“Рок-зірки української науки”: як розвивається вітчизняний наукпоп

Проблема псевдонауки та мракобісся стоїть в Україні гостро. Зокрема вона виникла через тривале несерйозне ставлення до наукових досліджень збоку держави, а віддтак – збоку суспільства. І там, де знання про науку не було – простір заповнювали міфи про “прадавніх укрів”, смертоносність вакцин чи дисертації на вигадані теми. Після Революції гідності держава звернула увагу на науковців, а в суспільстві з`явився рух популяризаторів науки. Це науковці у різних галузях, які намагають простими словами та цікавими методами донести до більшості донести те, що наука – це круто, класно і правильно. 

Огляд PRM.UA поговорив чому важливі фундаментальні дослідження, як заохотити дітей навчатись, чому Армагедон можливий, яка користь від легалізації канабісу і ще багато про що.

Антон Сененко — старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України, кандидат фізико-математичних наук, популяризатор науки.

Про наукпоп в Україні

Популяризація науки в Україні – це як їхати на палаючому ровері через лісову пожежу. Це абсолютно унікальна ситуація, якщо навіть порівнювати з Росією, з якою ми воюємо, де наукпоп розвивався завдяки фонду “Династія”, який було визнано іноземним агентом. У нас це абсолютно волонтерська справа. Усі проєкти, які існують в Україні – це ентуазіам тих, хто цим займається. Чому ці люди займаються популяризацією науки – їх або ображає те, що чиновники “не знають”, що в Україні є наука, яку треба підтримувати. Або це люди, яких по-справжньому драйвить від того, що вони відкривають людям щось нове, навіть якщо це якісь елементарні речі, наприклад чому небо синє.

Facebook: Антон Сененко

Я почав займатись популяризацією науки у 2015 році, тому що скидалось, що урядовці просто не знали, що в Україні є наука. Після цього я дізнався, що існує безліч маленьких науково-популяризаторських проєктів, де фахівці займаються популяризацією своєї галузі. Я їх всіх зібрав за «круглим столом», щоб об’єднатись, але до моєї ідеї поставились скептично. Спершу я вирішив, що наукпоп в Україні справа мертва, тому що люди не хочуть бути разом, а працювати в умовах виживання, та ще й займатись популяризацією науки – це майже не можливо. Але чим більше ця справа розвивалась, тим більше я розумів, що помилявся. Всі ці маленькі ініціативи, вони нагадали мені наш Майдан, коли з крапель створюється океан. Всі ці люди працюють над своїми власними проєктами, дружать між собою, піарять одне одного.

Звісно, що частина проєктів відмирає, а деякі стають дуже популярними, як от фестиваль “Дні Науки”, журнал “Куншт”, проєкт “Цікава наука”. І це в чомусь схоже на реформу децентралізації – коли всі працюють порізно, але на спільну справу.

Про фундаментальні дослідження

Якщо дуже сильно спростити, вся наука поділяється на фундаментальну та прикладну. Прикладна наука – це та, яку застосовують люди на практиці, але варто розуміти, що жодної прикладної науки не може існувати без фундаментальної.

Фундаментальна наука – це створення нового знання про закони природи та властивості речей. Така наука – це виключно цікавість дослідників. Але побічні ефекти цієї науки – є якраз прикладні і корисні речі. Наприклад винайдення напівпровідника – це просто цікавість вчених. Тепер вони є в кожному комп’ютері. Чи наприклад радіоактивність – її не відкривали для атомних реакторів чи ядерної бомби. Просто Марія Складовська-Кюрі і її чоловік П’єр горіли бажанням відкрити, що це за речовини, що вони випромінюють і так далі.

Ми досліджуємо якісь взаємодії між якимись молекулами і можна сказати, що от можливо в майбутньому ми отримаємо “ліки від раку”, бо ось гляньте, Айнштайн написав свою теорію відносності на початку ХХ століття, а використовувати її почали в системах GPS наприкінці ХХ століття. Мені подобається історія, яка трапилась у США, коли відкривали перший прискорювач для дуже крутої лабораторії Фермілаб. Сенатор спитав науковця, чи стане цей прискорювач корисним для справи захисту країни? Вчений відповів, що напряму – не стане, але зробить країну вартою захисту

Facebook Nata Koval

Фундаметальна наука – це те, що робить наш рід людський людьми. Допоки ми цікавимося чимось більшим, ніж ми, ми й є людьми. Наприклад, якщо ми говоримо про космос, то в результаті космічних досліджень людство отримало чимало приладів, яким користується на Землі. Наприклад, це сонячні панелі – їх винаходили, щоб живити супутники та космічні станції, а не об’єкти на Землі, але зараз завдяки ним ми розвиваємо “зелену енергетику” і можемо зменшувати використання нафти та газу.

Передній край науки він не завжди зрозумілий для пересічного громадянина, але у здоровому середовищі, з правильно організованим бізнесом, який може зрозуміти для чого фундаментальні дослідження і який у майбутньому з цього буде зиск для комерціалізації, то тоді держава справді розвивається.

Про псевдонауку

Псевдонаука – це не лише українське, а загальносвітове явище. Його корені з загальнолюдського принципу: “Працювати якомога менше і отримати якомога більше”. Якщо створити в науці кваліфікаційні вимоги, завжди будуть знаходитись люди, які будуть намагатись їх обійти. Вся ж справжня наука базується на довірі, на доброчесності. Якщо ця людина називає себе науковцем, то вона працює по правилами, вона не бреше, щодо своїх досліджень, вона не займається плагіатом, а також довіряє своїм колегам з наукового середовища. Ми не можемо перевірити все. Наприклад, те що Земля кругла встановили вже якісь вчені, і не потрібно всім умовно літати на орбіту, щоб в цьому переконатись .

Однак в Україні псевдонаука набрала загрозливих масштабів. В Україні науковці поставлені в умови мінімального фінансування і при цьому їм потрібно окрім своїх досліджень, ще боротись з псевдонаукою, тому що фінансування розподіляється рівним шаром між нормальними дослідниками та псевднонауковцями. Так одним людям потрібно реальне фінансування на установки, реактиви, відрядження, а поруч виростають псевдонауковці з “орбітальною культорологією” або, наприклад, вся “творчість” Валерія Бебика, якого вкотре номінували на премію Шевченка.

Мені дуже подобається перл псевднонауки “космічна педагогіка”. Суть її заключається в тому, що наші педагоги уже розробили, як вчити дітей на орбітальних станціях і міжгалактичних кораблях. Тобто фізики ще не знають як це взагалі можливо і чи в принципі можливе міжгалактичне пересування чи колонізація планет, а наші педагоги вже знають, як вони там будуть вчити дітей. Айзек Азімов нервово курить в куточку.

У нас уже був прецедент того, що суд вирішував, що псевдонаука, а що ні. Це неправильно. Вирішувати, що є псевдонауковим знання, а що науковим повинна експертна наукова спільнота. Коли один науковець називає іншого “псевдонауковцем” – це повинно бути не предметом розгляду суду, а дискусії на конференціях чи на сторінках наукових фахових видань. Ніхто не має доводити неправильність твоє теорії, це ти повинен на сторінках фахових видань і на конференціях доводити правильність власної теорії. У псевдонауковців завжди є “відмазки”, що їм не дають публікуватися, що їх не допускають на конференції, що масони, закулісний уряд чи агенти Кремля спеціально перешкоджають їх теоріям. Існує тисячі міжнародних визнаних наукових журналів – подавайтесь, а далі йде так зване “сліпе рецензування”, коли фахівці у галузі рецензують статтю не знаючи автора, і вони підписуються своїм добрим іменем, своєю репутацією під тим, що та чи інша теорія повністю наукова. А якщо під цим ніхто не хоче підписатись, то “соррі”, але це не наука.

Про державне фінансування науки

З моєї точки зору, як науковця та громадянина, держава має фокусуватися на тому, де ми ще можемо бути одними з лідерів – це космічні дослідження. Також варто фокусуватись на тому, що є світовим драйвером – це медицина та фізіологія. У нас є чудові фахівці, які працюють по всьому світу. В цьому плані нам би зробити якийсь “науковий офшор”, щоб було вигідно робити якісь дослідження в цій галузі в Україні. Також ми маємо концентруватись навколо тих галузей, які мають високу міжнародну співпрацю, наприклад фізика високих енергій, це та галузь, що стосується андронного колайдера. Наші дослідники співпрацюють з ЦЕРН, їздять в Швейцарію, тому очевидно, що вони потребують додаткового фінансування. Звісно ж це оборонні розробки, оборонні розробки мають стати драйвером всієї української науки. Ми повинні намагатися з кожним роком все більше і більше розробляти високоточної зброї. Ми вже робимо, якісь палива для ракетних комплексів, якісь системи наведення, якісь сплави для двигунів. Треба розбиратись, що ми закуповуємо закордоном, що б ми хотіли купувати, але нам не продають – і все це намагатись замінювати власними розробками. І обов’язково держава має фінансувати гуманітарні науки. Але не на тій гуманістаристиці, що зараз є ще тінню КПРС, а на нормальній гуманітаристиці. У нас є цікаві історики, філософи, педагоги, соціологи, яких необхідно підтримувати.

Facebook Національна академія наук України

В мене великі надії на роботу Національного фонду досліджень. Це абсолютно нормальна історія у всіх розвинених країнах. Якщо дійсно ця структура нормально фінансуватиметься і матиме прозорі конкурси, коли будь-який науковець може прийти і вибороти в чесних умовах право на фінансування свого дослідження, то це стане драйвером розвитку української науки. Ми говоримо про те, що завжди має бути базове фінансування, це так зване державне фінансування. Також має бути грантове фінансування, історія з Нацфондом досліджень, якраз про це – держава виділятиме гранти на певні дослідження, а також має бути ще приватний капітал. На жаль з цим у нас дуже погані справи, тому що більшість бізнесу у нас є рентоорієнтовним, що базується на старих радянських заводах чи копальнях, а інноваційний бізнес у нас фактично не розвивається.

Але от саме історії про державні гранти, які надаються на доброчесній основі у нас раніше практично не було. Були якісь окремі випадки такого грантування в МОН чи НАН, але все одно більшість внутрішньовідомчих конкурсів закриті, а значить, що будь-хто не може податись на відбір і тому немає прозорості.

Обирати прерогативні напрямки досліджень для держави – це завжди історія з поглядом в майбутнє. Держава досі не сформулювала до науковців тезу “Для чого Україні наука?” Просто для престижу – це одна історія. Щоб бути космічною державою – це інша. Щоб розвивати медицину – третя. Щоб бути драйвером інноваційної економіки – четверта. Тому всі ці роки ми мали розпорошення фінансування, зокрема на “космічну педагогіку” чи “квантову культурологію”. Хочеться запитати – це реально потрібно державі? Ви серйозно фінансуєте з бюджету цю маячню?

Про Національну раду з питань науки та технологій

Національна рада з питань науки та технологій – це унікальний майданчик, де чиновники та науковці можуть говорити про те, як розвивається наука. Всього відбулось три засідання такої ради, хоча мало б відбутись уже 5 чи 6. Рада повинна збиратись 4 рази на рік, щоквартально. Науковці і урядовці за одним столом реально обговорюють стратегію розвитку науки в Україні, взаємодію науки і держави і все це для того, щоб Україна мала інноваційну економіку. Рада збиралась два рази – один раз з помпою, коли її відкривали і один раз без помпи, бо прем’єр Гройсман замість участі в Раді поїхав відкривати перший дизельний поїзд на Бориспіль, який зламався наступного ж дня. Так от наука “покарала” Гройсмана за своє ігнорування.

