Україна не Ізраїль: у соцмережах порівнюють дії влади та опозиції після вторгнення
У соцмережах українці активно обговорюють різницю між діями політиків України та Ізраїля після ворожого вторгнення.
Відомий журналіст та телеведучий Остап Дроздов пише: «Паралелей із Ізраїлем закортіло? Прошу. Швиденько, за пів дня, там утворили уряд національної єдності, куди ввійшла і влада, й опозиція, й професійні військові. Всі в один момент відклали поточні протиріччя. І ніхто не проголосив себе верховним правителем, царем, шейхом всія країни. Блискавично введено в дію пункт 40א, який офіційно оголошує війну. І тепер країною править військово-політичний кабінет, а не популісти. І тим паче не син співробітника Головного розвідувального управління країни-агресора.
І прем’єр-міністр Ізраїлю не втік. Ніхто з провладної фракції в Кнесеті не заганявся назад у країну примусом. І на фронт пішли сини міністрів. Кордони відкриті. Аеропорти працювали 2 перші доби після атаки. Репатріанти, які не служили раніше в армії, лише здають кров і ніхто їх не залучає, бо толку нуль залучати хто не служив. І глава держави вийшов до преси свіжо поголений, у випрасованому діловому костюмі, без усіх цих театральних спецефектів із камуфляжем і тактичними берцями.
Разюча різниця між капітанським конкурсом у КВНі – й справжніми, статусними державниками. Вчи-вчи, одні двійки», – іронізує Дроздов.
Історик Олександр Палій зазначає: «Цікаво, що, незважаючи на явні провали ізраїльської влади в підготовці до вторгнення Хамасу, жахливий провал в контролі кордону (не такого вже й довгого), провідні опозиційні політики Ізраїлю дружно підтримали владу – і Ліберман, і Бені Ганц, і інші. Причому, до війни вони лаяли Нетаньяху, а він їх, не менше, ніж лаються політики в нас. Розбір польотів про минуле лишили на після війни. Щось це мені нагадує. Конкретно Порошенка, який одразу, зранку 24 лютого 2022 підтримав Зеленського. Це означає і для України, і для Ізраїлю не лише вміння сваритися, а й вміння об’єднуватися навколо спільних великих інтересів – риса дуже зріла й «західна», – наголошує Палій.
Письменник, блогер та військовий Дмитро Калинчук-Вовнянко пише: «Ніхто не чув? В Ізраїлі хтось пропонує «зійтися посередині», «просто перестати стріляти» та «шукати мир в очах лідерів ХАМАС»? Що, у них нема 73%?».
Активіст і волонтер Юрій Касьянов пише: «В Ізраїлі війна. Розвідка облажалася. Армію заскочили зненацька. По території Ізраїлю випущено 5000 ракет. Ми, на відміну від Ізраїлю, знали про війну – нас усі попереджали, але ми вперто не готувалися. На відміну від Хамаса, ми обожнюємо анонсувати наші наступи й обговорювати в прямому ефірі особливості військової операції. Ми могли б зробити 50 тисяч ракет, які зробив Хамас у гаражах і підвалах, але не зробили навіть тисячі ударних дронів великої дальності за цей рік. Ми – не восьмимільйонний Ізраїль, затиснутий на вузькій смужці землі розміром з Київську область. Ми – не терористи Хамас, у яких немає підтримки всієї світової спільноти. Ворог у нас інший. І війна інша. Але висновки треба робити».
Викладач, підприємець та громадський діяч Валерій Пекар пише: «Я хочу як в Ізраїлі.
- Спроможна держава, яка, попри бюрократію, не потребує волонтерів для виконання своїх завдань. (Додано пізніше: Вибачаюсь, волонтерство в Ізраїлі також дуже розвинене, що й не дивно. Але бронежилети, тепловізори та черевики, наскільки я знаю, дає держава.)
- Суспільство, яке безперервно свариться по всіх питаннях, але у випадку нападу моментально обєднується аж до перемоги.
- Армія, яка в суспільстві має незрівнянно високу повагу й забезпечена всім кращим.
- Потужна вільна економіка, яка здатна забезпечити армію не лише фінансовою базою, а й найсучаснішими інноваціями.
- Демократія, яка не дозволяє собі «єдиний марафон» та згортання місцевого самоврядування навіть в час найбільшої загрози.
Що для цього треба?
- Не пробачати згортання демократії.
- Забезпечити високу економічну свободу.
- Будувати державні інституції, а не персональне лідерство».
