У росіян є своя технологія торгівлі людьми – Роман Цимбалюк на “Прямому”

Відомий український журналіст, кореспондент УНІАН у Москві Роман Цимбалюк розповів у інтерв’ю “Прямому” про особливості функціонування російської пропагандистської машини, створення нею фейків,  участь у російських ток-шоу та можливість звільнення українських заручників.

– В Росії відбувається постійно такі от історії із зомбуванням людей, як кампанія російських ЗМІ про нібіито фейкову хімічну атаку у сирійській Думі?

“Вони технологію обкатали ще в 2014 році під час вторгнення в Україну. І я вам хочу нагадати, що навіть люди, які виробляють цей продукт, вони, по великому рахунку, ті самі. Я не буду вдаватися до прізвищ. Але, якщо проаналізувати ефіри цього телеканалу, шматочок якого ми бачили зараз, і в 2014 році, буде, мабуть, “совпадение”, як вони кажуть, робили ті самі люди. І якщо ми звернули увагу, у нас колись був “славянский мальчик”, а фактично зараз “сирійський”. І технологія така сама”.

– Це розраховано виключно на внутрішнього споживача? Тому що міжнародній спільноті все це дуже просто довести і побачити, що це повний фейк.

“Я думаю, тут комплексний підхід. Звичайно, внутрішня аудиторія найважливіша. І з точки зору створення власної російської реальності вона дуже успішна, і дуже професійно все це зроблено. І останні вибори показали, що за курс діючої команди проголосувало насправді не 77%, а 92%. Тому що решта кандидатів говорили те саме, по великому рахунку, по відношенню до зовнішньої політики. І зрозуміло, що, крім зовнішньої аудиторії, вони намагаються таким чином Європі сказати, що в Європі лежить під американцями, американцям сказати, що ваш уряд обманює. Тобто технологія “розділяй і володарюй” – ця теза працює для того, щоб працювати в такій от…”.

– Але наскільки це спрацьовує на росіян, на російське суспільство, це зомбування? Воно ж досить-таки примітивне.

“Вам так здається, а хтось думає, що “зато Путин поднял Россию с колен и теперь нас уважают”. Тому це дуже і дуже відносно. Тим більше, це шоу, яке показують їм в Сирії, воно, по великому рахунку, безкоштовне. Скільки Росія втратила своїх громадян, не тільки військових – це гриф “таємно”. І таким чином їм показують, як вони американців поставили на місце нарешті. “Великая страна”.

– Вам доводиться ходити на ось ці ось ток-шоу іноді…

“Доводиться” – слово не зовсім тут правильне. Тому що поки мене все-таки поки не змушують”.

– А навіщо? Ви ж знаєте, що вас там заплюють, загаласють, пошлють і виплюнуть.

“Я дивлюся за відгуками. Тому я, напевно, з вами не погоджуся. Тому що, особливо, що пишуть люди з окупованого Донецька, в першу чергу, ти розумієш, що, можливо, це все не дарма. Хоча я, повірте, не відчуваю ілюзій з приводу того, що на цьому майданчику перемогти, когось переспорити складно. Але я там нікого не слухаю. Я говорю те, що я вважаю за потрібне. І найголовніше – називаю окупантів окупантами. Вони вважають, що вони грають в демократію. А я вважаю, що якщо є такий майданчик, можливо, поки головний редактор агентства УНІАН не заборонив цього робити, буду коментувати”.

– У Росії заговорили про можливість нового великого обміну полоненими на Донбасі. Ця зустріч, на якій будуть узгоджуватися ці моменти, вона має відбутися 4 травня. В Росії як подається інформація щодо обміну полоненими?

“Взагалі, що стосується стосунків з Росією і питаннях війни, вони намагаються переконати, мабуть, в першу чергу себе, що ми самі винні в тому, що росіяни на нас напали. З приводу обміну полонених я хотів би звернути увагу всіх на який момент? Що фактично навіть зараз ми бачимо, що представник російської окупаційної влади розповідає про те, що це може відбутися.

Тому що перший великий обмін відбувся після того, як відповідну вказівку дав особисто президент РФ. Зараз – чиновник нижчого рангу. Але суть від цього не міняється. Як тільки росіяни з якихось міркувань, в тому числі гуманітарних або політичних, кажуть, що давайте мінятися – зразу питання зрушується з місця.

