“Щасливе інтерв’ю” з Тимофієм Миловановим: про Коломойського, вплив олігархів на Зеленського та приватизацію “Укрспирту”

Як тиснуть олігархи на урядовців, чи має вплив Ігор Коломойський вплив на президента та коли приватизують “Укрспирт”.

Про це й інше в ексклюзивному інтерв’ю з міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофієм Миловановим.

— Є версія, що урядову команду обирав пан Боголюбов з Ігорем Коломойським, що вони дивилися, хто буде прем’єр-міністром. Вони кандидатуру Гончарука затвердили, і Гончарук уже формував людей, які для нього були комфортні. Наскільки це відповідає дійсності.

За інформацією, яка є в мене, це не відповідає жодним чином. Ми з Гончаруком знайомі давно – три-чотири роки. Я бачив, як він працював в BRDO. А він, я думаю, спостерігав за моєю роботою в Київській школі економіки. У нас не було спільних проектів, але ми кілька разів намагалися щось робити. Але я дуже поважав те, що він зробив для країни. Він там всякі дерегуляційні політики робив, багато політик економічних для уряду готував. Щось брали, щось не брали…

— Чи має Ігор Коломойський сьогодні вплив на президента і на Кабмін?

Я не бачив жодного впливу. Медійний буває. Медійний в тому плані, що, от, в New York Times стаття вийшла, чи був період, коли він мене обізвав.

— Це образа насправді.

Та ні. Образа? Подивіться коментарі під Facebook моїм. Люди сьогодні кажуть і пишуть що завгодно. Так що, на кожне реагувати?

— Теж ображають?

Та ні, я не реагую. Дивіться. В моїй позиції — а це позиція чиновника — це не образа, а це просто люди будуть говорити різні речі. І бізнесмени будуть, і політики, і амбасадори, й інші будуть говорити якісь інколи гадості, а інколи хороші речі. Це частина роботи. Це як поліцейських, наприклад, всі ненавидять, крім тих випадків, коли потрібно, щоб вони приїхали і врятували.

— По-перше, хвилює приватизація. Як швидко ми це можемо робити? Які у нас проблеми на цьому шляху? Як швидко “Укрспирт” приватизують, Одеський припортовий завод? Скільки у нас підприємств для приватизації, і хто цьому заважає?

Давайте приватизацію розділимо на три частини. Перше — не все ми приватизуємо. Тобто є критерії, за якими ми визначаємося, що має бути приватизовано, а що не має. Ці критерії є стратегічність підприємства, сервісність підприємства і прибутковість. Зараз спробую пояснити.

Стратегічність. Наприклад, у нас може бути підприємство, яке виготовляє танки чи кулі. Це підприємство ми не будемо приватизовувати чи продавати. Тому що воно нам важливо. Навіть якщо ми ці кулі можемо купити на ринку і вони дешеві, але все одно це критична для нас точка виробництва. Тому що, якщо у нас не буде, в якийсь момент хтось може ви використати і домовитися, щоб нам їх не продавали. Тому ми якісь підприємства будемо завжди залишати. Це стосується не тільки підприємств як юридичних осіб, але й активів. Наприклад, аеропорти. Можливо, не важливі аеропорти можна зробити приватними. Але порти, вокзали, критичну інфраструктуру ми не можемо продавати. Акваторії портів… Тобто сам порт, можливо, і може бути приватним, а от купити акваторію і потім нікого туди не пускати — ми цього не допустимо. Тому певні аспекти інфраструктурні мають залишитися. У нас є університети, школи, лікарні тощо. Ми про це якось забуваємо, коли говоримо про приватизацію. У нас шалені обсяги ресурсів і активів, які важливі і стратегічні. І вони завжди будуть залишатися в державній власності.

Другий приклад — це ДП “ProZorro”. Це, по суті, сервісна функція. Це воно нібито державне підприємство, але воно не може бути приватним підприємством ніколи. Тому що ми будемо використовувати когось, щоб вони купували все для держави? Це має бути функція самої держави. Це сервісна.

І третє. Інколи є компанії, такі як “Укрзалізниця”, які настільки важливі і стратегічні, що, можливо, і можна частину продати відсотків акцій, але нам не потрібно. Вони, можливо, не готові. А можливо, потребують якийсь час. Можливо, тільки частину… Тобто всі ці компанії будуть залишатися. Ми зараз створюємо Фонд національного багатства, і цей фонд буде ними керувати.

