Про дороги, Ryanair і General Electric: інтерв’ю “Прямого” з Володимиром Омеляном

Міністр інфраструктури Володимир Омелян розповів в інтерв’ю “Прямому” про прогресс в ремонті доріг, лоукостер Ryanair співпрацю “Укрзалізниці” з General Electric.

– Наскільки, наприклад, менше стали красти з доріг? Тому що це всім відомо, що десятки мільярдів щороку з 1991 року туди спроваджуються, і ми їздимо тими самими дорогами, як і в 1991 році.

– Це якраз ще один показник того, що добре, що влада ходить на ефіри. Бо якщо раніше чиновник з’являвся раз в півроку, ніхто не міг зрозуміти, що він цих півроку робить, чи взагалі за рік своєї каденції чи два роки жодного разу не звітувався перед громадськістю. Чим займався чоловік, що він хотів, що він робив – ніхто майже не здогадувався. То в цьому випадку треба говорити. Інколи буває, що хтось ляпне щось зайве, але переважно треба звітувати не словами, а справами, і про них розповідати.

Ми бачимо, що динаміка по вартості доріг змінилася в позитивну сторону. Тобто, якщо раніше крали безбожно, і це могло бути 30%, 50%, і навіть 70% від загального кошторису йшло в кишеню, а не на дорогу. І ми отримували той асфальт, який сходить зі снігом. То з 2015 року помінялось суттєво. В чому ми зробили основний наголос? Що має бути не просто витрачання грошей, що ми освоїли мільярд…

– “Освоїли” – улюблене слово.

– А те, що проведена робота, є гарантія підрядника, і потім ця робота перевіряється всіма: як державними органами, так і незалежними громадськими структурами, які в будь-яку секунду можуть перевірити: чоловіче, а чим ти займався, а що ти будував, де твоя документація? І це працює.

В першу чергу, працює гарантія. Якщо підрядник будує і дає гарантію мінімум 5, а з наступного року це буде 10 років, то він не може вкрасти. Тому що він знає, що якщо він дав хабара чиновнику сьогодні, то завтра ці “зекономлені” гроші стануть фактично дефектними повністю, і він за свій власний кошт її ремонтує. Чи він піде компаньйоном з цим чиновником, який взяв хабара? Ні, не піде. Це його відповідальність, якщо він хоче бути на ринку.

Тому такими простими речами ми вже зводимо корупцію нанівець. І я з цього дуже щасливий, бо не в одній системі ProZorro є запорука прозорості, а й в наборі тих методів, які ми імплементуємо. Це нормальна тендерна документація, це чіткі вимоги до підрядника, це контроль за його роботою і його власні зобов’язання перед державою, що він збудував, і він дає гарантію на свою роботу.

– Яким чином ви боретесь з одноднівками? Ми з вами створили компанію, виграли тендер, припустимо, через хабарі, взяли гроші, не побудували дорогу, не відремонтували, поклали в кишеню, і завтра компанії нема. Як зробити так, щоб такого не було?

– В середині 2016 року ми почали історію відбудову українських доріг. Був дуже величезний ризик таких одноденних компаній: що хтось хоче зробити, а потім втече. Ми пояснили дуже просто: що це не один рік, коли держава відбудовує дороги, що у нас 170 тисяч кілометрів доріг, і з них 95% треба ремонтувати. Отже, це ваша робота, і держава дає на це гроші. Ви хочете працювати? Будь ласка, створюйте компанію, закуповуйте обладнання, закуповуйте техніку, беріть людей на роботу. І ми створили тисячі робочих місць в Україні за рахунок цього. І ви гарантовано отримаєте свої підряди і ви зможете працювати, заробляти кошти.

Так, це буде небагато. Може, 3% рентабельності, може, 5%, можливо 10% в окремих випадках. Але ви маєте гарантований обсяг кожного року. Це набагато вигідніше, ніж вкрасти мільйон, зникнути, щоб потім тебе півжиття шукали по всіх світах.

І це спрацювало. Бо кожного року, коли ми перевіряємо збудовані дороги, ми бачимо, що, так, дефектність є – в окремих випадках це може бути 25%, а минулого року це було 10%. Компанії самі погоджуються і самі ремонтують зроблені ними дороги за власний кошт. Вони не тікають, вони не зникають. Це дуже добрий показник для ринку.

