Профіцит Пенсійного фонду у 2018 році дозволить і далі підвищувати пенсії – Павло Розенко

Чому Угорщина та Польща продовжують висувати претензії Україні з національних та історичних питань та як цьому протистояти, коли і як почне працювати накопичувальна пенсійна система, кому ще очікувати підвищення пенсій і у чому полягає проблема підвищення пенсій військових пенсіонерів.

Про це і багато інше розповів у і програмі “Подія Вересня” на телеканалі “Прямий” віце-прем’єр-міністр України з соціальної політики Павло Розенко.

– Угорці намагаються поставити спостережну місію ОБСЄ на Закарпатті у зв’язку з тим, що там ніби скаржаться етнічні мадяри на те, що українці себе погано поводять. А чому Україна пручається? Хай запросять, хай сядуть, хай подивляться, хай зроблять висновок, що ніяких утисків щодо угорців немає, що все нормально, все чудово.

Ми говоримо про одне і те ж саме. І я сказав про те, що Україна не боїться здійснення жодних моніторингів. Будь ласка, є спостережна місія, яка, здається, розташована в Івано-Франківську. Здається, вони якраз будуть дивитися за спостереженням, за ситуацією з правами людини, з національними меншинами в Закарпатській області. Тобто очевидно, що жодним чином обмежувати права цієї спостережної місії ми не будемо.

Але ми не бачимо підстав взагалі накручувати питання щодо загроз мов меншин з боку української держави. Ми не хочемо прецеденту, щоб через істерики деяких політичних сил з сусідніх країн, щоб Україна навіть гіпотетично була звинувачену в чомусь, що, скажемо так, не є нормальним. Тим більше, ми погодилися в цьому процесі абсолютно на нормальний діалог з угорською стороною. І ми взяли третейського суддю, Венеціанську комісію, яка дала свої висновки. І Україна сказала, що ми готові. Венеціанська комісія сказала, що, в принципі, вони не бачать жодних питань щодо загроз. Але дещо можна поправити. Ми сказали, що ми беремо до уваги висновки Венеційської комісії. Ми зробили крок компромісний. Уряд вніс до Верховної Ради України зміни до закону про освіту щодо трошки відтермінування цих “мовних” статей.

Але я ще раз говорю про те, що це час для того, щоб переконати і Угорщину, й інші країни світу про те, що національним меншинам угорським, болгарським, румунським, польським в Україні нічого не загрожує.

– У мене враження, що ця історія закінчилася би дуже швидко, якби українські угорці, українські мадяри самі сказали: слухайте, тут нормально живеться, чого ви там з вашого Будапешту на нас натискаєте. А як ніколи не чув, щоб мадяри сказали такі слова. Тому що реально до цієї проблеми, до цього закону я взагалі не чув, що є якісь тертя на Закарпатті між угорцями і українцями.

Правильно. І тому, щоб цього не сталося, ми маємо, з іншого боку, два провокаційні обстріли угорського центру на Закарпатті. Тобто ми чудово розуміємо, що це не є незадоволення якоюсь окремою країною. Це продовження гібридної війни, в якій ми знаходимося вже протягом, я думаю, всіх років незалежності. Просто один час до цього досить скептично ставилися і не помічали, в тому числі і Захід, коли ми говорили про те, що в українські вибори, починаючи з 1994 року, було активне втручання Росії. Захід казав: хлопці, знаєте, це ваше…

– Вони про себе не дбають. Дивіться, яка реакція Британії. У них там вбивають людей на вулицях, а вони кажуть: 23 дипломати вишлемо. Алло, це війна!

Правильно. Але тепер, коли є прямі свідчення втручання Росії у виборчий процес західних країн, уже почалася реакція. Вони зрозуміли, що це є. І так само з Угорщиною. Тобто, з одного боку, розпалюється штучно ситуація в самій Угорщині. З іншого боку, щоб не дати заспокоїтися, йдуть прямі провокативні обстріли товариства угорців на Закарпатті, щоб таким чином повністю дестабілізувати ситуацію.

– Але ми бачимо просту штуку. Вже піймали цих в Польщі, про інших простежили, що вони з Придністров’я. Пред’являють угорцям: подивіться, це до нас не має стосунку. Все одно продовжуються ці розмови. Щось абсурдне. Вже злочинців знайшли.

