Верховна Рада підтримала “антиолігархічний” закон: які недоліки має документ

У четвер, 23 вересня, Верховна Рада України проголосувала за антиолігархічний закон №5599. За досконалої розробки пунктів та з правками, які не суперечать Конституції він мав би всі шанси стати реальним інструментом для боротьби з олігархічною системою та узурпуванням влади.  Однак ця версія законопроєкту має чимало недоліків, які можуть суттєво вплинути на політичне життя країни. 

По перше, визначення особи олігархом відбувається не через суд, а в результаті рішення РНБО. Таким чином порушено принцип незалежності гілок влади – президент і 15 членів РНБО перетягують на себе повноваження судової влади. На відміну від суду, громадянин, якого визнають олігархом, не має права на захист в органі, який його таким визнає.

Позасудовий шлях визнання олігархом в РНБО містить величезні корупційні ризики. Хабарів і корупції не буде лише у випадку кришталево чесних членів РНБО та президента. Однак цей закон може стане інструментом для їхнього збагачення, оскільки особи, яких визначатимуть як олігархів, все є пропонуватимуть матеріальне розв’язання проблеми.

Крім того, закон не передбачає механізм оскарження рішення РНБО до і після набрання чинності цього рішення. Це створює загрозу помилок, або політично вмотивованих рішень для переслідування опозиції.

Подібний шлях уже пройшла Росія. Боротьба з олігархами там знищила опозицію та свободу слова, але не ліквідувала олігархів. Ті, хто ділиться з владою, і далі процвітають за допомогою державних монополій та бюджету. Президент України Зеленський хоче пройти шлях Путіна, але Україна не хоче перетворюватись на Росію.

Перелік ознак олігарха не містить основного – використання державного бюджету та державної власності для особистого збагачення. Навіть ознака про монополії виникла тільки після критики суспільства.

Наразі у законі є лише три ознаки олігарха, що мають бути присутніми одночасно:

• бере участь у політичному житті;
• має значний вплив на засоби масової інформації;
• є кінцевим бенефіціарним власником природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Ознака 1 та 2 належить до конституційних прав кожного громадянина, які не можуть обмежуватись навіть законами. Так свобода політичної діяльності гарантована в статтях 15, 22 та 41 Конституції. Вільне право збирати та поширювати інформацію (у тому числі критичну щодо дій влади) гарантується статтею 34 Конституції.

Закон однозначно має бути зупинений у Конституційному суді. Через це президент України Володимир Зеленський  прагнув отримати повний контроль за Конституційним Судом.

Ознака 3 про монопольне становище має регулюватись Антимонопольним комітетом, а не РНБО. Для цього є все розроблене законодавство.

Нагадаємо, Верховна Рада на засіданні 23 вересня ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”.

Як відомо, раніше за основу було прийнято законопроєкт №5599 “Про запобігання загроз національній безпеці, пов’язаних з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”, за який проголосували 275 народних депутатів на позачерговому засіданні 1 липня.

2 вересня Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова звернулася до Дмитра Разумкова з офіційним листом, де зазначила невідповідності до Конституції України законопроєкту № 5599 і запропонувала направити його до Європейської комісії “За демократію через право”.

До слова, народні депутати з фракції “Європейська Солідарність” та інших парламентських політичних сил подали до Ради альтернативний законопроєкт про олігархів.

На думку спікера Верховної Ради Дмитро Разумкова, у президентському законопроєкті про олігархів існує конфлікт інтересів, оскільки, гіпотетично, олігархи можуть бути в складі РНБО, яке й визначатиме людину олігархом.