Від Сталіна до Путіна: чому у Сандармосі досі тривають репресії
Сьогодні, 5 серпня вшановують жертв “Великого терору” в урочищі Сандармох в Карелії. Де 1937 року співробітники НКВС здійснили масовий розстріл політв’язнів з так званого “Соловецького етапу”. В цій бійні було страчено 1111 людей, серед них велика кількість української інтелігенції та інтелектуальної еліти.
Про те, яким був розстріл на Сандармосі та як його відгомін звучить досі у матеріалі “Прямого”.
Розстрілювали з економією набоїв
31 липня 1937 року Політбюро ЦК ВКП(б) оприлюднює проєкт оперативного наказу № 00447 НКВС СРСР “Про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальників й інших антирадянських елементів”. З 5 серпня почалось приведення смертних вироків в дію. Всього протягом 1937-1938 років в Карелії було розстріляно понад 9500 людей 58 національностей. Жертв в буквальному сенсі зарили у 256 могильних ям.
У жовтні 1937 року з Соловецького табору особливого призначення, названого в народі “СЛОН” вирушив етап. В’язнів мали перевести до так званого “Белагу” (Біломорського табору), де їх мали залучити на будівництві Біломорканалу. Однак етап не дійшов кінця. У листопаді етап було повністю розстріляно. Засуджених роздягали до білизни, зв’язували, заклади в рот кляп, вантажили у вантажівки і везли до розстрільного полігону. Там їх ставили на коліна парами лоб до лоба, щоб зекономити набої й убивати однією кулею зразу вдвох.
Керував розстрілами капітан держбезпеки Михайло Матвєєв. В його біографії не так багато інформації — два класи освіти, робота помічника слюсаря, потім революція 1917 року і стрімка кар’єра в чекістських структурах, прямо таки “комуністична мрія”: хто був ніким, той став усім.
З 1116 етапованих, не розстріляли лише п’ятьох: один помер власною смертю, а ще четверо були перекинуті в різні концтабори. Серед розстріляних був весь цвіт української інтелігенції: письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Михайло Яловий, Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, колишній міністр освіти УНР Антін Крушельницький із синами Остапом і Богданом, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський та інші. Згодом цю плеяду українських інтелектуалів назвали “Розстріляне відродження”.
Довгий час вважалось, що тіла розстріляних було втоплено з баржі в Білому морі. Однак у 1997 році експедиція правозахисної організації “Меморіал” на чолі з істориком-краєзнавцем Юрієм Дмитрієвим знайшла поховання розстріляних в’язнів “етапу смерті”.
Після того, як виявили останки загиблих, на місці розстрілів створили меморіальний цвинтар, а 27 жовтня 1997 року, в 60-ту річницю першого розстрілу жертв Соловецького етапу, відкрито меморіальний комплекс. До місця поховання проклали дорогу, над могилами встановили дерев’яні стовпчики, поруч побудували дерев’яну каплицю. У 1998 році з ініціативи Юрія Дмитрієва встановлено пам’ятник “Розстріл з ангелом-охоронцем”. Щоправда, наразі, за 20 років суворої карельської погоди, меморіал сильно пошкоджено і він потребує реставрації. Практично відразу Сандармох став меморіалом особистої пам’яті: на безлічі пам’ятних стовпців встановлювали таблички з іменами та фото розстріляних. Найважливішою віхою у формуванні особистої пам’яті стала Книга пам’яті “Місце розстрілу Сандармох”, підготовлена Юрієм Дмитрієвим. Також, Дмитрієв розмістив в каплиці списки жертв, які постійно оновлювались. З моменту відкриття на території меморіалу встановлено 25 пам’ятників від різних національних, конфесійних та інших груп. У 2002 урочище Сандармох вперше відвідала делегація українських громадських діячів, а у 2004 році товариство української культури “Калина” коштом світового українства спорудило гранітний козацький хрест “Убієнним синам України”.
Нова жертва Сандормаха
Здавалося б, що жахливі злочини репресій були в Карелії 80 років назад, і не можуть повторитись. Однак, історія спускається по спіралі. Сьогодні у тихому сосновому краї — Карелії репресії розгортаються з новою силою. Розгортаються вони проти того, хто 20 років тому вчиняв знайшов поховання тих, кого розстрілювали сталінські кати. Російська влада взяла у свої міцні лещата історика-краєзнавця та правозахисника Юрія Дмитрієва.
У грудні 2016 року історика, якому на той час уже було 60 років, затримали за підозрою у розповсюджені порнографії. Формальним приводом для цього, а потім і для арешту історика послужили знімки оголеної дівчинки, що містилися в домашньому комп’ютері Дмитрієва. Адвокат Віктор Ануфрієв з самого початку кримінального переслідування дослідника підкреслював, що виявлені фотографії не носять порнографічного характеру, а є щоденником здоров’я дитини. Також захист неодноразово звертав увагу громадськості на дивні обставини, що передували затриманню Дмитрієва: хтось проникав у квартиру історика і вмикав його комп’ютер. Після цього на Дмитрієва надійшло анонімна заява в прокуратуру, і незабаром історика взяли під варту.
5 квітня 2018 року суд виніс виправдовувальний вирок Юрію Дмитрієву за справу стосовно порнографії, однак призначив обмеження волі терміном на два з половиною роки за зберігання боєприпасів.
27 червня 2018 року донька Дмитрієва Катерина Клод повідомила, що її батька знову затримали по дорозі до Свірського монастиря. А вже 28 червня 2018 року Слідчий комітет Росії відкрив нову справу проти історика Дмитрієва і його взяли під варту на 2 місяці. Цього разу історика намагаються звинуватити в насильницьких діях сексуального характеру, не розголошуючи подробиць справи. Уже понад рік Дмитрієв перебуває в СІЗО, і перебуватиме там щонайменше до вересня цього року. У СІЗО історик не полишає працю і пише книжку про Сандармоське поховання. За однією з версій — це головна причина, чому Дмитрієва утримують в пенітенціарних закладах. Путінському режиму, який провадить політику поступової реабілітації сталінізму, дуже невигідно, щоб хтось згадував про один з найпідліших і намерзенніших злочинів “ефективного менеджера” Йосипа Сталіна. Таким чином російська влада продовжує каральні традиції радянської попередниці, а Сандармох не став просто меморіалом жертв жорсткої й нічим не виправдної бійні, а місцем, яке досі продовжує репресії.
Спеціально для “Прямого” підготував Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.