Наскільки я знаю, в Угорщині восени вибори. І очевидно, що багато хто хоче скористатися дивідендами псевдозахисту угорців за кордоном. І я думаю, що ситуація підживлюється, в тому числі, таким чином. І ще раз говорю про те, що плюс до цього активна гра Російської Федерації на полі національних меншин, щоб не дати можливості заспокоїти ситуацію. Це ми бачимо в Угорщині, ми бачимо цю ситуацію в Польщі.

Організація українців у Польщі, коли вони показують матеріали, хто руйнує українські пам’ятники у Польщі, коли йде зйомка з руйнування українського пам’ятника, і перший сайт, де вона з’являється, – це сайт “новоросії”. І перші обличчя, які з’являються в кадрі, ті вандали, які руйнують українські пам’ятники, – це хлопці, які потім намальовані… вірніше, їхні фотографії зі зброєю в руках в лавах “ДНР/ЛНР”. Тому ми ведемо діалог з нашими партнерами і в Угорщині, і в Польщі щодо тих загроз, які в першу чергу загрожують цим країнам.

– Розділ Польщі робила не Україна, а робила Росія. Невже знову вибори або така недалекоглядність керівництва країни, яке може ж просто вийти і в ефірі сказати: подивіться на ситуацію, у нас є спільний ворог, і він головний для всіх цивілізованих людей.

Саме тому якраз мені здається, що Україна в цій ситуації знайшла абсолютно правильну стратегію, навіть після ухвалення цих законів Польської Республіки про Інститут національної пам’яті, відвертих недипломатичних виступів польських високопосадовців, і це була позиція президента України, – ми все-таки поїхали в Варшаву, і якраз про ці речі абсолютно чітко у нас була досить довга і серйозна розмова з польською стороною. Ми говорили чітко і відверто, що, шановні друзі, ми готові з вами до будь-якого історичного діалогу, ми не закриваємося.

Ви хочете говорити про Волинь 1943 року – ми готові говорити про Волинь 1943 року. Але давайте простежимо всю ситуацію: як так сталося, коли війська УНР в 1920 році оберігали Варшаву, вони зупинили тоді більшовицькі війська з армією Пілсудського, що дало можливість заключити потім Ризький договір уже в 1921 році. Але ми зупинили спільно з польськими військами. Ми готові. Давайте простежимо, що сталося, що фактично протягом 23 років привело до трагедії Волині 1943 року. Ми готові до цього діалогу істориків.

І ми говоримо про те, що давайте не замикатися все-таки на цій історії. У нас набагато більше спільного в нинішній ситуації. Польща була однією з перших країн, хто визнала державну незалежність України в 1991 році. Але все-таки давайте рухатися вперед, давайте не забувати про те, що у нас спільна мета – стати повноцінними членами ЄС. Польща пройшла цей шлях. Тепер треба допомогти Україні стати такою ж цивілізованою державою. І врешті-решт ми сьогодні знаходимося на кордоні ЄС, бо всі чудові розуміють: російська агресія не зупиняється. Ситуація сьогодні у Великобританії це показує. Наступною за Україною є Польща.

– Ви сказали, що пенсійна накопичувальна система має запрацювати 1 квітня 2019 року, і Україна до цього готова. Але де знайдуться ці інструменти, які працюють на 20 років? Хто з українців повірить, що я буду кудись свої гроші віддавати, і ці гроші завтра не луснуть? Тому що банківська система працює ненадійно.

Я розумію. Але давайте говорити відверто, що все-таки буде існувати три рівня пенсійної системи. Перший – це солідарна пенсійна система, другий – накопичувальна, і третій – недержавне пенсійне страхування. Перший два рівня – це будуть обов’язкові рівні для всіх, хто працює в Україні. Тому частина сегменту накопичувального теж буде обов’язковою для всіх. Лише третій – недержавний пенсійний рівень – він за вибором. Але частина накопичення все-таки буде обов’язковою для всіх. Бо саме за рахунок цього рівня забезпечується диференціація, в залежності від стажу і в залежності від зарплати, яку людина отримує, з якої сплачуються внески. Все-таки не буде вже в майбутньому в Україні такої диференціації пенсій в солідарній системі: коли є у нас люди, які отримують 1450 гривень, а є люди, які отримують 50 тисяч гривень. Це нонсенс для будь-якої солідарної системи. Тому все-таки будуть пенсії вирівняні, буде приблизно середній рівень. Так, все одно буде якась диференціація, можливо, в два-три рази. А все інше буде забезпечувати диференціація накопичувальної системи.

Тепер щодо довіри. По-перше, довіра проявляється, очевидно, завойовується роками, але саме головне, що робота з коштами громадянами для недержавних пенсійних фондів чітко регламентована, і вона жорстко контрольована з боку держави. Там неможливо здійснення будь-яких ризикованих операцій. Там є певні заборони. І недержавні пенсійні фонди вже працюють в Україні щонайменше десять років. За десять років ви не побачите, не почуєте і не наведете прикладу руйнування будь-якого пенсійного фонду і якогось скандалу, пов’язаного з цим. Такого не було.

Але у нас справді до 1 січня 2019 року є час, і ми повинні його використати для того, щоб зміцнити позиції контролю за недержавним пенсійним страхуванням і все-таки налагодити механізми накопичувальної системи. Тому на сьогоднішній день є депутатський законопроект №6677, здається, внесений народними депутатами України. На минулому тижні він пройшов комітет з соціальної політики. Комітет запропонував його ухвалити в першому читанні. Я підтримую цей процес. У Верховній Раді України якомога швидше варто було б розглянути цей законопроект і проголосувати його. Там вирішені питання, в тому числі, і довіри до недержавного пенсійного страхування і накопичувальної системи.

– А які справи з Пенсійним фондом сьогодні? Бо був час, коли всі кричали, що катастрофа. А тепер такий час, що всі мовчать. Я так підозрюю, що там дійсно якесь покращення.

По-перше, в цьому році ми вперше затвердили бюджет Пенсійного фонду з профіцитом.

– Як так вийшло?

Тому що у нас прогнозовані доходи, згідно рішення, в тому числі, про збільшення мінімальної заробітної плати, ми прогнозуємо більше ніж розходи Пенсійного фонду по всім соціальним програмам, які на сьогоднішній день у нас є. Але на що буде використаний профіцит? Безумовно, він не буде лежати просто мертвим вантажем у Пенсійному фонді. Ми не будемо ходити по ефірах і говорити, що у нас є зайві кошти. Безумовно, ми спрямуємо ці кошти людям. І перша соціальна програму, яку ми додатково зараз реалізуємо, – це перерахунок пенсій військовим пенсіонерам.

– Це окрема історія, яка завжди виокремлюється. Чим військові пенсіонери гірші чи кращі, ніж не військові?

У нас було в Україні три системи фактично різних, глобально, пенсійного забезпечення в солідарній системі – це загальна система, це військові пенсіонери і система спецпенсій. Систему спецпенсій для міністрів і чиновників різного рівня ми скасували. Це рішення нинішньої влади. Багато хто забуває про це говорити, що ще два-три роки шалені пенсії народних депутатів, міністрів тощо – зараз їх немає. Все, скасували.

У військовослужбовців є своя система пенсійного забезпечення. І чому виникло зараз це питання? Тому що в жовтні місяці, коли стартувала пенсійна реформа, вона не закінчилася. Для всіх наших громадян я хочу сказати, що не закінчена ще пенсійна реформа. Будуть ще і осучаснення пенсій, і підвищення розміру пенсій. Але для військовослужбовців тоді ми перерахунок пенсій не робили. Тому що ми брали лише загальну систему пенсійного страхування і лише людей, які вийшли на пенсію за загальними підставами. Тому трошки військові пенсіонери були обділені. Всім зробили осучаснення пенсій, а їм ні.

А у зв’язку з тим, що затягується розробка законопроекту, який зробив би перерахунок пенсій військовослужбовців на постійній основі, тому уряд прийняв рішення про те, що ми перерахуємо пенсії військовим пенсіонерам заднім числом. Цей перерахунок буде зроблений з 1 січня 2018 року. І в березні місяці перші пенсіонери почнуть отримувати свої перераховані пенсії, і те, що накопичилося з 1 січня 2018 року, і протягом березня-квітня ми завершимо перерахунок пенсій. Вже перерахунок пенсій стартував. Там просто набагато важча процедура перерахунку пенсій військовим пенсіонерам, ніж звичайним пенсіонерам. Тому що, якщо для звичайних пенсіонерів ми робимо це в автоматичному режимі, то для військових нам необхідно, щоб кожне силове відомство по своїм категоріям військовослужбовців нам подало інформацію по грошовому забезпеченню, яке вони мають. І в залежності від сучасного грошового забезпечення ми робимо перерахунок пенсій. Тому цей процес досить довгий і важкий, але ми з ним справимося.

– Якось є кореляція в залежності від того, чи військовий брав участь в АТО, чи не брав участь?

Безумовно. Але давайте все-таки розділимо, що участь в АТО – це все-таки більше буде стосуватися наступних категорій пенсіонерів. І у нас на сьогоднішній день грошове забезпечення тих хлопців, які знаходяться в АТО, воно більше, ніж у людей, які не знаходяться в АТО, а знаходяться в тилу.

Що стосується майбутніх категорій. Чому у нас ідуть важкі дискусії навколо законопроекту про військові пенсії? Ми хочемо якраз там абсолютно чітко виписати те, що для тих військових пенсіонерів майбутніх, які були і служили в АТО, які приймали участь в антитерористичній операції, у них буде, скажемо так, вдосконалена формула перерахунку пенсій. Безумовно, ми говоримо про те, що не тільки грошове забезпечення має бути вищим у тих людей, але й рівень пенсійного забезпечення має бути вищим.

Якщо раніше і Радянський Союз, і, що гріха таїти, Україна розраховувалися з військовими пенсіонерами подачками у вигляді якихось віртуальних пільг, які ніколи не виконувались, то, на мою точку зору, від цієї хибної політики треба відходити і людям треба давати “живі” гроші. Ти відслужив, ти був в АТО, ти зі зброєю в руках захищав Україну – треба реальні кошти дати, щоб людина не ходила по “собесах” і принижувалася за субсидіями, за якимись пільгами, за безкоштовним проїздом, а щоб вона мала достойну пенсію, яка дозволить їй не просто виживати, а достойно жити в Україні.

– Ваші слова: “Закон про забезпечення функціонування української мови як державної має убезпечити Україну від штучного накручування мовного питання”. В Європі, наприклад, ніхто ні з ким не цяцькається. Прийшли французи – сто відсотків французької мови, до побачення. Прийшли німці – сто відсотків німецької мови, до побачення. З іншого боку, зараз під час цієї війни з Росією кожен такий момент буде використовуватися. Як пройти між краплями, як українці вміють робити?

Мені здається, що парламентарі, комітет з питань культури прийняли абсолютно правильне рішення – вони зробили законопроект №5670, який підписали понад 76 народних депутатів. Депутати з усіх фракцій зареєстрували як компромісний закон, де питання мов національних меншин поки що відвели в сторону для подальших дискусій. І закон називається – “про забезпечення функціонування державної мови української в Україні”. І над цим треба сконцентруватися.

Бо у нас вийшла зараз правова певна колізія: коли старий закон про мови, який ще приймався при Радянському Союзі, він був замінений законом “Ківалова-Колісніченка”. Зараз Конституційний суд цей закон скасував. А старий же не вступив в дію, тому що він скасований. І тому треба з нуля нам фактично виписувати закон. Але компроміс, на мій погляд, знайдений. І було моє звернення до ВР, і від імені уряду можу сказати, що ми підтримаємо депутатський законопроект 5670-д. І, безумовно, бажано, щоб він як найшвидше був проголосований у Верховній Раді України, щоб ми зняли політизацію цього питання, щоб ми не дозволили внутрішнім провокаційним силам постійно спекулювати на мовній темі.

Законопроект досить органічний, він збалансований. Ламати ніхто нікого через коліно там не збирається. Але, разом з тим, захист державної мови на рівні органів виконавчої влади, судових органів, телебачення, радіомовлення там чітко зафіксований.

Нагадаємо, раніше стало відомо, коли почнуться перші виплати підвищених пенсій військовослужбовцям.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.