Зараз ось відбулось третє засідання. На Раді було оголошено кілька знакових для України тез. По-перше, ми повинні розібратись, яка наука у нас є. В нас є політики, як Арсеній Яценюк, що стукав долонькою і кричав “Ви не продукуєте нічого, окрім стосу паперів”, хоча в цих стосах паперів були важливі дані щодо стану наших ядерних реакторів. А потім говорять, що науку треба ліквідовувати або що її треба переводити, наприклад, в університети. Насправді ж ми не можемо говорити щось про науку, не провівши її так би мовити “інвентаризацію”. Повинен бути проведений аудит усієї науки: Національної Академії наук, науково-дослідних установ Міносвіти, галузевих академій, а також інших розпорядників бюджетних коштів на науку. У нас же наукою займаються всі – Мінсоцполітики, Мінюст, Мінфін тощо.

Друга фаза – це реорганізація. Тобто за підсумками цього аудиту треба визначити, які є установи, що працюють на міжнародному рівні і їх точно треба залишити. Другий рівень – це якісні установи, що може й не працюють на міжнародному рівні, але важливі для країни. І третій рівень – це те, що має бути або глибоко реформоване, або ліквідоване. Після того, як Науковий комітет заслухав звіт щодо галузевих академій та науково-дослідних установ при міністерствах – то там просто гнітючі результати. Є установи, які потребують певної корекції, як от НАН і більшість університетів, а є, наприклад, галузева Національна академія педагогічних наук, де з наукою зовсім все погано. Тепер головне, щоб цей формуляр про реорганізацію запровадити у життя.

 

Дар’я Озерна — біологиня, популяризаторка науки та ведуча наук-поп-шоу “Британські вчені”

Про “Британських вчених” та українських науковців

“Британські вчені” – це рубрика в межах етеру “КультураLive”, яку я веду на “UA: Культура”. Ми запрошуємо українських науковців, щоб поговорити на актуальні теми. “Британські вчені” – це досить така іронічна назва, певного роду уже мем, що є такі собі британські вчені, які займаються якимись химерними дослідженнями, як от цьогорічні ігнобелівські лауреати, що досліджували магнетизм мертвих тарганів.

В Україні зараз дуже прогресує науковий дискурс. Люди, які займались популяризацією науки часто уже мають власні проєкти, які монетизуються. Люди повинні говорити не лише про політику та “зраду і перемогу”, а й про якісь наукові відкриття та культурні події. Взагалі я мрію про наукові розмовні шоу на телебаченні, бо все одно більшість наших громадян черпає інформацію з телевізора, а не радіо чи YouTube.

Радіо Культура

Наша мета, щоб українські науковці та популяризатори науки ставали такими собі “рок-зірками”. Щоб ці люди своєю харизмою та вміннями збирали фан-клуби. Наприклад, Олексій Коваленко — ботанік, який може навколо себе всіх зарядити любов’ю до біології, ботаніки, проводити круті заходи в Національному природничому музеї, вести науково-гумористичний паблік “Довколаботаніка”. Або орнітологиня Наталя Атамась. Це науковиця з літературним талантом, яку читати одне задоволення. Чи фізик Антон Сененко, якого я вважаю гарним прикладом науковця й активного громадянина.

Про меми, наукову субкультуру та жінок у науці

Термін “МЕМ” вигадав британський біолог та, як він сам себе називає “імпресаріо від науки” Річард Докінз у 1970-тих роках. Тобто люди передають інформацію не як гени, а як меми. Інформація має такий вірусний характер і головне її правильно запакувати та передати. Паблік “I fucking love science” починав з того, що постив меми та цитатки Докінза, а зараз вони публікують дуже класні науково-популярні тексти. Вони в авангарді наукових подій. Те, що в нас є “Довколаботаніка”, яка робить меми про науку, про ботаніку, про написання дисертації. Навіть попри те, що може й не всі розуміють ці меми, означає, що в нас є власна наукова субкультура і це також дуже класно.

Насправді, жінок у науці дуже багато, навіть можливо більше, ніж чоловіків. У всьому світі в науці є жінки, навіть в мусульманських країнах жінки займаються наукою. Може мене зараз заклюють феміністки за такі слова, але проблема жінок в науці не така велика, як про неї говорять. Жінки захищають кандидатські та докторські дисертації, проводять цікаві дослідження. Жінки в українській науці є, вони круті, і мені здається, що їм в їх дослідженнях ніхто не заважає.

