Олександр Данилюк на “Прямому” про приватизацію “Нафтогазу”, загрозу “Антонову” та Стокгольмский арбітраж

Україна має рішуче і безкомпромісно проводити реформи, адже затягування реформу підриває довіру населення до влади. “Нафтогаз” може бути частково приватизований. Про це і багато іншого розповів “Прямому” міністр фінансів України Олександр Данилюк.

– Який відсоток поповнення українського бюджету від податків з приватного сектора?

Звичайно, це більшість. У нас є такі компанії, наприклад, як НАК “Нафтогаз”. Ключова зміна — це була зміна тарифної політики. Це зробило “Нафтогаз” прибутковим. Менеджмент також робить свою роботу. Але все ж таки ключове — це була зміна тарифної політики, яка переводить роботу НАК “Нафтогаз” на ринкові умови. Я вважаю, що Коболєв — він сильний керівник компанії, робить свою роботу ефективно. І, не зважаючи інколи навіть на політичні якісь атаки, він все ж таки тримає лінію.

Але все ж таки не треба забувати про ті рішення, які були прийняті у сфері політика. І це ключова відповідальність і політична відповідальність. Збільшення тарифів дозволило стати НАК “Нафтогаз” прибутковою компанією. Але це також і створило певні соціальні наслідки. І зараз ми досить багато грошей — в цьому році 71 мільярд — ми витратимо на субсидії. Прибуток “Нафтогазу” ми очікуємо отримати, по результатам минулого року, десь близько 30 мільярдів. Спочатку ми планували на 22,5, а зараз буде трошки більше за результатами арбітражу в Стокгольмі. Тобто у нас сума прибутку, яка надійде до бюджету, буде вищою.

– А заплатили вже, ті штрафи отримав український бюджет?

Ще не отримав.

– А раптом не заплатять?

Це також, в принципі, очікувана позиція. Є рішення суду – його треба виконувати. Але дійсно є така позиція: хочемо — платимо, не хочемо — не платимо. Ми не можемо на це впливати. Те, що ми зробили – ми зробили. Ми захистили інтереси держави в судах. Це ключове. Далі будемо працювати. Це вже ж не буде тільки Україна проти Росії. Це невиконання рішення суду. Це має наслідки досить більш широкі.

– Непокора існуючій системі писаних і неписаних правил у відносинах між державами і між компаніями.

На жаль, це властиво, і це ми бачимо в багатьох … Якби це було тільки в комерційних взаєминах. Але ми бачимо порушення міжнародного права: анексія Криму, війна на сході України, події, які зараз були в Великобританії … Тобто це все є просто порушенням міжнародних прав.

– Як ви ставитеся до ідеї Айвараса Абромавичуса, щоб була нульова ставка податку на прибуток, якщо вона реінвестується акціонерами в подальший розвиток компанії?

Так, над такою моделлю ми працюємо вже не перший рік. Цю модель реалізувала повністю Литва, також в якійсь мірі реалізувала Грузія. З 1 січня на цю модель перейшла Латвія. Тобто небагато країн використовують таку модель, але вона існує, вона зараз апробується. Ми розробили відповідний законопроект, також проаналізували всі плюси, всі мінуси. В принципі, це як мотиватор, як така фішка. Ми маємо шукати якісь фішки. Тому що зараз, коли ми говоримо про Україну, коли ми намагаємося казати “інвестуйте в Україну” – ми маємо знаходити такі от фішки, щоб можна було б сказати: це унікально для країни, приходьте. У нас багато такого є.

Про приватизаційні процеси

Навіть той самий НАК “Нафтогаз”. Так, сильний менеджмент зараз. А хіба це функція держави — володіти і управляти цією компанією? Можливо, частково ми можемо зробити приватизацію, щоб збільшити конкуренцію на ринку. Не всього, звичайно. Там є стратегічна складова, там є частина, де, в принципі, можливо це зробити. Може, не зараз, але розглядати найближчим часом. Спочатку це точно не є пріоритет. У нас є багато інших компаній, які треба приватизувати, де не такий сильний менеджмент, де немає корпоративного управління, де ми втрачаємо гроші. Дуже часто компанії розкрадаються.

В сучасному світі один-два-три роки, коли ти не конкуруєш, коли ти не розвиваєшся, ти можеш взагалі втратити все, що в тебе є. Наприклад, я дуже сильно переживаю за нашу компанію “Антонов”. Тому що це наша унікальна компанія, це унікальність України була. Ми розробляли цікаві дуже літаки в транспортній авіації, унікальні. Навіть зараз деякі з них ще можуть бути конкурентоспроможними. Але зараз розвивати компанію цю набагато складніше, ніж займатися цим, наприклад, 10 років тому. Або 20.

