Справжній полковник ГРУ РФ: брат Михайла Подоляка брав участь у війні проти України
Джерело: Facebook-сторінка автора
Поглянув на медальний іконостас брата Подоляка (Володимир Подоляк, брат радника керівника Офісу президента Михайла подоляка – ред.). 59 років, полковник, начебто ГРУ — начебто давно військовий пенсіонер, але хто там це перевірить. Звісно, полком в якомусь Луганську він вже не командуватиме, але штучні специфічні спеціалісти завжди потрібні на службі.
Пройдемось по його нагородах.
У нього два ще радянські ордени Червоної зірки — останні нагородження формально до 91 року, але їх могли ще заднім числом за старими наказами роздавати. Плюс радянська медаль “За бойові заслуги” (вручали до 95 року). Тобто “радянський” іконостас дуже непоганий як для 26-річного військового на момент розпаду СРСР.
Де це можна було встигнути заробити? Можливо ще Афганістан (хоча це до 89 року і йому теж треба було встигнути туди потрапити), малоймовірно що Грузія, бо по датах не встигає, але по датах ще встигає у Придністров’я. Як і Гіркін. Хоча тут ще треба встигнути напрацювати на два ордени. “Встигає” у Карабах.
Але стоп, про що тут мова — у нього зліва нагрудний знак “Воїну інтернаціоналісту”. Тобто за радянських часів це була відзнака за Афган, але можливо росіяни її роздавали й далі за інші звитяги.
Знизу зліва під “зірками” видно “поплавок” випускника вищого військово-навчального закладу збройних сил СРСР. Кадровий військовий, а не якийсь реконструктор-історик типу Гіркіна чи строковик, якому не пощастило потрапити в Афган.
Ще видно ювілейну радянську медаль – “70 років збройним силам СРСР”, якою нагороджували з січня 88 року всіх, хто був або у дієвому війську (+ деякі інші категорії) на той час.
Далі йдуть вже російські нагороди. Два ордени Мужества (перші нагородження з 94 року) – це для рівня полковника цілком нормально. Хоча в перші роки все-таки її роздавали не так активно. Тобто, мабуть, брав участь у чеченських кампаніях.
Ще видно медаль “За заслугі перед Отєчєством” II ступеня. Теж нічого дивного. Офіцеру не будуть видавати стандартну солдатську “Медаль за Отвагу”, тому йдуть роздавати медаль за “отєчєство”. Але все це державні нагороди.
Дуже цікавий тут другий нижній ряд медалей — це відомчі нагороди МО РФ. Перша зліва — медаль “За військову доблесть” II ступеня, якою нагороджують з 99 року. Тобто точно були якісь відрядження в Чечню і на 99-й рік він точно ще був в армії.
Скажу більше. Далі йдуть три медалі “За відмінність у військовій службі” I, II та III ступеня. Відповідно за 20, 15 та 10 календарних років вислуги у збройних силах. Тобто він не виходив раніше на пенсію тощо.
А тепер найцікавіше. Нижній ряд, перша справа медаль – це відомча медаль МО РФ “Учаснику спеціальної військової операції”, заснована в серпні 22 року.
Тобто брат Подоляка воював проти України – або фізично був залучений до війни (що навряд чи у 50+ років і в такому званні), або активно допомагав МО РФ у СВО.
Цю медаль отримують за:
“- разумную инициативу, усердие и отличие по службе;
– безупречную и эффективную гражданскую службу;
– добросовестное исполнение трудовых обязанностей;
– непосредственное выполнение задач в зоне проведения специальной военной операции;
– успешное выполнение задач, способствующих достижению целей специальной военной операции…”.
Це ж як треба було підбирати команду Зеленського, щоб у нього в близькому оточенні опинились люди, чиї брати дослужились до російських полковників?
А чи можна зробити карколомну кар’єру на теренах колишнього СРСР, якщо не мати родичів полковників чи батька з ГРУ?
Раніше російські ЗМІ повідомили про смерть у Росії брата радника голови Офісу президента Михайла Подоляка Володимира Подоляка, зазначаючи, що той нібито працював у ГРУ РФ. Володимир Подоляк був прописаний у Москві за адресою військової частини 22177, розташованій на вулиці Народного ополчення, 50. Видання зазначало, що це так звана “Консерваторія” — Військова академія міноборони РФ, де готують військових дипломатів та офіцерів ГРУ.
14 лютого 2024 року Михайло Подоляк підтвердив, що його старший брат справді живе у Москві, наголосивши, що за його дії він відповідальності нести не повинен. “Не знаю щодо КДБ, ФСБ і так далі, звичайно ж ні. Якщо людині 60 років, мені 51, я маю нести відповідальність за інших людей?”, — заявив радник керівника Офісу президента України.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.