Про політичне майбутнє, будівництво доріг та аеропорти в кожній області: інтерв’ю “Прямого” з Володимиром Омеляном
Міністр інфраструктури України Володимир Омелян в інтерв’ю “Прямому” розповів про будівництво дороги “Гданськ-Одеса”, свої плани щодо перебування в українській політиці та можливість будівництва аеропортів у всіх обласних центрах України.
– Давайте, за нашою звичкою, спочатку ви просто розкажете якісь новини з вашої сфері. І після цього вже будуть якісь питання мої.
– Насправді у нас новин багато, бо ми займаємося рутинною роботою – ми відновлюємо інфраструктуру, яка не будувалася десятками років. Я підчас навіть гордий, коли, наприклад, минулого тижня ми були з прем’єр-міністром на стратегічній новій дорозі України, яка поєднує захід України з країнами ЄС і наші південні порти на Чорному морі. Це “Go Highway” – так звана дорога “Гданськ-Одеса”, яка поєднує Балтійське і Чорне моря. І, власне, там будує багато компаній. Це і українські, й іноземні. І мені було дуже приємно, коли спілкувався з дорожниками, які беруть участь в цьому будівництві, а це дорожники з досвідом 40-50 і більше років. І вони кажуть, що в останній раз таке будівництво в Україні доріг відбувалося у 80-х роках минулого століття. Після того фактично нічого не робилося. Максимум – ремонтувалося. Ми будуємо і будуємо далі.
З приємних звісток, які ми маємо. Буквально останніми днями аеропорт “Львів” демонструє рекордні показники росту. Це більше 50% пасажиропотоку за ці місяці нові 2019 року. Ми маємо непогану динаміку так само по морській сфері. І якраз сьогодні ми спілкувалися з нашими колегами з Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації щодо того, що ми вже починаємо в червні місяці концесію наших двох морських портів – це порт “Ольвія” і порт “Херсон”. Це такі події цього тижня.
– А от про цю дорогу, ви завжди про неї казали. Я маю на увазі “Гданськ-Одеса”. Ви казали, що поляки будуть будувати свій шматок. Ви казали про проектні роботи. Чи вони вже почали?
– Ні. Це вже робота триває другий рік поспіль, така масштабна. Ми фінансуємо це окремо. І, наприклад, кошторис цього року на автобан “Go Highway” складає 4 мільярди гривень. Така ж сума була в минулому році. Ми плануємо повністю її завершити наприкінці наступного року. І це вже буде новий транспортний коридор, який дасть можливість зручно і швидко доїжджати з півдня України, з центру України до країн ЄС.
– А зараз який шматок будується?
– Ми зараз приступили вже до відтинку між Вінницею і Уманню. І йдемо далі, вже ремонтуючи Одеську трасу. І так само зараз будемо робити північний обхід міста Львова.
– Дивіться, якщо, наприклад, я хочу поїхати в Одесу з Києва, то мені варто їхати на той “хайвей” чи традиційною дорогою?
– Насправді “Одеса-Київ” ми теж ремонтуємо цього року, бо дорога будувалася… окремі шматки 15 років тому назад, а окремі не бачили техніки більш ніж 40 років тому назад. І ми приступили до її капітального будівництва. Тому, безумовно, найкоротший шлях – це “Одеса-Київ” по прямій.
– А там вона проходить від польського кордону через Львів?
– Вона йде зі Львова – Тернопіль, Хмельницький, Вінниці. І посеред шляху “Київ-Одеса” йде на південь України.
– І наступного року ви вже плануєте…
– Повністю завершити.
– У нас будуть парламентські вибори, у нас новий президент. І буде щось мінятися у владі. Ми знаємо, що такі циклопічні, принципові проекти – їх не зупиняють. Як ви вважаєте, можна це зупинити чомусь?
– Я собі важко уявляю того політика, який осмілиться вийти до людей і сказати: ви знаєте, я став лідером українського народу, і ми з завтрашнього дня не будуємо дороги чи не розвиваємо авіацію, все закриваємо і сидимо вдома. Це, вочевидь, фантастика, незважаючи навіть на фантастичні обіцянки багатьох кандидатів. Але я твердо переконаний, що той ресурс, який ми створили, а це був дорожній фонд, який запрацював з 1 січня минулого року, прийнята урядом стратегія розвитку автомобільних доріг до 2022 року, – це дороговказ для будь-якого нового уряду чи будь-якого нового президента.
Більше того, ми сподіваємося, що фінансування галузі буде збільшено суттєво, і резерви для цього є більш ніж достатні. Я пригадую минулий рік, цей рік, коли багато й експертів, і політиків, і урядовців стверджували, що, наприклад, за рахунок митниці можна збільшити надходження до державного бюджету України ще на 4-5 мільярдів доларів. Давайте це зробимо, якщо ми говоримо про чесну політику. Ми бачимо, що є дуже багато банків, які канули в лету. Тим не менше, їхні власники живі і винні платникам податків України десятки, а то й сотні мільярдів гривень. Давайте це повернемо в економіку України, збудуємо якісні дороги, щоб не було просто декілька багатих людей, а все інше населення було, скажімо, не в найкращих умовах.
– А тепер трошки політики. Скоро інаугурація. Як ви взагалі оцінюєте зараз політичний стан в Україні?
– Ви знаєте, він, звичайно, турбулентний. Бо ми маємо не тільки президентські, але й парламентські вибори. Ми бачимо це по інвесторам, які взяли делікатну паузу. Так, їм Україна цікава. У випадку концесії морських портів вони готові заходити, бо вони розуміють, що це відбудеться зараз, і політика на це не вплине. Але щодо подальших стратегічних інвестицій вони прицінюються до ситуації, вони роблять для себе висновки, що буде далі.
Зараз надважливо, щоб Україна втримала свій курс і щоб у нас не було дискусій навколо НАТО та ЄС. Ми однозначно повинні стати членами цих двох організацій. Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб у нас в Україні панувала конкуренція і рівний доступ усіх компаній, платників податків, до держави, до державного ресурсу, до органів влади. Ми бачимо приклад позитивний – авіація. І цей стрімкий ріст, який був у 25-30%, причина дуже проста – тільки тому що була забезпечена конкуренція. Не одна монополія, а вільно всі компанії могли надати свої послуги. Якщо ми забезпечимо це у всіх секторах економіки України, то Україна точно виграє, і у нас ріст буде не 2, 3, 5 чи 10 відсотків, а 20-30 відсотків на рік.
– Я бачив ваші інтерв’ю під час першого туру, під час другого туру. Ви дивний міністр – у вас є політична позиція. І ця позиція була, якщо можна так сказати, пропорошенківська. Це стратегічно небезпечно. Тому що кожна людина, коли влада міняється, вона думає про своє майбутнє. А вам надходили якісь пропозиції? Ви чинний міністр, міністр досвідчений.
– Ви знаєте, у мене насправді, можливо, не зовсім правильна, але галицька натура. І я вважаю, що якщо ти щось робиш, то ти повинен це зробити до кінця. Я вважаю щиро, що з Порошенком Україна суттєво просунулася вперед. Чи можна було багато речей зробити швидше і краще? Мабуть, так. Але чомусь так склалося, що без нього це не робив ніхто. Просто брехали, крали і тікали. І тому я щиро підтримав Порошенка, і я вірю, що цей політик один із найяскравіших України за весь час незалежності держави.
У випадку нинішньої ситуації ми будемо бачити, як будуть розвертатися події. І я буду щиро вітати, якщо на моїй посаді буде набагато фаховіший і компетентний міністр, що не появляться якісь старі прізвища з минулого, коли… Знаєте, я прийшов у міністерство, а там була така галерея з 20 портретів. Насправді у 90% про них можна було сказати тільки одне – корупціонер і хабарник. Я би дуже хотів, щоб були дійсно світлі люди, які б керували державою. Бо Україна заслуговує на найкраще. І при бажанні ми можемо за наступні 5 років зробити диво українське. Не дивитися, що було у Грузії чи в Сінгапурі, чи в Кореї, а зробити справжнє українське диво. Для цього треба просто хотіти і працювати чесно.
– А реально, те, що я кажу. До вас не підходили з якимись пропозиціями?
– Наразі я висунутий до уряду “Народним фронтом”. І до обговорення з ними поточної ситуації жодних інших дискусій не веду. Це моя політична теж позиція, особиста.
– Чи ви, можливо, пішли б якось у політику? Тому що, мені здається, у вас є все для цього.
– Ви знаєте, я точно не хочу бути тим чиновником, який буде сидіти на своїй посаді до останнього свого дня життя. Я щиро хочу піти в політику, мені це цікаво. Я розумію, що можна зробити і є з ким робити. Бо насправді, коли кажуть, що людей немає – це теж така “фата моргана”, щоб людей розохотити йти у владу. Люди є, вони готові працювати і вони готові дати Україні нову якість. От наскільки влада буде готова відкрити ці двері для таких людей, наскільки вона буде готова працювати відверто і щиро з ними, а не займатися кулуарними іграми – коли начебто ти все дав, а насправді все забрав – побачимо.
– Ще я хотів спитати у вас враження про чинного прем’єр-міністра Гройсмана. У зв’язку з тим, що Порошенко зараз стає політичною фігурою, буде будувати партію і так далі, тобто він відійшов, то, як всі пишуть, постать прем’єр-міністра… Гройсман продовжує працювати. Чи міцно він стоїть? Зараз прийде новий президент. Чи може цей президент, наприклад, сказати, що мені не подобається Гройсман? Чи встоїть Гройсман?
– У нас парламентсько-президентська республіка. І коаліція та парламент відіграють ключову роль насправді для економіки насамперед держави. І я переконаний, що нинішній уряд Гройсмана повинен добути до свого законного завершення.
– А коли завершення?
– Вочевидь, це мають бути парламентські вибори, які проводяться в жовтні цього року. І після цього формується нова коаліція, і далі вже приймає рішення коаліція, хто є прем’єр-міністром, хто є міністрами нового уряду. В цьому є логіка державного функціонування. І, мабуть, одна з головних цілей Путіна – щоб показати всьому світу, що Україна недієздатна, нелегітимна, і тут можливий тільки повний хаос. Я щиро переконаний, що міць України в її інститутах влади. Не так важливе прізвище. Але президент, уряд, парламент – це мають бути ті речі, які є джерелами сили держави і є джерелом розвитку самої країни.
– Давайте тепер трошки поговоримо на політичні теми. Наприклад, паспортизація. Я не буду знову викладати, що там придумав Путін… Багато хто пише, що ці паспорти нічого не дають, а це така пропаганда, і на неї Україна має відповісти, звертатися в усі міжнародні організації, вказуючи, що це катастрофа, що так неприйнятно робити.
– На моє глибоке переконання, російський паспорт не дає жодних переваг, а навпаки створює масу незручностей. Будучи російським громадянином, ви можете в будь-яку секунду заарештовані ФСБ чи російською поліцією. Ви можете в будь-яку секунду кинуті за грати. Ви не маєте доступу до інтернету. Нещодавно пан Путін підписав відповідний указ з максимальним обмеженням. Ви під постійним контролем спецслужб. Заради чого це отримувати – не знаю.
– Заради пенсії. Може, дадуть.
– Ви знаєте, там теж не все так просто, як задекларовано. Але я думаю, що тут, можливо, причина не тільки політична чи геополітична – те, що Путін хоче таким чином мати своїх “зелених чоловічків” легальних на території України: що ось, бачите, це російські громадяни, і ми їх захищаємо – тому ця інтервенція виправдана. Я думаю, тут ще проблема з різким браком робочої сили в самій Росії. Вони всілякими способами хочуть затягнути людей зі Східної Європи – Білорусі, України, Молдови – обіцяючи їм фіктивний документ, який називається російський паспорт, для того щоб вони працювали в Росії.
Йде величезний відтік населення. Те, що ми бачимо по статистиці: близько 30-40% росіян не асоціюють себе з цією державою, вони хочуть емігрувати. Заміщення відбувається тільки з країн Азії. Тобто Росія на очах все більше і більше стає мусульманською країною. І це розбиває цей міф кінцево про “третій” чи “четвертий Рим”, чи “велику колиску християнства”.
