Україна не має стратегії перемоги: без цього перемогти неможливо

Цей дуже негативний пост містить чимало позицій, про які я багато писав, так само як і мої друзі та колеги. Можна сперечатися з певними деталями, але, на мій погляд, тут на 90% все правильно. (Наприклад, я не згоден з оцінкою Ярослава Гунька, але визнаю, що ця ситуація нам на шкоду, а не на користь).

Коротко про ключові больові точки:

1. Україна не має стратегії перемоги. Без стратегії перемогти неможливо.
2. Завищені очікування, створені українськими політиками, завдали дуже багато шкоди.
3. Перемогти своїми силами, без грошей і зброї союзників, ми не можемо.
4. Світ поступово зменшуватиме підтримку України — і Захід, і Південь.
5. Вимоги, образи, звинувачення — ці “інструменти дипломатії” не працюють.
6. Відмовляючись виходити на одну сцену з росіянами, ми без бою залишаємо їм право формувати свідомість західних еліт.
6. Путін не помре, російська економіка не завалиться, голодних бунтів не буде.
7. НАТО не воюватиме за Україну за жодних умов, і до завершення війни Україні не дозволять стати членом НАТО.
8. Українське суспільство дуже вперте і не хоче визнавати своїх помилок.

Впертість українського суспільства врешті призведе до розколу: частина суспільства втомиться і буде готова на завершення війни за будь-яку ціну, а частина буде готова битися до повної перемоги за будь-яку ціну. Цей розкол може завершитися поганими наслідками.

Висновки:

1. Нам терміново потрібна спільна з союзниками стратегія перемоги.
2. Нам потрібно поміняти наші підходи до взаємодії з Заходом, Півднем, російськими антиімперськими силами.
3. Нам потрібна чесність у внутрішньому діалозі всередині українського суспільства, і нам потрібен нарешті діалог між владою і бізнесом, громадянським суспільством, експертною спільнотою, місцевим самоврядуванням тощо.
4. Нам потрібно припинити вірити у міфи, які ми самі собі придумали, і тим більше у міфи, придумані для нас на Луб’янці.

P.S. Всі, хто прочитав у пості заклик до здачі територій, — будь ласка, перечитайте двічі, уважно. Там немає жодного слова про це.

P.P.S. Окремо зазначу, що я не поділяю негативних оцінок щодо української дипломатії. Вважаю, що переважна більшість українських дипломатів б’ється як леви за інтереси країни. Але їм потрібно більше фінансування, більше якісних людей, а головне — стратегії перемоги.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.