П’ять років Зеленського. Атракціон. Епоха втрачених смислів.
Джерело: Facebook-сторінка автора
Журналісти питають, “а що твоя бульбашка каже про кінець офіційного президентського терміну Зеленського?”. А я дивлюся чим переймаються соцмережі й бачу – якось знов не про те. Не про смисли. Про форму, а не про суть.
Замість поставити питання – а що корисного країні зробив Шостий біля штурвала держави для обговорень мережі вкидають тему “термін легітимності”. Вкидають помийки Банкової насамперед. Емоційні українці реагують, а Росія емоцією користується і множить своїми ботами.
От таке перемикання уваги з болючого і проблемного (що зробив) на емоційно-маніпулятивне (термін придатності).
Чи “вичерпався президент Зеленський”, чи й далі буде? Ще якийсь час буде. Не вичерпався. За формою – бо таке правове поле. По суті — бо й не починався.
Була розпіарена роль, але ніколи не було усвідомленого розкладеного по поличках “я це роблю для країни, тому що.. потім будуть такі варіанти дій.., а далі – наступні… кінцева мета – така-то”.
Звісно, коліщатка яких-не-яких, але інституцій, що проявили резерв міцності (виявляється він був), за допомоги досвіду, інерції, свояцького “ти ж розумієш”, “какой-то матєрі” і шкурняків, рухали нас в часі. Але це не було правління. Це була імітація.
Відмотаймо трохи назад? Ми ніби йшли роззявивши рота великим атракціоном. Нас шорхали епатажні витівки, показушні заявочки, понтові кіношні сцени, наголошена гігантоманія і постійне хрипате муркотіння відосиків. Нам згодовували ілюзію, ніби щось кудись розвивається, рухається, відбувається, а насправді… Від павільйону до павільйону нашу увагу хапало чергове шоу. І кожне годувало найгірших демонів суспільства.
Для ситої Заздрості розкрутили шоу “Баригоборці”. Для підгодовування Пролетаря в народі, йому постійно згодовували ритуального винного в тих чи інших поточних негараздах (це нічого не додавало у розв’язанні проблеми, але суспільний Пролетар тішився). Окремі порції харчу мали Інфантильність, Ривок До Корита, Какая Разніца, Гірше Не Буде, зрештою… Боягузство — цей демон гриз тих, хто боявся зізнатися – навколо все шкереберть.
Ми йшли тим великим атракціоном і дружньо “зашикували” тих, хто насмілився засумніватися. Насправді ж ми на кожному кроці щось втрачали. Бо за фасадами шоу було все навпаки.
Ще влітку 2019 ми втратили Парламент. Дитя збоченого акту – (Популізм зґвалтував Конституцію) така Рада не мала шансів народитися здоровою. Явився покруч — ніби руки-ноги-голова-ходить-розмовляє, але суть…
Потім ми поступово втратили Уряд. Почали чахнути Місцеві Влади. Померли Суспільна Дискусія, Свобода Слова, Оборона, Важливість Компетенції, і без того хвороблива — Відповідальність.
Натомість розбуялися Вседозволеність, Хамство, Самозакоханість, Форсове Глупство, Кумівство (так-так, демону людської Інфантильності згодовували історії про кількох друзів дитинства Порошенка і прості люди відмовилися впритул бачити як скрізь тотально всівся весь Квартал Зеленського).
Картинки цього шоу змінювалися так швидко, гойдалка емоцій була така рвучка, перехід з холодного душу в окріп настільки контрастний, що… ми стали втрачати здатність сфокусуватися на тому чи іншому подразнику. Тисячі емоційних порізів, какофонія ввідних, калейдоскоп розбіжностей… все це вводило в транс. Розгублені ми просто не розуміли, як реагувати та просто пливли за течією подій.
В тій бардачній фата-моргані ми й пролюбили головне – смисли.
Який смисл придивлятися до суті зробленого чиновником, якщо він прикольно катається по офісу на самокаті?
Який смисл думати, якщо можна написані попередниками законопроєкти видати за твої?
Який смисл намагатися подивитися на кілька кроків вперед, якщо ти в голос визнав – ти не вмієш стратегічно думати?
Який смисл обтяжуватися якимсь парламентом, якщо можна напхати туди кілька сотень випадкових і залежних “конвертованих” людей, що мавпочками робитимуть “што вєлєно”?
Який смисл заморочуватися ризиками війни та клопотами оборони, якщо це страшно, а шашлик такий соковитий?
Який смисл докладати зусилля, що ми не в НАТО — бо ж Байден?
На кожен кейс чи історію знаходилося своє “який смисл…?”.
З останнього-показового – “Який смисл зносити Ярмо, якщо можна придумати йому якесь зручне пояснення?”.
Це, типу, “назвемо тюремну пайку – дієтою, а грати – узручненням споглядання зірок в конкретних квадратах… і взагалі їх можна в веселку пофарбувати”.
Іронія історії – цю гірку чашу доведеться випити до краплі. І Зеленському. І людям. “Простим” і притомним.
А якщо є бажання повернути смисли, то “смакуючи” наслідки найбільш епічного фейлу відновленої державності, ліпше думати не над термінами, а над граблями – зійти.
…і позбирати їх, чи що.
Як відомо, 20 травня виповнюється рівно п’ять років з дня інавгурації Володимира Зеленського, який перед тим переміг на президентських виборах 2019 року.
Нагадаємо, 13 листопада 2023 року під час зустрічі у форматі “Діалог Жана Мане” фракції Верховної Ради у закритому режимі підписали меморандум про проведення наступних виборів тільки по завершенню воєнного стану.
Це рішення було ухвалено з огляду на неможливість провести прозорі й демократичні вибори президента й парламенту під час повномасштабної війни з РФ. Таким чином, попри те, що у Володимира Зеленського формально закінчився строк його повноважень, він і надалі обійматиме посаду президента України.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.