Олег Тягнибок: Українець має бути не просто патріотичним, але й заможним
Лідер націоналістичного об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок порівняв революції Мазепи та Хмельницького і розповів про своє бачення сьогоднішнього устрою України.
Про це він розповів у програмі “Подія” з Миколою Вереснем на “Прямому”.
Про державу і “Свободу”. Коли створювалася наша партія, то ми її створювали на базі певної придуманої осучасненої ідеології традиційного українського націоналізму 30 років минулого століття. Це і Міхновський, це і Донцов, це і Липинський, і Сіборський. Ми складали все докупи, але розуміли, що живемо в сучасні дні, тому наша ідеологія має відповідати і певним критеріям та елементам теперішнього життя. Тому ми себе назвали не просто українськими націоналістами, а соціальними націоналістами. І тому наша політична партія – до того, як називалася Всеукраїнське об’єднання “Свобода” – мала назву Соціал-національна партія України. На нас тоді найбільше справила враження праця Ярослава Стецька “Дві революції”. Він тоді порівнював революцію Богдана Хмельницькою і революцію Мазепи. І казав, що якраз революція Мазепи була програшною саме через те, що він тільки національні питання ставив в основу. А от соціальні питання, про які говорив Хмельницький, в тому числі і питання звільнення від кріпацтва, для українського селянина земля, чи якісь засоби виробництва, – це були дуже важливі. Тому і громада пішла за Хмельницьким. І Стецько робить ту паралель, що тільки гармонійне поєднання двох факторів – національного, тобто велич нації, гордість за те, що ти є українець, ти на своїй богом даній землі, і соціальний момент, що українець має бути не просто патріотичним, але й заможним, – це є основа нашої ідеології. Ми написали проект Конституції, яку вже років десять ми рекламуємо. Одним з авторів цього проекту був покійний тепер професор-конституціоналіст Київського університету Олександр Оксеньтійович Шевченко, який був нашим депутатом минулого скликання. І там все чітко розписано.
Що є держава Україна? Це дуже важливо для відповіді на ваше запитання. Ми не просто утворилися вже зараз, 26 років тому назад. Ми не просто є правонаступниками, як дехто каже, радянської України. Ми навпаки говоримо, що цей період – це була окупація України. Українська держава – це є плід багатолітньої державницької позиції нашої нації: починаючи від держави Княжої доби, Козацької, Гетьманщини, Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Карпатської України. Зараз ті всі мадярські конфлікти. І це, до речі, дуже важливий момент, коли мадярські окупанти разом з гітлерівськими військами 39 року вперше знищили нашу українську державу. Це і боротьба УПА, післязавтра 75 років якої будемо святкувати. І цієї держави, навіть 30 червня 41 року, яка хоч була короткою, але була проголошена.
Про устрій. Далі ми говоримо про класичні речі – державний устрій. Україна – унітарна держава. Ніяких автономій, ніяких федерацій, виключно унітарна держава. Форма правління – тут дискутивно, але ми все одно тримаємо своєї лінії. Україна не просто республіка. Ми вважаємо, що це має бути президентська республіка. Причому я зразу хочу нашому глядачу зауважити, бо дуже часто порівнюють такі формулювання з особою президента. Я не говорю про особу президента. Я говорю про сам факт. Президент – глава держави, одночасно він прем’єр-міністр. Він на місцях призначає прокурорів. Це є представники президента. І функція прокурора – це є контролювати за дотриманням законності на ввіреній йому території. Все, крапка. Ніяких тих губернаторів, як зараз їх називають, хоч зараз у нас губерній немає. Вся влада на місцях належить місцевій громаді.
Ми говоримо про парламент. Він виключно має займатися законотворчою діяльністю. Ніяких кадрових питань. Це є парламент, який обирають, наприклад, на чотири роки чи навіть на три роки. Парламент обирають не двопалатний, а однопалатний, за пропорційною системою, за відкритими списками.
Про реформи. Закони мають бути реалістичні. Сьогодні, наприклад, існує закон про відкликання депутатів місцевих рад. Неможливо зробити. Ми відкликали зараз трьох депутатів-“свободівців” – Карлівка Полтавської області. Вже дійшли до останнього етапу. Вже є рішення з’їзду. Все. А ТВК просто не збирається. Немає кворуму і немає остаточного рішення.
Припустимо, керівник поліції в області. Його призначає міністр і його має право звільнити міністр. Він хоче догодити, умовно кажучи, навіть не так закону, як міністру. Бо він розуміє, що від нього його доля і його кар’єра залежить. А якщо у випадку, що його призначає міністр за його професійні, фахові якості, але громада має право через ініціативну групу його відкликати, якщо він чинить незаконно, тоді цей чиновник буде зовсім іншим. Він буде законно служити громаді”.
Якщо говорити про основну реформу, якою має хвалитися влада, – це є створення робочих місць. Тому що, навіть якщо будуються дороги, будуються українськими фахівцями ці дороги, з однієї сторони. З другого боку, ми прекрасно знаємо, є величезні зловживання. Я би не казав, що нам потрібні реформи будь-які, щоб просто їх назвати реформами. Нам потрібні реформи зміни системи влади в країні. Бо в результаті тих реформ, які зараз проводяться, збагачуватися будуть лише ті, які під себе їх роблять, і, звісно, їхні господарі.
Ідеологічна перемога та Рада. Ми не добрали зовсім трішки. Але ми отримали ідеологічну перемогу. Ті ідеї, які ми сповідували впродовж кількох десятків років, вони сьогодні заполонили суспільство. І коли пригадую, десять років назад, вітався “Слава Україні. Героям слава” – мене зовсім не всюди так радо сприймали, як зараз. А зараз в кожному куточку України таке враження складається, що це “бандерівське” гасло-привітання, що воно завжди у нас було. і це є один з елементів. Декомунізація – так само. Питання історичної справедливості. І навіть тема мови. Все зовсім по-іншому є. Українці стали все-таки більш патріотичними. І це в тому числі є наша ідеологічна перемога. Звісно, ми провели внутрішню люстрацію. Я вам скажу, що після тих виборів з більше тисячею людей ми попрощалися. З різних причин. Хтось не витримав цього режиму боротьби, хтось розчарувався, хтось просто як кар’єрист міг попасти в організацію, і тут ми ніби вже не при владі, навіщо ми потрібні. І ми раді, що воно так сталося. Ми подивилися збоку на ту всю ситуацію.
Ми готуємося. Сьогодні серйозно працюємо над інтеграційними процесами в націоналістичному середовищі. Ми вже в березні місяці підписали меморандум з “Правим сектором“, Національним корпусом “Азов“, з Конгресом українських націоналістів, Організацією українських націоналістів. Я не виключаю, що ми спільно підемо на вибори. І це буде серйозна вдруге вже націоналістична фракція в українському парламенті. А ви бачите, що без націоналістів в парламенті дуже туго.