“План Маршала” для України може стартувати вже за півроку – Андрюс Кубілюс на “Прямому”

Що потрібно для того, щоб програма масштабної економічної допомоги Заходу – так званий “план Маршала” для України – стартував з середини 2018 року та як він зможе врятувати українське суспільство від зневіри у реформах, розповів екс-прем’єр-міністр Литви (2008-2012 рр.) Андрюс Кубілюс у програмі “Кисельов. Підсумки” на телеканалі “Прямий.

– Андрюс Кубілюс – один з тих людей, які стукають у всі двері, зустрічаються з впливовими політиками в Європі і Америці, проводять презентації “плану Маршалла”. Наприклад, агентство Baltnews повідомляє, що Європа нібито не у захваті від “плану Маршалла”, що він буксує. З якими складнощами вам доводиться зустрічатися, і в чому причини?

Ми за цей рік, як раз десь на початку березня минулого року ми в своєму парламенті, в Сеймі Литви обговорили проект “плану Маршалла” для України і затвердили його. І почали нашу подорож разом з депутатами Ради України, Ганною Гопко та колегами, по Європі і по всьому західному світу. Ми пройшли через кілька етапів. Спочатку була недовіра, був скепсис. А зараз ми бачимо, що з’являється все більше поняття, чому цей план потрібен, і чому дійсно його потрібно почати втілювати в життя якнайшвидше.

Спочатку ми чули завжди дуже схожі розмови в самих різних столицях. По-перше, що Європа після Майдану запропонувала через найрізноманітніші фінансові інституції для України і так багато грошей. І ці гроші, як говоряться, лежать на столі. Вони не розкрадені, але вони не використані. За всіма розрахунками, як зараз і уряд України, і в Європейській комісії, після Майдану на інвестиції в реальну економіку – а це зовсім інше, що дає МВФ на стабілізацію фінансової ситуації – через найрізноманітніші фінансові інституції для України було запропоновано десь 7 мільярдів євро. Україна за цей час зуміла використати десь 1 мільярд 600 мільйонів. Тобто більше ніж 5 мільярдів все ще лежить на столі.

І коли ми починали говорити в самих різних столицях, що потрібно Україні допомогти ще більше, нам говорили: “А як можна допомогти, якщо ці старі гроші не використовуються?”. Ми покращували свій проект, ми покращували своє поняття, що потрібно робити в Україні. І зараз прийшли до досить простого розуміння, як цей план дійсно повинен реалізуватися.

Його початок можна передбачити навіть, я б так сказав, до середини цього року. Дуже важливо саме до середини цього року. Тому що збігаються кілька дуже хороших обставин. По-перше, це саміт “Великої сімки” в Канаді. І це буде на початку червня. І знаю, наскільки українська громада сильна в Канаді, ми бачимо, що як раз…

– І міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд сама українка.

І були в Оттаві, і ми говорили тут з амбасадором Канади у Києві. Ми бачимо як раз перспективу того, що на рівні навіть “Великої сімки” під час цього саміту може бути зроблено політичне рішення, що дійсно така допомога потрібна. А потім, наприкінці червня буде відбуватися вже в Копенгагені, тобто в Данії, так звана друга конференція щодо реформ в Україні. Перша була в минулому році в Лондоні. І ми бачимо можливість, що на цій конференції в Копенгагені вже можна робити деякі дуже практичні рішення.

Які рішення потрібні? По-перше, ми бачимо те, що дійсно вже на стороні України. Потрібно робити дуже практичні рішення – це вже на рівні урядів обговорюється. По-перше, покращувати те, що називається “абсорбційна спроможність”. Тобто, як зробити, щоб ці 5 мільярдів не лежали на столі, а використовувалися для дуже важливих проектів в реальній економіці. І друге – мати список таких проектів.

Ми сьогодні обговорювали це і у віце-прем’єра Степана Кубіва, і з радниками прем’єра. Ми знаємо дійсно хороший пакет таких проектів і інших інструментів, які потрібні для того, щоб інвестиції прийшли більш вільно в Україні. І ми думаємо, що це якраз те, що потрібно для того, щоб перша стадія цього плану стала би діяти.

Друге, що потрібно, – це дійсно потрібно домовитися між урядом України і західним співтовариством щодо пакету дуже конкретних реформ, які потрібно втілити в життя для того, щоб інвестиційний клімат України став би більш позитивним.

– Якраз дуже багато потенційних інвесторів або, скажімо так, економічні та фінансові аналітики, які розмірковують про перспективи інвестиційної привабливості України, кажуть, що доти, доки тут не буде прозорого і незалежного правосуддя, якщо не буде інструментів, з якими потенційні інвестори можуть захистити свої кошти, ніхто сюди не прийде.

Знаєте, я б сказав, що і сьогодні приходять. Ми чули в уряду чимало …

– Вам не здається, що це крапля в морі?

