Як судді Верховного Суду проігнорували фальсифікацію санкційних документів проти Порошенка

Джерело: Facebook-сторінка автора

Я обіцяв лонгрід про рішення першої інстанції в справі Порошенко проти Зеленського про санкції. Вже зрозуміло, що в один навіть дуже довгий текст всі цікаві деталі не влізуть, тому будемо різати слона по частинах.

Сьогодні розберемо два елемента цього пазлу:

• як суд відреагував на фальсифікацію доказів зі сторони державних органів;
• що суд думає про вплив санкцій на вибори.

Бо блокування рахунків та заборона правочинів як санкційне обмеження виключає реєстрацію кандидатом через неможливість надати ЦВК всі передбачені законом документи. Відтак чинний президент може через санкції зняти з виборів будь-кого зі своїх суперніків – Порошенка вже зняв, Залужний та новий фаворит Федоров на чекають на свою чергу. Вже відомо, що 3 з 5 суддів з цим погодилися і вважають, що так і має бути, але ж вам цікаво як вони це пояснюють? Мені було цікаво.

Почнемо з фальсифікацій. Кодекс адміністративного судочинства передбачає, що державні органі, до яких подано позов, мають видати суду все, що має відношення до справи (“суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі” – частина 2 статті 77). В нашої справі з цим з самого початку було складно. РНБО взагалі відмовилося ходити в суд (вони завжди відмовляються в справах про санкції, хоча формально саме їх рішення і оскаржується).

Підстави: РНБО як така не є юрособою і не може брати участь в процесі, юрособою є апарат РНБО, але він не приймає рішень про санкції, тому рішайте без нас, шановний суде. Верховний Суд ніколи не наполягає, але на початку кожного засідання як частина ритуалу запитує всіх учасників: чи на їхню думку можна продовжувати розгляд без явки представника РНБО? Що буде, якщо хтось скаже «ні» не знаю. Ми не пробували, бо на що?

Кабмін не так часто бере участь в процесах про санкції – бо більшість санкцій ініціюються СБУ. В нашому випадку ініціатива була від КМУ, і їм довелося відповідати. В першому пакеті документів (всі з грифом “для службового користування”) вони надали суду дві версії проекту розпорядження про санкції від 12 лютого 2025, обидві за підписом міністра економіки Юлії Свириденко – “оригінальна”, зареєстрована о 17:40, та “доопрацьована за результатами зауважень на засіданні КМУ” – зареєстрована о 19:47.

Юристи Кабміну не потрудилися пояснити суду, що “доопрацьована” версія фактично була створена заднім числом, бо додатками до неї були документи про погодження з різних міністерств, які надходили до Мінекономіки вже після 19:47, або взагалі наступного дня. Нам довелося видобувати цю інформацію протягом наступних 6 місяців шляхом нудного листування з окремими міністерствами. Коли в засіданні суду ми просили прокоментувати той факт, що згідно відповіді Міністерства юстиції цифровий підпис представниці України в ЄСПЛ Маргарити Сокоренко на довідці про погодження, долученої до проекту від 19:47 було поставлено о 22:17, ми почули лише “Регламент КМУ не забороняє доопрацювання розпоряджень в робочому порядку” (насправді він це забороняє).

Але це всі дрібні бешкети. Далі було гірше. Частиною кожного проекту був DVD-диск з електронною версією документів. Це трохи архаїчно, але має свій сенс, бо на підставі проекту має бути створений текст фінального документу, і щоб не набирати його вручну, надається електронна версія. До проекту від 17:40 було долучено диск №ЕН/10-25ДСК, а до доопрацьованого проєкту від 19:47 – №ЕН/11-25ДСК. Суду їх відразу не надали, і в травні суд постановив витребувати їх від КМУ. КМУ відповів, що не може передати диски, бо їх в них нема – диск №ЕН/10-25ДСК повернувся до Мінекономіки, а диск було передано далі в РНБО.

На той момент і РНБО і Мінекономіки обидва були формально залучені як “треті особи на стороні відповідача”, і обидва не ходили в засідання. Суд в засіданні в липні трохи збештав КМУ за брак ентузіазму до співпраці з правосуддям, і видав нову ухвалу про витребування.

Сторона відповідача ще деякий час пробувала удавати, що не розуміє як виконати ухвали, бо документи помічені «ДСК», і перед тим як надавати їх суду треба ж отримати дозвіл від органу, який їх створив, а це складно. Апогеєм було клопотання представника КМУ щоб суд витребував від секретаріату КМУ стенограму КМУ – бо КМУ “не наділений повноваженнями щодо можливості використання стенограми засідання КМУ поза межами своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України”. Це клопотання суд проігнорував, і ми не поверталися до нього.

Коли врешті диск №ЕН/11-25ДСК надійшов до суду, ми побачили (і суд побачив в закритому засіданні), що файли на цьому диску створені 13 лютого 2025 року. По документам це був оригінал того самого диску, що розглядався на засіданні РНБО між 19:47 і 20:40 12 лютого. Ніякого іншого не було, копія не створювалася.

На запитання як так сталося, ми почули очікувану відповідь “мабуть технічна помилка”. Ні, це не була технічна помилка. Суду надали фальшивий DVD, який свідомо записали наступного дня, 13 лютого, коли ЗМІ помітили, що в опублікованому указі неправильно вказані податковий номер Порошенка, громадянство Медведчука і рік народження Жеваго. В указі 5 осіб – відтак брак ставить 60%. Що швидко робиться сліпе родиться.

Зеленський в той момент був вже за кордоном, і в будь-якому разі йому точно не хотілося б визнавати помилку і вдруге підписувати указ про санкції проти Порошенка. В ОП, КМУ та РНБО запанікували, і не придумали нічого кращого, ніж просто поміняти текст вже підписаного указу з неправильними даними на правильний. Була задіяна купа народу. З РНБО до ОП написали лист “надсилаємо уточнену редакцію додатка, просимо повернути без розгляду додаток до рішення надісланий листом від 12.02.2025”.

Видали 14 лютого позачерговий випуск “Офіційного вісника Президента України” (він виходить двічі на місяць, попередній був 5 лютого, наступний мав бути 20-го) – щоб потім говорити, що публікація на офіційному сайті Президента України з неправильним додатком була “неофіційною”, перша публікація в “Офіційному віснику” відбулася вже з правильними даними – “швидко підняте вважається таким, що не падало”. Пожежа в борделі під час повені.

Частиною цієї метушні стала підміна диску №ЕН/11-25ДСК. Може це навіть не була фізична заміна диску на диск, бо взагалі не факт, що будь-яка версія диск №ЕН/11-25ДСК існував до 13 лютого 2025 року. Але напевно мав місце обман суду.

На диску №ЕН/10-25ДСК був файл “Додаток 4 ОСОБИ.xls” створений 12 лютого 2025 о 17:06. Табличка на 4 рядки: 1 – Коломойський, 2 – Боголюбов, 3 – Жеваго, 4 – Порошенко.

Оформлена не по правилах, на що потім Мінюст вказав в зауваженні: “Міністерством юстиції України повідомлено про відсутність у пункті 4 додатка ДО проєкту розпорядження прізвища, власного імʼя особи, до якої пропонується застосувати санкції, латинським літерам… відсутні конкретні формулювання видів санкцій” – тобто, людською мовою: замість “Порошенко Петро Олексійович” треба “Порошенко Петро Олексійович [Poroshenko Petro], а замість “Види санкцій (обмежень), що застосовуються: [24]” треба буковками “[24] позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення. Легко побачити, що в доопрацьованої версії ці зауваження враховані. Щоправда, якщо вірити підпису Свириденко, враховані вони о 19:47, а надійшли, як вже говорилося, лише після 22:17.

Але головне що видає підробку – не розходження по часу, а розходження по змісту. І це маленький детектив всередині детективу. На засіданні КМУ, на якому розглядався ще перший, “недоопрацьований варіант”, голова СБУ Василь Малюк виступив з неочікуваною пропозицією «щодо включення до списку підсанкційних осіб Медведчука В. В., застосувавши до нього санкції безстроково». До такого ніхто не був готовий.

З одного боку, Медведчук нібито олігарх, і включення його до указу “проти головних олігархів” відповідає легенді (сподіваюся всі розуміють, що це легенда, і основна ідея там в «амальгамі», щоб приховати головну мету – витиснути з політики Порошенка – під фразами “не все так однозначно, ви що проти санкцій Коломойському?”). Тому, ніхто проти такої пропозиції від СБУ не заперечував.

