Сумнівні гроші, популізм та натхнення для жінок екс-СРСР: відомий політолог про виборчу кампанію Тимошенко

Напередодні офіційного старту виборчої кампанії політолог Андреас Умланд у статті для Vox Ukraine спробував знайти позитив для України й світу у ймовірному президентстві Юлії Тимошенко.

Умланд переконує читачів, що Тимошенко нібито має найбільші шанси на перемогу на виборах президента України, тож Захід уже має готуватись до саме такого розвитку подій.

“…станом на кінець 2018 року, ймовірним сценарієм на 2019 рік є те, що наступним президентом стане Тимошенко, а відсоток представників її партії в парламенті значно зросте – незалежно від того, про що можуть мріяти і що можуть планувати друзі України у Вашингтоні, Брюсселі чи Берліні”, – стверджує політолог.

Визнаючи, що варіант з президентом Тимошенко навряд чи до вподоби західним партнерам, Умланд шукає хоч якийсь позитив від такого розвитку подій.

Найбільшим позитивом від “неминучого” виграшу лідерки “Батьківщини” на президентських перегонах буде те, що Тимошенко стане першою жінкою-президентом у східнослов’янському світі. На думку політолога, це стане “помітним досягненням” і надихатиме жінок країн колишнього СРСР активніше займатися політикою.

“Президентство Тимошенко було б великим кроком уперед у контексті рівності статей на всьому пострадянському просторі. Воно допомогло б заохотити не лише українок, а й дівчат та жінок в інших державах-спадкоємицях СРСР, вибудовувати політичну кар’єру”, – пише Умланд.

У захваті від такої перспективи, Умланд геть забув вказати, що жінки на території колишнього Радянського Союзу не потребують президентства Тимошенко аби надихнутись на політичну кар’єру. Так, у двох з трьох країн Прибалтики саме жінки займають найвищі державні посади та демонструють якості, які українським політикам, зокрема Тимошенко, взагалі не властиві. Наприклад, президент Естонії після інавгурації відмовилася переїжджати у президентський палац — Керсті Кальюлайд не захотіла залишати свою квартиру. Президент сусідньої з Естонією Литви Даля Грибаускайте послідовно критикує політику Кремля, не втомлюючись закликати Євросоюз до посилення санкцій проти Росії. Також глава прибалтійської республіки не боїться відкрито підтримувати Збройні сили України, у тому числі передаючи українським воїнам спеціальне військове обладнання. Зі свого боку всі роки війни Тимошенко не лише уникає візитів на фронт, а й регулярно прогулює засідання парламенту та систематично ігнорує голосування за законопроекти, які засуджують російську агресію. Який приклад жінкам “східнослов’янського світу” подаватиме Тимошенко? Певно не найкращий.

У заслуги Тимошенко Умланд ставить створення “прозахідної партії “Батьківщина”.

“Партія популярна не лише завдяки особистості Тимошенко, а й через свої соціально-економічні ініціативи”, – наголошує політолог.

Найвідоміша соціально-економічні ініціатива “Батьківщини” й особисто Тимошенко — обіцянка вдвічі знизити ціну на газ українського видобутку для потреб населення. Втім, є більш влучна назва для подібних “ініціатив” — звичайний популізм. Як неодноразово наголошували експерти, єдиний справедливий і прозорий механізм ціноутворення — ринковий. Наразі єдиний природний ресурс, який продається за ціною нижче ринкової — природний газ. Та навіть при не зовсім ринковій ціні блакитного палива, частка податків в ціні газу для населення становить приблизно 65%: рента (20%), ПДВ (14%), податок на прибуток, акциз та дивіденди. Фактично податки, які платить державна компанія “УкрГазВидобування” — це сума, що згодом повертається населенню у вигляді субсидій. Втілення так званих соціально-економічних ініціатив партії Тимошенко не лише суттєво скоротить надходження коштів у державний бюджет, а й призведе до занепаду газовидобувної галузі країни, що призведе до зниження об’ємів видобутку.

Як зазначає російський журналіст Аркадій Бабченко, дешевий газ Тимошенко дасть лише Путін — в обмін на зміну курсу України в бік Росії. Звісно, це надто висока ціна за передвиборчі обіцянки політика, але виконати свої передвиборчі обіцянки без катастрофічних втрат для української економіки та енергетичної незалежності Тимошенко не зможе.

Що ж стосується “прозахідної” орієнтації партії, варто пригадати останні висловлювання Тимошенко щодо членства України в НАТО. Так, Тимошенко розкритикувала воєнну доктрину президента Петра Порошенка, зазначивши, що вона потребує серйозного доопрацювання, оскільки в ній прописана “повна сумісність” української армії зі стандартами НАТО. “Прозахідність” лідерки “Батьківщини” закінчується там, де потрібні реальні дії для інтеграції з Північноатлантичним альянсом.

Розмірковуючи над здатністю Тимошенко проводити самостійну політику та впроваджувати реформи у разі перемоги на виборах, Умланд визнає, що джерела фінансування виборчої компанії нардепки викликають підозру.

“Виникає питання, яким є  походження тих величезних сум, що їх Тимошенко нині витрачає на свою виборчу кампанію, і про те, як вони позначаться на її можливому майбутньому президентстві, а також на ймовірній участі “Батьківщини” в уряді”, – пише політолог.

Варто зауважити, що обсяги коштів, що витрачаються на рекламу Тимошенко, дивують й інших експертів: за приблизними підрахунками, передвиборча рекламна кампанія Тимошенко, яка розпочалася задовго до офіційного старту, коштуватиме сотні мільйонів доларів. Згідно даних фінансових звітів партії за другий та третій квартали 2018 року, лише за рекламу “Нового курсу” Юлії Тимошенко “Батьківщина” заплатила 100 млн гривень. Загальна ж сума на рекламну кампанію,яку Тимошенко планує витратити, становить  порядку 300-400 млн доларів. Походження таких сум не розголошується, але можна не сумніватись, що віддавати гроші спонсорам буде не Тимошенко, а українці.