– Наскільки все ще дорожчі українські дороги, ніж європейські? Чому я питаю? Тому що колись я прочитав у Борі Нємцова, він робив книжку проти Путіна. І там наводилися фантастичні цифри – один до шести. Тобто російська дорога коштує в шість разів більше, ніж фінська дорога, або фіни будують в шість разів довшу дорогу за ті самі гроші, як росіяни. Там є якісь підрахунки?

– Ви знаєте, коли є монополія або коли держава визначає, хто буде будувати, хто буде заробляти, то тоді такі ситуації можливі. В нашому випадку ми спромоглися створити ринок. Ми маємо вже більше п’яти великих компаній, і ми маємо близько 40 компаній взагалі по всій Україні, які працюють. За рахунок цього запускається конкуренція. Ніхто не може диктувати ціну, вони повинні змагатися між собою, між ціною і якістю.

Друге, що ми зробили, і нам це вдалося – у нас насправді зараз найдешевша серед країн ЄС будівництво одного кілометра. Якщо ми кажемо про ЄС, то в Німеччині один кілометр автобану чотирьохполосного коштує близько 10 мільйонів євро, в Польщі – близько 5. Найдешевше в країнах ЄС – це Болгарія, де коштує 3 мільйони євро за кілометр. В Україні це десь 1,5-2 мільйона євро. Всі інші роботи – наприклад, коли ми йдемо з середнім ремонтом чи капітальним – це близько 10-15 мільйонів гривень за кілометр.

Але фактично ми повинні говорити відверто, що ми не займаємося ремонтом – ми будуємо з нуля дорогу. Бо те, що ми капітально ремонтуємо, дороги там вже немає. Там треба йти від основи до всіх шарів асфальту з самого нуля.

– Ви продовжуєте обстоювати ту думку, яку ми колись обговорювали? І потім це підтвердив відповідальний за будівництво доріг, пан Новак, який сказав, що до 21-22 років між областями дороги будуть побудовані.

– Так, це навіть не думка, а це дороговказ держави, це відповідна стратегія, яку ми прийняли на Кабміні. І ми обов’язково її виконаємо. Сьогодні Славомір Новак доповідав на уряді про темпи робіт. Цього року ми бачимо, що темпи по дорогам державного значення, за які відповідає “Укравтодор”, дуже добрі. І фактично ми вже у вересні завершуємо всі основні роботи. Не в жовтні, як раніше це було, не в листопаді, не перед снігом, а у вересні.

По областях, де є фінансування з дорожнього фонду на місцеві дороги, ситуація трошки гірша – вони тільки розкачуються. Це новий механізм, який запустився цього року – що області отримують своє окреме фінансування. Але загалом динаміка хороша, і поки що ми йдемо в рамках нашої затвердженої стратегії.

І я тут хочу сказати відверто, що нам зі Славоміром Новаком пощастило. Це дійсно для України знахідка, бо його культура роботи, його підхід до роботи дає Україні ті знання, які би нам довелося самим ще накопичувати протягом десяти років, а потім імплементовувати довго.

– Принаймні коли він сидить на вашому місці, і ми з ними розмовляємо, він викликає довіру чомусь. Тому що він якось не гарячкує, а так просто: “ми це зробимо”. Дуже спокійно і впевнено.

– Він дуже досвідчений політик. Мені дуже приємно було, на відміну від багатьох інших керівників таких відомств, які в моєму підпорядкуванні, він самостійно знаходить рішення багатьом проблемам. Тобто він не приходить до міністра і каже: “Все, я не знаю, що робити. Я довів до глухого кінця. Все пропало. Кінець”. Ні, він самостійно і наполегливо, крок за роком іде, переконує співрозмовників. Я знаю, що багато з наших українських політиків навіть в нього вчаться, що теж добре.

– З дорогами розібралися більш-менш. Тепер до наступного.

– І ще можу сказати одну новину по дорогам, яка дуже важлива. Сьогодні було проголошено, що держава дотримується своєї політики розвитку державної дорожньої галузі. Ми витримуємо дорожній фонд в наступному році в обсязі – 75% акцизу йде з пального на дорогу. І це буде мінімум 56 мільярдів гривень. І тут я хотів би подякувати президенту України, який наполіг на цій захищеній статті бюджету і поставив дороги України пріоритетом для держави.

– Хитре питання у мене виникло. Є якісь реперні точки, головні такі. І ви як міністр, і багато людей, і пані Климпуш-Цинцадзе завжди називали Ryanair, H&M і IKEA. Ніби це таке просування досить якісне вперед. Тому що ми маємо одягатися, ми маємо якось поставити меблі в свою квартиру, і ми маємо подивитися, як живуть інші люди в інших країнах. Що тепер? Є якісь в міністерства нові ці точки, де ми можемо сказати, що тепер заходить щось таке, а тут у нас буде щось таке, а там у нас буде щось таке?

– Якщо можна, я вас поправлю. На моє глибоке переконання, ці три марки, які ви назвали, вони дають абсолютно інший вимір для українців: що якісне і комфортне може бути дешевим. Нас все життя привчають, що якщо ви хочете чогось елітного, то це коштує супердорого. Тобто ми бачимо якісь елітні там Bentley, Maserati, Конча-Заспу, супервідпочинки. А насправді ці компанії за рахунок чого виграли? Вони дали ті самі якісні продукти, але для всіх. І це дуже важливо для українців – щоб вони розуміли, що це все коштує дешево, що є конкуренція, і за рахунок цього можна отримати якісний продукт.

Далі ми працюємо над великими амбітними проектами. Я дуже хочу, щоб у нас започаткувалася абсолютно інша якісна співпраця з Європейським Союзом. І дуже приємно, у нас була вчора спільна прес-конференція з послом ЄС в Україні, паном Мінгареллі, який чітко зазначив, що Європейський Союз вважає можливим використання ЄСівського інвестиційного плану для України.

– Що це означає?

– Дуже просто. Коли ми їздимо по Польщі чи Угорщині, ми бачимо чудові автобани, нові летовища, нові вокзали. І потім така маленька табличка – “Збудовано за підтримки Європейського Союзу”.

– Я пам’ятаю маленьку набережну у якомусь болгарському містечку. Вона дуже красива, але вона маленька, там сто метрів. Але маленькими літерами написано, що це зроблено таким чином.

– Абсолютно вірно. І я з паном Мінгареллі жартував. Кажу, що Україна готова взяти на себе виготовлення цих табличок, якщо Європейський Союз профінансує нам ці об’єкти. Це дуже важливо. Тому що це фінансування дає нам абсолютно іншу можливість: не жити в кредит, а розвивати інфраструктуру України, поєднувати з європейською. І ці проекти можливі в рамках так званої європейської мережі доріг, залізниць, річок, членом якої Україна стала цього року. І я сподіваюся, що це вдасться зробити.

У нас є питання і “євроколії”, у нас питання є відкриття наших морських портів для великих світових компаній. Це все можливо зробити. Ми цього не робили тільки в силу того, що країна була надто зарегульована, під владою двох-трьох, максимум десяти людей, які фактично поділили державу на свої ділянки чи наділи, чи як це можна назвати.

– Тобто наступного року можна сісти в Одесі на пароплав і поплисти десь в Середземне море?

– Я думаю, що це цілком ймовірно. Ми вже маємо другий рік поспіль відновлення круїзів “Дніпро – Чорне море – Дунай”, які користуються великою популярністю, і кількість їх зростає. Ми бачимо ріст туризму. Але ми хочемо, щоб в Україні заходили компанії, які будуть створювати нові місця. Це, до речі, вже можливо з компанією Ryanair. Бо це не просто польоти, а ми зараз з ними ведемо переговори про відкриття їхнього ІТ-центру в Україні, про відкриття бази для ремонту їхніх літаків і багато інших речей. Тому що захід однієї компанії – це не просто вивіска, це не просто хтось сів і підписав якісь документи. А це великі інвестиції і нові можливості для держави.

– Ryanair буде літати чи хоче літати з Херсону. А який сенс, де бізнес? Це не найбагатше місто, воно мале. Це не мільйонник. Яка там логіка?

– Вони бачать ринок. Чому Ryanair хотів, і ми запрошували, щоб він був в Україні? Тому що вони розуміють, що люди готові літати. Якщо мільйони українців користуються автобусами чи залізницею, щоб поїхати за кордон в західному напрямку, то авіаперевізниками набагато швидше і набагато комфортніше, ніж їхати годинами.

Другий момент. Ми бачимо, що в Херсоні величезний потенціал. Ryanair – це наддешева компанія. Квитки у вас будуть коштувати від 200 гривень, від 150 гривень. Це інколи доїхати маршруткою коштує набагато дорожче до Києва.

– Це правда. Тобто це далекоглядна політика?

– Ми бачимо вже навіть сьогоднішні показники. Перший рейс Ryanair: наповненість з Берліна до Києва 96%, а з Києва до Берліна – 100%. І це буде продовжуватися. Не вистачає літаків. Українців більше, ніж літаків, щоб їх могли перевезти.

– А як вийти наступного року з цієї ситуації?

– Ми бачимо, що цього року на ринку появилося десять нових авіакомпаній. Це європейські і з арабського світу. Я би дуже хотів, щоб розвивалися українські перевізники, адже це ще більша додана вартість для країни. І я би щиро хотів, щоб “Міжнародні авіалінії України” суттєво збільшили свій флот. І тут має бути правильна синергія з боку держави і приватного бізнесу. Не дотації, які потім зникають невідомо куди, а розумне інвестування, розумна підтримка українського бізнесу.

І коли ми говоримо зараз з багатьма іноземними авіакомпаніями, ми кажемо: “Хлопці, хочете працювати – відкривайте свою “дочку” в Україні, платіть податки тут, створюйте робочі місця тут, і ви будете мати можливість літати всередині країни і на цьому теж заробляти”.

– На мій холопський розум – чому не вчаться? Ви кажете, що нехай українці роблять: давайте заходьте до нас, ми там вам все забезпечимо. Чому не можна подивитися на той самий Ryanair чи Wizz Air і сказати, що я зроблю так само?

– Насправді Ryanair змінив не тільки Україну. Він перед тим змінив Європейський Союз. Так само, як компанії-лоукостери змінили північноамериканський компонент у США. Вони поміняли філософію. Раніше авіація була елітним видом транспорту. Ви сідали, пили шампанське, вам розповідали якісь історії, у вас було небагато людей в салоні. А зараз це просто зручний і швидкий транспорт.

– Це тролейбус, але який літає.

– І це в Україні міняється. І я дуже щасливий, що українські компанії це теж зрозуміли. Насправді нам не треба вигадувати якісь фантастичні речі – вони вже працюють. Нам просто їх треба брати та імплементувати. Чому іноземні компанії? Тому що вони мають більший ресурс, вони мають кращий досвід і вони готові працювати в Україні. А потім будуть українські: коли вони навчаться, коли вони будуть вміти.

Те, що відбувається в дорожній галузі. Якщо у нас на початку була єдина турецька компанія, яка вміла працювати, то зараз ми вже маємо п’ять. І турецька вже більше українська, ніж турецька. І нових п’ять українських, і ще 10-20 на підході. Це те, що дає ринок.

– Днями великий американський потяг приїхав. Його зняли, кудись завантажили, кудись повезли. Що це означає і чому це важливо?

– Це великий крок для України. Над цим контрактом ми працювали більше двох років. І насправді була маса пліток, інсинуацій.

– Це General Electric?

– Абсолютно так. Це найбільша американська компанія, це найкращий виробник у світі дизельних локомотивів. Те виробництво, яке в Україні було втрачене після анексії Росією Луганська, коли вони захопили “Луганськтепловоз” і просто його вирізали та вивезли.

– А в радянські часи це 97% загальнорадянських тепловозів.

– Абсолютно вірно. Це був величезний завод насправді з дуже гарними перспективами. Але ми бачимо результат “русского мира” – коли вони просто все грабують і знищують в черговий раз.

Але компанія General Electric для України є стратегічним партнером, і для “Укрзалізниці” в тому числі. Ми бачимо величезні проблеми з вантажними перевезеннями в компанії, в першу чергу, зумовлені відсутністю нормальних і якісних локомотивів. Якщо подивитися на цифри, то цей локомотив серії Evolution використовує на 30% менше пального, і фактично він дає 80% економії на маслі, яке треба регламентно замінювати ледь не щодня. Якщо старі локомотиви, там технічні регламентні роботи треба було проводити кожні три доби, то цей – раз на 90 днів. Тобто економія шалена, і це абсолютно інша культура виробництва.

Для того, щоб створити в Україні такий свій продукт, треба було потратити десятки років і десятки мільярдів доларів, чого у нас немає. А у випадку General Electric, у випадку їхніх локомотивів в Україні, то 40% локалізації на Крюківському заводі, і ми отримуємо нові технології, нові робочі місця та абсолютно новий продукт, який гарантує транспортну незалежність і якісні перевезення в Україні і за межі.

– А яка вигода для американців?