Візьмемо ОПЗ. Там є борги, пов’язані з одним з олігархів. І проблему з цими боргами потрібно вирішити. Тому що жоден інвестор український чи іноземний, внутрішній чи зовнішній, не буде ризикувати купувати щось, де може бути війна. Держава має вичистити це, взяти ризики на себе і продати тільки хорошу частину, щоб не продавати кота в мішку.

— Строки є у нас? Терміни, за які ми це можемо зробити.

Мала приватизація йде і зараз. А велика приватизація – це дійсно політична така штука, економічна, антикорупційна.

— З олігархами треба говорити?

Потрібно говорити з усіма. Якщо вони є власниками, вони мають якісь претензії, то це держава має вирішувати.

— А зустрічі вже є у вас?

Не обов’язково я. Це рівень прем’єра, міністра, президента або людей, які навколо, радників… Але ці речі в усіх країнах потрібно було робити: вичищати компанію, готувати і продавати. І це займає інколи рік, інколи пів року, інколи більше. Я сподіваюся, що наступного року ми кілька об’єктів підготуємо і продамо. Команда така стоїть — наприклад, до квітня вже перший провести об’єкт. І далі будемо далі робити…

— Голову Фонду держмайна будемо змінювати?

Новий. Сенниченко Дмитро. Змінили. Хороша людина, професіональна. Подивимося. Я думаю, що він справиться. Я вірю в нього.

— Тобто приватизація вже наступного року почнеться?

Вона вже готується. Тобто вона готується зараз, іде постійна робота. Але це вишенька на торті — це коли продаж відбувається. Я хотів би тут сказати, що важливо, щоб люди розуміли, які працюють у цих компаніях, що ми будемо забезпечувати не зменшення, а збільшення робочих місць. Це будуть умови приватизації. Тобто ми будемо гарантувати, що люди мають роботу і мають навіть підвищення кваліфікації.

— Великий бізнес вам вже телефонував? Пінчук?

З Пінчуком — ні.

— Коломойський?

З Коломойським, ні, не розмовляв.

— Веревський, Косюк?

Ні. А з Косюком я розмовляв.

— З ким зустрічалися нещодавно з великого бізнесу?

Сьогодні з Клімовим зранку говорив. Це з СУП — Спілка українських підприємців… Правильно міністру зустрічатися не з власниками, а з бізнес-асоціаціями. З власниками можна зустрічатися не на конкретні речі… Великі люди зі мною не розмовляють на конкретні речі: виріши мені тут, от це от. Немає такої розмови. Є розмови про те, що ми робимо з державою, як ми рухаємося вперед, як економіка зростає. Такі речі.

— З “Укрспиртом” якось вирішиться? Приватизація буде швидка чи ні?

Я не знаю. Закон на цьому тижні має бути поставлений. Це дуже складна ситуація. Це так само трохи, як з землею. Проблема “Укрспирту” чи спиртової галузі взагалі багато років чи десятиріч не була вирішена. І зробити цю галузь прозорою, демонополізованою, запустити туди конкуренцію – це складно. І це буде так само складно, як і з ринком землі. Будуть атаки, будуть качати. Але ми маємо всі навчитися працювати краще — менше битися між собою і більше створювати… Я думаю, що питання “Укрспирту” буде вирішено. І потрібно думати не про те, що хтось правий чи не правий, а про те, як ми всі разом можемо створити більше робочих місць.

— Плани на чотири роки ваші як міністра економіки. Коротко і по суті, що точково маємо зробити?

П’ять напрямків. Перший напрямок для мене найважливіший — це реформа ринку праці. Менше структурної безробітності, більш швидко люди знаходять роботу, підвищення кваліфікації, професіоналізація тощо.
Другий — це антимонопольна політика: щоб у нас було менше монополій, а більше конкуренції на ринку. Третій — це експорт і імпорт, міжнародна торгівля: щоб ми були більш успішні за рахунок експорту.
Четвертий — це все, що пов’язано з державною власністю, з управлянням, а також з інвестиціями і бізнес-кліматом, тобто з приватним ринком.

І останнє чи перше — це агро. І це не тільки ринок землі, а й те, що називається “продовольча безпека”, “безпека харчування”, а також “розвиток села”. Я хочу, щоб ми продумали стратегічно, як ми це будемо розвивати агро.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.