Росія не є цивілізованою державою в принципі – Вадим Черниш
Міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш дав розгорнуте інтерв’ю у програмі “Ехо України” на телеканалі “Прямий” про найбільш актуальні питання зовнішньої і внутрішньої політики, які стосуються діяльності відомства.
Про специфіку роботи Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб
– Які зараз дві-три найбільші проблеми у вашій справі як міністра? Що найтяжче?
Перше – підтримувати зв’язок з населенням, яке зараз проживає на окупованих територіях. Це дуже складно робити через те, що є неймовірна протидія з боку Російської Федерації. Далі дуже складно, неймовірно складно реалізовувати завдання щодо залучення міжнародної донорської допомоги і мобілізації проектів, які зараз так потребує Україна.
А третя – це, звичайно, багато бюрократичних речей. Те, що мені особисто заважає дуже часто – це десь в середній ланці – це комунікація, яка би дозволяла швидко проводити якісь рішення. Дуже часто є ситуації, коли керівники навіть дають відповідні доручення, розпорядження, а десь в середній ланці починається губитися, саботуватися. Дуже часто так буває. І насправді деякі процеси тривають місяцями, а мені б хотілося, щоб в такий складний час для країни процеси відбувалися набагато швидше.
І система пручається. Ми ж не замінили всіх відразу в системі. Ми ж не змінили всі правила одразу. Тому, звичайно, інколи це заважає приймати швидкі професійні рішення, тому що на це витрачається багато енергії. Тобто рішення приймаються, але витрачається дуже багато енергії, яку би ти не мав витрачати на цей процес, а мав би імплементувати у рішення, які будуть відчутні суспільством… Але я думаю, що потихеньку ми долаємо такі речі.
Про Керченський міст та захоплення українських моряків
Тепер це (Керченський міст) для них стратегічний об’єкт, в який вони вбухали мільярди доларів. І, ви знаєте, був випадок, коли турецький сухогруз зачепив одну із опор. Тому зараз, враховуючи такі ризики для багатомільярдного мосту… По-перше, там військове обладнання стоїть вздовж усього мосту: детектори, щоб ніхто не підплив, щоб ніхто не підлетів. Тобто цей об’єкт охороняється надзвичайно ретельно російськими Збройними силами і спеціальними підрозділами: під водою, над водою, з відповідними комплексами протиповітряної оборони, з чергуваннями. Це ж не просто так.
– Українських моряків судять як цивільних осіб за порушення кордону. Росія каже, що вони не військовополонені. Ви можете роз’яснити, як це може бути?
Звичайно, це нехтування нормами міжнародного гуманітарного права… Це свідчення того, що Росія не є, не визнаючи Женевську конвенцію, цивілізованою державою в принципі. Тому що якщо ти не визнаєш це, то це означає, що морально ти не доріс до рівня цивілізованої людини або цивілізованого суспільства. Росія сама є учасником цієї конвенції. І це може тягнути за собою кримінальні наслідки.
Про імперські амбіції Кремля
Завжди вибудовується так званий пояс безпеки або буферна зона. Тобто повертаємося до однієї шостої частини суші – вони так собі думають. І потім цей пояс з колишніх східноєвропейських країн має бути під впливом, тому що це вже тоді переноситься так званий пояс безпеки, який для РФ необхідний.
Тут з термінологією важливо розібратися. Коли чиновники США, науковці, експерти говорять, що Росія є реваншистською силою, під цим пояснення є, що вона хоче повернутися до тієї ситуації або до того рівня, коли вони вважали це найкращим, я би сказав, навіть імперським моментом. Тобто це реваншизм в даному випадку – можливість повернутися до тих територій, які були в Радянського Союзу, впливати на сусідів і впливати на політику, стати центром. Тобто реванш – це означає повернутися до того, за чим конкретно Путін і російська еліта просто сумує… Донбас і Крим не є метою, а є метою вся Україна. І не лише Україна, а в будь-який спосіб і всі радянські республіки.
Про ситуацію в ОРДЛО та міжнародну гуманітарну допомогу
– Ви сказали, що дуже важко отримувати інформацію звідти. Яким шляхом ви її отримуєте?
Шляхів насправді декілька. Перший – це ми співпрацюємо зі спеціальними органами і службами, зокрема і з розвідувальними органами, для отримання інформації. По-друге, там велика кількість українських громадян, які надають нам інформацію через спеціальні канали, які налагоджені. Тобто це перетин лінії зіткнення, соціологічні опитування, фокус-групи, телефонні опитування. Це системи, які по супутниках… Наприклад, компанія Nielsen. Вона також працює і по супутниковому обладнанню, в тому числі, на окупованих територіях. Ми можемо дивитися по статистиці, що там люди дивляться, у кого є супутникова антена. Також ми здійснюємо моніторинг соціальних мереж.
– А що ж собою представляють люди, які там живуть?
Приклад такий. У нас 11 мільйонів перетинів лінії зіткнення на рік: продукти харчування, відвідування родичів, відвідування культурно-мистецьких подій, спортивних змагань…
Ми маємо два стратегічних напрямки. Перший напрямок – це на міжнародній арені стратегія невизнання. Під словом “невизнання” розуміється, що жодна країна, наш партнер, жодна організація прямо чи непрямо не повинна визнавати ні самі ці “республіки” на всередині них будь-які суб’єкти.
Друге – це зв’язок з населенням, яке там проживає. Є головне для нас – наприклад, гуманітарна допомога. Це серйозні кошти, це так звана гуманітарна дипломатія. Тобто всі продукти харчування, одяг надходять за погодженням з урядом України тільки через визначених міжнародних партнерів. Тобто або це ООН, або це Міжнародний комітет Червоного хреста.
Міжнародні організації організовують спеціальні конвої. Ця продукція вся з лейблами. Тобто там не написано “Российская Федерация”, як вони там мітять свої білі ці машини білим кольором, щоб на телебаченні показувати. Тобто гуманітарна допомога від міжнародних організацій – це або Євросоюз, або уряд США, уряд Німеччини. Ця гуманітарна допомога доставляється туди визначеними наперед міжнародними організаціями, які мають репутацію. І коли вони надають, то вони надають її адресно. Тобто розподіляють самі, не передаючи так званим окупаційним адміністраціям.
Росіяни максимально обмежують обіг української гривні. Вони намагаються рублем все замінити. Але люди не повністю відвикли від гривні. Вони рахують в двох сумах дуже часто. Вони дуже класно орієнтуються в цінах в гривні, в послугах в гривні. Люди можуть перетнути, отримати сервіс, гуманітарну допомогу, ліки… Ми допомагаємо і маємо плани по допомозі одночасній населенню, що проживає на окупованих територіях і тут.
Про суспільно-політичні настрої на тимчасово окупованих територіях
Там ця купка людей – це ієрархічна структура, яка контролюється практично двома-трьома людьми. Тобто ці навіть, хто типу керівники “держави”, вони ж не контролюють процеси там. Тобто, якщо це бізнес, то це два-три суб’єкти, яким дозволено, як і в Росії, там заробляти кошти. Тобто ці два-три суб’єкти і займаються управління всією фактично економікою під контролем російських чиновників.
Тобто фактично ми говоримо про те, що є велике економічне протиріччя між тими, хто просто живе і працює, і на тих, хто тримає ці… І вони ж диктують їм все, що робити.
– Як диктують? Якщо людина не хоче, вона що, піде того Захарченка ховати? А вони пішли.
Дітям в школі говорять: ви знаєте, зверніть увагу, батькам скажіть, щоб вони не забули прийти. І от приходить дитина додому і говорить: нам в школі сказали, щоб ви не забули…
Наприклад, по Луганській області зарплата між кваліфікованою посадою спеціаліста і некваліфікованою роботою там відрізняється приблизно в доларів 17. І там страшенний недобір в так звану ланку управління. Тих людей такого рівня, як там типу вимагається, їх просто там не полишилось. Вони переїхали десь працювати на підконтрольну територію. Тому там роботи, в принципі, нормальної немає, фахівців немає. Якщо хтось не зміг поїхати через якісь обставини – батько чи мати хвора, і він не може виїхати – в нього зарплата невисока, і це єдине джерело доходу. І тут йому на роботі говорять: маєш робити так, так і так…
А хто ж на вершині піраміди? Один або два власники, купка людей… Тобто фактично вони здійснюють всю владу. Тобто страх, вплив через позбавлення роботи або іншого виду доходу. І, звичайно, терор і доноси з боку сусідів. От в такому суспільстві – міліарному, автократичному, фактично репресивному – живуть там люди. То вони і виконують команди.
І було навіть небажання на “вибори” йти. По наших оцінках, 10-15% тільки добровільно хотіли йти на “вибори”. Це було наше дослідження, яке ми проводили перед “виборами”. Потім почали всіх примушувати, трохи підняли і намалювали потім в три рази більше.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.