З іншого боку, до такого “доопрацювання” нічого не було готово, і часу не було, засідання КМУ почалося о 18, засідання РНБО було призначено на 18:30. Не можна ж написати в документах “санкції Медведчуку довічно, за те що він Медведчук”, треба якесь обґрунтування, якого під рукою не було. Медведчук на той момент вже був під санкціями неодноразово. Лише за два з половиною місяці, в листопаді 2024 Зеленський підписав указ №779/2024, яким Медведчука позбавлено державних нагород. Що писати підставою в новому указі?

Крім того, хоча Василь Малюк – людина, безумовно, рішуча, але він не є експертом від санкцій. І він не в курсі, що не без причини безстрокових санкцій майже ніколи не буває. На 50 років бувають, а безстроково – майже ніколи. Це напрацьована юридична конструкція для захисту перед ЄСПЛ, Верховний Суд її схвалив – у відзиві на кожен позов про скасування санкцій юристи Офісу Президента пишуть, що санкції застосовані “тимчасово, на чітко визначений строк” – і тому дотримано баланс інтересів держави і громадянина. З безстроковими санкціями так, наче, не проходить. І для Медведчука саме безстрокові санкції – найкращій шанс виграти в ЄСПЛ.

Але не врахувати думку голови СБУ, підтриману членами Кабміну, не було неможливо. Ті члени КМУ, хто одночасно був членом РНБО, перейшли з будівлі Кабміну на Грушевського до Офісу Президента, бо вже починалося засідання РНБО. А працівники Мінекономіки, яке сидить в будинку КМУ, залишилися на Грушевського, і почали в турборежимі “доопрацьовувати” проєкт згідно до слів Малюка.

Якби в цих людей було хоч трохи більше часу, вони б побачили, що нічного вигадувати і не треба. В обґрунтуванні санкцій Порошенка чітко значилось: “Досудовим розслідуванням встановлено, що Порошенко Петро Олексійович, перебуваючи на посаді Президента України, діючи за попередньою змовою з Медведчуком В.В…”.

В пунктах 1 та 2 того ж проєкту (Коломойський і Боголюбов) текст обґрунтування взагалі ідентичний: “Встановлено громадянина Держави Ізраїль Коломойського Ігоря Валерійовича (13.02.1963 р.н.) та громадянина України Боголюбова Геннадія Борисовича (20.01.1962 р.н.), які через низку підконтрольних їм офшорних фірм…” – і далі що вони там, на думку слідства разом зробили. Не було нічого простіше як скопіювати текст обґрунтування з розділу про Порошенка і вставити його в розділ про Медведчука. Навіть було елегантно, ніхто б і не здогадався, що так не було заплановано з самого початку.

Але часу думати не було, і в розділі Медведчука з’явився інший текст, де “партнеру Медведчука” Порошенку місця взагалі не знайшлося: “Колишній голова Адміністрації Президента України, голова організації “Український вибір – право народу” і голова політради забороненої в Україні партії “Опозиційна платформа – за життя”. Колишній народний депутат України за вказівкою представників органів державної влади РФ здійснював збір інформації щодо місць дислокації військових формувань України та їх бойової підготовки, а також реалізовував заходи блокування запуску передових стільникових радіотехнологій в Україні…” – і так далі. Єдине чим я особисто можу це пояснити – вони скопіювали текст з якогось попереднього указу про санкції, який швидко знайшовся. Якщо це дійсно так, значить Медведчук двічі під санкціями за те саме, і для ЄСПЛ це буде просто як червона мулета для бика.

Набір санкцій натомість як раз скопіювали з інших в тому самому проєкті – і тут також вийшло не дуже, бо Медведчук був позбавлений всіх державних нагород санкціями в листопаді 2024. Нащо його ще раз позбавляти їх в лютому 2025? Може Зеленський в проміжку встиг його знову нагородити?

Але це не наші з вами проблеми. Нам час йти на Банкову на засідання РНБО.

Стенограму засідання РНБО суд не надали (секретаріат стверджує, що її взагалі не існує), і наразі ми можемо орієнтуватися лише на те, що потрапило в протокол. В протоколі зазначено: “ВИСТУПИЛИ: МАЛЮК В.В., який запропонував цифри і слово “10 років” замінити словом “безстроково”, що було підтримано присутніми на засіданні членами Ради національної безпеки і оборони України. ЛИТВИНЕНКО О.В., ЗЕЛЕНСЬКИЙ B.O., ВЛАСЮК В.В. взяли участь в обговоренні”.

