Україна досягла компромісу с Угорщиною щодо освіти представників нацменшин – Гриневич
Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич у програмі “Разом” на телеканалі “Прямий” розповіла про хід переговорів з європейськими партнерами щодо мовних норм нового закону України “Про освіту”.
– Нарешті відбулися зустрічі з різними міністрами: з польською міністром освіти і з міністром освіти Румунії, і з міністром людських ресурсів Угорщини. По-перше, ніхто не збирався, і ця редакція не передбачає закриття шкіл меншин. І ми про це неодноразово заявляли. Але вже, здається, нарешті після всієї розмови безпосередньо з міністром людських ресурсів… а хочу підкреслити, що він на мене справив враження надзвичайно виваженої людини, з такою нормальною, конструктивною позицією. І ми розмовляли дуже довго, і зустріч була тривалою. Але ми розклали в деталях, що для нас означає ця стаття, і як ми збираємося її імплементувати. Тому зараз ми працюємо…
– Ви це говорили, а він? “Загадочно молчал” – перший варіант. Другий – сказав “я заявляю протест” и вышел вон? Як він реагував?
– Ми почали говорити з точки зору освітянської. Не політичної. Ми відклали в цьому дискурсі політику збоку. І я пояснила як міністр освіти, чому ми це робимо. Діти повинні мати шанс на те, щоб обрати, де їм навчатися – в Україні чи в Угорщині. Їм потрібно інтегруватися в суспільство. Ми не прагнемо асиміляції. Будь ласка, ми цінуємо ідентичність етнічну. І Україна багата тим, що тут є представники різних народів. Але у нас повинна бути основа комунікації в суспільстві. Це є державна мова. Він з цим погодився.
У нас яка зараз проблема? Уточнення цієї статті закону будуть в спеціальних законах, зокрема в законі “Про загальну середню освіту”. І цього закону ще немає. Їм не вистачає додаткових імплементаційних документів. Тому ми пішли шляхом підписання декларацій, в яких ми підкреслюємо певні принципи. І з точки зору цих принципів будуть будуватися наступні імплементаційні документи. Ми запропонували наші принципи, а вони додали свої принципи.
Наш принцип був перший – що ми визнаємо і підтверджуємо всі наші міжнародні зобов’язання щодо національних меншин, зокрема їхнє право навчатися своєю мовою. При цьому другий принцип – ми розширюємо вживання української мови як державної в школах нацменшин, тому що нам важливо, щоб діти знали державну мову як засіб суспільної єдності і злагоди. Так написано, до речі, в міжнародних документах. І третій принцип, який ми заклали, – що наступні імплементаційні документи ми будемо погоджувати з представниками національних меншин України.
Угорський міністр сказав таку фразу: можливо, цим не буде зараз задоволений посол, бо посол сидів поряд, але я повністю погоджуюся з цими трьома принципами. Але прошу додати мої два. Два принципи, які він додав: перше – до висновку Венеційської комісії ми не робимо жодних змін в навчальних планах шкіл з мовою національних меншин, і так само не робимо цих змін до оприлюднення статті про мову освіти з закону про загальну середню освіту. Ми також погодилися з цими двома принципами.
Тому що зараз іде навчальний рік, ми нічого під час навчального року не можемо змінювати. Єдине, над чим ми працюємо – це підвищення кваліфікації вчителів і методики викладання української мови в школах нацменшин.
– Наскільки вони радо йдуть на комунікацію? Вчителі, яких ви маєте підтягнути.
– Справа в тому, що вони надзвичайно накручені, зокрема ззовні. І я була в Чернівцях і зустрічалася з румунською меншиною. Зовсім недавно ми спілкувалися з ними дуже предметно. Цілий день я провела в цих зустрічах і дебатах. У них в голові насправді… Треба визнати, що ми інформаційно програємо – програємо тим, хто нав’язує різноманітні міфи. І тут тільки робота і пояснення, яким чином все буде відбуватися.
– Чому не можна було поставити перед угорським урядом питання: ви хочете, щоб в Україні були угорські школи – давайте половину ви будете сплачувати, а половину ми будемо сплачувати? І поступово переходити до європейських стандартів. Ви хочете, щоб були угорські школи – платіть, будь ласка, за ці угорські школи. І все.
– На жаль, тут немає стандартів. І якраз в Румунії та Угорщині є симетричне законодавство до нашого – того, яке було перед цим. Як і у нас, вони національні меншини навчають за бюджетні кошти, і підручники їм теж купують за бюджетні кошти. Питання тільки в іншому. Наприклад, українці, які там мешкають, вони не обирають навчання стовідсоткове українською мовою, хоча можуть. Їхнє законодавство це дозволяє. Але вони розуміють, що це буде дуже важко потім… несприятливо для їх інтеграції і для володіння мовою.