Про здоровий спосіб життя та правильне харчування

Проблема здорового способу життя і правильного харчування є у всьому світі, а в Україні особливо. Річ у тому, що в Україні є ціле покоління, яке пережило “голодні” 1990-ті роки, коли грошей було небагато і тому раціон був бідним і складався багато з картоплі та білого хліба. Тепер ці люди мають фінансову стабільність, але бізнес починає показувати їм, що здоровий спосіб життя — це дуже дорого і затратно. Що щоб вести здоровий спосіб життя потрібно відвідувати всілякі фітнеси, вживати ягоди Годжі, кіноа, чіа, авокадо. Насправді здоровий спосіб життя схожий до рефреймінгу. Коли у звукорежисера є пульт з тумблерами й для якості звуку він тумблер “Знизити шуми” опускає, а “Підняти баси” підіймає. Десь так само потрібно зі здоровим способом життя. Він не потребує значних інвестицій.

Про алкоголь та канабіс

У великої кількості українців є нездорове патерне споживання алкоголю. Тобто, от коли після робочого дня ми йдемо в бар, зустрічаємось з друзями, спілкуємось, розважаємось і при цьому випили одне пиво, чи бокал вина, чи порцію віскі з льодом, то це здорове патерне споживання. От наприклад, як це відбувається в Ірландії, де є ціла пабна культура.

Коли людина йде в маркет і купує пляшку горілки чи коньяку та сосиски, а потім п’ють це у дворі на лавці. Або беруть величезне пиво і п’ють перед телевізором — це нездорове патерне споживання. Також нездорове патерне споживання — це коли люди займаються важкою працею, а після роботи, щоб емоційно розрядитись напиваються до “відключки”. Тобто алкоголь — це безумовне зло, але можна його розтягнути, а можна отримати хронічні хвороби вже в 40 років.

Facebook: 1991 Civic Tech Center

Канабіс не можна назвати абсолютним добром, тому що там також є нездорове патерне споживання. У 30% людей розвивається звикання до вживання канабісу. Споживання наркотичного канабісу з вмістом тетрагідроканабінолу під час вагітності може призводити до порушень розвитку дитини. Тобто не все однозначно — давайте всі накуримося. Однак, є дуже багато якісних клінічних досліджень, які підтверджують необхідність вживання канабісу призначеного лікарем в певних станах і певним способом. Тобто це не дитина з епілепсією, яка сидить на бонгом і не бабця з Альцгеймером, що затягується косяком, а наприклад вживання крапель канабінолового масла під язик, якісь інгаляції чи харчові продукти, наприклад в Німеччині існують каннабіноїдові “ведмедики” для дітей.

Такі речі повинно обговорювати не суспільство, а наукові кола, де думка більш-менш однакова. Ні в кого не виникає питання щодо потрібності інсуліну до діабетиків, тобі чому є питання медичного канабісу. Коли в людини запущена форма епілепсії й по 100 приступів на день, то канабіс може бути єдиним способом нормального існування хворого.

Якщо говорити про рекреаційний канабіс, то тут є багато моментів для обговорення і можливо це питання не на часі, але от медичний канабіс — те, що вкрай необхідно.

Василь Пріц – аспірант, викладач фізики та астрономії в Університетському коледжі Київського університету імені Бориса Грінченка та співзасновник науково-популярного проєкту Popsciua.

Про ініціативу Popsciua

Popsciua – це науково-популярний проєкт. Сама назва проєкту Popular Science Ukraine. Але чому ми скоротили до Popsciua, тому що це слово співзвучне з таким словом, як “попса”. Наша мета, щоб українська наука стала “попсовою”, мейнстрімною, щоб нею цікавились так само, як поп-культурою.

Наша команда — це майже всі аспіранти й ми займаємось цим на волонтерських засадах. Тобто коли є бажання і час, тоді та популяризуємо науку. У нас є математикиня, яка зараз на навчанні у Франції. Також у нас в команді два інформатики, один з яких займається робототехнікою, та її застосуванням у педагогіці. У команді є також біолог, який займається дослідженнями короїдів. Також я – магістр фізики та астрономії, займаюся світоглядно-філософським аналізом засад сучасної космології (філософія науки). І є ще у нас дизайнерка на “пів ставки”.

Ми намагаємось писати здебільшого великі науково-популярні пости на тематики інколи власних досліджень, інколи цитати видатних науковців, а також робимо наукпоп меми та перекладаємо науково-популярні комікси солов’їною. Інколи робимо міні-лекції для школярів чи розповідаємо про науку на радіо.

Про заохочення цікавості у дітей до природничих наук

У кожній науці є велика кількість дивовижних речей, які можуть розкрити відповіді на питання, які турбують дитину, починаючи від “чому небо синє?” до “чи самотні ми у Всесвіті”. Коли при цьому тримати однаковий темп з учнями від першого уроку, пояснювати, навіщо їм ці знання, та на які питання вони дають відповіді. Я намагаюся вчити учнів/студентів ставити самим свої питання і не боятись чогось не знати, а боятись не хотіти щось знати. Ба більше, соромитися не хотіти знати! Головна мета науки – це жага нових знань, самих по собі, а не для чогось. Хоча, сучасні ґаджети та взагалі всі речі, якими ми користуємося та які полегшують нам життя, є побічним ефектом фундаментальної науки. Так, треба розрізняти фундаментальну та прикладну науку, а також інновації.

Ми живемо у світі величезної кількості інформації, яка здебільшого існує у вільному доступі. Навіть, якщо хтось захоче розібратись у стані справ сучасної фізики — він може стати фахівцем хіба у якісь вузькій сфері цієї науки. Фізик з однієї галузі може не знати, що відбувається в іншій галузі.

Аби заохотити своїх “юних падаванів”, я намагаюся використовувати, якісь сучасні методи та засоби навчання, наприклад меми, комікси, лайфхаки, аби учні реально розуміли, що науковці — це не якісь люди в халатах, які щось там мутять в лабораторіях, а наука, насправді — це спосіб життя. Це те, що Річард Фейнман називав “способом не обманювати себе”. Це річ, за допомогою якої, ми оголюємо реальність.

Про “ретроградний Меркурій”, “Рік і Морті” та “мастхев” у знаннях про Космос

Будь-які небесні тіла ніяк не впливають на долю людей. На жаль, чи на щастя. Ніякого “ретроградного Меркурія”, який впливає на людину не існує. Це проблема когнітивних помилок чи викривлень мислення. Як на мене, одна з головних фішок наукової методології полягає в тому, що кореляція – це не причинність, що кореляція не обов’язково має причинно-наслідковий зв’язок. Дуже класно звучить англійською: «Correlation is not causation». Багато людей вважає, що якщо в їхньому житті сталась якась подія і в цей час була якась зоря у зеніті чи в кульмінації, то саме це явище вплинуло на цю подію. Це абсолютна нісенітниця. Жодне небесне тіло ніяк не впливає на долю людей. Хіба якщо метеорит впаде на чиюсь голову — тоді, звісно, вплив буде. Хоча, насправді, з метеорними тілами не все так просто. Деякі “фахівці” вважають, що вони падають, бо їх хтось кличе. Для мене це дуже складна “наука”, тому я надаю перевагу загальноприйнятій Картині Світу, яка узгоджена більшістю наукової спільноти.

Facebook Serhiy Baranov

У нашого Всесвіту є початок, у просторі й часі, як виявляється. Це дуже важливий факт, насправді. Тому що неважливо віруючі люди чи атеїсти — всі ставлять питання “Як влаштований світ?”. І сучасна наука, зокрема космологія, наближає нас до відповіді на це одвічне питання.