– Ринок. Це розповсюдження їхньої техніки, в тому числі в Україні. Вони оцінюють цей ринок в сотні локомотивів. Наш контракт на мільярд доларів підписаний на більш ніж 200 локомотивів, які будуть надані Україні. І це величезна інвестиція. В тому числі, це великий контракт для будь-якої компанії. І навіть для General Electric, я вважаю, це найбільший контракт в Україні, який відбувся без краплі корупції, чому я є дуже щасливий. І, власне, свідченням цього була присутність президента України на підписанні.

– Чому ви вважаєте, що це вигідно? На цей момент це суцільні видатки. Тобто взяла Україна мільярд грошей американських під час війни, коли потрібні гроші, під реформ, де теж потрібні гроші і на медицину, і на ту саму армію, і на освіту, і на все це, – і Україна каже: ну, візьміть 27 мільярдів гривень. Чому ви наважились?

– З простої побутової точки зору, я бачу дуже мало людей, які їздять на автомобілях 40-50-60-х років випуску минулого сторіччя. Всі стараються купити чи вживаний, чи абсолютно новий, якщо є фінансова спроможність. У випадку нової техніки це абсолютно правильне капіталовкладення, це абсолютно правильна інвестиція. Бо в першу чергу ми економимо свої експлуатаційні витрати, які суттєві у випадку старих тепловозів. І ми вкладаємо в нові робочі місця в Україні, ми створюємо новий продукт. Тому з цих точок зору ми, я вважаю, перемогли, і це великий крок для держави.

– Коли ви кажете про 40% локалізації – це значить, що 40% всього, з чого зроблений цей тепловоз, буде робитися в Україні.

– І, більше того, що ми домоглися, і цього немає в контрактах General Electric в інших країнах, – це те, що українські комплектуючі будуть виготовлятися не лише для General Electric в Україні, але й по всьому світу. Тобто ви зможете побачити кабіну і в подальшому, можливо, навіть двигун, який був виготовлений в Україні для локомотивів в Казахстані, в Єгипті чи будь-де по світу.

– Невже така висока якість? Тобто як американці погодились на цю локалізацію в Україні? Вони ж не будуть робити погане щось. Значить, вони кажуть, що це гарний чавун, я не знаю, метал, гарне щось…

– Це ще одне свідчення того, що ми не тільки гарно співаємо чи вміємо збирати врожай або видобувати руду, а ми вміємо і працювати головою. А це в першу чергу мізки, це те, що ми демонструємо зараз в ІТ-кластері, і це те, що ми демонструємо зараз у високоточному машинобудуванні, в інших галузях, і у випадку співпраці з General Electric також. Нам це потрібно. І вони розуміють, що ми це можемо зробити. І це, я вважаю, чудова синергія для обох сторін.

– Щось я песиміст тут.

– Ми вас запрошуємо на першу поїздку цим локомотивом. Там буде цікаво. Це вантажний локомотив. Він не передбачає світського рауту, але ми будемо робити гарне дійство навколо цього, бо це дійсно важлива подія для України.

– А вагони українські будуть для людей, не для перевезення вантажів?

– Для людей – з цим гірша ситуація. Бо скільки ми не говоримо з “Укрзалізницею”, вони поки що не готові дати нову якість пасажирських перевезень. Навіть ці відремонтовані пасажирські вагони чи міжобласного сполучення, чи приміського – це все рівно реконструкція типових радянських таких рішень, які були розроблені ще в середині минулого сторіччя. Це велика біда.

Я сподіваюся, що цього року процес буде запущений. Але тут я теж бачу найкращий елемент – це співпраця з провідними виробниками. Залізниця повинна займатися тим, чим вона займається. А саме – наданням транспортних послуг. Все інше повинно вироблятися іншими компаніями, і залізниця повинна закуповувати. Так працює бізнес у всьому світі. І я не хочу, щоб Україна була в цьому випадку виключенням. Бо виключення призведуть до того, що державна монополія завищує безбожно ціни, дає дуже низьку якість, і перспективи розвитку компанії немале.

– Так, і шансів немає ніяких. Тобто я не можу вибрати між цим і цим. Я просто вимушений.

– Ще одна теза, яку ми всіляко пропагуємо: що має бути запуск приватних операторів, приватних компаній на державні рейки, щоб залізниця конкурувала у перевезенні вантажів, у перевезенні людей. Хочеш – сідаєш на пасажирський потяг залізниці Hyundai, який користується величезним попитом, або нічний потяг. Хочеш – береш приватну компанію, і пасажирські поїзди дають ще кращу якість.

Як повідомляв “Прямий”, Міністерство інфраструктури України опублікувало рейтинг пунктуальності українських авіакомпаній за серпень цього року.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.