Росіяни зробили висновки: як армія РФ змінила свою тактику в Україні – звіт Британського інституту оборонних досліджень

Британський Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень (RISU) опублікував звіт, присвячений змінам у російської армії після втрат в Україні у 2022 році.

Документ ґрунтується на інтерв’ю українськими військовими у 2022-му році та у квітні та травні 2023 року. Автори також спілкувалися з кількома офіцерами, відповідальними за збір, оцінку та поширення досвіду в Генеральному штабі Збойних сил України, а також з представниками штабів оперативних команд України.

З нього випливає, що російська армія вдосконалила свою тактику в Україні й досі залишається загрозливою бойовою силою,  насамперед в обороні, тож її рано “списувати” з рахунків, як роблять деякі експерти.

Як ідеться у звіті, росіяни продемонстрували, що значна частина їхніх сил залишається ефективною, смертоносною і здатною адаптуватися до нових умов, хоча більшість таких прикладів не є елементами комплексного підходу, а швидше реакцією на виявлені проблеми та загрози. І, попри серйозні недоліки збройних сил РФ, вони здебільшого стосуються дій у наступі, а не в обороні, яку українські сили мають ще подолати.

Як змінилась тактика армії Російської Федерації

Піхота. Після важких втрат першого року війни піхотні частини РФ відмовились від спроб розгортання однорідних батальйонних тактичних груп як загальновійськових підрозділів й перейшли до стратифікованого поділу за функціями. Мова йде про чотири категорії піхотинців — “лінійних” (“старі” механізовані частини, які зараз в основному використовуються для утримання оборони), “спеціалізованих” (снайпери, розрахунки протитанкових комплексів, оператори ПТРК тощо), “штурмових” (призначені для штурму та захоплення позицій противника) й “витратних” або “одноразових” (використовується для виснаження оборони ЗСУ та розкриття вогневих позицій).

У звіті зазначається, що найбільшою слабкістю російських піхотних підрозділів є низький моральний дух, що призводить до слабкої згуртованості та взаємодії, а також втрати керованості у разі рішучих дій українців.

Артилерія. Після знищення влітку 2022 року українськими HIMARS запасів боєприпасів та інфраструктури управління реактивними системами залпового вогню (РСЗВ) російські артилеристи також значно покращили алгоритми своїх дій.

Мова йде про застосування тактики “кочових гармат”, “блукаючих взводів” і “парасолькового прикриття”, що дає  змогу концентрувати удари і при цьому уникати українського контрбатарейного вогню. Особлива увага приділяється швидкості та силі вогню — обстріл повинен бути своєчасним (наприклад, одразу перед атакою) та сконцентрованим за часом.

Також росіяни почали концентрувати артилерію в артилерійських тактичних групах (а не розкидати її по БТГр, як на початку вторгнення) та активніше застосовувати “розвідувально-вогневі контури” на основі безпілотників “Орлан-10” та комерційних дронів, які мають прискорювати час реакції від виявлення до поразки цілі. Ширше почала використовуватися автоматизована система управління “Стрелець”, все частіше для контрбатарейної боротьби застосовуються безпілотники-камікадзе “Ланцет” і артилерійські снаряди з лазерним наведенням “Краснопіль” й відбувся зсув з використання 152-мм гаубиць на користь 120-мм мінометів.

Втім, як зазначають експерти, Росія використовувала свої величезні запаси боєприпасів у надзвичайно неефективний спосіб, тож зараз має проблеми з виробництвом як снарядів, так і стволів.

Вогнева сила артилерії використовується російською армією як милиця, з метою компенсувати її тактичні недоліки в інших сферах. І якщо потужність артилерійського вогню російської армії зменшиться, то незрозуміло, чи здатні російські піхотинці ефективно утримувати позиції.

“Можливо, найбільшою загрозою для України щодо довгострокової траєкторії розвитку російських сил є надання іншою країною обладнання та робітників для створення додаткових виробничих потужностей в Росії з виробництва боєприпасів і стволів”, – наголошується у звіті.

Танки. Російські війська відмовились від тактики глибоких танкових проривів, яку використовували на початку вторгнення в Україну. Тоді РФ втратила цілий парк бронетехніки – адже без належного прикриття та логістичного забезпечення танкові колони росіян були дуже легкими мішенями.

Зараз росіяни використовують танки здебільшого для вогневої підтримки та стрільби з дальньої дистанції, часто ведуть вогонь із закритих позицій (коли екіпаж не бачить цілі), виконуючи функцію самохідної артилерії – оптика та системи управління вогнем дозволяють сучасним моделям вражати цілі (наприклад, опорні пункти чи техніку супротивника) на відстані до двох кілометрів.

У такий спосіб танки застосовують найчастіше або на другорядних напрямках, куди не виділяють достатньо артилерійських боєприпасів, або там, де недостатньо щільності ППО, щоб прикрити гірше захищені артилерійські гармати.

Зрештою, автори виділяють своєрідні танкові “нальоти” — коли один танк виїжджає на вогневу позицію та відкриває вогонь по піхоті під час ротації на позиціях, особливо у нічний час. У такій якості, вказують автори доповіді, цілком можуть застосовуватися навіть старі танки Т-62 та Т-54/55.

Крім того, російські танкісти почали використовувати тепловий камуфляж на своїх машинах, а також низку інших модифікацій і тактичних прийомів, що , значно зменшило можливість виявлення танків достатній для враження дальності. Крім того, ці заходи зменшили ймовірність ураження різноманітних протитанкових протитанковими керованими ракетами (ПТКР) на відстані понад 1400 метрів.

Інженерні війська. Цей рід військ зарекомендували себе як один з найсильніших під час вторгнення в Україну й в основному справляється зі своїми завданнями щодо мінування та обладнання довгострокових ліній оборони.

“Ці фортифікаційні споруди становлять серйозну тактичну проблему для українських наступальних операцій“, – вказується у звіті.

Крім того, російські військові добре справляються із наведенням мостів- переправи розгортаються досить швидко, а нестачі понтонів не спостерігається. Росіяни настільки впевнені у своїх можливостях, що знищують мости в українському тилу, якщо їм це вдається, не переймаючись тим, щоб зберегти їх для власного наступу — вони завжди можуть навести новий.

Радіоелектронна боротьба (РЕБ). Цей напрямок досі залишається у російській армії потужною складовою. Щонайменше принаймні одна велика система РЕБ присутня на кожних 10 кілометрах фронту. Ці системи значною мірою спрямовані на ураження БПЛА – втрати українських безпілотників залишаються на рівні приблизно 10 тисяч на місяць. Засоби радіоелектронної боротьби також дають змогу росіянами у режимі реального часу перехоплювати й дешифрувати українські системи тактичного зв’язку Motorola з 256-бітним шифруванням, які широко використовуються Збройними силами України.

Втім, оператори РЕБ часто не піклуються про те, щоб відрізнити “своїх” від “чужих”, що ускладнює застосування БПЛА самими ж окупаційними військами.

Крім того, загарбники використовують на фронті й протидронові рушниці, які, як повідомляється у звіті, є вже на рівні взводів.

Протиповітряна оборона (ППО). Цей рід військ також зазнав значних втрат на початку вторгнення, коли українськи сили мли змогу вражати їх на марші, але це закінчилось з переходом збройних сил РФ до оборони.

Наразі основні логістичні та командні центри прикриті комплексами С-400 і С-300ВМ, до їхніх радіолокаційних станцій під’єднані ЗРК середньої та малої дальності “Тор” і “Панцир”, що покращує ситуаційну обізнаність розрахунків останніх. Для обмеження дій української авіації, яка привчилася літати максимально низько, використовуються всевисотні РЛС “Підліт-К1”.

Російська ППО, зараз, за оцінками українських військових, перехоплює більшість протирадіолокаційних ракет та значну частину ракет випущених з РСЗВ, оскільки російські точкові засоби ППО безпосередньо під’єднані до більш досконалої радіолокаційної системи.

Значно підсилює російську ППО й патрулювання неба винищувачами Су-35С із далекобійними ракетами Р-37, є випадок коли цією ракетою було збито український літак на відстані у 177 кілометрів.

Втім, проблемою російських зенітників залишається “дружній вогонь” й те, що вони повільно адаптуються до нових загроз. “Підрозділи протиповітряної оборони з часом демонструють зростаючу майстерність у протидії загрозам, але запровадження будь-якої нової ударної системи або тактики з українського боку, як правило, викликає період дезорганізації та “дружнього вогню”, – зазначається у звіті.