У мене є версія, що сталося. Оскільки часу переробляти перший проєкт не було, на засідання РНБО принесли або цю оригінальну версію з вписаними від руки правками, або якійсь проміжний варіант. Може там і був Медведчук, але йому, як і всім іншим, санкції пропонувалися на 10 років. Так чи інакше, Малюк не побачив там що його пропозиція на засіданні КМУ була врахована. І знову взяв слово. Якби він наполягав, що санкції Коломойському, Боголюбову, Жеваго і Порошенку також мають бути безстроковими, він міг про це сказати раніше на Кабміні. Судячи зі всього, ніхто крім Медведчука його в той момент не цікавив. Що саме говорити Власюк, Литвиненко і Зеленський ми не знаємо. Але закінчилося все тим що санкції стали безстроковими у всіх п’яти, чого Малюк, судячи з протоколу, не пропонував.

В будь-якому разі, той DVD, який в серпні 2025 року передали суду як диск №ЕН/11-25ДСК, абсолютно точно не розглядався на засіданні РНБО. Він начебто був переданий до РНБО разом з паперовим оригінальним примірником розпорядження №109-р за підписом Шмигаля. Але відмітка про реєстрацію РНБО на ньому стоїть 13 лютого. На наш запит РНБО підтвердило: саме так, 13 лютого, при чому не того ж вечора після полуночі, а о 23:13 13 лютого. Більш ніж через добу після підписання Зеленським указу.
Коли ми запитали про це в засіданні представника КМУ, він наполягав що саме так і було: о 19:56 секретаріат КМУ направив розпорядження до РНБО з фельд’єгерською службою (так я особисто дізнався, що в Україні досі офіційно є фельд’єгера, може десь ще ховаються кінні гренадери та лейб-гвардійці). Представник Кабміну не знає, чому документ був зареєстрований РНБО так пізно, це не вина Кабміну.

– Фельд’єгер отримує розписку?

– Скоріше всього, так

– У вас є ця розписка?

– Немає.

Враховуючи все сказане, є лише одне можливе пояснення. Додатки до розпорядження КМУ №109-р від 12 лютого 2025 року, так само як і додатки до проєктів цього розпорядження, робили вже 13 лютого. Час створення файлу “Додаток 4 ОСОБИ з видами санкцій.xls” на диску №ЕН/11-25ДСК (насправді там вже 5 осіб з Медведчуком) – 17:14 13 лютого 2025 – не технічна помилка, а правда.

Люди, які підробляли цей файл (метадані зазначають, що автором була Ярослва Максименко, на той час в.о. директора департаменту санкційної політики в Мінекономіки, згодом перейшла керувати АРМА; а збережено файл Андрієм Стадницьким, очільником відділу удосконалення та цифровізації інструментів того ж департаменту – але ми не знаємо, хто в той момент насправді сидів за компʼютером. Зʼясувати це буде завдання слідства) допустили одну характерну для злочинців-початківців помилку.

Документ одночасно містить первинні 10-річні санкції для всіх крім Медведчука – і виправлені особисті дані (правильний податковий код Порошенка, рік народження Жеваго – 1974, у Медведчука відсутнє громадянство України). В такому вигляді цей файл не міг існувати ніколи – ані 12, ані 13 лютого.

12 лютого ніхто ще не зауважив помилки в особистих даних. Указ з помилками опубліковано на сайтах Президента ти РНБО 13 лютого після 10:08, і він там висив ще майже добу до наступного ранку. Перші публікації ЗМІ про помилки, і про те, що вони ставлять під знак запитання чинність указу, з’явилися 13 лютого після 14:13, коли про це написав журналіст Максим Савчук. До того моменту ніхто в ОП, КМУ та РНБО не знав, що сталася халепа.

З іншого боку, той факт, що у Медведчука термін санкцій зазначено в файлі на диску №ЕН/11-25ДСК як “безстроково; безстроково” (перше відноситься до позбавлення державних нагород, яке буває тільки безстроковим незалежно від строків інших обмежень), а у всіх інших як “безстроково; 10 років” – виключає що документ міг бути чесною спробою привести текст у відповідність до фактично проголосованого рішення РНБО – в такому випадку безстроковими були вже абсолютно всі санкції у всіх осіб.

