Отримання українським православ’ям автокефалії стане для Росії новим 1991 роком – Тарас Кузьо
Як отримання українською православною церквою автокефалією стане для Росії новим 1991 роком та чому конфлікт з Росією не завадить вступу України у НАТО.
Про це у програмі “Подія” на телеканалі “Прямий” розповів політолог Тарас Кузьо.
Про вплив Кремля на церкву та роль української влади в питанні отримання Томосу про автокефалію
Я хочу Путіну подякувати. Наприклад, не тільки в питанні автокефалії. 67% українців підтримують членство в НАТО. А при Януковичі – 20. Mister Putin, thank you.
Автокефалію всі пробували. Кравчук це почав. Йому не вдалося, бо це секретар Компартії, він просто не мав тієї позиції. Що допомагає Порошенку, так це те, що він є член цієї церкви. В Константинополі він не виглядає націоналістом. Ющенко був націоналістом. Кучма – він рівноправний був. Янукович, очевидно, був проросійським в питанні церков. Порошенко – абсурдно називати його націоналістом. Він є центрист. Він мав бізнес в Росії. Він ніколи не був “crazy nationalist”. І це, очевидно, в Константинополі і Стамбулі розуміють. І ця пропозиція від нього має більшу легітимність.
Більшість парафій цієї церкви (УПЦ МП – ред.) є в Центральній і Західній Україні. Не в Східній. Коли я об’їхав Донбас, там церкви немає по селах. Це міф, що схід – це православ’я. У Південній Україні – так, там є Російська православна церква. А в Східній немає. Це совєтська Україна. Там є різні причини.
Те, що Росія змінила думки в Україні, себто проти неї, – це так само вона робила і серед православ’я. Наприклад, у Греції. Греція завжди була проросійською. Вже не є. Бо їм вже надоїло те, що там є російські спецслужби. Вони їх місяць тому виганяли з Греції. Але вони ганебно це робили, дуже брутально це робили і в Болгарії, і в Македонії, і в Чорногорії.
Про міфологію “русского мира”
– Що означає автокефалія?
Це землетрус. Для Москви це як повторення 1991 року. Бо це є розвал “русского мира”. Цей “русский мир” базується на міфології в історії, що Київську Русь відродила руська нація. А руську націю вони розуміють як три східнослов’янських народи. Очевидно, це брехня. І це буде руйнування всіх тих міфів. Тобто Київська Русь повертається до нас, до України.
Ця країна (Росія – ред.) базується на брехні і міфах. Наприклад, у них є міфологія навколо Сталіна. Я тиждень тому був у Берліні, я виступав перед студентами, і там були студенти з Росії. Я їм розповів про міфи, про культ Сталіна. Вони на мене дивляться як… Вони не хотіли в це вірити. Я їм пояснив. Вони казали: “це страшне”. Очевидно, це базується на брехні і міфах, так.
І тут є багато різних питань. Наприклад, один з міфів є те, що росіяни є дуже релігійні. Це неправда. Українці набагато більш релігійні. Наприклад, є так само парафії православні за чисельністю в Росії і в Україні – 14 тисяч – і там, і там. Але тут населення набагато менше.
Українці є старші брати, а не молодші брати. Росіяни – це молодші брати. А ми – старші брати. Бо, наприклад, в листопаді 2016 року відкрили пам’ятник Володимира в Росії, в Москві. Того міста ніколи не було, коли він керував Київською Руссю. Не було Москви. Це очевидна брехня і міф. І автокефалія та відродження Української православної церкви показує, що українці є справжні старші брати.
Про євроатлантичні перспективи України
Очевидно, є дві речі, які не допомагають Україні. По-перше, це те, що вона має кордони з Росією. Це є “російський фактор”. А по-друге, це те, що є конфлікт на території України.
Але, з другого боку, Німеччину теж запросили в НАТО, коли також був конфлікт на її території. НДР – це була окупована радянська територія. І вони запросили. Кіпр також запросили, і там є частина територій, які окуповані Туреччиною вже 40 років приблизно чи більше.
Є прецеденти. І тут мені здається, що це політичні рішення. Наприклад, скоро буде запрошена Чорногорія. Вона нічого не додає до НАТО. Там армія дуже малесенька. Там навіть проросійські сили є більшими, ніж в Україні. Бо націоналісти в тій країні є більш проросійські. А націоналісти в Україні не є проросійськими. Тому мені здається, що це завжди є політичні рішення.
Україна має тепер дуже гарні, добрі стосунки та дуже позитивний імідж. Наприклад, військовий бюджет тут дуже високий. Дискутується в Німеччині – у них проблема є те, чи піднімати бюджет на 1,5%. А Україна має 5%. Тут армія вже шанується. Це перший раз в історії України. Тут якраз є політична в якійсь мірі стабільність, тут немає проросійського великого лобі, як було. Опитування є кращими, як були в багатьох країнах Східної Європи. Тут останнє опитування – 67% людей, які прийдуть на референдум, будуть підтримувати членство. Це дуже високо.
І мені здається, що у Вашингтоні є досить позитивний імідж президента Петра Порошенка щодо питань військових і питань національної безпеки. Очевидно, нарікають, що, може, боротьба проти корупції не така. Хотілося би краще. Але щодо питань національної безпеки не можна нарікати.
Я думаю, що ми маємо тепер багато аргументацій поїхати в Брюссель і казати: чекайте, хлопці, дивіться на це все. Багато країн вступили до НАТО, які нічого не добавили до НАТО. Але ми добавимо багато. Тут все зовсім інакше. Тепер в світі рахується армія в Україні на рівні Канади і Польщі. Це непогано. І це означає, що багато змінилося.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.