А у нас склалася ситуація, коли утворилися місця компактного проживання, і більше того, за рахунок зовнішньої політики, за рахунок того, що там вже присутні паспорти іншої країни, це призвело до відсутності мотивації вивчати українську мову. Це дуже серйозна проблема. І зараз ми дивимося на це з іншого боку – дати дітям можливість вибору. Тому що сьогодні ми, підтримуючи таку ситуацію, цю можливість в них забираємо і їх спрямовуємо, фактично штовхаємо в замкнуте угорськомовне середовище.
– Це означає, що за 25 років для угорської меншини в Україні не було створено українських перспектив. Вони подумки вже давним-давно в Угорщині живуть. Там немає України як такої в цих осередках.
– Там взагалі ситуація різна. Тому що є, наприклад, угорські школи в Ужгороді, де є україномовне теж середовище і де вони теж практикують білінгвальне навчання, і там немає проблем. Діти поступають і в українські вищі навчальні заклади з дуже хорошими результатами. Натомість є місця компактного проживання. І та сама ситуація з румунською громадою. Там результати зовнішнього незалежного оцінювання настільки погані, і не тільки з української мови. Що характерно, коли ми дивилися результати ЗНО румунської меншини, то в місцях компактного проживання, крім того, що 55% провалює українську мову, 55% провалює математику і 65% історію України провалює. Тобто йде мова взагалі про якість навчання в таких школах. Тому я думаю, що вся ця ситуація нас ще повертає взагалі до питання якості освіти національних меншин в Україні”.
– Будемо чекати всі на висновок Венеційської комісії. Засідання Венеційської комісії з мовного питання має відбутися 9 грудня. Тобто до цього моменту, поки ми не отримаємо висновки, закон про середню освіту, який ще має бути ухвалений, він не буде презентуватися?
– Я би не хотіла говорити, що ми маємо свій закон узгоджувати з іншими країнами. Ми повинні врахувати рекомендації Венеційської комісії. І тоді в консультаціях з нашими громадами, з нашими національними меншинами, які мешкають на території держави Україна, провести консультації по статті закону. І тут ви розумієте, що будь-які закони ухвалюються в чудовому українському парламенті, де потрібно зібрати голоси під час закон і під цю статтю. Ясно, що прийдеться ще проводити консультації в українському парламенті. І тут може бути різний розвиток подій. Ми повинні розуміти, наскільки далеко ми можемо щось змінювати. Тому що існує провідна ідея – всі представники національних меншин повинні вільно володіти державною мовою. Якщо рекомендації Венеційської комісії зіб’ють цю ідею, то тоді наше питання – наскільки ми можемо враховувати такі рекомендації.
Але якщо рекомендації Венеційської комісії будуть стосуватися, наприклад, кількості предметів, які можна навчати мовою меншин, – прекрасно. Ми можемо це розглядати. Тривалість запровадження і цей перехідний період – його, можливо, треба видовжити. Можемо теж це розглядати. Тобто є допустима межа цього компромісу.
– У вас нещодавно відбулася зустріч з послом Латвії.
– Сьогодні ми зустрічалися з послом Латвії.
– Він запросив вас до Латвії. Тому що у них так само є території компактного проживання. Я продивилася цю статтю – там написано про пропорції 60/40. Можете розказати, наскільки це може бути імплементовано з огляду на українську ситуацію, чи це буде абсолютно інший шлях?
– У Латвії і, до речі, так само в Естонії – у них модель така. Вони навчають мовою національних меншин до дев’ятого класу. Початкова і базова освіта. На етапі базової вже є окремі предмети, які запроваджуються державною мовою. А в старшій школі має працювати принцип 60/40: 60% державною мовою, 40% мовою меншини. Обидва посли – я зустрічалася і з латвійським послом, і з послом Естонії – не приховують, що це був дуже складний період переходу до цієї системи. І цей період все ще складний.
Але він надзвичайно позитивно відобразився на рівні володіння молодими людьми державної мови – латвійської чи естонської. Тому це болісний процес. Можливо, тут теж вони думають зараз, яким чином переглядати навчальний план. Можливо, щоб ще раніше запроваджувати предмети державною мовою. Бо не можна такий різкий перехід в дев’ятому класі робити на 60% предметів. Але сьогодні також прозвучала думка про те, що вони навіть в перспективі очікують, що перейдуть на 80/20: 80 – державною, 20 – мовою меншини.
І я хочу звернути увагу, що це країни Європейського Союзу. І це ще раз свідчить про те, що моделі навчання в школах з мовою національних меншин в країнах є дуже різні. І завжди є певний простір, щоб країна визначилася, яку вона буде модель давати. В Україні є ця проблема, що ми ратифікували всі міжнародні документи по найбільшому обсягу викладання мовою меншин – максимальною, яка є взагалі в просторі Європі.
Нагадаємо, раніше Лілія Гриневич розповіла “Прямому”, що модель освітнього процесу в школах національних меншин, прописана у новому українському законі про освіту, вже у Латвії та Естонії.