– Є точка зору, що державі взагалі нічого не повинно належати.

Я насправді підтримую це позицію. Я лібертаріанець. Я був у дружніх відносинах зі Кахой Бендукидзе. У мене не може бути іншого світоприйняття. До речі, я, певно, єдиний представник держави, який був у нього на похованні. Я поїхав в Тбілісі. Це був мій друг. І після цього ми заснували Центр вільної економіки імені Кахи Бендукідзе, де я є співзасновником. Для чого? Для того щоб його погляди поширювати і впроваджувати в роботу. Цим я займаюся. Я вірю в те, що державний сектор має бути маленьким та ефективним.

– Що має безумовно належати державі?

У довгостроковій перспективі — нічого. Чим повинна займатися держава? Регулюванням, ефективним регулюванням. Безумовно, держава виконує дуже чіткі функції, які не може виконувати приватний сектор. Це, звичайно, безпека, армія, соціальний захист. Головне — це ефективна регуляція.

Про політичну систему в Україні

Я думаю, що до цих виборів всі мають розробити конкретні політичні платформи… Люди повинні розуміти, за кого вони голосують, персоналізувати відповідальність. Тому що через списки проходять такі одіозні товариші. І вони потім вважають себе народними депутатами. Вони потім кажуть: я — народний обранець. Тобто, є дуже сильні люди, які проходять за списками партійними, і викликають повагу. Але такий механізм також дозволяє проходити ще й тим, яких, в принципі, на кілометр не можна підпускати до Верховної Ради, до державних рішень, які впливають на життя мільйонів людей, які визначають майбутнє. Потім ці люди отримують право виступати від імені народу.

А потім, якщо у нас якісний формується парламент, у нас теж повинна бути коаліція якимсь чином сформована не на ситуативні домовленості на чотири роки, а загальний світогляд має бути в коаліції. Коаліція повинна мати бачення. Ми працювали в 2014 році над коаліційною угодою для цього парламенту, для цього скликання. Ми розробили перший драфт коаліційної угоди для БПП. Тому що у мене досить сильна команда, яка може аналізувати. І ми формували бачення, що має відбуватися в кожних сферах.

Про реформи

Ми зараз виходимо на розвиток економіки, ми розпочали ключові реформи — охорони здоров’я, освіти. Ми дали поштовх також сильній енергетичній реформі. Пенсійна реформа, врешті-решт. І все це може по-різному оцінюватися. Але оцінку цьому можна буде дати через декілька років. Тому що це системні реформи, які дійсно змінять країну.

– Від багатьох чую, що недостатньо високі темпи зростання економіки. Навіть катастрофічні прогнози доводиться чути: наближається дедлайн, після якого взагалі нічого не можна буде зробити.

Я такі апокаліпсиси не підтримую. Люди зараз відчули на собі непопулярну частину, тобто негативний ефект на собі реформ: підвищення тарифів, інші якісь зміни … Нам необхідно рости з темпами 6-7%. І навіть якщо ми будемо рости з такими темпами, ми ще дуже нескоро наздоженемо країни наших сусідів.

Давайте проаналізуємо ситуацію, як реформи робила Польща. Вона робила їх досить рішуче. Так, це було болісно. Але рішуче, швидко, навіть іноді радикально. У чому помилка України? У тому, що ми, начебто, починаємо реформи, але нікого не чіпаємо. Залишаються ті ж люди в тих же приміщеннях. І ось він результат — де зараз Польща, де ми.

Що важливо в реформуванні? Найголовніше — рішучість, безкомпромісність. Як тільки ми говоримо про компроміси, ми затягуємо процес. Що відбувається в Україні? Компроміси, затягування процесу. Коли ми говоримо про одну й ту ж реформу стільки років, при цьому розтягуємо її реалізацію, люди в кінці втрачають інтерес, втрачають довіру.

Ми збільшуємо видатки бюджету, тому що реформа замінює стару систему. Іноді навіть ми щось нове запускаємо, а старе поки ще залишається. Коли нове починає працювати, то старе закривається. А у нас іноді існує паралельно, і ми за це платимо. І ми вже, начебто, повинні соціальні стандарти підвищувати, а економіка не дотягується. Тому складне завдання. Але іншого варіанту немає.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.