Військова авіація. Літаки Повітряно-космічних сил (ПКС) РФ уже понад рік не наважуються залітати глибоко в повітряний простір України через роботу ППО. Пріоритет, як і раніше, віддають ударам далекобійними крилатими ракетами, насамперед із турбогвинтових стратегічних бомбардувальників Ту-95.

Росіяни останнім часом стали широко застосовувати модернізовані керовані авіабомби ФАБ-500, які можуть вражати цілі на відстані до 70 км, хоча поки й не дуже влучно. Експерти RISU висловлюють побоювання, що після більш глибокої модернізації такі бомби можуть бути використані для ударів не тільки по тиловим об’єктам, а й по військовим на полі бою.

Ще одна тактика застосування авіації на малих висотах – пуски некерованих авіаційних ракет С-8 з кабрування (метод, коли літак або вертоліт задирає ніс, щоб ракети пролетіли далі). Така тактика виглядає досить неефективною, проте авторам наводять випадок, коли пуски ракет з відстані приблизно 12 кілометрів українським силам зірвали їхній наступ.

“Повітряно-космічні сили Росії залишаються дієвою силою і головною загрозою для українських військ у наступі, хоча їм наразі бракує можливості прорвати українську протиповітряну оборону”, – наголошують експерти.

Так, однією з найсерйозніших загроз, здатних істотно змінити хід війни, було б завоювання росіянами панування в повітрі на середніх висотах – наприклад, шляхом придушення української ППО або виснаження запасу зенітних ракет.

Управління й зв’язок. Після знищення російської інфраструктури командування і управління в липні 2022 року російські військові вивели головні штаби за межі досяжності РСЗВ HIMARS й розмістили їх у захищених спорудах. Бригадні командні пункти зазвичай розташовані на відстані 20 кілометрів від лінії фронту і, як правило, надійно захищені та знаходяться під землею.

Загарбники також підключили пункти управління до української цивільної телекомунікаційної мережі, а також використовують польові кабелі для надійного й закритого зв’язку з підрозділами.

Водночас, від батальйону і нижче російські війська здебільшого покладаються на незашифровані аналогові військові радіостанції, що свідчить про нестачу підготовлених зв’язківців на тактичному рівні. Тут найчастіше користуються аналоговим зв’язком, який взагалі не є шифрованим, що дає змогу українським радіорозвідникам безперешкодно його прослуховувати. Виняток, як зазначають експерти, становлять військові розвідники і навідники артилерії, які користуються цифровими комплексами “Азарт” та “Стрелец”.

Крім того, у російській армії досі російські війська страждають від відсутності “горизантольних” зв’язіків – щоб отримати допомогу з-за меж свого “сектору”, потрібно звертатись не безпосередньо до “сусідів”, а “нагору” й чекати на рішення начальства. Крім того, щоб отримати підтримку Військово-космічними силами РФ необхідно зв’язуватись зі штабом Об’єднаного угруповання військ, який здійснює загальне керівництво російськими військами в Україні.

Загальні висновки. Як зазначають експерти RISU, російські війська вдосконалюють застосування в Україні усіх її ключових систем та доступних засобів. І хоча є приклади централізованого підходу до цього питання, загалом адаптація є реактивною й спрямованою на компенсацію серйозних недоліків російських підрозділів. З часом російські сили вторгнення підвищують свою ефективність й здатні впоратись з наявними проблемами, але погано передбачають й готуються до нових загроз.

Втім, війська РФ у обороні становлять значний виклик для українських військових. Але, якщо Україна зможе дезорганізувати росіян і нав’язати їй динамічну ситуацію, російські підрозділи, ймовірно, швидко втратять свою керованість.

“У значній частині міжнародного дискурсу навколо російської армії спостерігається тенденція “списувати” її як тактично невмілу, технічно недосконалу і морально зломлену. У цій критиці є більше, ніж зерно правди, тим не менш, спостерігається тенденція екстраполювати результати діяльності окремих російських підрозділів на всю армію. Попри свої недоліки, російські війська продемонстрували, що значна частина їхнього озброєння є ефективною, високолетальною і адаптованою до цілої низки загроз. Незважаючи на серйозні недоліки армії РФ, вони найбільш помітні при проведенні наступальних операцій”, – підсумовують автори звіту.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram