, то ніякого розвитку фінансової системи не буде.
– Георгій, а ось питання стосовно пенсійної реформи в тій формі, в якій вона пропонується. Зовсім недавно ми були свідками, як досі непорушний рейтинг кремлівського лідера похитнувся через пенсійну реформу. Які б ви виділили потенційні ризики та наслідки, можливо негативні, в тій формі, в якій вона пропонується зараз?
– На жаль, населення старіє, народжуваність зменшується. І це створює навантаженість на суспільство і економіку точки зору витрат на бюджет пенсійної системи. На жаль, нема інших способів її вирішення, ніж підвищення пенсійного віку, страхового стажу, бо це єдиний спосіб вийти із ситуації. Альтернативою є створення накопичувальних систем, коли кожен сам відкладає собі якусь частину. На жаль, ці реформи болючі. Це означає сприйняття того, що “я повинен працювати більше, щоб отримувати більше”. Але з точки зору логіки є зрозуміле пояснення. Для того, щоб більше отримувати на пенсії, ми повинні більш пропрацювати і більше внести в Пенсійний фонд. Не може бути зворотнього. На жаль, деякі популісти використовують це, щоб створити ілюзію, що це може не працювати. І на сьогодні такі інформаційні посили, що це не працює, а воно не може працювати більше, будь-яке реформування системи потребує часу.
– Мені це нагадує ситуацію з оподаткуванням. Ми говоримо про підвищення громадської самосвідомості. Якщо пам’ятаєте ці безсмертні слова Джона Кеннеді: “Не питайте, що держава може зробити для вас, а що ви можете зробити для держави”. Скажіть, які, на ваш погляд, найбільш цінніші уроки для української пенсійної реформи країна може взяти з європейського досвіду?
– Те, що ми дізнались сьогодні, спілкуючись з колегами, і це був один з важливих прикладів: система повинна бути економічно виправданою. Незалежно від того, які будуть параметри системи, на перше місце має бути поставлено інтереси самих пенсіонерів. Не системи, не держави, а пенсіонерів. Бо коли ми говоримо про збереження пенсіонерів, то це саме є першочерговим завданням. Другорядні фактори – ріст ВВП, економіки, макроекономічна стабільність – вони важливі як передумови для запуску, але не є пріоритетами для запуску таких реформ.
Нагадаємо, в Одесі стартував Український фінансовий форум-2018. Протягом двох днів – 20-21 вересня – в ньому візьмуть участь провідні міжнародні та українські політики, чиновники, фахівці. “Прямий” відслідковує виступи та промови спікерів та події форуму протягом цих днів.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.