Слон проти віслюка: як американці обиратимуть собі президента

5 листопада 2024 року у США обиратимуть нового главу держави, а також віцепрезидента та конгресменів. Традиційно результати цих виборів стануть визначальними для майбутнього не лише США, а й усього світу на найближчі чотири роки. Зокрема й України, для якої в умовах війни з РФ Штати є головним партнером в отриманні допомоги.

“Прямий” розповідає про незвичну виборчу систему у США, її особливості та історію, а також про те, чому американці голосують не безпосередньо за президента, хто така Колегія виборників, як вона впливає на кінцевий результат, і чому з-поміж 50 штатів кандидати борються лише за голоси сімох.

Вибори президента США відбуваються у перший вівторок після першого понеділка листопада, що цього року припадає на 5 листопада. Така дата волевиявлення була встановлена у XVIII столітті, коли виборці були переважно фермерами, які могли дістатися на виборчі дільниці на конях після збору врожаю.

При цьому американці голосують не безпосередньо за президента, а за виборців Колегії виборників, що є унікальним методом виборів лише для президента та віцепрезидента США. Така система стала компромісом між “батьками-засновниками”, які мали різні погляди на те, хто повинен обирати главу держави – Конгрес чи народ.

Повноваження американського президента

Президент США має найбільші повноваження серед західних лідерів, оскільки в країні відсутня посада прем’єра, і саме президент керує адміністрацією. Хоча Конституція США лише стисло окреслює функції президента, його вплив значною мірою залежить від підтримки в Конгресі та особистих якостей.

Президент забезпечує дотримання законності через виконавчі агенції, призначаючи членів кабінету та високих чиновників, а також федеральних суддів, включно з Верховним судом. Однак призначення очільника держави на виконавчі та судові посади потребують затвердження Сенатом, який зазвичай схвалює кандидатури, якщо не виникають серйозні сумніви.

Як військовий головнокомандувач, президент керує збройними силами, укладає міжнародні договори, які потребують затвердження Сенатом, але лише Конгрес може оголосити війну. Водночас глава держави впливає на законодавчий процес через щорічний звіт та партійне лідерство, має право вето на закони Конгресу, та може видавати виконавчі розпорядження, які мають меншу силу, ніж закони.

Хто має право обирати й бути обраним

Конституція США містить три основні умови для кандидатів на посаду глави держави: вони мають бути громадянами Сполучених Штатів, народженими в цій країні; їм повинно бути щонайменше 35 років; і вони мають проживати на території США протягом 14 років. Остання умова не стосується військовослужбовців американських збройних сил

До виборців, на перший погляд, також вимоги нескладні – виборцеві має бути 18 і більше, і він, або вона, мають мати американське громадянство. Давно минули ті часи, коли голосувати могли лише чоловіки, а за право голосувати потрібно було платити. Але й зараз вимога показувати посвідчення особи може відіграти роль майнового цензу. У США не обов’язково мати паспорт – достатньо посвідчення водія, але у бідніших громадян може не бути і його.

Під час президентських виборів американці обирають, крім глави держави, нових членів Конгресу. Цей законодавчий орган складається з двох палат – Палата представників або Нижня палата та Сенат або Верхня палата. Першу, яка ініціює плани витрат, зараз контролюють республіканці. Друга голосує за ключові призначення в уряді, на сьогодні її очолюють демократи. Під час ухвалення законів ці дві палати можуть бути таким собі стримувальним фактором для Білого дому, якщо, скажімо, домінантна партія в одній з палат не погоджується з президентом.

Члени Нижньої палати обираються на два роки, а сенатори – на шість років і поділяються на три групи, тобто третину з них переобирають кожні два роки. На цьогорічних виборах боротимуться за усі 435 місць у Палаті представників та 33 крісла у Сенаті (загалом налічує 100 сенаторів).

Чому віслюк і слон

У США політична боротьба зосереджена між двома основними партіями: консервативною Республіканською та ліберальною Демократичною.

Республіканська партія асоціюється з червоним кольором і символом слона, тоді як Демократична партія має синій колір та символ віслюка. У медіа штати, що підтримують республіканців чи демократів, називають “червоними” або “синіми”, а їхніх прихильників – “слонами” та “віслюками”.

Звичка асоціювати партії саме з цими тваринами бере свій початок ще з XIX століття, коли найвідоміший політичний карикатурист того часу Томас Наст почергово зобразив спочатку демократів в образі настирливого “віслюка, який штурхає мертвого лева”, а через кілька років – вже республіканців у виглядів слона, нажаханого віслюком у левовій шкурі.

Республіканці – консерватори, відомі також як Велика стара партія. Їхня лінія – зниження податків, скорочення апарату уряду, право на зброю, посилення обмежень щодо імміграції та абортів. Більший рівень підтримки мають у сільських районах Америки. Серед відомих колишніх президентів – вихідців з цієї партії були Джордж Буш, Рональд Рейган, Річард Ніксон, Дональд Трамп, який вже вдруге змагається за пост глави держави.

Натомість демократи – ліберали, які відстоюють боротьбу за громадянські права, широку систему соціального захисту, заходи щодо боротьби зі зміною клімату. Підтримують партію як правило у міських районах Америки. Серед знаних експрезидентів від цієї партії були Джон Кеннеді, Білл Клінтон, Барак Обама та чинний лідер США Джо Байден.

Колегія виборників

На відміну від багатьох інших демократичних країн, де переможця визначає прямий вибір і кількість голосів за кандидата, у США система виборів президента побудована складніше.

Не завжди перемагає той, хто отримав більшість голосів – ось така особливість президентських виборів у Сполучених Штатах. Як каже їхня Конституція, вирішальні голоси – не виборців, а Колегії виборників. До неї кожен штат делегує членів, а скільки їх – залежить від кількості населення того чи іншого штату.

Загалом у Колегії 538 місць, для перемоги кандидату потрібно набрати 270+ голосів виборників. По суті голосують в Америці на рівні штатів, а не на загальнонаціональному рівні. Оскільки на дільницях громадяни ставлять галочку не за президента, а за виборника, який від їхнього імені підтримає того чи іншого кандидата.

У всіх штатах, окрім двох (Мен та Небраска мають пропорційну систему), діє принцип “переможець забирає все”. Тому той, хто отримує найбільшу кількість голосів виборців, забирає усі голоси Колегії виборників.

Зазвичай більшість американських штатів історично або сині, або червоні, тобто вони за демократів або за республіканців. Позаяк результат голосування там очевидний, вибір їхніх жителів не вважається конкурентним, і кандидатам немає сенсу проводити там агітацію.

Натомість є декілька штатів, що постійно коливаються, і результати в них щоразу непередбачувані. Тому кандидати зосереджують всі зусилля на цих “штатах-гойдалках”, проводячи там найзапекліші та найдорожчі кампанії.

Така складна система голосування обумовлює виборчі парадокси: вже декілька разів у США президентом ставав той кандидат, який сумарно набрав менше голосів людей, аніж його головний суперник, однак заручився підтримкою більшої кількості з 538 виборників.

Наприклад, на виборах 2000 року, демократ Альберт Гор набрав на 500 тисяч голосів більше, але перемогу здобув республіканець Джордж Буш-молодший, маючи 271 голос Колегії виборників. Аналогічно в 2016 році Гілларі Клінтон отримала від американців на три мільйони голосів більше, ніж Дональд Трамп, однак через систему розподілу цих голосів саме Трамп здобув більшість Колегії виборників і став 45-м президентом США.

Що таке “штати-гойдалки”

Якщо деякі штати у США традиційно вважаються “синіми” чи “червоними” залежно від того, за яку з партій зазвичай голосують їхні виборці, то непропорційно великий вплив на підсумок президентських виборів у США мають решта штатів, де голоси розподіляються приблизно порівну. Такі штати називають “хиткими”, адже результат голосування в них залишається непередбачуваним аж до моменту виборів.

Відтак хто стане 47 президентом США, фактично вирішать сім американських штатів – Аризона, Джорджія, Мічиган, Невада, Північна Кароліна, Пенсильванія та Вісконсин. Разом ці штати висунуть 93 делегатів до Колегії виборників. Важливо, що поділ у цих штатах між республіканцями та демократами практично рівномірний. Водночас непередбачуваність результатів створюють демографічні зміни та конкурентні погляди між міськими та сільськими районами. Навіть невеликі зміни можуть принести перемогу Трампу чи Гарріс. Таке вже траплялося раніше.

Наприклад, у 2016 році Трамп переміг у Пенсильванії, маючи перевагу лише у 0,7%, що забезпечило йому 20 голосів виборників у Колегії та президентство. Натомість його суперниця Гілларі Клінтон набрала найбільшу кількість голосів на національному рівні, але програла у Колегії виборників. Вже на наступних виборах, у 2020-му Джо Байден повернув собі штат завдяки перевазі у 1,2%.

Крім того, у Джорджії Байден виграв із незначною більшістю голосів – 12 000, і вперше за три десятиліття цей штат змінив червоний колір на синій. Як бачимо, штати-гойдалки непередбачувані, але точно можна сказати, що на виборах 2024 кожен голос їхніх жителів матиме значення.

Коли будуть результати

Про те, хто став новим президентом Сполучених Штатів, зазвичай стає зрозуміло вже наступного ранку після дня виборів. Сам же підрахунок усіх голосів може зайняти кілька днів.

Його початкові результати є неофіційними й у багатьох випадках можуть відрізнятися від остаточних або не давати повної картини через складну систему виборів у США. Ця картина залежатиме ще й від того, коли той чи інший штат опрацьовує бюлетені, надіслані поштою: у деяких штатах це має відбутися до дня виборів, тоді як в інших дозволяють підраховувати надіслані поштою бюлетені навіть опісля, якщо вони були видані та отримані до певних дат.

Період від виборів до офіційного призначення нового президента Америки, що відбувається 20 січня, називається перехідним. За цей час новообраний глава держави може призначити міністрів кабінету та скласти перші плани роботи на посаді. Якщо навіть президент залишається на другий термін, члени кабінету зазвичай змінюються.

Інавгураційна церемонія відбувається 20 січня на сходах будівлі Капітолія – Конгресу США у Вашингтоні. Звідти новий президент вирушає до Білого дому – за традицією з 1800 року президенти Америки тут і працюють, і проживають.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.