Про “велику приватизацію” та Одеський припортовий завод: інтерв’ю “Прямого” з Віталієм Трубаровим
В.о. голови Фонду держмайна України Віталій Трубаров в інтерв’ю “Прямому” розповів про прогрес “великої приватизації” в Україні, специфіку приватизації Одеського припортового заводу та світову практику щодо продажу державної власності.
Про перспективи “великої приватизації” державних підприємств та роль інвестиційних радників в приватизаційних процесах
– Ми продаємо, як правило, досить проблемні і важкі об’єкти. У нас немає якихось великих, дуже цікавих корпорацій, які б на “ура” проходили. У будь-якому випадку, у кожного з підприємств є своя історія, і в більшості своїй вона має негативний шлейф. Тому, коли держава наймає радника, вона ставить перед ним певні завдання. Перш за все, ставить завдання з точки зору проведення звітності, порядок документообігу, з точки зору визначення аналізу юридичної складової його роботи, екологічної складової, економічної складової. Для цього необхідно робити відповідні розрахунки, відповідні висновки і так далі.
І на кожен з цих напрямків існує, умовно кажучи, свій радник або свій контрагент у кожного радника. Це, як правило, компанії зі світовим ім’ям … Відбираючи радника з одним ім’ям, ми відбираємо групу імен. Тому що радник один виступає, умовно кажучи, фронтменом. Але у нього фінансовий аудит буде робити інша міжнародна компанія відома, екологічний аудит буде робити інша компанія, юридичний аудит буде робити інша і так далі. І вони відповідають за загальний комплекс питань.
Тому, коли ми говоримо про те, що ми продаємо той чи інший об’єкт, ми говоримо про те, що ми наймаємо радника, який допоможе нам впорядкувати всі відносини, що приведе це підприємство до такого виду, який буде гідно виглядати при умовах продажу. Радник визначає первинну вартість цього об’єкта і додаткові умови, які ми будемо виставляти. І головне – в обов’язки радника входить залучення самих інвесторів, які прийдуть і будуть брати участь в цих конкурсах. Тому що більшу частину фінансової компенсації за роботу радника вони отримують з вдалого продажу. Якщо вдалий продаж є, і ми на це розраховуємо, тоді вони отримують основну свою компенсацію, свої витрати, тобто прибуток.
– Наймаємо ми цього інвестиційного радника – яку суму ми йому сплачуємо і за що?
– Коли ми готували відповідне розпорядження Кабінету міністрів України, яким визначали ось ці граничні умови, безумовно, ми радилися, в тому числі, і з інвестиційними радниками з приводу того, що прийнято в світі з точки зору ось цих компенсаційних виплат. Вони нам казали про те, що з точки зору компенсаційних витрат ця цифра коливається від 1% до 2-2,5%, а з точки зору визначення виплат за успішний продаж, то ця сума варіюється від 2% до 4%.
Але, на жаль, в боротьбі з Мінфіном, в боротьбі з нашими іншими партнерами ми зупинилися на цифрі максимально 0,5% від вартості активу для компенсації операційних витрат, і 2% – це максимальна сума від тієї суми, за яку ми будемо продавати даний актив. І, в принципі, це і є прибуток для радника, який буде нам допомагати в реалізації всієї цієї справи.
Про специфіку приватизації Одеського припортового заводу
– Цього року Одеський припортовий завод, який фактично вже не котується по ціні, в яких рамках ви плануєте його продати, і що виручити за нього для України?
– Давайте трошки розширимо дане питання з точки зору того, на що розраховуємо ми, на що розраховує уряд від приватизаційних процесів. І я вже багато разів про це говорив, що, безумовно, хочеться отримати від кожного продажу – не тільки від ОПЗ – максимальну кількість коштів. Але мені здається, що більш важливо для країни, більш важливо для наших громадян, щоб ці підприємства були працюючі, щоб люди могли отримувати заробітну плату, а країна – отримувати податки, і з цих податків виконувати свої соціальні функції.
Тому, наймаючи радників, в тому числі змінюючи законодавчу базу, якщо ми говоримо про ОПЗ, то ми прийшли до того, що все-таки потрібно відходити від тієї методології, за якою ми готували ОПЗ. Ми прийняли, я думаю, мудре рішення на рівні уряду, що ми зробили один крок назад. Ми за новими умовами відібрали радника – це одна зі світових компаній зі своїми сильними контрагентами – який нам дозволить все-таки це підприємство вивести на інший рівень. І, якщо ми говоримо знову про ОПЗ, це допоможе вирішити нам і іншу проблему – проблему з токсичністю тих боргових зобов’язань, які є на цьому підприємстві. І не проблема – продати це підприємство або будь-яке інше. Найбільшою проблемою є вирішення проблем ось цих боргів і то, кому повинні.
– Тобто ті борги, які є в ОПЗ, їх на себе забирає вже покупець, він їх сплачує, так?
– Це як один з варіантів. Тобто покупець, купуючи це підприємство, крім ціни, яку він плати в бюджет держави, він повинен розуміти, що йому доведеться вирішувати проблеми з реструктуризацією боргових зобов’язань не тільки перед відомою особистістю, а й в тому числі перед …
– Дмитра Фірташа маєте на увазі?
– Ну так. І перед тими контрагентами, які знаходяться і у нас на території, і такі боржники у нас теж існують.
