Пошук альтернативи Мінським угодам і взаємодія з міжнародними партнерами: що має зробити Україна у відповідь на російську агресію

Рішення Президента РФ щодо “визнання незалежності та суверенітету”  окремих районів Донецької та Луганської областей фактично завершило другу фазу поступового поглинання та знищення Росією України як незалежної держави.

Те, що Путін не зупиниться на цьому кроку, є цілком очевидним, якщо уважно послухати його звернення від 21 лютого, в якому, свідомо маніпулюючи історичними фактами та зловживаючи власними інтерпретаціями політичних процесів більшовицького та комуністичного періоду, президент Росії ставить під сумнів право України на існування.

Більше того, на це звернення слід звернути увагу і всім колишнім радянським республікам, оскільки у своєму квазіісторичному аналізі установчих документів СРСР Путін натякає на власні сумніви і щодо їх права на існування поза межами Росії.

Очевидно, що фінальна модель Російської Федерації в уяві Путіна – це кордони Російської імперії часів розквіту та сфери глобального впливу часів Радянського Союзу.

Тому смертельна загроза над нашою державою нікуди не зникла і продовжуватиме висіти над нами принаймні поки Путін очолює російську державу.

Рішення Кремля також підводить риску під дією комплексу Мінських домовленостей 2014-2015 років і відкриває шлях до пошуку нових моделей відновлення територіальної цілісності та суверенітету України у міжнародно визнаних кордонах.

Крім цього, цей черговий свідомий акт агресії проти України є жорстким тестом для міжнародної спільноти на здатність дати ефективну та стрімку відсіч брутальному публічному порушенню міжнародного права з боку керівництва РФ.

Що найближчим часом має зробити українська дипломатія у відповідь на останні рішення Путіна?

• Закликати країни Групи Семи, країни НАТО та ЄС посилити санкційний тиск проти Російської Федерації для підвищення ціни подальшої ескалації ситуації;
• Ініціювати проведення саміту лідерів Норманді+ за участю лідерів США, Великої Британії, Туреччини, Польщі для пошуку шляхів посилення гарантій безпеки України та відновлення територіальної цілісності;
• Ініціювати засідання Комісії Україна-НАТО для координації подальших дій у сфері безпеки та ухвалення рішення про запрошення України на Саміт НАТО у Мадриді;
• Звернутися до міжнародного співтовариства, української діаспори здійснити демарші проти дипустанов Росії за кордоном у зв’язку із актом агресії проти України;
• Винесення за допомогою партнерів питання “визнання” на регулярний розгляд в рамках Ради Безпеки ООН як акту агресії з боку Росії проти України;
•  Ініціювання ухвалення Резолюції ГА ООН щодо підриву територіальної цілісності та суверенітету України у зв’язку з рішенням РФ щодо «визнання незалежності та суверенітету» та військової окупації російськими військами окремих районів Донецької та Луганської областей;
• Направити позови до Міжнародного суду ООН та Міжнародного кримінального суду щодо акту агресії РФ проти України;
• Ініціювати екстренне засідання Комітету в закордонних справах Європейського Парламенту щодо ситуації в Україні та чергового акту агресії боку Росії, а також забезпечити ухвалення відповідної Резолюції Європарламенту;
•  Попередити країни, які висловлюють намір підтримати Росію в її останньому рішенні, про загрозу суттєвого погіршення двосторонніх відносин, включаючи ризик шкоди дипломатичним відносинам,
• Відкликати Посла України в Білорусі для проведення консультацій у зв’язку з підтримкою Мінськом рішення РФ (з перспективою зниження рівня дипломатичної представленості);
•  І наостанок, реальним стримуючим чинником для Росії буде посилення і розбудова економічно, соціально і політично стабільної України. Варто вже зараз опрацьовувати це з нашими партнерами.

Ключовим елементом нашого успіху залишається єдність як із міжнародними партнерами, так і всередині країни, солідарність, скоординованість дій з колективним Заходом та воля до перемоги.