Тут ще така напівфантастична річ. Виявляється, що три досить потужні фізичні теорії (теорія суперструн, багатосвітова інтерпретація квантової механіки та теорія космологічної хаотичної інфляції) стверджують, що можливо наш “Всесвітик” не єдиний, що може існувати безліч паралельних світів і альтернативних версій розвитку подій. В одному з таких всесвітів, я би давав інтерв’ю у світі, де всі люди вакцинуються, а мозок плоскоземелників чи антиГМОшників вивчали б на уроках біології.

“Рік і Морті” – це досить жорсткий мультфільм, але він мені подобається в плані популяризації науки. Цей мультфільм показує, що наука — це круто. Що завдяки науці можна борознити простори Всесвіту. Він розкриває теорію Мультисвіту, показуючи, як можуть розвиватись альтернативні реальності. Це дуже крутий науково-популярний мультсеріал. Але, мені не подобається в цьому мультику етична сторона. Тут науковець показаний якимось байдужим до всього, крім дослідження світу і власного егоїзму. Насправді, більшість науковців, що я зустрічав – це найчесніші та найдобріші люди.

Про можливий Армагедон, НЛО та колонізацію Марсу

У популяризації науки, я постійно використовую тезу, що динозаври вимерли тому, що в них не було науки. Якби ці ящури мали науку — вони б врятувались. По-перше, від космічних тіл нас рятує атмосфера. Якщо дуже великий астероїд летітиме на Землю, то при врізанні в атмосферу — це щось подібне, ніби він врізається в бетон (внаслідок величезної швидкості). Навіть якщо це невелике метеорне тіло, набагато менше за Місяць, впаде на Землю, воно може змінити гравітаційне поле планети, почнуть прокидатись вулкани, атмосфера покриється пилом, не відбуватиметься фотосинтез, сонячні промені не проходитимуть прямо на Землю і тому багато істот вимре, як це було з динозаврами.

Факт того, що Всесвіт такий великий, а ми досі не спостерігаємо ніякого позаземного життя — це досить таки жахливе “мовчання Всесвіту”. Ми детектуємо Всесвіт у всіх можливих сьогодні діапазонах – від електромагнітного до гравітаційно-хвильового. Ми бачимо Всесвіт на різних стадіях його еволюції, навіть яким він був тільки через 380 тисяч років після народження. Наймолодше його зображення — реліктове випромінювання. Ми знаємо, які є галактики, де вони розташовані, як вони утворюють “скелет Всесвіту”, але ми не бачимо інших розумних цивілізацій! Насправді, мене це жахає.

Facebook ТРЦ Атмосфера.

Наразі на Марс дуже складно летіти, тому що наші космічні апарати не настільки потужні. Є спеціальні, так звані “вікна”, коли найбільш доцільно летіти на Марс. Тобто коли Марс буде на найближчій відстані до Землі, тоді можна розрахувати наперед траєкторію і летіти. Космічне судно повинне буде витримати сильну радіацію. Переліт займатиме кілька місяців і скоріше всього, за нинішніх умов, це буде політ в один кінець. Люди, які попадуть на Марс, будуть повинні його потроху колонізувати, однак це також не дуже просто, бо на червоній планеті не такі вже й сприятливі умови для життя. Там майже немає атмосфери, там дуже слабке магнітне поле, там регулярні пилові бурі. Ну і вода, звісно ж, не в такій кількості, як на Землі.

Видатний фізик Стівен Гокінґ вважав, що людство самознищиться, однак видатний популяризатор астрономії Карл Саґан був переконаний, що якщо людство не знищить себе, то його очікує велике космічне майбутнє. В цьому ключі, можна згадати Ціолковського, який зазначав, що “Земля — це колиска людства”, однак варто покидати колиску і йти у “світ широкий”. Звісно, що насамперед, треба берегти свою планету, однак варто розуміти, що в далекому майбутньому Землю очікує багато важливих змін всесвітнього масштабу, наприклад вибух Сонця через 4-5 мільярдів років чи вибух якоїсь наднової зірки поруч. Однак, головне це не знищити самих себе. Бо хто прийде нам на допомогу крім нас самих?

Спеціально для Прямого Ігор Кромф

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.