Аналітик Олександр Леонов пише: «…Це Нік Робертсон — міжнародний редактор CNN. І кореспондент, який летить в найгарячіші точки світу. Туди де, тут і зараз, відбуваються найважливіші події цього світу. Зараз він веде репортаж з тель-авівського міжнародного аеропорту імені Бен-Ґуріона. Подивіться відео повністю в коментарі. Все повністю зрозуміло і дуже знайомо. Той самий звук сирени, як і в Україні. Під загрозою чергового ракетного обстрілу люди падають просто на асфальт.
А пам’ятаєте, звідки його знаємо ми? Так, за знаменитий репортаж зі щойно звільненого Херсону, де Нік, кореспондент з 30-річним досвідом воєнних репортажів, ледве стримував сльози, дивлячись на шалену радість звільнених херсонців. Тоді Україна дуже добре «подякувала» Ніку за його репортаж. Позбавила акредитації, бо він приїхав в Херсон на свій страх і ризик, без офіційного дозволу. Фактично заборонила працювати в Україні…
Але я бачу результат. Нік Робертсон знімає свої репортажі з Тель-Авіва, а не Оріхова, Вугледара, Харкова або Грози. І світ забуває про нашу війну. Зменшується підтримка, вилазять популісти і путінферштєєри, ми відходимо на другий – третій план… …Замість того, щоб допомагати кореспондентам світових медіа, ми забороняли їм працювати. Українським журналістам так само. І що ми планували отримати в результаті?
Спеціально зайшов на сайт CNN. У них багато матеріалів і з Грози, і з Харкова. І ці матеріали навіть коментує той самий Нік Робертсон. Але з затишної студії. А в Тель-Авів він моментально полетів особисто. Відчуваєте різницю?», – запитує Леонов.
Волонтер Tim Zlatkin пише: «– Ну шо, тепер досі хочете як в Ізраїлі? – з насмішкою питають доморощені блохєри та ікспєрди
– Так, хочу, бо сьогодні Армія оборони Ізраїлю повернула контроль над усією територією країни, яку раніше захопили бойовики ХАМАС. За три доби. Повторюю, за ТРИ ДОБИ. Це при тому, що напад ХАМАСа став для Ізраїля справді несподіванкою. І розцінюється як дійсно провал розвідки та військово-політичного керівництва країни.
Нагадаю, що Офіс Президента України попереджали ДЕСЯТКИ іноземних розвідок про напад ще за ПІВРОКУ до повномасштабного вторгнення росії. Ну шо вам, млять, досі смішно? Посміємося? Так прикиньте, в Ізраїлі не відкрито жодного пункту незламності! Досі не розпочато єдиного телемарафону! Там немає жодної синагоги палестинського патріархату… Навіть немає окремих паперових рот ЦАХАЛу, де числяться суто номінально діточки мажори та інші втомлені від війни журналісти і бізнесмени.
Там ВСІ мобілізовані прийшли до пункту збору і вже отримали зброю. Бо вони знають, що в разі поранення їх не виведуть поза штат із зарплатою в 20 шекелєй на місяць. Бо через півроку служби вони повернуться додому в свої родини, а то й раніше. Ізраїльські волонтери не гонять на передову машини, та не везуть тоннами медобладнання, броніки, каски, турнікети, тепловізори, дрони, тощо. Ізраїль попросив про воєнну допомогу інші держави, але уряд та місцеві громади не тринькають гроші на стадіони, нову брусчатку та не закуповують барабани в укриття.
Так, я хочу, щоб в Україні було хоча б трошки схоже на те, як це роблять в Ізраїлі. Хіба я багато хочу?», – запитує волонтер.
«Мені сподобалися рішучі дії ізраїльскої влади після початку війни. Давайте по пунктах:
- Влада взяла під контроль всі канали і запустила Єдиний телемарафон та заборонила пускати на нього тих, хто критикував владу за корупцію та факапи.
- Провладна коаліція об’єдналася для голосувань з арабськими фракціями в Кнесеті.
- Один із депутатів Кнесету запропонував рострілювати солдат ЦАХАЛ без суду по рішенню командира.
- Міністерство оборони закупило яйця по 17 шекелів за штуку та паливо по завищеній ціні.
- Прем’єр-міністр не голиться, надів хакі та випустив брошуру «Перший день війни».
- Депутати від партії прем’єр-міністра, «Лікуд», побили вдвох військового під час свого намагання кошмарити кол-центр.
- А головне, що представники влади почала крутити схеми від закупівлі барабанів для бомбосховищ до роспилу гуманітарки.
- Президент не запропонував опозиції створити уряд національної єдності для об’єднання нації та посилення загального рівня компетентності», – іронізує Борислав Береза.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram