“Птах душі” – фільм-натхнення, який закликає боротись за свою свободу
У Києві в Ботанічному саду імені академіка Олександра Фоміна в самому розпалі зйомки нової української стрічки про видатного митця Василя Стуса. Попередня назва фільму “Птах душі”, проте, як розповів “Прямому” режисер стрічки Роман Бровко, вона скоріш за все, отримає ім’я “Стус”.
“Прямому” вдалось поспілкуватись зі сценаристами стрічки – Артемієм Кірсановим та Сергієм Дзюбою. Вони працювали разом також над стрічкою “Позивний Бандерас”, прем’єра якої запланована на 2018 рік.
– Чому саме Василь Стус став героєм вашого нового фільму?
Артемій Кірсанов: Тому що ця людина – герой України, про якого мало хто знає. Він міг отримати Нобелівську премію і це каже про його рівень творчості. За всі роки незалежності жодного художнього фільму про Стуса не було знято. Були документальні фільми, були написані книги, а фільму художнього нема. Наше завдання було розказати широкому загалу про те, хто такий Василь Стус.
– Як ви самі ставитесь до постаті та творчості Стуса?
Сергій Дзюба: Стус – це поет світового рівня. Він не тільки писав вірші, але й перекладав світових поетів, таких як Рільке. Він цим займався навіть коли знаходився в ув’язненні. Йому було цікаво зробити українську мову більш розвиненою. Це єдиний поет, який зробив найбільшу кількість словоутворень українських. Коли ти читаєш його вірші, то розумієш, що таких слів ти ніколи не чув. Якби більше людей читало Стуса, то вони б зрозуміли, що українська мова може передати набагато більше почуттів і слів, ніж та мова, якою розмовляють зараз люди. Стус робив так, щоб українська мова була цікавою.
Коли ми дивимося переклади фільмів українською, то їх цікаво дивитись. Набагато цікавіше, ніж фільми російською. Вони прикольніші, щиріші, відвертіші. Це відбувається за рахунок відношення тих, хто перекладає, до української мови. Вони звикли бути вільними, це мова вільних людей. І Стус – це приклад незламної волі України.
Артемій Кірсанов: Ми робимо в фільмі конфлікт між системою і людиною, яка хоче справжності. У Стуса було почуття свідомості і справедливості. Він не міг закрити очі на те, що заарештували Світличного (український поет, репресований за антирадянську пропаганду – ред.), не міг не встати й не підтримати акцію в кінотеатрі “Україна”. Він не повинен був цього робити, але він не міг інакше. Тому про Стуса ми і вирішили робити цей фільм, адже це унікальна людина, унікальна особистість.
Сергій Дзюба: А ще Стусу 80 років в цьому році виповнюється! І те, що не було досі жодного художнього фільму про Стуса каже про те, наскільки була заборонена ця тема.
Артемій Кірсанов: Або, можливо, було байдуже. Тому що кіно почало відроджуватись зовсім недавно, недавно почались повноцінні зйомки 30-40 картин на рік. А до цього, якщо 1-2 стрічки виходили, то це вже було за щастя.
– “Птах душі” це ж не кінцева назва стрічки?
Артемій Кірсанов: Буде назва “Стус”. “Птах душі” – це робоча назва, вона більш поетична. “Стус”, на нашу думку, більш конкретніше. Ми побудували сценарій у формі трилеру, що може зацікавити молодь. У фільмі дуже велика кількість сцен, знімальна група трохи нервує, що дуже багато сцен треба відзняти. Але завдяки цьому можлива буде та динаміка, до якої сьогодні звикла молодь. І це не буде такий черговий мистецький фільм, на якому можна буде вже на 10 хвилині заснути.
У фільмі є загадка вбивства Стуса – загинув він чи сам помер. І цю загадку ми будемо відкривати в сценарії, буде також детективна складова.
– Які роки ілюструє фільм “Птах душі”?
Сергій Дзюба: Основні події фільму – це вересень 1965 року в таборі для особливо небезпечних політичних в’язнів в Пермі (Росія). Також у фільмі показані спогади Стуса – епізод з юності, його робота вчителем в Горлівці, виступ в кінотеатрі “Україна”, знайомство з дружиною Валентиною та художницею Аллою Горською.
– Як відбувалась підготовка та збір фактажу для фільму?
Артемій Кірсанов: Зараз інформації про Стуса вдосталь, всі архіви в інтернеті відкриті, можна знайти навіть стенограми суду. Є багато книг-спогадів про Стуса, документальні фільми. Ми були вдома у Василя Овсієнка (український громадський діяч, в один час зі Стусом був ув’язнений в таборі особливого режиму в Пермській області – ред.) і він показував схеми і ключі від камери, де вони сиділи, форму в’язнів.
– Скільки часу зайняло дослідження життя Стуса та написання сценарію?
Артемій Кірсанов: Ми закінчували роботу над своїм першим фільмом “Позивний Бандерас” і одразу ж почали думати, що писати далі. Ідея фільму про Стуса виникла наприкінці 2015 року, але до середини 2016 року ми лише збирали матеріали.
В чому особлива цінність та необхідність фільмової розповіді про Стуса сьогодні, в час війни та діяльності російської грубої машини пропаганди у світі?
Сергій Дзюба: Ми взагалі задумували цей фільм не як автобіографічний фільм про Стуса, а як фільм про сучасність. Маргарита Довгань (українська журналістка, шістдесятниця – ред.) розповіла нам цікаву історію: на Різдво вони з творчим колективом прийшли в шпиталь до бійців АТО і один з них сказав їй, що його врятував Стус. Хлопець розповів, що він з товаришами потрапив у полон. І коли вони вже втратили віру в життя, якимось дивним чином до рук їм потрапила збірка Стуса. І хлопці почали читати ці вірші, їх це так надихнуло, що вони забули про всі свої сумніви. І це головне, що є в нашому фільмі.
Наш фільм починається не зі Стуса, а з сьогодення. І там є сюжетна лінія, де сучасність стикається з минулим. І минуле каже, що вся ця боротьба, яка відбувалась на Майдані, яка зараз відбувається в АТО, що вона не має ніякого сенсу, бо система непереможна. Навіть зараз, коли відбувається війна на Донбасі, нам кажуть, що Росію перемогти неможливо. Проте своїм фільмом ми б хотіли показати молоді, що навіть, коли нема жодних шансів на перемогу, треба боротися. Наступні покоління побачать твою боротьбу і будуть її продовжувати. Цей фільм про боротьбу, яка повинна бути лише тому, що ми хочемо бути вільними.
За сценарним задумом це повинен бути фільм-натхнення. Глядач має глянути його і він повинен додати йому сил, натхнення і впевненості в тому, що воля варта того, щоб за неї боротись.
– Окрім Стуса про кого з видатних українців вкрай необхідно зняти фільм?
Сергій Дзюба: Таких людей дуже багато. Про Остапа Вишню наприклад. Ми зараз з Артемом зрозуміли, що навіть фільмів про козаків нема. Про українських козаків нема жодного фільму!
Артемій Кірсанов: Маємо на увазі українських фільмів. Є, звісно, фільм Єжи Гоффмана, де Ступка грає Богдана Хмельницького.
Сергій Дзюба: Але в таких фільмах події висвітлюються або з польської точки зору, або з російської. Наприклад в тому ж фільмі “Тарас Бульба” з Ступкою козаки декілька разів кажуть “мы русские”. А чому це відбувається? Тому що росіяни дуже бояться української культури і українців взагалі, бо вони зазнавали нищівних поразок, про які зараз замовчують. Вони хотіли мати кіно лише про тих українців, які прославляли Радянський Союз. А у нас є Алла Горська, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл. Де фільми про них? Нема.
Якщо фільм про Стуса стане популярним, люди підуть його дивитись, то це стане трендом. Коли ми працювали над нашим першим фільмом “Позивиний Бандерас”, то нам казали: “Хлопці, не пишіть нічого взагалі про АТО більше. Треба, щоб пройшов час, побачити, що з цього вийде, щоб люди переоцінили всю цю ситуацію”. Але “Кіборги” показали, що фільми про АТО можуть бути дуже прибутковими.
В якому стані українське кіно зараз? Чи покращилась ситуація за останні, скажімо, 10 років?
Артемій Кірсанов: Звісно покращилась. 10 років тому не було нічого. Що було, один фільм на рік? Запитайте в Михайла Іллєнка, скільки він знімав фільм “Той, хто пройшов крізь вогонь”, чи скільки Юрій Іллєнко знімав фільм “Молитва гетьмана Мазепи”. Олесь Санін зняв “Поводир”, “Мамай” зняли, Слабошпицький зняв “Племя”. Але ж це можна на пальцях руки перерахувати.
Сергій Дзюба: Україна використовувалась як база для зйомки, українських акторів ніхто не знімав, бо було неважливо їх популяризувати. У нас тільки Ступка знімався десь.
Які фільми обов’язкові для перегляду кожному?
Артемій Кірсанов: Є режисери, чиї фільми можна дивитися всі. Це Стенлі Кубрік, наприклад. Також можна сказати про фільми братів Коенів. Квентін Тарантіно, звичайно, Мілаш Форман. “Бартон Фінк” тих же братів Коенів – це геніальна стрічка про муки творчості.
Сергій Дзюба: Якщо казати про фільми-натхнення, то це “Дюнкерк” – фільм про те, як звичайні англійські люди під час Другої світової війни сіли на човни і поплили рятувати свою армію. Ще фільм-натхнення “Черчиль”.
Артемій Кірсанов: Я б назвав ще “Тіні забутих предків” Параджанова.
Коли ви востаннє ходили в кіно і на який фільм?
Сергій Дзюба: Позаминулого тижня. Ми були на Київському фестивалі короткометражних фільмів. А так ми ходимо на всі українські фільми.
Артемій Кірсанов: Зарубіжні прем’єри теж намагаємось дивитись, “Смерть Сталіна” дивились. Чудова сатира, сподобалось, що стрічка була схожа на гангстерський фільм.
Читайте також: ФІЛЬМ “КІБОРГИ” ВСТАНОВИВ РЕКОРД НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОКАТУ: ПОНАД 8 МЛН ГРИВЕНЬ ЗА ВІКЕНД
ФІЛЬМ “КІБОРГИ” ПОДАВАТИМУТЬ НА “ОСКАР” ВІД УКРАЇНИ
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.