Виборники, “хиткі штати” та відсутність альтернатив: як відбуваються вибори в США

Сьогодні відбувається одна з найважливіших подій в світовій політиці – вибори президента США. Саме від вибори колегії виборників залежить, хто стане першою особою держави, яка займає лідерство у багатьох сферах в світі. 

Як проходять президентські вибори в Сполучених Штатах Америки і як працює принцип “переможець отримує все” у матеріалі Прямого.

Система “стримувань і противаг”

Вибори президента Сполучених Штатів відбуваються раз в чотири роки і здійснюються на трьох рівнях: федеральному, на рівні окремих штатів і на місцях. Важлива особливість президентських виборів в США полягає в тому, що за конституцією американський президент є одночасно і главою уряду. Тобто виконавчу гілку влади обирають загальнонародним голосуванням, що дає їй особливий мандат на правління і незалежність в своїй діяльності від інших гілок влади. На цій підставі будується американська система “стримувань і противаг”, коли виконавча і законодавча влада незалежні один від одного.

Незалежність цих гілок влади підкреслюється ще тим, що президент не може розпускати парламент та оголошувати дострокові парламентські вибори, як у більшості республік. У США незалежне існування двох гілок влади абсолютно не означає, що обраний президент матиме більшість в законодавчому органі влади. Тому другою особливістю є те, що може виникати ситуація, яка в США називається “розділеним правлінням”. Президент представляє певну партію, але при цьому може не володіти більшістю в одній палаті або в обох палатах Конгресу.

Чотири етапи виборів

У Сполучених Штатах не існує єдиного і уніфікованого порядку проведення президентських виборів. Ця процедура формувалася протягом тривалого часу. Наразі процес обрання першої особи держави має  багатоступінчастий характер і складається з декількох етапів.

На першому етапі, що традиційно відбувається з 1 лютого до кінця червня, у всіх штатах відбуваються первинні вибори кандидатів у президенти, або праймеріз. Така практика вперше з’явилася на початку XX століття, але тільки з 1970-х років стала обов’язковою. Під час праймеріз американці вибирають кандидатів від Республіканської та Демократичної партій, які згодом боротимуться за президентське крісло. Особливість праймеріз у Сполучених Штатах полягає в тому, що кандидатури на пост президента обирають виборці, а не призначаються партійним керівництвом.

Потім, після голосування виборців кандидатів в президенти США офіційно стверджує керівництво партій на національних з’їздах демократів і республіканців. Після цього визначається два конкуренти на пост глави держави.

На третьому, головному етапі громадяни США обирають президента і представників свого штату – вибірників, які пізніше будуть голосувати безпосередньо за одного з кандидатів передвиборної гонки. Виборниками, як правило, стають місцеві чиновники, партійні активісти чи просто авторитетні особи пов’язані з республіканцями чи демократами.

На четвертому, завершальному етапі колегія виборників традиційно голосує в кінці грудня в своїх штатах, за кілька днів до Різдва. У кожного з 50 штатів є певна кількість голосів виборників, пропорційна кількості виборців. Найбільш густонаселені штати мають більшу кількість електоральних голосів – у Каліфорнії, наприклад, їх 55. Всього голосів по країні налічується 538, та для перемоги на виборах кандидату досить набрати 270. Результати виборів затверджуються обома палатами Конгресу в січні наступного року.

Практично у всіх штатах діє система “переможець отримує все”, коли всі голоси виборників штату переходять до кандидата, який набрав найбільшу кількість голосів виборників. Винятком є штати Мен і Небраска, де в кожному з виборчих округів обирається по одному виборнику, а решта місць (їх завжди два) визначаються за підсумками загального голосування в штаті. Хоча Конституція США не зобов’язує виборників голосувати за кандидата, який отримав найбільшу кількість голосів, закони 33 штатів й округу Колумбія вимагають від них дотримання цього правила. Виборників, які голосують врозріз з їхніми зобов’язаннями, називають “ненадійними”. У п’яти американських штатах таким людям загрожує покарання, а в 14 передбачають скасування голосування із заміною виборників (у двох штатах ці заходи застосовуються одночасно).

Хиткі штати

Більшість американських штатів мають усталені політичні уподобання. Каліфорнія майже завжди голосує за кандидата від демократів, а Техас традиційно постійно підтримує республіканців.

Водночас завжди є низка штатів, де, через історичні умови, електоральні уподобання населення розділені практично порівну, проте перемога в них гарантує отримання значного числа голосів виборників, тому в цих штатах триває запекла виборча боротьба. У цьому році їх вісім: Флорида, Пенсильванія,  Огайо,  Мічиган, Північна Кароліна, Аризона, Вісконсин, Айова.

Як правило, саме у “хитких” штатах відбуваються найнапруженіші виборчі перегони і найпотужніша агітація, зокрема найбільша кількість передвиборчих зустрічей.

Мажоритарна система і самовисуванці

Попри наявність двопартійної системи в США можливі кандидатури безпартійних чи представників альтернативних партій. Наприклад, Теодор Рузвельт організував прогресивну партію, і в 1912 році забрав голоси у Республіканської партії на користь демократів.

За всю історію США можна налічити більше ніж три тисячі партій. Але на національному рівні перемагали тільки дві з них, і все завдяки мажоритарній системі виборів, яка діє відповідно до принципу “переможець отримує все”. Якщо за того чи іншого кандидата проголосувало хоча б на одну людину більше, він отримує всі голоси виборників даного штату. Так що наявність двопартійної системи разом з мажоритарною системою виборів і інститутом виборників практично ставить хрест на будь-якому кандидата від третіх сил.

Також, варто розуміти, що американські партії відрізняються від європейських. Вони, де-факто, являють собою широкі виборчі коаліції без обов’язкового індивідуального членства. Так, є структура, але цим займаються партійні функціонери, які отримують зарплату. Все решта – це виборні політики, які отримали посади за партійними списками, добровільні партійні активісти і рядові виборці, які самі вважають себе прихильниками тієї чи іншої партії.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.