Україна з жертви агресії РФ перетворилась на донора європейської безпеки – Гопко

Під час міжнародної конференції “Уроки гібридного десятиліття: що треба знати для успішного руху вперед” позафракційний народний депутат Ганна Гопко в інтерв’ю “Прямому” розповіла про неймовірний розвиток України в боротьбі з російською агресією у гібридній війні. Вона особливо відмітила, що Україна винесла за останні роки досвід, яким тепер може поділитися з НАТО, Європою та взагалі світом.

– Власне, сьогодні на конференції вже чули виступ президента, зараз тривають панелі дискусій, будуть виступати спікери, в тому числі і західні партнери України. Навіть чекаємо на голову Верховної Ради після третьої години, коли завершиться сесійна робота. Те, що сьогодні і впродовж наступних двох днів буде відбуватися, ці теми… Наскільки вони важливі з практичної точки зору? Що вони дають? Що можна з цього винести?

– По-перше, ми повинні чітко на цій конференції донести нашим партнерам, що за ці роки, а вже п’ятий рік, російської агресії, країна з жертви перетворилася в донора і контрибутора європейської безпеки. І, як сказав президент, ми вже маємо, чим поділитися як протидіяти російській гібридній війні. Тому, що ті уроки, які ми для себе винесли, ті атаки, які здійснює зараз Кремль на цивілізовані суспільства через втручання в вибори, ми можемо вже поділитися.

В минулому році був вірус атаки на критичну інфраструктуру. Ми змогли дати відсіч, принаймні зараз поділитися цим досвідом. Тому дуже добре, що тут є представники країн-членів НАТО і представники офісу НАТО, які приїхали сюди, є міністри закордонних справ наших сусідів, які також є членами НАТО, а також посли.

Я думаю, тут також важливо говорити про наступний рік тому, що він не лише для України є роком президентських і парламентських виборів. Вибори також відбуватимуться у Європарламенті, в Польщі, в Литві. І стовідсотково в такі волевиявлення народу Росія намагатиметься втрутитись. І в Україні чітко зрозуміла проросійська більшість або представники проросійські, які будуть в наступному парламенті якщо не вдасця протягнути свого президента, то тоді це можливість реваншу для Росії.

Для чого реванш? Щоб змінити зовнішньополітичний курс України. Те, що ми заявляємо про членство в НАТО і ЄС. Це наші стратегічні пріоритети і зовнішньополітична ціль. Це змінити, а відповідно повернути Україну назад під сферу впливу Кремля.

– Так, президент якраз у своєму виступі зазначив, що триває передвиборчий період, і Росія якраз розігрує свою останню “козирну карту”. Власне, бачимо її реакцію на Автокефалію в Україні. Коли збирається одразу їхнє так зване РНБО під головуванням Володимира Путіна, і т. д. І так само зрозуміло, що є представники завуальовані цієї карти інтересів, яку хоче розіграти Росія.

Що може зробити український парламент, власне здорові сили в українському парламенті, аби не дати розіграти цю карту? Бо, якщо подивитися на різні сили в парламенті, шальки терезів інколи коливаються у різні боки. Навіть прикриваючись патріотичними гаслами начебто “за Україну”, ти розумієш, що роблять ці політики. Що може протиставити здоровий український парламент?

– Насправді, хотілося би бачити здорове українське суспільство, яке за 27 років незалежності України навчиться, нарешті, розрізняти, де популізм, за яким ховаються чергові обіцянки, які не можливо виконати. Чергова брехня тих людей, які десять років, будучи на різних посадах, обіцяли абсолютно протилежне, чим те, що вони роблять зараз. Плюс ми повинні чітко розуміти, що іноді і Кремля не треба, як деякі корисні ідіоти, які хочуть бути переобраними, мати більше влади, вони готові дискредитувати державу. Або найгірше, що може бути, це показати для світової громадськості дисфункціональність держави, коли дуже багато інститутів не зможуть відповідати на ті виклики, коли правоохоронна система буде так само паралізована.

Тому зараз, з однієї сторони парламент має в рамках парламентського контролю домагатися того, щоб була справедливість. Особливо по тим справам, які ми бачимо: напади на активістів, вбивства, розслідувань результати. В рамках парламентського контролю для того, щоб зокрема і росіяни не змогли скористатися емоціями через те, що немає результатів розслідувань. Це одне.

Друге – продовжувати ухвалювати важливі закони для держави. Їх на порядку денному є дуже багато. Вчора ми ухвалили, наприклад, в першому читанні закон про розмінування чи протимінну діяльність. Це питання життя людей на сході, і де потрібна допомога щоб здійснювати розмінування, бо страждають діти. Треба ухвалювати такі закони.

– До речі з приводу цього закону. Це було якраз напередодні у другій половині дня парламентської роботи. Мало приділили цьому уваги, бо більше всіляким заявам приділяли увагу. У соцмережах запитання у людей “а навіщо, задля того аби розміновувати, ухвалювати спеціальні закони?” Невже це не можна робити просто так?

– Ні. Тому, що зараз немає механізму, хто буде брати конкретну відповідальність, хто буде видавати ліцензії, як це буде підпорядковуватись. При тому величезному обсязі замінованих територій в Україні, не можна давати це робити будь-кому. А в силах тих служб, які зараз, вони не зможуть витягнути таке. Є міжнародний досвід. Якщо ми хочемо, щоб наші міжнародні партнери прийшли і так само нам допомагали, то мають бути законодавчо прописані механізми.

Це так само, як з вітанням Збройних сил України. Чому ми “Слава Україні!” аж в закон вносили? Хоча могли просто наші військові говорити “Слава Україні! Героям Слава!”. Але для цього потрібно було в статут ЗСУ внести ці зміни. Здавалося б, така проста річ. Але, на жаль, потрібно було законодавчо це ствердити.

Так само і тут. Повертаючись до Вашого ключового питання, вчора ми робили в парламенті круглий стіл “Протидія втручанню Кремля у вибори в Україні”. Була голова Центральної виборчої комісії. Вона говорить, що обладнання застаріле. Для того, щоб захищати від звичайних кібератак сайт ЦВК. Для цього парламент повинен проголосувати про закон, який допоможе їм щодо фінансування, щоб вони могли окупити цей проект, і другий закон про Виборчий Кодекс. Щоб розуміти, за якими правилами готуватися ЦВК до виборів, якщо ми встигнемо ухвалити Виборчий Кодекс.

Тому є дуже багато тих кроків, які може робити парламент. Якщо ми замість політичного абсолютно штучного розхитування порядку денного не будемо бачити конструктивної роботи.

– Все ж таки два дні триватиме ця міжнародна конференція. Завтра буде дуже важлива панель дискусійна – це “Інформаційна війна і традиційні цінності, як зброя”. Зокрема там питання “У пошуках рівноваги між російським впливом та збереженням принципу свободи слова: чому вчить нас досвід України?”. Чому навчив цей досвід українських політиків? Тому, що зараз надзвичайно буде складно утримати цей баланс, цю рівновагу. Як Ви вважаєте, вдасця чи ні? Що для цього потрібно робити, щоб не звинувачували з одного боку, що утискають свободу слова? А з іншого боку не дати все ж таки російській пропаганді просто виливатися через українські ЗМІ?

– Ми повинні чітко розуміти, що деякі офіційні засоби масової інформації, які тут офіційно зареєстровані, вони фінансуються Кремлем. Такі люди, як Медведчук, Портнов, які відомі своїми близькими зв’язками з адміністрацією Путіна, чітко впливають на політику цих каналів.

Коли ми бачимо більшість експертів, які там беруть участь в їхніх програмах, їх журналісти навіть не питають, або не виправляють, коли деякі експерти говорять, що мало не Україна на Росію напала. Коли вони заперечують якісь очевидні факти. Очевидно, тут хотілося б бачити державницьку позицію журналістів, не зважаючи на те, що гроші вони отримують з Кремля.

В такому випадку це і є гібридні методи, коли через прокремлівські медіа, які нагадують ті ж самі російські танки на сході України, але обстрілюють людям мізки. Я це буду постійно повторювати. Це раз.

Друге, дуже хороший приклад, коли Україна заборонила російські соцмережі “ВКонтакті”, “Однокласники” і т. п. Які чим займались? Рекрутингом волонтерів, які потім їхали на схід і воювали з українською армією.

І наше одне завдання переконувати наших західних партнерів. Тоді я пригадую, як “Фрідом Хаус” та інші використовували інформацію і говорили, що Україна йде шляхом цензури. Ми повинні пояснити, що все, що в інтересах національної безпеки України, якщо воно буде виглядати з боку для когось, що це цензура і це абсолютно не відповідає західним цінностям, то ми будемо постійно намагатися переконувати.

Навіть, якщо ми бачимо, коли парламент проголосував за постанову для того, щоб Рада національної безпеки і оборони скликала окреме засідання і проаналізувало політику каналу “112” і “NewsOne” на предмет різних заяв по підігріванню ворожнечі, антиукраїнської риторики і т.д. РНБО має зібратися на це засідання виконуючи, фактично, політичне рішення, за яке проголосував український парламент.

Тому, що це через прокремлівські медіа, через проросійську церкву тут, через фінансові групи, особливо в енергетичному секторі, які фінансують чутливу енергетику, це механізми впливу. Через групи: Фірташа група, Ахметова та інші, про проросійські зв’язки яких ми знаємо. Кого вони підтримують? Проросійських політиків тут замаскованих. Деякі, навіть, наважуються їздити в Угорщину і домовлятися про підтримку своєї кампанії.

Деякі політики зараз, які сидять в українському парламенті, але якщо ми подивимося на білборди, які вони розміщують. Що ми бачимо на цих білбордах? Зірочки Збройних сил Росії. Хіба це не є підсвідома маніпуляція?

Або, коли деякі з каналів спеціально підігрівають підтримку позаблоковості. Коли їхні експерти брешуть і говорять, що позаблоковість це один із шляхів для того, щоб Україна наблизилась до миру. Це все брехня! Тому, що коли позаблоковість Україна мала, Росія на нас напала. І це не стало для нас гарантією.

Тому я якраз хотіла б апелювати до журналістів. Щоб вони не зважаючи на те, де вони працюють, вони пам’ятали, що вони мають служити громадянам і своїй власній державі. А не власнику, особливо, якщо він кремлівський. І тому не буде тоді цензури. І не розраховувати на те, що суспільство на стільки бідне чи озлоблене, що воно готове, як то кажуть, “хавати” будь-яку брехню і не включати аналітичний розум.

Я завжди кажу українським громадянам: “політична амнезія – це те, що гробить ваше майбутнє”! Бо один раз забувши, що обіцяли політики і не виконали, а потім з тими ж обіцянками прийшли до влади і знову ж не виконали. І так триває 27 років. Одні і ті ж самі політики. Одні і ті ж самі брехливі. Може треба вже включити мізки суспільству нарешті і почати аналізувати?

А журналісти мають допомагати людям розслідуваннями, якимись досьє нагадувати, що і коли робив цей політик. Просто нагадувати, освіжити в пам’яті. Бо я теж розумію, що громадяни не можуть за всіма все відстежити.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.