– Я про це так не думав. Я думав, що це тільки показати дулю Зеленському і Україні, і Порошенку.
– Кумедно спостерігати за переписку Путіна та Зеленського у Facebook. Я думаю, що тут треба віддати належне новообраному президенту України, що він зміг Путіна поставити на місце. Щонайменше, у вербальному спілкуванні.
– Пан Путін буде зараз щось відповідати, щось “ядовитое”, щось відповість.
– Безперечно, що в Путіна працюють цілі інститути, які мають глобальні плани. Але ми бачимо, що у випадку і України, і у випадку Сирії, і насправді у випадку Грузії ці глобальні плани зазнали фіаско. Вони не отримали того ефекту, на який вони очікували. А вони очікували, що вони доходять до Карпат чи доходять далі. А цього немає.
– Новий аеропорт на адміністративній межі Дніпропетровської та Запорізьких областей. Коли, як і для чого? Ви вже розповідали, що це вигідно…
– Ми виходимо з дуже простої логіки. У нас є два діючі аеропорти в Дніпрі і Запоріжжі, але вони обидва в достатньо поганому стані. Тобто кожен з них потребує інвестицій у декілька мільярдів гривень на злітні смуги. У випадку будівництва нового аеропорту між цими двома містами, а це на рівні відстані в 30-40 кілометрів, як зараз “Бориспіль” знаходиться від Києва, ми маємо можливість створити транспортний і логістичний хаб у Східній Україні для декількох міст, і мати величезну територію, на якій проживають потенційні клієнти цього аеропорту.
І я вважаю, що це був абсолютно правильний підхід, запропонований президент чинним, Петром Порошенком. У нас виділено перші кошти – 200 мільйонів гривень – для того, щоб розпочати проектні роботи. Нещодавно це все було погоджено з Міністерством фінансів. Ми починаємо фазу підготовки до будівництва. За нашими оцінками, саме будівництво займе максимум 2-3 роки, і через цей період час Східна Україна отримає абсолютно якісний і сучасний аеропорт.
Більше того, ми бачимо, що інтерес до нього є дуже високий. Не тільки з боку українського бізнесу, але й з боку іноземного бізнесу. У нас проводяться постійні консультації. Безперечно, що ми дійдемо до міжнародного тендеру, якщо буде прийнято таке державне рішення, щоб цей аеропорт був збудований так само за кошти й іноземних інвесторів або українських, і передався їм в управління, але якісним. Не коли в ручному режимі вирішується, яка компанія літає, а які – ні. А навпаки – цей хаб має розвиватися.
– Давайте поговоримо про ціни на квитки… І маю вам сказати, пане міністре, що ці кляті Ryanair і Wizz Air – вони нечесні. Чи чесні? Чому так?
– Це такий відомий психологічний ефект, коли чим краще людині стає, тим вище в неї стають очікування. Причому очікування ростуть в геометричній прогресії.
– Я розумію, що, наприклад, з Німеччини до Голландії летіти 30 хвилин. І тому, наприклад, 7 євро. Я це розумію. А з нас до кордону летіти тільки годину. Я це розумію. Але…
– Тут трошки інша математика. І ми бачимо, що квиток суттєво здешевшав в Україні. І якщо ще в 15 році вартість середня квитка, щоб полетіти з Києва чи Львова до країн ЄС, була орієнтовно 400-500 доларів, то зараз ви можете спокійно купити за 50 євро. Причому не треба заздалегідь це робити. Ми бачимо ситуацію, що конкуренція створила диво, і це був абсолютно логічний і очікуваний ефект. Коли між собою конкурують лоукости і класичні авіакомпанії, вони змушені знижувати ціни для того, щоб отримати достатню кількість пасажирів.
Але попит в Україні на польоти досі не є задоволеним. Тобто бажаючих літати набагато більше, ніж є можливості, кількості літаків і кількості авіакомпаній. Тому ріст продовжується. І я дуже з цього гордий, бо ми стаємо нацією, яка не тільки збирає, ходить чи їздить, але й літає. І ми розуміємо, що кількість пасажирів буде зростати з кожним роком. І я дуже сподіваюся, що в найближчі три роки аеропорт “Бориспіль” дасть пасажиропотік в 20 мільйонів пасажирів на рік, як це зараз дала вся Україна за підсумками 18 року.
– Це вже з новим цим, ну, старим-новим (терміналом F “Бориспіль” – ред.). А він вже працює?
– Пригадайте, коли ми заводили лоукости в Україну в позаминулому році, була величезна істерика, що аеропорт “Бориспіль” буде банкрутом, і що це неправильні речі. Але ми виявилися праві. Мало того, в аеропорті “Бориспіль” у вересні відкрився новий термінал F. Там вже працює 8 авіакомпаній, літають десятки рейси щотижня, і кількість збільшується. Те ж саме було з аероекспресом до аеропорту “Бориспіль”.
– Там якийсь рекорд перевезення.
– Всі казали: боже, це така невдала спроба, і для чого ви це робили, і він постійно ламається… Кількість поломок менше 0,5%. Він уже перевіз сотні тисяч людей. І тепер скаржаться на інше – що давайте пускайте їх більшу кількість, більшу кількість вагонів, бо людей надто багато, і не тільки можна сидіти, але треба й стояти.
– Тобто ви маєте на увазі, що ціна знизиться, коли зайдуть ще якісь лоукости?
– Я маю на увазі, що ринок зараз росте. І, безумовно, ціни будуть невисокі. І, до речі, за вартістю авіаквитків насправді, якщо ми беремо середню вартість авіаквитка, Україна зараз серед найдешевших країн Європи. Бо ті ціни, які ми бачимо, польоти Нідерланди-Німеччина чи будь-які інші – це теж акційні ціни. Тобто, коли ви купуєте по акції за декілька місяців вперед, то це у вас буде ціна квитка 5-7 євро. А якщо ви купуєте бодай за два тижні, то ціна буде стабільно 30-40-50 євро.
– Затягли ми Wizz Air традиційно і Ryanair. Спасибі. А хто ще? Ви ведете перемовини якісь?
– Ми ведемо. Але це вже зараз більше справа самих аеропортів. Дякувати богу, завдяки тим діям, які ми зробили за останні три роки, ми маємо фактичне збільшення кількості аеропортів утроє. Тобто зараз вже постійно функціонує 15 летовищ України. І ми хочемо цю цифру довести до 25, щоб мінімум в кожному обласному центрі було одне летовище. Це можна зробити в наступні п’ять років. У нас є транспортна стратегія прийнята, яка передбачає 50 аеропортів України до 2030 року. Це теж можливо.
– Ви маєте на увазі, що, наприклад, “Бориспіль” дзвонить якомусь лоукостеру і пропонує йому літати в Україну? Тобто, хто тут ініціатор?
– Це – летовища. Як це відбувається зазвичай? Кожного року проводиться конференція. Вона відбувається двічі на рік в різних містах. І туди приїжджають всі аеропорти, приїжджають всі авіакомпанії.
– Це в Україні?
– Ні, це за кордоном. Це кожного разу в іншій країні світу. І вони спілкуються між собою, пояснюють переваги свого аеропорту: чому варто туди летіти, яка ситуація…
– Тобто навіть не країни, а саме аеропорти?
– Вже самі аеропорти. І тут я дуже радий, що це стало реальністю. Бо коли я став міністром і спілкувався з летовищем “Бориспіль”, що є конференція, може, ви поїдете, представите свої позиції. І вони сказали, що, ні-ні, ми суперкруті, і нехай приїжджають до нас. Зараз вже всі їздять, активно спілкуються, пояснюють переваги.
– А це для них можливість заробити?
– Безперечно. Ми хочемо, щоб була логіка, що всі заробляють з пасажира. Це невеликі кошти. Аеропорт може заробляти пів долара, долар, 5 доларів, duty-free може заробляти більше, бо ви купуєте там чи воду, чи якийсь одяг, чи якісь сувеніри. Це ваше рішення. І на цьому всі заробляють. Парковка, знову ж таки, доїхати і все інше.
– Значить, поява якогось нового лоукостера – це вже віднині справа аеропортів. Вони налаштовані?
– Абсолютно вірно. Держава вже від цього відійшла. Нам було дуже важливо запустити конкуренцію в Україну.
