Порошенко і Трамп окреслили “червоні лінії” перед зустріччю з Путіним у Гельсінкі – Єлісєєв

Про “червоні лінії” проведені лідерами України та США Петром Порошенком та Дональдом Трампом напередодні переговорів з президентом Росії у Гельсінкі; підтримку більшістю членів НАТО вступу України до Північноатлантичного союзу; про перспективи  звільнення українських політв’язнів, подальшу євроінтеграцію та підготовку до повернення Криму.

Про це і багато інше розповів на телеканалі “Прямий” заступник глави Адміністрації президента України Костянтин Єлісєєв.

– Все європейське співтовариство, і ось перед ними Україна, і вона звітує, вона розповідає, так далі і так далі. Це більше ритуал такий чи це щось для нас корисне?

Це дійсно був ювілейний саміт. Що таке саміти “Україна-ЄС”? Це подія року. Тобто, по суті, за підсумками роботи на напрямку “Україна-ЄС” підбиваються підсумки, звіряються годинники і окреслюються питання та шляхи розвитку співпраці на перспективу. По-друге, такі саміти відбуваються лише з обмеженою кількістю третіх країн – країн, які поки що не є членами ЄС. І, зокрема, з Україною цей саміт відбувається щорічно. І цього разу це був 20-й саміт. Такі саміти є також, наприклад, з Японією, з Китаєм і з Канадою. І решта самітів ЄС відбувається вже з регіональними групами країн. Наприклад, з країнами Латинської Америки, з країнами Африки.

– А це для чого? Для чого Японія, для чого Латинська Америка?

Саміти – це визнання важливості країни для розвитку відносин з ЄС. І я хотів би нагадати, що цей привілей, тобто саміти “Україна-ЄС” – це, я вважаю, теж велике досягнення і України, і наших двосторонніх стосунків. І, звичайно, на цьому саміті ми говорили однією мовою. Однією мовою не в сенсі, що дійсно цього разу вся наша українська делегація говорила без перекладу, а й навіть наші європейські партнери, зокрема, ви бачили президент Туск говорив навіть українською мовою. Це, звичайно, безпрецедентно. І таким жестом він хотів підкреслити дійсно, наскільки щирим, наскільки теплим і наскільки результативним був саміт. І ключове – звичайно, нам вдалося не лише підбити підсумки, але і узгодити заяви, в яких окреслити нашу співпрацю на середньострокову перспективу.

– Що ми з цього будемо мати?

Передусім я згоден з аналітиками та експертами, які охрестили нинішній саміт, як саміт секторальної інтеграції України. Звичайно, я хочу говорити простою людською мовою, аби кожен український громадянин зрозумів, що йому воно дасть. Передусім це співпадає з філософією євроінтеграції, яку переслідує наш президент, яка полягає в тому, щоб шляхом конкретних кроків інтегруватися в різні політики Європейського Союзу. Або це стосується, наприклад, так званого цифрового ринку ЄС або енергетичного ринку, або, наприклад, інтеграції до внутрішнього ринку Євросоюзу.

Ми наразі інтегруємося саме до внутрішнього ринку ЄС. Це нам дає всеохоплююча і поглиблена зона вільної торгівлі. І є, наприклад, в контексті простого, як кажуть, українця. Лише з моменту набуття чинності цієї угоди з вересня минулого року вже 14 тисяч українських підприємств вийшли на ринок Європейського Союзу. А що це таке? Це робочі місця, це в бюджет ми маємо прибутки, і це, звичайно, прибутки для українського малого і середнього бізнесу.

– Я читав, що 40% експорту, а з Росією – 10.

Це ви кажете про частку, про долю ЄС в загальному товарообігу України. Це дійсно складає станом на сьогодні біля 43%. Я думаю, це не ліміт, а це буде зростати. І це теж дуже позитивно з точки зору українського бізнесу, з точки зору українських громадян і з точки зору нашого добробуту. І все більше і більше українська продукція завойовує ринки ЄС. А це плюс, тому що це значить, що це продукція якісна. Таким чином, наші виробники, вже 14 тисяч підприємств виробляють якісну продукцію, яка отримала сертифікат якості в ЄС. І, відповідно, і ми користуємося, прості громадяни, вже такою продукцією. Я думаю, що це позитив.

