Один до чотирьох: Рада наблизилася до прийняття закону про мову

4 жовтня Верховна Рада спробує розглянути ключове питання не лише цього сесійного тижня, а й останніх років, а саме — закон “Про мову в Україні”.

Значення мовного питання в Україні важко переоцінити, адже мова — багаторічний привід для спекуляцій та маніпуляцій не лише в середині України, а й за її межами.

Так, Угорщина різко критикує новий закон України про освіту, що вимагає збільшення навчання українською мовою у школах — навіть у місцинах, переважно населеними представниками нацменшин. Будапешт оголосив український закон про освіту таким, що утискає етнічних угорців, які компактно проживають у західній частині Закарпатської області та проголосив минулого року політику обструкції співпраці України з ЄС і НАТО. Угорський уряд Віктора Орбана попередив, що Угорщина вдасться до інших заходів, якщо новий український закон про мови, який ухвалять на зміну скасованому “закону Ківалова-Колесниченка”, звузить права угорської мови.

У 2012 році проросійській більшості у Раді вдалося протиснути закон “Про засади державної мовної політики”, більш відомий як закон “Ківалова- Колесніченка”, що гальмував розвиток української мови і надавав невиправдано широкі права мовам нацменшин. Скасування Верховною Радою в 2014 році закону “Ківалова- Колесніченка” стало одним з аргументів Кремля для військової агресії проти України для начебто “захисту” російськомовного населення Криму та Донбасу.

Будапешт діє в унісон із Москвою, яка в ультимативній формі вимагає від Києва поважати права російськомовної меншини, а фактично — зупинити українізацію суспільства. Таким чином, Україна опинилася у лещатах між державою-агресором на Сході та країною членом ЄС та НАТО на Заході, кожна з яких нав’язує свої умови.

Деякі експерти упевнені, що закон про українську як єдину державну мову, слід було приймати ще двадцять років тому.

“Закон про державну мову — це закон не про те, як людям розмовляти. Державна українська мова — не просто елемент комунікації, це засіб державної єдності, це елемент конституційного ладу. Я переконаний, що якби закон про державну мову був прийнятий у 1990-х роках, ми сьогодні б не мали окупованого Донбасу і не мали б окупованого Криму”, – заявляє співкоординатор руху “Простір свободи” Тарас Шамайда.

У березні цього року спікер парламенту Андрій Парубій закликав парламентські фракції обговорити подані до Верховної Ради мовні законопроекти задля вироблення спільної позиції щодо майбутнього закону. Кілька місяців профільний комітет розглядав і головне науково-експертного управління ВРУ знайомилися з поданими проектам, деякі отримали негативні висновки.

Нарешті цього тижня Рада розгляне чотири депутатські законопроекти проектів, один з яких буде взятий за основу і направлений на доопрацювання. Не викликає сумнівів те, що законопроект не приймуть в цілому з першого разу — у будь-якому випадку закон не зможе задовольнити вимоги всіх фракцій, побажання яких щодо мовних норм у деяких положеннях кардинально відрізняються.

Андрій Парубій наполягає, щоби законопроект про мову народні обранці розглянули за повною процедурою — з виступами авторів закону, відповідями на запитання тощо. Не відміну від багатьох законів, які Рада нинішнього скликання прийняла за спрощеною процедурою і за лічені хвилини, розгляд цього питання потребуватиме багато часу та нервів нардепів. Також треба зважати на реакцію країн-сусідів на Заході, які гостро, а часом і вкрай негативно реагують на мовну політику України.

Наразі у Раді зареєстровані чотири законопроекти, що врегульовують мовне питання та винесені на повістку для розгляду у сесійні залі: №5556, №5669, №5670 та №5670-Д. Усі чотири редакції проектів посилюють статус української мови в державному та громадському секторі, українська має стати головною для держслужбовців, а також у сфері освіти, науки, культури, у громадських закладах та громадському транспорті, географічні назви та таблички з назвами вулиць теж мають бути українською. Крім того, всі ці проекті передбачають поширення української мови у ЗМІ та телемовленні. Для врегулювання мовної політики пропонують створити Національну комісію стандартів державної мови, Центр української мови, який проводитиме тестування і видаватиме сертифікати на знання мови, а також термінологічний центр та посаду Уповноваженого із захисту державної мови.

“Проект Закону про мови в Україні” №5556 зареєстрований у парламенті ще в 2016 році, ініціаторами виступила група депутатів. Цей законопроект систематизує та конкретизує випадки вживання української мови, зокрема, при поширенні інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ЗМІ тощо. В цілому документ документ не пропонує якихось революційних змін або жорстких санкцій за невиконання законодавства у сфері використання єдиної державної мови. Чого не скажеш по інші законопроекти.

“Проект Закону про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні” №5669 зареєстрований у Раді 2017 році і передбачає створення Національної комісії зі стандартів української мови, що тестуватиме та видаватиме сертифікати про рівень володіння державною мовою, зокрема, кандидатам на посаду президента України, голові уряду, народним та місцевим депутатам, головам сільрад, держслужбовцям усіх рівнів, суддям, омбудсмену, членам ЦВК тощо. Без сертифікату про відповідний рівень знання української мови зайняти посаду в держапараті стане неможливо. Законопроект допускає використання мов нацменшин у навчальному процесі у дошкільних та шкільних закладах та ЗМІ.

Законопроекти №5670 та №5670-Д (“Проект Закону про забезпечення функціонування української мови як державної”) відрізняються лише літерою “Д”, яка означає, що документ був доопрацьований. Автори пропонують запровадити штрафні санкції у разі порушення законодавства у сфері застосування державної мови чиновниками, суддями, військовими тощо. За виконанням закону будуть слідкувати мовні інспектори — загалом їх буде 27. Невиконання вимог інспекторів буде каратися штрафними санкціями. Також пропонується створення нової посади — Уповноваженого із захисту державної мови, який розглядатиме справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства у сфері застосування державної мови та невиконанням законних вимог мовного інспектора. Публічне приниження чи зневажання державної мови каратиметься штрафом або арештом на строк до шести місяців чи позбавленням волі на строк до трьох років. Також під кримінальну відповідальність підпадають спроби впровадження в Україні офіційної двомовності. Згідно законопроекту, мовою позашкільної та шкільної освіти має бути державна мова. Використання інших мов у навчанні визначає закон “Про національні меншини в Україні”. У разі ухвалення цього закону, зайняти будь-яку державну посаду — від прем’єр-міністра до чиновника — стане можливо лише якщо особа володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів української мови. Та навіть доопрацьований варіант потребує змін та уточнень, визнають автори документу. Як розповів народний депутат фракції “Блоку Петра Порошенка” Сергій Березенко, із закону про державну мову України приберуть положення про започаткування інституту мовних інспекторів.

Закон, який буде прийнятий за основу, визначать рейтинговим голосуванням у сесійній залі парламенту, вважає нардеп від фракції “Народний Фронт” Тарас Кремінь.

“Буде рейтингове голосування. Тому я прогнозую, що один з законопроектів максимально збалансований в своїй текстуальній частині і стане основою до наступного прийнятого закону”, – каже депутат.

Нагадаємо, депутати Львівської обласної ради 18 вересня прийняли рішення про впровадження мораторію на публічне використання російськомовного культурного продукту на території області.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.