Про поневіряння в російських в’язницях, штрафний ізолятор, ненависть “беркутівців” і “заклятого брата”: відверте інтерв’ю кремлівського бранця Балуха
Сайт ЄС
Колишній політв’язень Володимир Балух впевнений, що національні інтереси України не можуть бути ціною звільнення інших бранців Кремля і що найбільш українофобне ставлення до нього та інших виявляли колишні “беркутівці”.
Про це та інше він розповів “Прямому”.
Можете нам пояснити, чого ви такі вперті? У вас стільки шансів було сказати “перепрошую” і опинитися на континентальній Україні, а ви все прапори вішали жовто-блакитні, вулиці перейменовували, вулицю Небесної сотні…
– Я перепрошую, але це питання не зовсім до мене, а це до мами, тата – з приводу впертості. А вулиця Героїв Небесної сотні – це питання до киян, які годували цю Небесну сотню, які плекали її.
Наскільки ви відчували, коли ви сиділи, поневірялись по різних в’язницях, наскільки ви відчували, що люди, які вас охороняли, вони дійсно настільки не люблять Україну? Чи вони просто виконували свою роботу, як вони її бачили? Чи, навпаки, яка була симпатія, якісь посмішки інколи з’являлися від людей, які розуміли, що вони роблять не божу справу, неправильну справу?
– Насправді було і так, і інакше. Ставлення було різне. Було таке, що, наприклад, в Росії ставились краще, ніж в Криму. Я кажу зараз про окремих людей, а не загалом. Різні ставлення. Єдине, що можу сказати, щоб десь не торкнутися тієї теми, про яку мені зараз і не можна, і не зручно говорити… Єдине скажу. Відверте таке з ненавистю ставлення, я бачив, відверте саме антиукраїнське, українофобське ставлення – це від декількох колишніх “беркутівців”.
Тобто тих, які жили тут в Україні, які служили.
– Які тут на Майдані намагались відстояти “легітимного” нашого.
Коли я порахував під час обміну “35 на 35”, то щось з боку росіян я порахував 24. А де 11 ділося – я не знаю. Якось журналісти про це не говорять… Може, ви знаєте? А може, ви знаєте, але вам не можна говорити?
– Я лише свою гіпотезу можу з цього приводу висловити: що цих 11 вже списано і…
Вони просто не долетіли.
– Не потрібні для подальшого інформпростору “заклятого брата” нашого.
Частина людей, яка з вами повернулась, визволені, чи хтось з них буде далі йти в політику? Можливо, ви далі збираєтесь піти в політику?
– Мені здається, що принаймні 11, якщо не враховувати моряків, а вони все ж таки люди на службі держави, то, здається, все, що стосується нас 11-ти, – це і є політика. Я так вважаю. Може, не та політика, яку прийнято називати високою політикою. Але це і є політика. Життя покаже насправді, як буде далі.
Тобто ви не закриваєте такий варіант?
– Я і не закриваю, і я просто кажу, що людина будує якісь плани, а як Господь розпорядиться – це вже інше питання.
Що з вашим майном в Криму? У вас там є нерухомість, у вас там щось залишилось? Що з ним тепер буде? Як там ця буквально побутова історія?
– Якщо чесно, до цього ще не дійшло. Я навіть про це не думав до цієї хвилини. Але мені здається, що майно і території – це дуже важлива для України річ, і я впевнений, що ми вирішимо цю проблему. Але головне надбання для України – це її люди і її громадяни. Насправді не про майно треба думати…
Після того, як відбувся обмін, почали активно говорити про те, що пішов процес. Навіть зараз ідеться про те, що незабаром відбудеться зустріч “нормандської четвірки”… Чи можна йти на поступки і компроміси з Росією у цьому питанні?
– Що ми називаємо поступками? Однозначно, як на мою думку…
Залишити Росії Крим?
– Ні. Національні інтереси України навіть не обговорюються. Якщо під поступками вважати особистості якісь, на яких міняють, то тут можливі будь-які варіанти. Якщо це стосується особистостей…
Ні, не про людей говоримо.
– Розумієте, я так відповім. Ще коли є надія на те, що ближчим часом ти можеш опинитися в Україні, перебуваючи там… Ми спілкувалися. Я не буду називати зараз прізвище людини, з ким саме, бо він ще там. Ми спілкувалися. І не з ним одним, до речі. Ставлення тільки одне: що якщо це ціною національних інтересів України – це нікому не потрібно. І я впевнений, що принаймні ті, з ким я спілкувався, більшість з тих, кого я знаю, – вони ніколи б не погодились і не погодяться, якщо знають таку ціну. І я вас переконую, що коли ми летіли літаком вже сюди, вже були в літаку, – це було в розмовах, з ким я встиг поспілкуватись в літаку, це була стрижнева така тема: яка ціна того, що ми зараз сюди летимо? І це правда.
Нагадаємо, 7 вересня відбувся обмін утримуваними особами між РФ і Україною в форматі 35 на 35. В Україну повернулися 35 звільнених в’язнів Кремля. Серед них – Олег Сенцов, Роман Сущенко, Олександр Кольченко, Павло Гриб, Володимир Балух та інші.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.