Так, цей DVD умисна підробка, вона була створена 13 лютого 2025 після 17:14 і передана в РНБО до 23:13 як оригінальний пакет документів, посланий нібито о 19:56 12 лютого. Це одночасно виключає можливість говорити про дотримання законної процедури, і підтверджує, що відбувалося те, що Велика Палата Верховного Суду називає “свавіллям” в правовому сенсі – рішення було «необґрунтованим, дискримінаційним або таким, що ухвалене з іншою метою, аніж встановлена законом. Ніхто не займається фальсифікаціями, щоб захистити законне і обґрунтоване рішення.

Тепер, коли ви знаєте те, що знав на цю тему і суд – вам може бути цікаво побачити як суд це все прокоментував в рішенні? Зокрема в закритій частині, де аналізуються матеріали з грифом “ДСК”.

Отак: 59. 12.02.2025 о 19 год 47 хв Мінекономіки направило до КМУ доопрацьований проєкт розпорядження КМУ «Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», до якого також долучено пояснювальну записку від 12.02.2025 No 104-ДСК на 3 (трьох) аркушах, довідку про погодження на 2 (двох) аркушах, інформаційно-довідкові матеріали на 19 (дев’ятнадцяти) аркушах, DVD-диск від 12.02.2025 No ЕН/11-25 ДСК (том ДСК, а.с. 14-36).

148. Проаналізувавши матеріали справи (том ДСК, а.с. 6— 36, 39-42, 46-48, 90-108), у тому числі електронні носії – DVD-диски NoЕН/10-25ДСК і NoЕН/11-25ДСК (том ДСК, а.с. 88, 115) Суд установив, що Держфінмоніторинг України, КМУ зібрали інформацію про позивача відповідно до своїх повноважень, визначених Законом України “Про Кабінет Міністрів України” від 27.02.2014 No 794 VII, Закону України “Прозапобігання тапротидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” від 06.12.2019 No 361-IX та Положенням про Державну службу фінансового моніторингу України від 29.07.2015 No537.

Це все. Судді більшості (Кашпур, Мельник-Томенко, Мацедонська) згадують диск ЕН/11-25ДСК просто як один з матеріалів, які не підтверджують нічого незвичайного, крім того, що наш президент молодець, і що все відбувалося згідно-відповідно закону і процедури.

Суд не виказав знаків обурення, що йому принесли очевидну підробку і брешуть просто в очі. Не зацікавився хто і нащо її створив. Просто як камінь в болото. Коли ви вже знаєте відповідь на перше питання «що суд думає про підроблені докази» вам буде простіше вгадати, що суд думає про право президента знімати санкціями конкурентів з виборів.

Так, ви вгадали. Нічого не думає.

Вплив “заборони вчинення правочинів” на вибори взагалі не згадується в рішенні – в тому числі вона пропущена в п. 40, де стисло наводяться аргументи позову. Там згадується лише, що на думку позивача, санкції мають приховану мету переслідування його як лідера політичної опозиції – і більше до цієї теми більшість суду вже не повертається.

В окремій думці судді Смоковича звертається увага на політичний контекст взаємовідносин позивача Порошенка і відповідача Зеленського. Хоча головним мотивом його незгоди з більшістю і є те, що суддя Смокович вважає санкції не обґрунтованими фактами (і це також правда) – що знімає інші питання, бо необґрунтовані санкції не можуть бути законними за визначенням, незалежно від інших аспектів.

Для нас ця окрема думка важлива, як і друга окрема думка судді Радишевської – яка також погоджується, щодо фактичної необґрунтованості рішення РНБО. Дві окремі думки в рішенні Верховного Суду в справі про скасування санкцій – такого ще ніколи не було. Це не футбол, де рахунок 5:0, 4:1 чи 3:2 – так само поразка. Наша апеляція вже зареєстрована Великою Палатою, і там баланс голосів може виявитись зовсім іншим. І якщо розгляд буде, як ми наполягаємо, відкритим, тема фальсифікацій як і тема обмеження санкціями демократичних процедур, будуть там серед головних.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.

• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.