Зараз у нас мета – це інтеграція, наприклад, до цифрового ринку ЄС. Наприклад, це коли український громадянин матиме можливість мати досить дешевий роумінг при поїздках до країн, наприклад, Європейського Союзу.

– А йде розмова про це?

Звичайно, про це йде. Наприклад, мета президента – також рухатися… Звичайно, це не сьогоднішній день, а це перспектива шляхом інтеграції до так званої Шенгенської зони. Що таке Шенгенська зона? Це коли можна сісти в машину і з Харкова, припустимо на машині доїхати до Мадрида без жодної зупинки.

– А хіба для цього не треба бути членом ЄС?

Це залежить від рівня інтеграції. І, звичайно, це залежить від рівня імплементації в законодавство відповідних директив і відповідних законодавчих актів. Це передусім у сфері юстиції і внутрішніх справ. Але ми маємо до цього готуватися. Я ж кажу, що мета президента – через секторальну інтеграцію, наприклад, інтеграцію до авіаційного простору створити базу, коли буде нарешті оприлюднене політичне рішення про членство України в ЄС. І коли воно буде оприлюднене, ми будемо вже до цього повністю інтегровані, у всі сфери діяльності ЄС.

– А це якесь майбутнє на 300 років наперед?

Я сказав би, що це питання майбутнього, але не такого віддаленого, як ви кажете. Ми все-таки більш-менш оптимісти. Наприклад, хто міг би сказати 10 років тому, що буквально через кілька років та ж Сербія, яку нещодавно бомбили літаки НАТО, стане членом ЄС? Тому я скажу, що все залежить тільки від двох сторін: від української сторони, від волі України імплементувати реформи і, звичайно, від консенсусу в рамках ЄС. От і все. І дуже добре, що жодна третя сторона не повинна мати вето на таке рішення.

– Але вона має.

Третя сторона не повинна мати і не має.

– От є Угорщина, вона що хоче, то і робить.

Я думаю, Угорщина навіть намагалася нам, наприклад, накласти вето на рішення про надання Україні макрофінансової допомоги в один мільярд. Але, на щастя, зараз в рамках ЄС прийняті певні рішення, коли рішення приймаються не обов’язково консенсусом, а кваліфікованою більшістю. І завдяки цьому, звичайно, вона не змогла заблокувати рішення. Так само, ви знаєте, Угорщина намагалася блокувати нам і саміт НАТО, і декларацію в рамках НАТО. І теж, на щастя, цього не вдалося.

– Як? Двосторонню зустріч заблокували. Вона ж була тільки тристороння.

На щастя, нам вдалося вийти елегантно на формулу, яка, в принципі, за суттю стала такою ж самою, як і комісія “Україна-НАТО”. Більше того, навіть декларація закріплена, що на перспективу подальшу ми будемо працювати саме в рамках платформи комісії “Україна-НАТО”. І я думаю, що зрештою саміт наступний натовський буде, до речі, наступного року у Вашингтоні, і там ми будемо спілкуватися саме в рамках комісії “Україна-НАТО”.

– НАТО готове розглядати Грузію як потенційного члена НАТО, а про Україну це не було сказано. Як ви взагалі оцінюєте цю зустріч?

Передусім, я думаю, це прекрасно було і дуже важливо, що Україна брала участь в цьому великому форумі. Це дійсно саміт останній був, нагадаю, в 2016 році у Варшаві. І Україна була в пріоритеті порядку денного. Про неї говорили не лише… був саміт Північноатлантичної ради, було окреме засідання присвячене операції НАТО в Афганістані, була низка двосторонніх зустрічей. Повірте мені, навіть на двосторонніх зустрічах між собою лідери також ставили тему України. Наприклад, коли зустрічалися Меркель з Трампом, левова частка питань була пов’язана з Україною. Навіть нам сказав президент Макрон на зустрічі, що він теж говорив з Трампом про Україну.

Тому Україна була у всіх на вустах. І я хотів би закликати всіх подивитися не на слова, а просто на заключні документи, які були ухвалені. У всіх заключних документах великі пасажі, присвячені розділу “Україна”, і зокрема там чітко йдеться про те, що двері НАТО відкриті, і Україна має перспективу членства в НАТО.

Там чітко дійсно названа Росія агресором, чітко названо, незважаючи на всі слова і заяви, що Крим незаконно анексований, який має бути повернений.

Є й окремий параграф, присвячений звільненню політичних ув’язнених наших і заручників. Є окреме питання, пов’язане з необхідністю розгортання миротворчої операції на Донбасі, включно з неконтрольованою ділянкою кордону. І, звичайно, є питання, пов’язані з енергетичною безпекою.

Тому я хотів би сказати, що НАТО – це не лише так звана фізична безпека, а це й енергетична безпека, і там є окремий параграф. І в цьому плані, звичайно, наш президент і говорив про небезпеку, яку становить не тільки для України, а і для євроатлантичної спільноти “Північний потік – 2”.

Тому я би сказав, що саміт був дуже якісний і дуже корисний для всіх нас. Президент використав двосторонні зустрічі для того, щоб сформувати подальший порядок денний нашої інтеграції до Північноатлантичного альянсу. Зараз ключовою темою буде, крім підвищення взаємосумісності наших збройних сил, боротьба з кіберзлочинністю, а також заходи, пов’язані з недопущенням втручання Росії у виборчі демократичні процеси. І, до речі, ця тема турбує не лише Україну, але й інші країни, в яких наступного року відбудуться вибори, в тому числі і в ЄС.

І, звичайно, дуже важлива тема – це питання наповнення так званих трастових фондів. Я хотів би нагадати, що існує декілька фондів, через які фінансуються, зокрема, гуманітарна діяльність, отримують медичну допомогу наші герої-воїни, а також є питання, пов’язані з розмінуванням і так далі. Деякі країни оголосили навіть про додаткові внести, за що я їм дуже вдячний. Тобто цю тему можна і далі розвивати. Дуже був насичений порядок денний.

– Вони на Заході бачать зусилля України по змінам?

Звичайно. Знову-таки, в заяві чітко відзначено вагомий прогрес, досягнутий Україною в реформах. І в цьому зв’язку, звичайно, як символ згадувалися два важливих документи, які були подані президентом і ухвалені Верховною Радою, – це закон про національну безпеку і закон про створення Антикорупційного суду. Це розглядалося як, звичайно, прогрес на шляху до подальшої інтеграції в НАТО. І я думаю, що це досягнення, яке було зроблено буквально за останні місяці, отримало високу оцінку наших євроатлантичних партнерів.

– Ця зустріч 20-хвилинна між Трампом і Порошенком, вона якось заспокоїла Порошенка? Трамп надав якісь гарантії, що не буде неприємних для України несподіванок, що він не здасть Україну?

По-перше, звичайно, всі ми очікуємо на цю зустріч (між Трампом і Путіним – ред.) Я думаю, що цей діалог повинен стати моментом істини передусім не лише для російсько-американських стосунків, але він має просто чітко показати Путіну, що його спроби, наприклад, поставити під сумнів те, що Крим є анексований, що Крим є українським, і його спроби якось розхитати євроатлантичну спільноту будуть марними. Я думаю, що саміт став корисним з точки зору якісної підготовки зокрема і президента Трампа до цієї зустрічі.

Я хотів би зразу сказати, що зради, звичайно, не буде жодної. Є чіткі червоні лінії, які не будуть перетнуті. І ці червоні лінії чітко окреслені.

– А ця впевненість звідки? З розмови Трампа і Порошенка?

Абсолютно. Відбулася досить довірлива зустріч. Президент уже оголосив деякі нюанси, деякі питання, які обговорювалися. Звичайно, були ще питання, які обговорювалися в досить довірливому тоні. Плюс, відбулися численні бесіди наших партнерів з президентом Трампом

– Ви маєте на увазі лідерів європейських?

Під час саміту НАТО в Брюсселі. Плюс, я хотів би звернути увагу на самі дискусії, які відбулися. Вони відбулися за зачиненими дверима. Але я вам скажу, що більшість країн-членів виступили за те, що треба Україні надавати членство в НАТО. Навіть деякі колишні скептики почали виступати за те, чому б не дати Україні членство в НАТО. В цьому плані не можу не утриматися і сказати, що деякі лідери взагалі сказали: те, що Україна сидить зараз за нашим столом і не є членом НАТО, – це велика помилка. Це просто перемога поки що Росії. Тому цю помилку треба виправити. І це, до речі, формула, яку оголошували не лише одна-дві країни, а це більше половини.

Тому я думаю, що якраз той наш прогрес у реформах, робота команди президента і президента особисто з точки зору реформ і наближення до НАТО – вони поступово створюють додаткові важелі впливу на Брюссель, на країни-члени, для того щоб вже приймати певні рішення. Тому подивимося – як кажуть, “вскрытие покажет” – подивимося, що буде в понеділок. Але я переконаний в тому, що навряд чи нам треба очікувати надсенсацій. Я думаю, що будуть просто звірені годинники, і сторони чітко окреслять ті питання, по яких є розбіжності.

Для нас дуже важливо, звичайно, щоб, наприклад, була сприйнята ідеологія, ідея і філософія “нормандського формату” – маються на увазі Франція, Німеччина і США – по миротворчій операції на Донбасі. Для нас дуже важливо, щоб все-таки Росія вивела свої війська, щоб був забезпечений контроль над неконтрольованою ділянкою кордону. І, звичайно, питання, пов’язане зі звільненням політичних в’язнів. Це ті речі, які для нас становлять важливість велику. І ще питання в контексті Криму. Дійсно, ми розраховуємо, що буде порушено питання українського Криму, припинення мілітаризації Криму і, звичайно, підготовку Криму до повернення в українське лоно. Тому що рано чи пізно все одно Крим буде українською територією.

– Ви сказали, що якісь члени за зачиненими дверима говорили про те, що Україні треба надати… А в результаті ознаку таку дали тільки Грузії. А Україні – жодної ознаки. Це про що свідчить? Що те, що за зачиненими дверима – це зачиненими дверима? Чи не хочуть дратувати, наприклад, Путіна в цю хвилину?

Я хотів би сказати, що навіть у фінальних документах саміту чітко підкреслено, що саме внаслідок агресії Кремля на Донбасі та анексії Криму відбулася ситуація, коли євроатлантична спільнота опинилася в ситуації небезпеки. І саме це стало спусковим гачком для того, щоб, по-перше, вперше за багато десятиріч, вперше з моменту закінчення “холодної війни” американські війська були дислоковані на території європейських країн, американські і канадські.

І, звичайно, саме агресія Росії проти України стала тим тригером, який спонукав країни Альянсу задуматися про свою безпеку. І по суті на сьогодні це значно підвищило і реноме Північноатлантичного альянсу. Саме з цим пов’язано і прагнення Трампа збільшити фінансування, внески до Альянсу. І, звичайно, це все працює на користь України. Тому що якби це не було по відношенню до України, то, можливо, сьогодні Альянс був би як сплячий ведмідь.

А наразі престиж і навіть авторитет НАТО значно збільшився як єдиної безпекової організації, особливо в умовах, коли всі інші домовленості показали, що вони залишаються лише на папері, як наш славнозвісний або сумнозвісний Будапештський меморандум. Тому в цих умовах всі розуміють і чітко визнано, що загроза – це саме Росія. І навіть чітко названа одна країна, одна столиця, яка становить загрозу. І тому ми цілком поділяємо емоційні заяви президента Трампа відносно “Північного потоку”: коли дійсно будується газогін, який по суті ставить європейську спільноту в залежність від політичних примх Кремля.

Давайте скажемо, що енергетика – це політична зброя Кремля, яка робиться протягом останніх десятиріч. І на цей гачок не треба нікому потрапити. Тому, звичайно, ми дуже розраховуємо, що в понеділок ми будемо обговорювати те, щоб були захищені й інтереси євроатлантичної спільноти, в тому числі й інтереси української сторони. І я дуже розраховую на те, що за підсумками саміту в Гельсінкі українське питання буде продовжувати залишатися на порядку денному. І, звичайно, ключове те, щоб ми отримали запевнення, що без України жодне питання не буде вирішуватися. І це дуже важлива формула, яка була підтверджена під час зустріч з американською стороною.

– Чи залишилися плани у пана Порошенка закріпити цей європейський і євроатлантичний вибір для того, щоб не було реваншу? Мається на увазі Конституція, мається на увазі, наприклад, референдум.

Ви знаєте ініціативу президента. Він вимагає і буде робити все для того, щоб цей курс якорем став і заякорився в Конституції України. І цей крок підтримують наші партнери по ЄС і по НАТО. І, я думаю, це просто буде ще одне свідчення того, що наші плани незмінні, наша стратегія чітка.

– А він збирається?

Президент про це сказав з нагоди Дня Конституції. Він чітко сказав, що буквально найближчим часом будуть подані відповідні правки до Конституції, для того щоб через парламент відбулися відповідні голосування, і це питання було закріплено в нашій Конституції. І цим все сказано.

– Тому що особисто в мене велика проблема: я не чую ні від кого з кандидатів чітких запевнень цього руху.

І це допоможе нам зафіксувати, щоб це не залежало від будь-яких політичних кон’юнктур і так далі, і що курс залишається незмінним. Більше того, навіть коли ми кажемо про ті ж Мінські домовленості, багато хто критикує ці Мінські домовленості, навіть критикують президента. Я хотів би нагадати, що у нас Мінські домовленості прямо пов’язані з механізмом європейських та американських санкцій. Там написано: до тих пір, поки повністю всі Мінські домовленості не будуть виконані Росією, ці санкції будуть залишатися чинними.

Тому президент буде і надалі підтримувати ідею, що Мінські домовленості залишаються важливими, їх треба виконувати. І першим має бути безпековий компонент. Передусім треба припинити вбивати українців, і росіяни мають припинити стріляти. Друге – виведення всіх російських збройних сил з території України, виведення важкої техніки і так далі.

– І миротворці.

А миротворці – це, звичайно, як складова забезпечення безпекових умов для подальшого політичного процесу. Ми не відмовляємося від того, що певні політичні речі з Мінських домовленостей мають бути виконані українською стороною. Це абсолютно нормально. І в цьому плані ми активно працюємо в “нормандському форматі”, для того щоб це зробити ефективним чином.

І ще нагадаю, що буквально в неділю президент Франції Макрон буде в Москві. Ви знаєте, він про це поінформував президента. І ми теж чітко звірили годинники, чітко зафіксували ті позиції, які він буде відстоювати під час своєї можливої зустрічі з президентом Путіним в Москві. І тут ми теж отримали чіткі запевнення, наприклад, що він чітко порушить питання, пов’язані з політичними ув’язненими, зокрема Сенцова і Сущенка. Це прізвища, які вже є символами. Звичайно, є й інші прізвища – Кольченко, Балух…

Те, що я не називав, не означає, що про них ми забуваємо. Або, якщо ми кажемо про кримських татар, то це тема про кримських татар, які є в тюрмах російських, і ця тема була обговорена під час двосторонньої зустрічі з президентом Ердоганом. І тут теж ми знаходимо повну підтримку.

Тому, звичайно, взагалі цей тиждень можна назвати тижнем України в світі. Бо був саміт “Україна-ЄС”, саміт НАТО, і зараз зустріч в Гельсінкі російсько-американська, – всюди українське питання. То це ще одне свідчення тим “зрадофілам”, які кажуть, що є втома від України. Нас знають, нас підтримують і за нас навіть борються – це ключовий висновок цього тижня.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.