Порожні приміщення, замки на воротах: кореспондент “Прямого” побувала на фабриці Roshen у Липецьку

Цього тижня на одному з українських телеканалів вийшов сюжет, в якому йшлося про знайдені в окупованому Криму цукерки виробництва фабрики “Рошен” у Липецьку.

На цей сюжет відразу відреагували в прес-службі корпорації Roshen. В офіційному повідомлені йшлося про те, що будь-яка продукція цієї корпорації, яка може виявитися у продажі в окупованому Криму, непридатна до споживання. Термін придатності солодощів із Липецька закінчився ще на початку поточного року — відповідно вона може бути небезпечною для здоров’я. Остання продукція була випущена на липецькій фабриці ще в першому кварталі 2017 року. З того часу на фабриці нічого не виготовляється — виробництво на підприємстві повністю зупинено.

У Липецьку побувала кореспондент “Прямого” Олена Курбанова.

“Знаходимося ми просто зараз у центрі Липецька. І я сподіваюся, що, незважаючи на те, що наразі на вулиці темно, ви можете побачити позаду мене дуже знайомий нам усім надпис Roshen. Власне, ця фабрика є однією з трьох, які знаходяться на території російського міста Липецьк. Зокрема, одна розташована в центрі міста і ще дві –  на околиці.

Давайте все по черзі. Сьогодні з самого ранку ми вивчали ситуацію довкола того, чи працюють фабрики, чи вже давно закриті. Спілкувалися із місцевими мешканцями. Вони розповідали свої історії, пов’язані з цією фабрикою. Ви можете побачити, що традиційно напис, як і на київській фабриці, він завжди підсвічується. Це був один із тих індикаторів, коли місцеві жителі зрозуміли, що фабрика зачинена, бо жодного світла, одних якихось ознак життя тут більше немає.

Власне, це був один із входів позаду моєї спини, куди під’їжджали машини, відвантажували продукцію, яку виготовляли тут на фабриці. Всі фабрики були розподілені між собою: яку саме продукцію вони виготовляють. Тут були іриси, мармелад, і деяке печиво тут виготовлялося.

Так само мешканці розповідають, що вже дуже давно вони не бачили, аби бодай якась машина сюди приїздила. Видно, що сама територія досить засмічена. Тут трава – ми вдень примірялися – вона майже мого зросту, понад метр. Все вказує на те, що досить давно вже ніхто не турбується і не опікується цим місцем.

І ще один індикатор того, що тут вже нічого не працює, – це була крамниця. Зараз ви можете побачити, біла така палатка. Там був роздрібний продаж вже готової свіжої продукції. Мешканці розповідали, що, звичайно, поки фабрика працювала, то були різноманітні і запахи, і аромати. Тобто за всіма ознаками можна було зрозуміти, що тут є життя і тут виготовляють солодке.

Тим не менше, вже справді дуже давно ніхто нічого вже не чув про саму продукцію Roshen, про те, щоб вона виготовлялася саме тут. Не бачили і самого солодкого. Місцеві жителі підтверджують, що понад рік сама фабрика вже не працює. Ми намагалися потрапити і на територію самої фабрики. Єдине, що там лишилося, – охорона, яка просто каже про те, що все зачинена, сюди не можна пройти. І якщо є якісь питання, то звертайтеся до офіційного представництва.

Були ми ще й за містом, де знаходилося одне із найбільших потужностей Липецької фабрики, яке знаходиться у селищі Сенцово. Власне, там так само сьогодні ми побачили і нам підтвердили, що абсолютно все зачинено. Те місце було важливим, бо воно було найбільшим. Там працювало приблизно 700 людей і там саме відвантажувалася найбільша кількість продукції. Взагалі досить було незвично спостерігати за тим, як абсолютно велика така територія може перетворитися на пустир, де немає жодного життя. Там так само знаходився один охоронець, кілька собак. І все. Абсолютно вимерша якась частина, територія.

Але, що цікаво, саме з цього селища було дуже багато людей, які працювали на цій фабриці. Вони просто дорогу майже переходили і вже потрапляли на своє місце роботи. Поспілкувалися з людьми, які там працювали. Взагалі всі якісь характеристики самого виробництва були лише позитивні. Люди були справді засмучені через те, що фабрику закрили, бо в них були для місцевих мешканців і взагалі для цього регіону космічні зарплати.

Наприклад, нам розповідала людина, яка працювала на виробництва, і вона фасувала цукерки – вона отримувала 24 тисячі російських рублів. Цих грошей вистачало більш ніж, звичайно, потрібно. І просто в один день їм сказали про те, що все зачинено. Вона нам розказувала і показувала навіть брендовану форму як доказ того, що це не просто якась стороння людина, а яка справді там працювала.

Все це ми більше покажемо і розкажемо, і дамо їй висловитись у подальших сюжетах. Але, тим не менше, вона справді підтверджувала, що дуже добре до них відносились на фабриці, що їх годували. Власне, там був дуже великий соцпакет. І бачили ми навіть дитячий майданчик, який був побудований спеціально корпорацією Roshen неподалік від житлових будинків.

І остання, третя фабрика, вона є найцікавішою з точки зору того, що вона тільки будувалася. І на початку військового конфлікту на Донбасі, коли стало зрозуміло, що російська війська вже ввійшли на територію України, звичайно, що будівництво і сама думка про продовження бізнесу в Росії вже стала неможливою. Тому саме будівництво було абсолютно заморожено. Там одна, мабуть, з найбільших територій. Видно, як стоїть готовий каркас самої будівлі. Але, тим не менше, там вже нічого немає. Єдине, що лишається там певна огорожа. І я так думаю, що це все просто створено для того, аби не розкрали той будматеріал, який там зберігається.

Ми всі точки об’їхали лише з єдиною метою – для того, аби зрозуміти, чи справді, можливо, лишилися якісь таємні кімнати, таємні підвали, де все ще продовжують незаконно виробляти продукцію Roshen. Але бачимо, що на всіх цих місцях знайшли лише докази того, що все виробництво повністю припинено. Лишаються вивіски, лишаються покинуті приміщення.
Місцеві не знають, що буде з цими фабриками. Бо зрозуміло, що вони ось так просто законсервовані. І люди не мають робочих місць, і нічого не виготовляється. Але, тим не менше, якихось новин про те, що місцева влада збирається робити із цією власністю, яка належить корпорації Roshen, допоки невідомо. Єдине, що можна сказати – що за цукерками якась частина людей сумує. Кажуть про те, що була хороша продукція. А комусь традиційно, як завжди, буває байдуже.

Але, тим не менше, мені здається, що найважливішим було те, що ми все ж таки для себе з’ясували, чи є ці бізнес-стосунки з країною-агресором. І ми знаємо, що цього, на щастя, немає”, – розповіла кореспондент.

Зазначимо, що єдине місце, де досі кипить робота — це кіоск з ремонту взуття поруч із фабрикою. Міські стовпи та стіни прикрашають об’яви з пропозиціями підзаробити грошей, але вже не на фабриці. Наприклад, можна продати волосся або працювати вахтером.

Нещодавно президент України Петро Порошенко повідомив, що не має жодного бізнесу в Росії.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.