– А вони налаштовані це робити?
– Так, безумовно, ми ж бачимо ситуацію з аеропортом “Бориспіль”. Ріст 20% по року. Ми бачимо ситуацію з аеропортом “Львів” – 50%. “Жуляни” – те ж саме, 50%. Тобто аеропорти ростуть дуже динамічно. Ми розуміємо, що величезний потенціал зараз летовища “Одеса”. Ми цього року завершуємо нову злітну смугу, яка буде збудована фактично з нуля. І це теж збільшить кількість авіакомпаній. Вже цього року оголосили свої польоти з Одеси і Wizz Air, і Ryanair. Вони полетіли. І це вже факт.
– Пам’ятаєте, була така розмова, що, наприклад, Wizz Air хотів робити польоти всередині України.
– Так, вони це оголосили самостійно. Це була їхня ініціатива. Вони побачили динаміку ринку. І минулого року, якщо ви пригадуєте, наприкінці минулого року вони зустрічалися з президентом Порошенком і підтвердили свої наміри. Ми очікуємо, що ця подія відбудеться до кінця цього року, і ми зможемо побачити вже польоти “дочки” Wizz Air – “Wizz Air Україна” – в наступному році.
– Вони ж вирішили будувати у нас в Україні центр ремонту, чи як він там називається, технічний…
– Розмови про це ведуть декілька авіакомпаній. І є інтерес з боку Ryanair, є інтерес з боку Wizz Air потенційно, декількох інших. Але будемо бачити, чим це все завершиться. Це вже перемовини бізнесу з бізнесом. Ми знаємо, що такі ж розмови ведуть між собою компанія Boeing і компанія “Антонов”. Це цікаво і це правильно.
– Щоб щось спільне зробити?
– Безперечно. Безперечно, обслуговування коштує великих грошей. І чому це робити десь в Західній Європі, якщо це можна робити в Україні? Інженери у нас є, база у нас є непогана, переоснащення і технічне перенавчання інженерів – і ми створюємо абсолютно новий центр в Україні.
– Тепер давайте поговоримо про дороги. Є дороги та автобани асфальтові і є бетонні. У чому перевага і які ми будуємо?
– Ми вже бачимо це наочно. Якщо раніше ми вели дискусію у суспільстві на рівні уряду, що краще, чи бетонна, чи асфальтна дорога, в кожної були свої прихильники і опортуністи цієї ідеї. А в нинішній ситуації ми бачимо, що бетонні дороги коштують дорожче. На прикладі нової дороги “Київ-Дніпро”, як я казав, будується в частині Полтавської області, і це буде бетонна дорога, чи “Миколаїв-Кропивницький”, яка будується в Миколаївській області. Але термін її служби і гарантія – 28 років, при 10-річній гарантій на асфальтну дорогу. І термін служби – мінімум 50 років. Це те, що ми очікуємо. Безперечно, така інвестиція набагато є кращою.
– 28 років?
– 28 років тільки гарантії. А використання, нормальна експлуатація – ми очікуємо 50 років. Тобто фактично в умовах України це майже вічні дороги.
– А сильно дорожче?
– Відсотків на 30-40 ми маємо дорожчу бетонну технологію.
– І ви бачите, що для нас краще що?
– Однозначно, де є висока інтенсивність руху, а особливо де важкі перевезення…
– Це те, що воно продавлює колію.
– Абсолютно вірно. Кращий вихід – це бетонна дорога. Але тут паралельно має, крім бетонної дороги, існувати жорсткий ваговий контроль. Бо якщо по бетонній навіть дорозі, де є вантажівка вагою 100 тонн, жодна бетонна дорога цього не витримає. А будувати злітні смуги замість бетонних доріг – це наддороге задоволення. І ми сподіваємося, що бетонні дороги для півдня України на ключових магістралях – це правильне рішення. І нам необхідно знайти для цього кошти. Все інше – це будуть звичайні асфальтні дороги, але з високою гарантією, з високою якістю. І за рахунок цього – дешевшою ціною.
– Тепер про маршрутки. Було сказано, що вони зникнуть. Але це ж комфортно, вона швиденько їде. Як ви плануєте це робити?
– Що ми зробили в минулому році? Це була так звана велика автобусна реформа. Ми запровадили той самий “авіаційний ефект”, але для перевезення на міжобласних напрямках. Ми бачимо, що коли компанії повірили, що уряд вже не контролює в ручному режимі, кому і який маршрут видавати, а є конкуренція між ними самими, і у нас зараз на деяких маршрутах є вже 7 компаній, і вони просто борються за пасажира просто дешевшою ціною або кращою якістю послуг, появилися сучасні комфортабельні автобуси. А у випадку міст – точно треба відмовлятися від маршруток. І у випадку великих міст це єдиний можливий вихід для того, щоб не було у містах корків, для того, щоб не було забруднення середовища і вихлопів…
– А що буде замість них?
– Великі комфортабельні автобуси, місткістю 50-100 людей, і це можливо вже зробити.
– А це приватні будуть компанії чи державні?
– Переважно це має бути муніципальний транспорт. Це зробить Київ, наприклад. В їхніх планах – закупівля десятків нових трамваїв, тролейбусів, автобусів великої місткості. Те ж саме будуть робити такі міста, як Дніпро, Львів і Одеса.
– А тепер про трамваї. Які трамваї будуть у нас? Бо чеські трамваї традиційні, які були ще в моєму дитинстві, вони вже вмирають.
– Я всіляко агітую за те, щоб Україна доклала всіх зусиль, аби вступити в ЄС і НАТО. Бо це все в Польщі появилося після вступу до ЄС. Останніми днями Польща святкували 15 років членства в ЄС.
– Пробачте. Якщо я не помиляюся, їм за 10 років дали 60 мільярдів доларів.
– Більше. За останні 5 років вони отримали майже 80 мільярдів, а в наступні отримають ще 70. Це просто тільки для інфраструктури. Тобто це дороги, це аеропорти, залізниця і міський транспорт. У нашому випадку ми теж маємо непогане зростання. Ми отримали кредит Європейського банку в 400 мільйонів євро, які зараз використовують для муніципального електричного транспорту: тролейбуси, трамваї, електробуси. Але це крапля в морі.
А для того, щоб нам суттєво оновити свою інфраструктуру – ті ж трамваї, міську інфраструктуру – нам необхідно бути членом ЄС. Тільки тоді у нас є можливість отримати дешевий або взагалі ресурс, який не треба повертати. Тобто це не кредити, а фактично пряма дотація з європейського бюджету.
– А чому вони це роблять?
– Їм вигідно, щоб рівень життя в усіх країнах ЄС не відрізнявся, щоб була стабільна економіка, щоб країни розвивалися. Бо вони розуміють, що інвестиції в інфраструктуру створять додаткові робочі місця, і це суттєво посилює економіку держави. І ми бачимо показники росту польської економіки. Це більше 5% щороку. І результати чудові.
– Я читав, що для Києва мали купити трамваї, і виграв Львів, львівський завод. Тобто можемо і своє?
– Для нас ключове, щоб в рамках хоча б цього кредиту у 400 мільйонів, які ми отримали, щоб вони не просто закуповували чужу техніку, а створювали виробництво в Україні. Це можливо. Але необхідні для цього масштабні замовлення і гарантії з боку уряду чи міста, що ці замовлення будуть використані. Як ми зробили з дорожнім господарством? Нічого ж не було. Не було жодної дорожньої компанії. Ми дали гарантії, що уряд створить дорожній фонд, що є гарантоване фінансування, і під це приватні компанії почали закуповувати техніку, почали будувати дороги.
Те ж саме з електротранспортом. Якщо компанії бачать, що ринок створений і готовий споживати їхню продукцію, то ці заводи появляться в Україні.
– Вони можуть купляти ліцензії, щось таке.
– Безперечно. Ви знаєте, та ж компанія польська PESA, яка зараз постачає трамваї до Києва, в тому числі…
– А у нас є польські трамваї?
– Так, звичайно. Вони починали зі звичайного залізничного депо, яке просто ремонтувало техніку. А зараз це один із ключових виробників електротехніки для всієї і конкурує на тендерах успішно
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.