Але всі торги – вони, знаєте, як? У росіян своя технологія торгівлі людьми. В прямому сенсі. Тому що українська держава, хто б що не казав, ми про всіх наших політв’язнів говоримо голосно на всіх майданчиках, ми своїх громадян не забуваємо – не тільки в публічній площі. Консули багатьом допомагають, в тому числі матеріально, відвідують, допомагають. А росіяни начебто роблять вигляд, що “ихтамнет”. 23 громадянина Росії, які за війну на Донбасі засуджені в Україні і перебувають у в’язниці. Кажемо: давайте мінятися. А вони що? Ця інформація взагалі не відображається в російських ЗМІ. Я навіть не знаю, хто придумав такий вислів “русские своих не бросают”. Мабуть, знову збрехали, як зі “славянским мальчиком”.

– А з ким російських колег-журналістів ви підтримуєте дружні стосунки?

“Я готовий спілкуватися зі всіма, хто готовий чути, що якщо людина почне розповідати про якісь там політичні та міжнародні відносини… це, звісно, добре. Мені подобається, як вони кажуть: “давайте Донбасс и Крым отложим в сторону, мы же братские народы, давайте снова говорить”. Я кажу: “Ні, так не вийде. Якщо ми говоримо про політику, то ми говоримо в комплексі. Ми не займаємося монтажем, як вам зручно”. І далеко не всі, в принципі, готові це чути.

З іншого боку, розмови про те, що коли виключно громадяни Росії починають мене намагатися переконати, що у нас громадянська війна, я їм кажу: “А чому тільки росіяни говорять від імені Донбасу. Ви хто такі? У вас всіх московська прописка. Ти на Кутузівському проспекті прописаний. Хто ти такий, що ти говориш від Донбасу, від Донецька, від Луганська?” Відповідають: ти чогось дуже емоційний”.

– Кажуть, що у Росії дуже сильна школа російської журналістики. І саме ті ведучі, які ведуть з телеекранів різноманітні шоу, саме вони і вміють от так от зомбувати і передавати інформацію.

“Зомбувати і передавати – це ж не журналістика. Це називається PR. Це більш близьке визначення. І якщо ми говоримо про російську журналістику, то, мабуть, можна сказати про Матвія Юрійовича в такому ключі. Про це можна сказати. А зараз, якщо ми говоримо про сучасні реалії, то це не журналістика, а це продовження… фактично пакет федеральних каналів – це продовження прес-служби Адміністрації Президента, тільки в загальному і широкому сенсі. Тобто це не зовсім журналістика в класичному розумінні.

Якщо в будь-якій країні говорити протягом 18 років, що одна конкретно взята людина – вона найкраща за всіх на цій планеті, то, мабуть, багато хто в це почне вірити. Бо вони народилися при цьому меседжі, отримали паспорти і навіть вже пішли на вибори голосувати за цю людину, яку вони пам’ятають з дитинства”.

– Коли у нас кажуть, що не все гаразд зі свободою слова, з демократією, не все можна сказати з екранів телевізорів, багато політиків таке промовляють, багато людей їм довіряють. Ви що скажете з цього приводу?

“Мабуть, буде перебільшенням сказати, що Україна – це країна щастя, але у нас проблем дуже багато. І впевнений, що ваші гості попередні і майбутні дуже багато про це скажуть. Але, щоб зрозуміти різницю, я вам пропоную таке порівняння. Є вільна Україна і є окупована частина – Крим і частина Донбасу. Почуйте кількість голосів і сигналів різних звідси і те, що відбувається на окупованих частинах. І ви зрозумієте, що там. Або тиша, або вони б’ють в барабани і кажуть, що та людина, при якій народилася більшість людей, вона свята, канонізована чи на шляху до цього. Власне, і все. І тоді стане зрозуміло, що варто цінувати те, що ми маємо. І коли я приїжджаю звідти, мені кажуть: ти серед них тусуєшся, ти там всього не бачиш і не відчуваєш. Але, повірте, дуже багато речей починаєш цінувати, коли ти це втрачаєш”.

– А як ви завжди повертаєтеся назад, з якими відчуттями?

“З відчуттям, що ми мусимо робити нашу важку, сувору чоловічу роботу. Це праця, в першу чергу”.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.