Стратегія асиметричної відплати: чому удари по російських заводах ОПК замінять дефіцитні протиракети

Днями ворог здійснив чергову масовану атаку по цивільній та критичній інфраструктурі України. Основний удар балістикою припав на Київ та Одесу.

Росія завдала масованого комбінованого удару. За інформацією Повітряних сил ЗСУ, по столиці випустили 6 балістичних ракет класу «Іскандер-М» / С-400.  Вибухи у місті пролунали ще до того, як встигли увімкнути сирени повітряної тривоги. Це пов’язано з мінімальним підлітним часом балістики з Брянської області (близько 7 хвилин). 

Через критичний дефіцит протиракет-перехоплювачів до комплексів Patriot жодну з 6 балістичних ракет збити не вдалося, усі вони досягли цілей або розірвалися в межах міста.

На тлі дефіциту ракет-перехоплювачів Україні варто змінювати акценти: не лише просити партнерів про нові поставки, а системно бити по підприємствах російського ОПК, які виробляють ракети та безпілотники.

Україна має достатньо засобів ураження, адже територію РФ щоночі атакують сотні безпілотників. Якщо Україна може масштабувати удари до кількох сотень БПЛА, то ці можливості варто концентрувати по конкретних об’єктах російського ОПК. Як приклад, Воткінський завод, пов’язаний із виробництвом ракетного озброєння.

Завод має стратегічне значення, оскільки є головним виробником російських міжконтинентальних та оперативно-тактичних ракетних комплексів. “Воткінський завод” займається виробництвом міжконтинентальних балістичних ракет РС-24 “Ярс” та їх модифікацій, балістичних ракет Р-30 “Булава” для підводних човнів проєкту “Борей-А”, а також ракет для комплексів “Іскандер-М” та авіаційного комплексу “Кинжал”. Про це повідомляє Генштаб.

Якщо за один день 400 безпілотників запустити по одному підприємству, то жодна система ППО противника, а її у них практично не існує, не буде здатна перешкодити такому масованому удару. А якщо за три дні накопичити 1200 — завод припинить своє існування.

Україна повинна застосовувати  логіку комбінованих атак: спочатку дрони-обманки, які перевантажують ППО, потім ударні безпілотники, а разом із ними — крилаті ракети. Саме такий підхід варто використовувати проти підприємств російського ОПК.

Звертаю увагу на обмежені можливості США у виробництві ракет-перехоплювачів Patriot. Якщо Росія запускає близько 75 ракет за одну масштабну атаку, для їхнього перехоплення потрібно приблизно вдвічі більше протиракет. Якщо таких атак дві на місяць, потреба може сягати близько 300 ракет-перехоплювачів щомісяця.

Річне виробництво ракет-перехоплювачів Patriot — лише 600 на весь світ: на потреби армії США, стратегічних партнерів поза НАТО і ще на український фронт. Ми цього не розуміємо? Напевно, розуміємо.

Саме тому, Україна не може будувати оборону лише на очікуванні нових поставок від США. Партнери також можуть ставити питання, чому Україна, маючи власні засоби ураження, не зосереджує їх на російських заводах, які виробляють ракети й дрони.

Нагадаю, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц під час виступу в Бундестазі заявив, що більше не бачить необхідності у постачанні Україні далекобійних крилатих ракет Taurus, оскільки Київ досяг значного технологічного прогресу та самостійно виготовляє ефективне далекобійне озброєння. Зокрема він зазначив, що українські далекобійні системи розробки є “значно ефективнішими, ніж відносно невелика кількість крилатих ракет Taurus, які б Німеччина могла передати”.

Натомість, ми вимагаємо від партнерів: дайте нам можливість полювати за кожною умовною “стрілою”. А вартість однієї ракети-перехоплювача — чотири мільйони доларів, для країн Перської затоки — сім мільйонів. Партнери так само дивляться на нас і не розуміють.

Серед потенційних цілей для ударів – підприємства у Воронежі, Чебоксарах, завод “Купол” в Іжевську, який виробляє безпілотники, а також особлива економічна зона “Алабуга”, де масштабується виробництво БПЛА.

Чому ми апелюємо до Сполучених Штатів, а не до європейських партнерів, які так само виробляють антибалістику — до Франції та Італії? І чому лише на п’ятому році війни ми підіймаємо цю тему? Ми не розуміли, що у нас немає засобів проти балістики?

Окремо звертаю увагу на передісторію нинішньої проблеми з ППО. 

 Після розпаду СРСР Україна мала одну з найпотужніших ешелонованих систем протиповітряної оборони у світі, але згодом значну частину цих можливостей втратила.

На момент розпаду СРСР та початку формування власних Збройних сил у 1991–1992 роках Україна успадкувала 225 зенітно-ракетних комплексів (систем) ППО. Це зробило українське угруповання протиповітряної оборони одним із найпотужніших у світі на той час.

 Інфраструктура включала 9 зенітно-ракетних бригад ППО. Трохи пізніше, після внутрішніх реорганізацій, зняття застарілих зразків та передислокацій, станом на 1997 рік протиповітряний щит складався з 160 зенітно-ракетних дивізіонів

Але за часів Анатолія Гриценка, колишнього міністра оборони України, все це було розпродано за безцінь. За офіційними висновками Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради України, яка розслідувала факти розкрадань та скорочення оборонного потенціалу ЗСУ, за часів керівництва Міністерством оборони Анатолія Гриценка (лютий 2005 — грудень 2007) було реалізовано десятки одиниць комплексів і систем протиповітряної оборони, а також значні обсяги супутнього ракетного озброєння.

Було списано та виведено на продаж елементи десятків одиниць ППО сухопутних військ та об’єктів протиповітряної оборони (переважно ЗРК “Бук-М1”, “Куб”, С-300 та С-125). Спільно з іншими типами артилерії за весь період розпродажів 2005–2014 років значна частина з майже 28 555 одиниць засобів ППО і ракетного озброєння припала саме на роки міністерства Гриценка, коли залишкова вартість майна розцінювалася за заниженими тарифами.

Тобто ми самі себе обеззброїли. Це прекрасно розуміють наші західні партнери. І головне питання: чому Гриценку досі не висунуто звинувачення? Ось де корінь проблем, які наразі є. Ми самі продали за безцінь системи ППО. А тепер ми скаржимося, що все розпродали, і просимо дати нам можливість збивати російську балістику.

Ключове питання зараз полягає в тому, чому українська стратегія ударів по Росії зосереджена переважно на нафтопереробних підприємствах, а не на об’єктах ОПК, які виробляють ракети та БПЛА, особливо на тлі нестачі ракет-перехоплювачів для захисту України.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.