Про доцільність приватизації та роль держави як регулятора
– Є “Центренерго”, є “Сумихімпром”. Навіть експерти певні кажуть: навіщо їх приватизовувати, бо вони фактично і так приватизовані… Що це дасть?
– Я не один раз про це говорив, що держава повинна займатися своєю основною функцією – бути регулятором процесу, будь-якого процесу. Але бути регулятором. Держава не повинна управляти підприємствами безпосередньо. Ми вже з 70-х років пішли від планової економіки. І докерувалися вже до того, що ми вже не маємо жодних досить хороших активів. Тому ті підприємства, які на сьогоднішній момент генерують прибуток або працюють “в нуль”, але мають хороший потенціал, вони більш інвестиційно привабливі, і ми їх зможемо продати дорого, з певними додатковими умовами.
Ті підприємства, які на сьогоднішній момент працюють практично “в нуль” або приносять збиток, ми зможемо їх продати за ту цифру, яка буде на момент їх продажу, як найбільш гідна цього активу на офіційних торгах, які будуть проходити. Але питання в тому, що якщо ми не продаємо ці активи, то держава і наші громадяни повинні розуміти, що сьогодні, через місяць, через півроку, через рік ці підприємства на себе змушені будуть споживати додаткову кількість ресурсів з бюджету. І це обчислюється в сотнях мільярдів гривень. Тому що “наймолодші активи”, які ми продаємо, їм 50 років. А так, середній вік – під 70. Відповідно, ми всі чудово розуміємо, що підприємства – це теж живі організми і їх треба ремонтувати і підтримувати в стані, особливо енергетичні підприємства.
Навряд чи держава зараз, в найближчі роки, в доступному для огляду майбутньому зможе на себе взяти мільярдні інвестиції в ці об’єкти. А ось бути регулятором, стежити за тим, щоб інвестори виконували профілактичні ремонти, міняли вчасно обладнання, замінювали один цех на інший, заводили сюди нові технології і тим самим покращували якість самої роботи, і в підсумку це відбивається на якості життя наших громадян, – ось це головне завдання.
На жаль, поліпшення ситуації на будь-якому підприємстві без залучення інвестицій, без залучення додаткових технологій неможливо, хто б що не говорив. А менеджменту ми за всі ці 20 років або більше на цих підприємствах так і не змогли знайти, який би зміг вивести ці підприємства на інший рівень. То чи є сенс і раніше колупатися в цьому болоті? Може бути, все-таки перейти на європейські, світові рейки і перейти до приватної власності, яка зможе вивести загальну економічну ситуацію країни на новий рівень.
Про світову практику щодо продажу державної власності
– У всіх успішних країнах Європи, де бачено, щоб стільки було у власності держави підприємств, як в Україні? Чи є ще такі приклади кількості таких величезних підприємств на балансі держави, як в Україні?
– Ми моніторили дану ситуацію по інших країнах. На сьогоднішній момент ми є явними лідерами в цьому напрямку. Тому такої кількості державного сектора немає вже ніде. У багатьох країнах, на які ми звикли орієнтуватися, там взагалі немає державних підприємств. І ці економіки вважаються світовими економіками.
Я розумію, що в якомусь найближчому майбутньому ми не зможемо відразу моментально вийти на той високий рівень. Але чим довше ми тягнемо з економічними реформами, чим більше ми тягнемо з відсутністю реальних кроків по приватизації, тим далі ми відходимо від тих цілей, до яких ми самі і прагнемо. Тобто, ми, з одного боку, говоримо, що давайте біжимо все-таки туди, а потім говоримо: ні, ну давайте не так швидко будемо бігти. Я як раз проти всього цього. Якщо ми вже взяли курс, якщо ми вже пішли цим шляхом, то давайте до нього будемо йти, давайте вирішимо цю проблему.
Про перспективи виконання планів уряду щодо приватизації та фінансову складову процесу
– Чи виконано буде бюджетний план щодо надходження 22,5 мільярдів гривень від приватизації? Наскільки це критично?
– На жаль, дійсно ми втратили багато часу на прийняття законів, підзаконних актів та організаційну роботу, але ми виграли в якості підготовки. Тому, на жаль, втрачений час ми, можливо, не встигнемо надолужити. Я вже можу сказати, що на 100% не виконаємо точно. Який відсоток невиконання – я думаю, покаже осінь. Тому що восени підуть конкретні вже продажу.
Але в будь-якому випадку та робота, яку ми почали зараз, вона фактично буде вже реалізована з січня місяця, з точки зору надходження грошей до бюджету. Тому, безумовно, ми цю справу закінчимо. Ми восени будемо вже приймати програму приватизації на 2019 рік з коригуваннями від 2018 року. І вже то фактичне надходження коштів до бюджету, безумовно, ми побачимо в 2019 році. Але план 2018 року всі одно в порівнянні з іншими роками буде виглядати дуже добре.
– Приватизація Одеського припортового заводу на які терміни розрахована восени? Це жовтень місяць?
– Ні. Ви ж зрозумійте, ми відібрали радника. Ми в цьому році закінчимо разом з радником всі організаційні процедури. А вже фактичний продаж буде… Тим більше, тому підприємству ми поставили максимальну кількість підготовки часу – півроку.
– До весни вона відбудеться?
– Не до ранньої. До середньої.
Як повідомляв “Прямий”, у ProZorro. Продажі стартувала мала приватизація. У системі з’явився перший об’єкт. Це двоповерхове приміщення недіючої стоматологічної поліклініки у центрі Житомира.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.