Український народ, який пережив Голодомор і концтабори, обов’язково має майбутнє – Нищук

В ексклюзивному інтерв’ю “Прямому” міністр культури України Євген Нищук розповів про важливість пам’ятати героїв Революції Гідності та жертв Голодомору. Він сказав, що народ, який вистояв у період Голодомору обов’язково має майбутнє.

– У ці дні Україна відзначає п’яту річницю від дня початку Євромайдану. На Вашу думку, які зміни відбулися за ці роки і наскільки важливим етапом сучасної історії стала Революція Гідності?

– Це справді дуже важливі події. Події осмислення тієї самопожертви багатьох тисяч українців, які були небайдужими і які хотіли раз і назавжди порвати з тоталітарним минулим. Які хотіли бути інтегровані до європейського простору. Які позбулися міфів про те, що українці байдужі, всього бояться і в яких сидить всередині страх. Цим потрібно завдячувати героям “Небесної сотні” і багатьом іншим, які тоді з ранку до ночі відстоювали своє право – право гідності.

Найбільша цінність і найбільші здобутки, які за ці роки є – це світоглядні речі, це мислення, це відповідальність індивідуальна за майбутнє країни.

Я не живу десь в космосі і усвідомлюю, скільки багато проблем є у простого народу. І ці проблеми,.. або ж заповільні реформи, ніж хотілося б… Але з іншого боку ми раз і назавжди обрали інший вектор – вектор цивілізованої європейської країни з цінностями, за які наші герої поклали своє життя. Це потрібно цінувати. В цьому ніколи не можна розчаровуватись. Це не просто була щирість – це була переконаність. І це потрібно ще більше осмислити майбутнім поколінням.

Кожен на своєму місці повинен робити крок за кроком для того, щоб його родина, а зрештою і всьому народу і державі, жилося краще. Воно не так швидко, як хотілося б. Дуже висока планка і дуже високий градус відповідальності після подій Майдану. Але постійно жити тим, що все пропало, скрізь зрада і все на марно – так не можна. Воно, насправді, тоді призводить до розчарування. А розчарування, як показала практика призводить до породження монстру, який знову хоче повернути нас в стійло радянської системи.

– Ви, напевно, знаєте, що напередодні в Будинку Профспілок з’явився фастфуд. Цікаво, як Ви ставитесь до цього?

– Очевидно, що негативно. Ми буквально вчора ще до того, як відкрилися букви того фастфуду, насправді відкрили там 150 метрів “Інформаційно-виставковий центр Майдану”. І ми раділи, що саме в цій будівлі, яка під час революції стала нашою домівкою до певної міри. Там був мед центр, там був штаб спротиву, там годували людей до поки не запалав будинок.

Очевидно, що після того, яку має історію цей будинок, треба бути вкрай обережним стосовно того, що там розміщувати. Виставковий центр Майдану – це гарна подія, яка вчора була. Але фастфуд на першому поверсі, очевидно, що це є неприпустимим. І я думаю, що власники всієї будівлі і ті інвестори, які вкладають гроші, мають подумати яким чином і чим наповнювати ті площі, які будуть відреставровані.

– Наближаються дні вшанування пам’яті жертв Голодомору. Як на вашу думку мали б українці провести ці дні?

– Українці мали б провести у великій шані з усвідомленням того, що це справді був великий геноцид українського народу. Який косив українське село, який знищив мистецьку еліту, який знищував інтелектуальну міць українського народу. Який насправді був посланий на мільйони жертв. Це одна з найбільших трагедій України і світу, безумовно.

І, власне, зараз ми знаходимось на міжнародному форумі “Україна пам’ятає – світ визнає”. Взагалі, якщо говорити про заходи, то вони почалися ще з літа. Вони буквально щотижня проводяться спільно з Національним музеєм Голодомору, з Міністерством культури, з Інститутом національної пам’яті, з фахівцями і дослідниками з митцями. Але для нас справді є дуже важливим, щоб зараз на форумі ці питання були в осмисленні науковому. Щоб ці питання продовжувалися в контексті демографічних втрат українського народу.

Завтра в Національній опері о 19:00 буде мистецький захід, присвячений до 85 роковин Голодомору. Безперечно за традицією багатьох років, я запрошую 24 листопада до вшанувальних заходів всіх, хто є в Києві безумовно до свічки пам’яті до Мистецького арсеналу о 14:00, де почнеться народна виставка приурочена 85 роковинам. До ходи пам’ятної і до 16:00, де буде хвилина мовчання.

Всі, хто в Україні, будь ласка, це внутрішня потреба має бути того, аби поставити свічечку в себе на підвіконні і віддати шану мільйонам безневинно вбитих, замучених голодом наших людей. Тому що ця пам’ять дає нам наснагу насправді жити далі, боротися, працювати і не опускати руки.

Ми спілкуємося зі свідками і очевидцями Голодомору, яких є лічена кількість зараз людей. І які, насправді, переживши Голодомор і концтабори, зараз в 95-97 років демонструють те, що народ, нація, яка пережила подібного масштабу трагедію обов’язково має майбутнє. Бо вона вистояла, вона вижила! Вона має пам’ятати ці трагедії! Вона має робити уроки з цього і думати про якісь вищі речі. Не тільки ситуативні, не тільки побутові, не тільки про проблеми курсу долара і більшої ціни на газ. Хоча це боляче, я розумію…

Але ті теми, про які Ви зараз запитали мене зі студії, які стосуються і цінностей Майдану, і цінностей геноциду Голодомору. Вони є трішки іншої ціни. Іншого розуміння і мислення. Ми повинні розділяти ці речі і ніколи не допускати в собі розчарування.

Нагадаємо, 21 листопада штат Коннектикут (США) визнав Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.

Згідно з соціологічними опитуваннями, 79% громадян України вважають, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу.

21 листопада щороку українці відзначають річницю початку Євромайдану, що пізніше переріс у Революцію гідності.

Також читайте спогади Мирослава Гая про Революцію Гідності.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.