Тристоронні переговори щодо транзиту газу у Брюсселі: експерт розповів про можливі результати

Фахівець із державної політики у паливно-енергетичному комплексі Геннадій Рябцев в ексклюзивному інтерв’ю “Прямому” розповів, чого очікувати від тристоронніх газових переговорів між Україною, Росією та Німеччиною щодо транзиту газу у Брюсселі 21 січня.

– На Вашу думку, чи варто очікувати з Брюсселя якихось серйозних грунтовних наслідків,  заяв? Тобто це будуть реально газові перемовини, а не політична боротьба?

– Мої колеги і я не очікуємо нічого кардинально нового від перемовин у Брюсселі тому, що на них відсутні ті люди, які приймають рішення, чи можуть прийняти рішення, щодо укладань наступних угод або між українсько-російською стороною, що для мене чесно кажучи неприйнятно. Або з європейським посередником та російською стороною з наданням послуг українською стороною на транзит газу.

Чому немає? Тому що всім відомо, міністр енергетики РФ не вирішує газові питання. Всім зрозуміло, що за відсутності Олексія Міллера на переговорах будь-які угоди підписані бути не можуть.

Тому це, скоріше за все, буде чергова зустріч, на якій буде висловлено позицію України, позицію РФ і позицію Європейської комісії. Але чогось конкретного, якихось конкретних рішень, прийнято не буде.

– Позиція України – транзит через її територію російського газу в Європу. З цього ми маємо зиск, прибуток, тобто ми в цьому зацікавлені. Позиція “Газпрому” – транспортувати свій газ, за великим рахунком, територією України. Бо немає ні “Північного потоку-2”, ні цього турецького “Транс-Анатолійського” ще газопроводу.

Позиція Європи – просто хочуть бачити надійних партнерів як в особі “Газпрому”, так і в особі України. Вони купують газ – вони його отримують. Тобто в чому ж тоді може бути тут проблема? Якщо з боку подивитися на ситуацію, то воно зрозуміло розкладається.

– Важко сказати, якою є позиція української сторони. Оскільки ми з одного боку виступаємо за підписання довготермінового контракту з “Газпромом”, з іншого боку вважаємо російську сторону не сумлінною, чи таким ризиковим контрагентом. Ну і крім того, не слід забувати, що все ж таки це газ країни-агресора. І, чесно кажучи, отримувати гроші від “Газпрому” – виглядає досить дивно, якщо ми заявляємо, що у нас іде російсько-українська війна.

– Воно то ясно. Але тоді ми втрачаємо три мільярди на рік за транзит.

– Ні. Ми з вами цих мільярдів не втрачаємо. Втрачає наш “Нафтогаз України” і, навіть, не бюджет України.

– Зачекайте, як це ми не втрачаємо? “Нафтогаз України” – це державна компанія. Значить країна втрачає державні кошти.

– Ні. Про що ви кажете? Яка державна компанія? Відкрийте сайт “Нафтогаз України”. Як вона називається? Група компаній “Нафтогаз”. Вони прибрали навіть слово “національна” зі своєї назви на офіційному сайті. Крім того “Нафтогаз України” позивається до Кабінету міністрів України і вимагає від нього сплати 110 мільярдів гривень.

Де державна компанія? В якій державі державна компанія позивається до свого власника, до тієї структури, яка нею управляє? Тобто тут я з Вами не зовсім погоджуюсь.

– Дякуємо за роз’яснення. А навіщо Росія посилає до Брюсселя своїх топових спікерів? І міністра енергетики Олександра Новака, і Олексія Міллера, якого, як кажуть експерти, там ндоволі не часто на такі перемовини посилають.

– На скільки мені відомо, там буде Олександр Медведєв, а не Міллер, на перемовинах очікувався. Не знаю. Може змінилося щось за останній час. Але, скоріше за все, саме він буде представляти “Газпром”. Хоча, знову ж таки, не факт.

Крім того, якщо йдеться про російську сторону Новак, знову ж таки, не вирішує питання експортні. Мається на увазі експорту російського газу, експорту російської нафти. Цим питанням займаються виключно Міллер та Павло Фітін. Ну і зрозуміло під безпосереднім наглядом з Кремля. І це, скоріше за все, відсутність на технічних переговорах повноважних представників РФ підтверджує, що це лише політична зустріч, від якої щось очікувати не варто.

Хоча і українській стороні необхідно було б вже давно визначитись з тим, хто безпосередньо буде вести переговори з нашого боку з тими ж самими європейцями. Чи це будуть представники НАК “Нафтогаз України”, чи то будуть представники незалежної кваліфікованої компанії оператора газотранспортної системи, якої досі не створено через відсутність відокремлення функцій, про які вже третй лист Європейська комісія надсилає Кабінету міністрів України.

Тому тут не сформовано, на мій погляд, навіть політичної позиції щодо майбутнього української газотранспортної системи і щодо майбутніх домовленостей з російською стороною. Чи вони мають бути між Україною та Росією, точніше між “Нафтогазом України” та “Газпромом”? Або слід вимагати, щоб Європейська сторона підписала безпосередню угоду з “Газпромом”, а Україна надавала лише послуги і не російській стороні, а саме європейській компанії з транзиту російського газу нашою територією.

– А як Ви сприймаєте заяву Володимира Путіна щодо того, що Росія все ж таки буде проводити газ з транзитом через Україну? Про що це свідчить?

– Ну, так всі кажуть, і Меркель каже, що транзит збережеться. Проте а ні Меркель, а ні Путін не називають цифру, обсяг того, скільки саме збережеться. Тому знову ж таки, якщо йдеться про політичну позицію України, то на мій погляд якщо Меркель гарантує збереження транзиту, то нехай ці гарантії будуть не на словах, а на справах. Тобто йдеться про резервування певних обсягів газу для України, або якийсь фінансовий ресурс для України.

– Так, але Путін сказав, що гарантує транзит газу через Україну. Але він сьогодні гарантує. а завтра не гарантує. Цікаво, чи він гарантує взагалі збереження транзиту, чи гарантує після побудови одного з газопроводів, хоча б одного?

– Будь-які гарантії мають бути підтверджені чимось матеріальним. Якщо просто слова, то зрозуміло, що очікувати від них якоїсь ваги не варто. Слід згадати навіть той самий Будапештський меморандум. Тобто на словах усі “за” Україну, на словах усі “за” збереження транзиту. Але коли доходить до справи, до дій, то ми знову стикаємося з реальною політикою. І Німеччина, і Росія дотримуються виключно власних національних інтересів. Тому Україні слід вимагати гарантій матеріальних. Таких, на які можна опиратися.

Нагадаємо, раніше голова правління НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв назвав суму втрат від газового контракту Тимошенко.

Читайте також: У Раді зареєстрований проект постанови про 10-ті роковини підписання кабальних газових контрактів Тимошенко та Путіним.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.