Добре. Приходять великі інвестиції і маленькі. Звичайно, корупція залишається проблемою. І дійсно досить важкою проблемою. Україні потрібно її вирішувати. Потрібно бачити весь спектр рішень, які потрібно приймати як на рівні уряду, так і на рівні парламенту. Перша справа, що потрібно зробити, – це антикорупційний суд. Але не можна дивитися на це рішення як на єдине чарівне рішення, що ось…

– Це не панацея.

Так, не панацея. Значить, потрібно переглянути всі, і як очистити політичне поле, скажімо, від впливу якихось великих бізнес-груп олігархів тощо. Ми це зробили тільки в 2011 році, коли ми заборонили своїм законом…

– Маєте на увазі, в Литві?

У Литві, так.

– 20 років минуло від незалежності.

20 років пройшло, коли ми зрозуміли, що потрібно зробити. І ми прийняли закон – заборонили бізнесу підтримувати фінансовим чином політичні партії. І ми тоді прийняли рішення набагато більше грошей давати з громадського бюджету для політичних партій.

Я в литовській політиці з самого початку – з 90-х років. Я б міг сказати, що ось це якраз рішення дуже сильно, дуже радикально очистило політичне поле.

Друге, що потрібно робити, – це, звичайно, зменшувати, що називається, всі бюрократичні перепони для розвитку бізнесу. Це основа дрібної корупції: коли кожен чиновник, маючи можливість давати якусь ліцензію або дозвіл, він думає, як собі віддячити. Це потрібно зменшувати. І тут уряд, я знаю, це має в своїй програмі. І потрібно дуже сказати, що Україна має амбіцію просуватися по цих рейтингах Doing Business Світового банку набагато швидше.

І тут можна назвати цілий ряд ще інших інструментів, що потрібно зробити. Але найголовніше те, що дійсно Україна і народ України, нація України… Чому цей “план Маршалла” дуже важливий? Він важливий і для всього західного світу. Тому що український народ має відчувати, що західне співтовариство залишається разом з українським народом. Коли Україна не отримує перспективи членства, вона повинна отримати якийсь інший інструмент такої надії.

Я, маючи 61 рік за плечами, все одно сподіваюся, що я побачу, як Україна стане членом Європейського Союзу. Але зі свого досвіду можу сказати, що сподіватися, що реформи і мотивація на реформи залишиться без ясної перспективи – а що народ отримає, воюючи за ці реформи, – це було б наївно.

Нам дуже допомогло те, що з самого початку ми отримали перспективу членства в ЄС. Для України зараз це не зовсім реалістично. Десь, напевно, десятиліття пройде, поки Європа набереться сил для того, щоб для України запропонувати перспективу членства.

У цей час потрібно для українського населення, для українського суспільства показати, що Україна отримає, просуваючи вперед ті реформи, які дуже потрібні для України. І ось цей “план Маршалла” як раз є тим інструментом, який може протягом якогось часу замінити ось як раз ту нестачу великої мети – членства в Європейському Союзі.

– Мені доводилося чути від людей, які тут в Україні стикалися з вашим проектом, що дивним чином він не отримує належної підтримки з боку української влади. Нібито було дивно, що на деяких презентаціях Україна була представлена не на досить високому рівні.

Ви знаєте, завжди можна дивитися з боку критичної і негативної. Але можна дивитися і з боку позитивного. Так, за цей рік всі ми пройшли досить нелегкий шлях у розвитку загального поняття, що потрібно робити для того, щоб переконати західний світ у реальності цього плану. І я бачу хороший прогрес. Якщо ми почали з ентузіастами, з членами Ради на самому початку – Ганна Гопко, Остап Єднак та інші – то зараз ми бачимо все більше розуміння на рівні уряду і на рівні президента.

Що потрібно робити? Особливо у цей період часу, у наступні півроку або 4-5 місяців. Саміт у Канаді і конференція в Копенгагені – вони стають дуже важливими. І наскільки я розумію, дійсно з’являється дуже хороша можливість отримати схвалення початку цього плану.

– Мені доводилося чути, що до самої назви “план Маршалла” для України американці ревниво ставляться і кажуть, що ні-ні, “план Маршалла” – це наше ноу-хау, це частина нашої історії, це ми допомогли Європі і Німеччині піднятися з руїн, і давайте, будь ласка, по-іншому назвіть.

У різних столицях ми отримуємо якийсь скепсис з приводу цієї назви. Хоча, в той же самий час, з’являються політичні ініціативи від Європейської комісії, як “план Маршалла” для Західних Балкан або німецький “план Маршалла” для Африки. Сама назва – воно має дуже сильне символічне значення. У цьому є найголовніше значення цієї назви. Люди розуміють, що це не тільки гроші, які можуть прийти в ту ж економіку України, але це означає, що західний світ готовий стояти разом з українським народом, для того щоб Україна стала успішною державою. Так, як це було зроблено в 1947 році.

Нагадаємо, раніше комісар Євросоюзу з питань розширення та європейської політики сусідства Йоганнес Хан назвав умови реалізації “плану Маршала” для України.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram