Вбивства, статистика та Різдво: огляд на кримінальну комедію “Лицарі справедливості” з Мадсом Міккельсеном
З 18 лютого в прокаті кримінально-драматична комедія данського режисера Андреса Томаса Єнсена “Лицарі справедливості”.
Кінооглядач “Прямого” сходив на прем’єру і готовий розказати про те, чим особливий данський гумор.
Сюжет фільму розповідає нам про спецпризначенця Маркуса (не очікувано гармонічний для такого амплуа Мадс Міккельсен з розікішною бородою) , який прилітає з “гарячої точки” в рідну Данію, тому що його дружина загинула в жахливій залізничній катастрофі. Маркус намагається перебороти в собі біль від втрати та знайти спільну мову з донькою-підлітком, яка виросла, поки він полював на терористів. Саме в цей період він знайомиться з трьома дивакуватими вченими, які користуючись статистичними даними та теорією ймовірності, переконують Маркуса, що смерть його дружини – це не нещасний випадок, а спланована атака на поїзд, в якому також їхав свідок у справі про злочини байкерів-неонацистів. Щоб перебороти гіркоту втрати Маркус береться мстити злочинцям, але сюжетні ходи виводять нас до зовсім неочікуваних висновків.
Попри наявність “Оскара” та велику популярність в Європі, Андрес Томас Єнсенс майже невідомий українському глядачеві, а дарма, режисер свого часу стояв біля джерел маніфесту “Догма 95” спільно з легендарним Ларсом фон Трієром та Томасом Вінтербергом і є, фактично, третім за величною данським кінорежисером. Авторському стилю Єнсена притаманний дуже змазаний, почасти спеціально несмішний, чорний гумор. Його персонажі – це завжди невдахи, які потрапляють в героїчні чи драматичні ситуації з яких неочікувано для себе виходять героями. Так було в його стрічках “Зелені м’ясники” чи “Адамові яблука”.
Якщо в “Адамових яблуках” неонацизму, як злу, протистоїть релігія, то в “Лицарях справедливості” – статистика та теорія ймовірності. Фільм починає зі своєрідного відіслання до математичної теорії хаосу, але замість метелика, чий помах крил може викликати бурю в іншому кінці світу, ми бачимо як племінниця священника у Таллінні замовляє собі велосипед, який є у доньки Маркуса в Данії, чим і запускається механізм незворотних процесів.
А також щоб це була за стрічка данського кінематографа, якби в ній не було скандинавського екзистенціалізму, не дарма цей філософський напрям зародився саме в Данії стараннями Серена К’єркегора. “Лицарі справедливості” – це не лише чорна комедія про те, як три диваки-вчені та розбитий горем спецпризначенець мститься завдяки зброї та статистичній аналітиці. Це також історія про конфлікт поколінь, переживання горя в собі, намагання знайти такого як ти в буремному і холодному світі. Кожен з героїв стрічки має свою особисту трагедію, яку намагається пережити та перебороти в собі протягом сюжетної канви.
Особливої атмосферності фільму додає його обрамлення в різдвяну тематику. Що попри кривавий і психологічний лейтмотив нагадує нам, що це кіно певною мірою різдвяна казка. Так, глибока, доросла, сумна і нетривіальна різдвяна історія, де так чи інакше, але всі возз’єднуються біля сімейного каміну.
В сухому залишку, “Лицарі справедливості” – це водночас легка і складна, просочена чорним гумором та екзистенційною світлістю драматична комедія, яка розкриває пласт важливих суспільних проблем: комунікацій поколінь, переживання особистої трагедії, можливості відкритись іншому та й в цілому подоланні власної екзистенційної межі, яка чудово тримається на злагодженому тандемі режисера та головного актора та злегка холодній та туманній данській атмосфері.
Спеціального для “Прямого” Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.