Румунсько-молдовські відносини: хто “за” об’єднання країн?

Напередодні парламентських виборів у Молдові, які відбудуться вже навесні, активізувався уніоністичний рух: влада десяти сіл підписала “декларацію” про возз’єднання з Румунією.

“Документ” про приєднання до сусідньої Румунії 3 лютого затвердив мер села Сесени Каларашського району Молдови та місцеві радники. До цього аналогічну “декларацію” підписали місцеві радники інших дев’яти сіл: Паркова Єдинецького району, Фештелиця Штефан-Водського району, Готешти Кантемірського району, Оплач Каушанського району, Улму, Бардар, Нові Русешти, Пухой і Васієни Яловенського району.

У “документі” прописаний заклик до парламенту Молдови: потрібно адаптувати конституційні положення таким чином, щоб забезпечити безумовне возз’єднання територій, що були приєднані колишнім СРСР “всупереч всім міжнародним конвенціям та праву громадян на самовизначення”.

Ініціатори проекту зазначили: у березні 2018, у рік сторіччя об’єднання Румунії, схожу заяву зроблять ще близько 100 населених пунктів сучасної Молдови.

Хто в Молдові підтримує об’єднання з Румунією?

Таку компанію проголошення символічних заяв організувала уніоністська громадянська платформа Acţiunea 2012 (“Дія-2012”). Ця неурядова організація заснована у 2011 році з метою пропаганди ідеї приєднання Молдови до Румунії.

Парадоксально, але прихильниками концепції “возз’єднання з Румнією” у Кишиневі є ліберали (а по суті – націоналісти). Активізація їхнього руху розпочалася після приходу до влади у 2009 році проєвропейських партій. За 9 років розвитку уонізму “декларація” про возз’єднання з Румунією є радше логічною кульмінацією внутрішньополітичних тенденцій, аніж сенсаційною новиною.

За даними опитування Фонду громадської думки більшість громадян Молдови (62,8%) виступає проти об’єднання країни з Румунією, тоді як “за” висловлюються лише 22,2%.  Проте доволі масштабні маніфестації прибічників об’єднання проводяться з 2014 року. Під час мітингу у Кишеві в 2016 році на з’їзді уніоністів ухвалено дорожню карту, де вказано чітку дату об’єднання Молдови і Румунії – березень 2018 року. Тож активізація цілком закономірна: 2 грудня 2017 року центральними вулицями Кишинева знову пройшов марш із закликами приєднання до Румунії.

Однак настрої уонізму проявляються не лише на вулицях, але й всередині державних структур. До прикладу, 14 грудня 2017 року уряд Молдови проголосував за те, щоб у конституції країни назву державної мови змінили на румунську. Урядовці при цьому послалися на Конституційний суд, який раніше визнав румунську
мову державною, як це записано в Декларації про незалежність, і визнав запропоновані поправки до Конституції “технічними”.

Навіть після “декларацій” кількох сіл про приєднання, 5 лютого військовослужбовці Національних армій Молдови та Румунії заявили про створення спільного батальйону для реагування у разі виникнення кризових ситуацій. Це питання, до речі, обговорювали саме в Кишеневі міністр оборони Молдови Еуджен Стурза із своїм румунським колегою Міхаєм Фіфором.

Реакція президента Ігоря Додона

Тимчасово відсторонений від обов’язків президент Молдови Ігор Додон, відомий своєю проросійською позицією, засудив чиновників, які сприяли підписанню “декларацій” про приєднання до Румунії. Він припустив, що такі сценарії може провокувати хтось з уряду у зв’язку з майбутніми виборами восени 2018 року.

Президент Молдови додав, що завжди готовий ініціювати референдум. Водночас він висловив упевненість, що більшість громадян буде проти об’єднання, через що уряд країни ініціативи з референдумом від самого початку не підтримає.

Румунська сторона

Румунія першою визнала незалежність Молдови у 1991 році, однак румунський парламент досі не ратифікувів договір про держкордон, підписаний у 2010.

А два роки тому, у лютому 2016, Національна ліберальна партія Румунії чинного президента Клауса Йоханніса заявила: приєднання Молдови має стати головним пріоритетом зовнішньої політики країни. Зокрема, тоді ж було презентовано концепцію взаємодії між державами. Вона передбачає створення спільного медіа-простору, просування румунської мови й культури через підтримку румунського радіо і телебачення в Кишиневі, підтримку Бессарабської церкви та розбудову інфраструктури, що з’єднує береги Прута.

До слова, нещодавно посол Румунії у Молдові Даніель Іоніце сказав, що вважає реальним завершення будівництва магістрального газопроводу “Унгени-Кишинів” до кінця 2018 року. “Це стратегічний проект, який покликаний не лише забезпечити енергетичну безпеку Молдови, а й об’єднати газотранспортні системи двох країн, – Румунії та Молдови”, –підсумував Іоніце.

Власне, у самій Молдові активним агітатором “возз’єднання” є екс-президент Румунії Траян Бесеску. Раніше він очолював праву “Партію національної єдності”, однак після позбавлення його молдавського громадянства посада голови партії все залишається вакантною.

Історичний аспект проблеми

Після Другої Балаканської війни відповідно до Бухарестського мирного договору від 1812 року більша частина сучасної Молдови відійшла до Російській Імперії і перетворилася на Бессарабською губернією з центром у Кишиневі. Інша частина території країни, яка розташовано за Прутом, об’єднаналася з Валахією, що дало початок історії державності Румунії.

Загалом, основні ідеї об’єднання Молдови з Румунією ґрунтуються в основному на події, яка відбулася близько ста років тому. Власне, у 1918 році перший парламент Молдови (Сфатул Церій – Державна рада) одностайно підтримав її добровільне входження до складу Румунії разом з Трансильванією,Буковиною та Бессарабією. У 1940 році на територію Молдови увійшли радянські війська, після чого у Бессарабії було утворено Молдовську РСР. Відколи німецькі війська розпочали наступ на Радянський Союз, румуни повернули собі контроль, але після завершення війни Бессарабія підпорядковувалась СРСР до 1991 року.

Власне, настрої приєднання до Румунії можна водночас назвати антиросійськими, якщо враховувати історичний аспект. Однак дві країнощі в управлінні країною, які представленні урядом та президентом, не гарантують Молдові повноцінної незалежності.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.