Трубаров: Головне завдання ФДМУ — якнайшвидша приватизація держпідприємств

27 жовтня гостем програми Миколи Вересня на “Прямому” був виконувач обов’язків голови Фонду державного майна Віталій Трубаров.

Фонду державного майна не належить державне майно. Фонду державного майна, згідно з постановою Кабінету міністрів, майно передається на приватизацію від профільних міністерств по галузевому принципу. І фонд може приватизувати тільки те майно, яке йому передається.
Є програма, яка розроблена в Міністерстві економіки за допомогою фонду. В рамках цієї програми підрахована вся кількість державних підприємств, а це – 3500. В рамках цієї програми розроблені дії, які будуть зроблені у майбутньому періоді. Які це дії? Це дії, які будуть направлені на майбутню приватизацію цього майна. Тобто 893 підприємства – це на приватизацію. 359 підприємств, які планується передати до концесії. 378 підприємств, які державна закріплює за собою. Це підприємства, які забезпечують інфраструктуру, безпеку. Є майно, яке знаходиться в АРК і в зоні АТО. Ми це майно знаємо, але з певних причин ми не можемо до нього підступитися. В Криму у нас 195, у зоні АТО – 364 підприємства. Є ще велика кількість підприємств – 1255 із 3500, грубо – які підуть під ліквідацію.

– Тобто вони настільки нікому не потрібні?

Тобто держава вже їх втратила. Ми можемо дискутувати, з яких причин, що там сталося… Але це держава втратила. Головна мета фонду разом з КМУ – зробити так, щоб 893 підприємства якомога швидше потрапили до приватизації. Якщо це не станеться, то вони потрошку… І тоді буде цей жах: ні коштів, там нічого не буде. Головна мета – скоріша приватизація цих підприємств.

– Чи ці 893 підприємства, є розуміння, що багато з них нічого не коштують? Чи готова держава за гривню комусь віддати, щоб тільки здихатися і вже не думати про це?

Ті підприємства, які нічого не коштують, вони вже потрапили до ліквідації. А ті підприємства, які мають хоч якийсь сенс до приватизації, – це велика приватизація, середня приватизація, мала приватизація – вони в цьому списку. Тобто сумарно це велика річ. А коли до неї ми дійдемо з практичної точки зору, ми побачимо, скільки коштує.
Зараз до Верховної Ради потрапив закон про приватизацію. Якщо там дуже стило, то цей закон в собі зібрав все найгарніше, що є в Україні і за кордоном, з точки зору процесу приватизації. Цей закон формувався за рахунок співпраці ФДМУ, Міністерства економіки, радників Кабінету міністрів і закордонних наших партнерів, які є. Тобто це симбіоз такий, гарний симбіоз. Цей закон не містить в собі конкретні підприємства, які приватизовуються. Це – правила гри.
Стосовно вашого запитання і нового закону, про який кажу. Всі підприємства державні будуть поділятися на дві великі групи. Замість сьогодні безлічі груп, які є. Група великої приватизації – тобто підприємства, які за останній фінансовий рік перейшли межу 250 мільйонів гривень. І все, що нижче цієї межі – це малі підприємства, мала приватизація. Велика приватизація буде робитися із залученням радників, міжнародних організацій. Маленький приклад – у нас на фініші уже “Центренерго”. Ми на конкурсних засадах відібрали радника Ernst & Young, польський їхній філіал. Тобто радник – це потужна організація з ім’ям. Тобто спочатку у вас як у потенційного покупця немає сумнівів у тому, що Ernst & Young запропонує купувати за правильну ціну. А потім, якщо ви продавець, а я один покупець, – я отримую ціну за десять гривень. А якщо зараз хтось ще підійде, то ціна зросте. Тому відкритий продаж… а тому буде відкритий продаж – під камерами буде, з загалом буде.

– А як ми дізнаємося, що є підприємство? Як я дізнаюся, чи якийсь американець, чи якийсь там поляк, як світ дізнається, що тут є щось коштовне, що можна купити?

Є сайт Фонду державного майна, є сайт Міністерства економіки, де заздалегідь буде публікуватися все майно, яке буде пропонуватися до продажу. Є privatization.gov.ua – на сьогодні це наша нова така розробка, де можливо зробити приватизацію в один клік. Заходите, бачите, яке підприємство, ознайомлюєтесь з первинною документацією, форму заповнюєте – вже процес пішов. Потім – листування, інші речі. Але процес пішов. На сьогодні сайт ФДМУ – найкращий сайт серед сайтів державної влади. Це не наша думка, а це думка фахівців.

– А якщо я в Лондоні живу, і я банкір, у мене повно грошей…

Сайт двоязичний. Якщо ви бажаєте щось купувати, вам не обов’язково даже потрапляти на терени нашої країни. Знаходьтесь собі в Лондоні. Гроші тільки перерахуйте за придбане і забирайте.

– Так, а ці 250 мільйонів.

Це велика приватизація. Все, що нижче – це мала приватизація. В рамках цього закону є новела, що вся мала приватизація буде продаватися виключно на електронних майданчиках. Зараз у нас пілотний проект з ProZorro. Майже тиждень-два – і ми практично його запускаємо. 30-40 об’єктів ми зробимо в рамках “пілоту”: помилки, плюси, мінуси. І потім на наступний рік будемо робити висновок, робити ProZorro продажі: єдиний майданчик або залучати інші електронні майданчики, на яких будемо продавати все майно. Є там невеликі виключення з точки зору майна, яке орендоване, де орендар зробив уже деякі поліпшення. Там будуть невеликі зміни. Вони там зможуть викупити це майно. Там перехідне положення з минулого закону. Але вся приватизація прозора, відкрита на електронних майданчиках. Я знаходжуся в Києві, ви – в Лондоні. Єдиний сайт, зайшли, зробили свої ставки. І, як кажуть – вперед.

– Є якийсь спосіб для людей, які нічого не роблять, примусити щось робити з тим, що вони купили?

Це симбіоз багатовекторного законодавства. Якщо брати конкретний випадок з точки зору малої приватизації, коли ми продаємо будинки, магазини, – там немає додаткових обтяжень. Там є сума, яку потрібно зарахувати до державного бюджету. Ти отримаєш власність – і все. Це твоя приватна власність. Але ж є законодавство, яке регламентує діяльність підприємця на окремій території. Він повинен виконувати інші норми закону: прилеглу територію повинен мати, має оплачувати комунальні послуги, мати якісь стосунки з місцевою владою, яка повинна контролювати його дії. А якщо він придбав об’єкт незавершеного будівництва, то він повинен або його добудувати, і це є норма закону, або він повинен його розібрати і передати земельну ділянку місцевій владі. Якщо він цього не робить, то місцева влада повинна реагувати на ці дії, і разом робити якісь там дії, річ, щоб якось довести до ладу. Але якщо ви придбали якийсь там окремий магазин і не робите нічого, то…

– На вам не можна діяти.

Вибачте, да.

– В цілому, якщо казати, коли переважно можна сказати буде, що приватизація більш-менш закінчилася? Це можна зробити за рік-два?

На сьогодні є програма Кабінету міністрів України, яка розрахована до 20 року. Тому ми маємо ціль – зробити якомога більше продажів до 20 року. Встигнемо, не встигнемо – це залежить від конкретних дій, які, на жаль, знаходяться не тільки в полі зору ФДМУ, але й залежать від профільних міністерств. Повертаємо до тези термінів, за які вони зможуть нам ці підприємства передати. З точки зору процесу приватизації, для фонду ця кількість не важлива, з точки зору – зможемо ми її охопити або не зможемо. Зможемо. Були періоди у ФДМУ, коли ми продавали по 20-30 підприємств кожного місяця. Я працюю давно, я знаю, що я кажу. Це було. Зараз такого немає. Але фахівці є. І кожної зустрічі в Кабінеті міністрів я кажу: передавайте підприємства, передавайте…

– А є якась причина, чому вони не передають? Вони хочуть це в кишеню собі запхати? Чи що?

На мій погляд, є…

– Чи руки просто не доходять?

У когось і не доходять. Хтось не може зрозуміти, як це зробити. Є об’єктивні причини. Тому що передача підприємства від міністерства до фонду – це не банальний акт прийому-передачі, а це комплекс дій: нові техпаспорти, до ладу бухгалтерію привести, до ладу привести земельні відносини, зробити… На це потрібні гроші. Не завжди гроші ці в підприємствах є. Є 271-а постанова, по якій ми діємо і по якій ці підприємства передаються фонду, вона існує з 15 року. І з 15 року картинка не дуже змінюється. Я розумію, складнощі 15 року, складнощі 16 року… Добігає кінця. Якщо є можливість, я можу навести декілька прикладів. Це гарна і показова річ.
В рамках цієї постанови до фонду повинні передатися 389 підприємств. І загальна річ, кажуть – от фонду передали, вони погані, вони не продають. 236 підприємств неможливо приватизувати. Чому? Тому що 105 знаходяться в законі на заборону до приватизації, але їх чомусь внесли до списку. А 131 підприємство не передається. Є графік непередачі. Міністерство економіки повинно передати 44 підприємство – передало три. Мінагрополітики повинно було передати 36 підприємств – передало чотири. Можна і далі…

– А чому? Вони можуть пояснити це?

Вони якось там пояснюють на рівні Кабінету міністрів. Але мені як голові ФДМУ… дайте роботу. Всі кажуть: фонд поганий, фонд поганий. Я кажу: які ми погані, якщо ви нам не передаєте, то ми і не можемо приватизувати.

– Цікаво дізнатися, чому вони не передають.

Є технічні труднощі. Є, як кажуть… Ми дуже політкоректно кажемо, що політичні труднощі. Але за політичними труднощами розуміємо з вами, що якісь там інтереси приховані.

Але у мене є впевненість, що 18 рік стане роком, в якому приватизація наймасштабніше відбудеться. Тому що я відчуваю поштовхи з точки зору наших партнерів, інвесторів, які цікавляться, з точки зору об’єднання всіх гілок влади навколо приватизації як великого процесу економічного. Не з точки зору банального перерахування грошей до бюджету, а з точки зору того, що це інвестор, який, крім перерахування, ще й заводить інвестиції, заводить технології, заводить інші речі інтелектуальної власності. І весь цей симбіоз роботи повисить ВВП, на який ми розраховуємо. Я як людина, яка пропрацювала у фонду, бачу деякі знакові речі, які дають мені впевненість, що це відбудеться.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.