Популізм веде суспільство до катастрофи: українці нарешті мають стати дорослими
Джерело: Facebook-сторінка автора
Це буде непопулярний пост. Але я його напишу. Зараз часто думаю, який урок ми маємо вивчити цією війною? Бо ж надто висока ціна за науку…
І відповідь: стати дорослими. Як суспільство. Як нація. І зрозуміти значення слова відповідальність.
Колись ми попросили соціологів запитати в українців, яка в людей аналогія зі словом “відповідальність”. Моєму подиву не було меж, коли ми зрозуміли, що переважно це негативне слово й асоціюється воно … з вʼязницею. Мовляв, скоїв щось — відповідай.
Позитивних емоцій вислів “відповідальна політика” практично не викликав. Довго думала чому?
І зрозуміла: політика досі сприймається як шоу, політики — це люди в ефірі ток-шоу, які розважають, змагаються в емоціях і словесних баталіях. Але не у звітах за свої дії й цифрах досягнень для країни.
І тому вже давніх “акторів політичної сцени” називають набридлими та списують в тираж, постійно прагнучи нових облич і емоцій. Ні, я не маю нічого проти нових облич, лише до їх відбору: це все ж мали б бути люди з досягненнями, а не нові вправні шоумени. А так не працює.
Ви знаєте, що навіть у війну люди знають переважно блогерів і речників, а не реальних героїв з їхніми подвигами? Це теж соціологія, в якій Арестович значно відоміший за Сирського.
Напевно нам час вивчити цей урок. Оцінювати політиків за досягненнями, за рівнем відповідальності. Тобто замість “набрид”, аналізувати: виконав програму чи ні. На скільки відсотків? Які реальні здобутки для країни приніс.
Що зробив?.
Теж саме і про кандидатів в політиків. Справи, а не суто слова. Все те, що суспільно важливо.
Так, ми живемо в інформаційному суспільстві. Знають тих, кого бачать і чують. І в умовах державної цензури бачать і чують тих, кого визначає влада. Інструментів обмеження в умовах війни вистачає.
Але навіть за дуже цензурованого інфополя, треба думати: правда чи фейк, навіть якщо він так захопливо розказаний “говорящими головами”; читати першоджерела; аналізувати; вчитися критично мислити та піддавати сумнівам навіть побачене. Бо в умовах штучного інтелекту ми скоро будемо бачити дуже багато всього різного згенерованого ШІ, що здаватиметься правдою. Але фото котиків це одне, а політична заява політика — зовсім інше. І друге точно більше впливає на наше життя.
Зрештою, важливо навчитися що для нас справді важливо, а не що ми читаємо і слухаємо бо “прикольно”. Або так ми хочемо втекти в якусь легку тему від жорсткої реальності.
Тут яскравий приклад історія рівненського військкома, яка стала значно популярнішою за танковий бій під Авдіївкою, хоч відбувалася в один час.
Ми маємо зрозуміти, що не емоції мають керувати, а розум і право. Система закону і права.
Все інше популізм. Популізм веде суспільство до катастрофи. Це написала не я, а численні дослідники цього явища в різних країнах, які аналізували долю Венесуели, Куби та інших країн.
І так, протистоїть популізму саме відповідальна політика, коли політики відповідають за свої слова та обіцянки, а інститути виконують свої функції відповідно до закону та Конституції.
Але запит на відповідальну і професійну політику формують виборці, тобто суспільство.
Це важкий урок. Але інакше ми не станемо дорослими. А в умовах війни це може закінчитися катастрофою.
І вибачте за багато літер, я знаю, що довгі тексти програють коротким “відосам”, але продовжую писати довгі тексти. Бо вірю в українців…
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.