Війна, карантин і вампіри: огляд на “Балтимор. Чумні кораблі”
Грозові хмари зійшлись над Європою. Кордони протягнулись іржавим колючим дротом. Застрекотіли кулемети, розриваючи ніч. Вологою від крові стала земля. Туман і морок згустились над Старим світом. Саме час прокинутись Вічному Злу, що лише чекало свого часу.
Саме так можна описати один з найпотужніших мальописів роботи легендарного Майкла Міньйоли “Балтимор”. Перший том якого випустило для українського читача видавництво MAL’OPUS.
Всесвіт “Балтимору” розповідає нам про Першу світову, яка раптово закінчилась через початок чуми, що забрали більше життів, ніж Верденська м’ясорубка і Брусилівський прорив разом взяті. Військові з усіх сторін фронту просто розійшлись на карантин по домівках. Однак, не все так просто, адже чума — це лише передвісник значно більшого і древнішого зла. Всілякого роду потвори, насамперед упирі й вампіри, повернулись з небуття, оголосивши війну людству. Перелякані люди вкинулись в релігійний екстаз та мракобісся, аж до того, що відновили інквізицію, яка в притаманній манері, все трощить і палить без розбору.
На фоні цього західноєвропейського жаху вибудовується лінія лорда Генрі Балтимора. Ветеран Першої світової, який лишив на її полях ногу, веде особисту війну з нечистю. Головним антагоністом Балтимора виступає вампір Гаіґус (з естонської — хвороба, зараза). Історія особистої війни лорда Балтимора з Гаіґусом буде лейтмотивом коміксу.
Над сценарієм коміксу Міньйола працював спільно з відомим майстром горорів Крістофером Ґолденом, який зокрема працював над “Карателем”, “Геллбоєм” та “Баффі”. Історія містить переповідки про життя лорда Балтимора, які розкривають першу новелу Міньйоли “Балтимор, або стійки олов’яний солдатик та вампір”. Завдяки ним, можна дізнатись передісторію та мотивацію головного героя, окрім того, вони закручують сюжет настільки, що відірватись від мальопису уже не вийде.
Не вдаючись у спойлери, можна сказати, що сюжет розвивається дуже динамічно, занурюючи читача одночасно в епоху дирижаблів та колючого дроту та темного мороку чумної Франції. Однак, варто зауважити, що попри стрімку динаміку та пропрацьовану атмосферність сюжету, кінцівка буде досить “зкомканою”, що звісно можна пояснити наявним продовженням історії в кілька томів.
Якщо повертатись до теми атмосфери коміксу (до неї дійсно можна повертатись вічно) то це однозначно заслуга легендарного Бена Стенбека, який, власне, і намалював цей комікс. Колись Алан Мур сказав, що стиль Майкла Міньйоли — це “зустріч німецького експресіонізму та манери Джека Кірбі”. Стенбек дав повну волю своїм художнім талантам, щоб відворити міньйолівський стиль малюнку. Уже класичні для такої манери криві лінії та важкі тіні, Стенбек доповнює скупою кольоровою гамою, акцентуючи увагу на чорному, сірому та резонуючому яскраво-червоному кольорах. Доповнює і без того похмуру картинку реверансами в сторону Лавкрафта, готичним дизайном локацій та замальовками в стилі макабр.
Окремо варто виділити перекладацьку роботу Олени Лісевич. Відома в українській коміксосфері “мати Геллбоя” доповнила свою колекцію перекладів ще одним культовим коміксом Міньйоли. Звісно, що переклад виконаний на високу рівні й легко читається. Окремо, хотілося б виділити ономатопею з оригінальним звуком пострілу “Дзвяк” та вампірським завиванням “СКВІІІІ”.
Ну і звісно варто привітати всю команду MAL’OPUS, яка вже давно зарекомендувала себе амбасадором Marvel в Україні, тепер ще й поповнюється другим (після “Міста Гріхів”) коміксом іншого гіганта індустрії мальописів Dark Horse.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.