“Яни Капу” моє дітище, я не можу, щоб він пішов без мене: історія військовополоненого моряка Юрія Будзила
Мічман буксира “Яни Капу” Юрій Будзило перебував на борту під час захоплення українських суден російськими військовими 25 листопада у Чорному морі. 24-х членів екіпажу буксиру та ще двох українських катерів “Нікополь” та “Бердянськ” росіяни взяли у полон.
Зараз на нашому Чорному морі повний штиль та тиша. Проте вода точно стала солонішою від сліз, що гірким болем котяться по очах родин 24 моряків, яких ось тут оточили, вмили хвилею вогню та фактично викрали заради політичного шантажу, заради ще одного удару в спину Україні. Та Росія вже точно пожалкувала, що саме ці хлопці в них у руках. Бо кожна історія моряка – це приклад не людської відваги, бо кожне їхнє серце міцніше за грати, що стіною стали між українцями та їхнім домом.
“І саме на цьому моменті, де показували, що б’ють буксир “Яни Капу”… І коли я побачила, що його штурмують, показують фрагмент… Я знаю, що він там. Кажу, це його буксир, він дійсно на ньому…”, – згадує дружина Ірина Будзило.
Буксир “Яни Капу” ремонтував та доглядав 47-річний мічман Юрій Будзило. Досвідчений моряк – в морі довше, ніж на суші. Як і його батько, який служив у Військово-морських силах, Юрій одразу після армії пішов на флот. Згодом зробив невеличку паузу та отримав роботу у воєнкоматі. А за чотири роки до анексії Криму знову повернувся у море. У 14-му Юрію, як і всім українцям, пропонували золоті гори нового російського життя. Мовляв, і ціна за новий паспорт та громадянство – не така вже й велика. Зрада!
Та Юрій Будзило добре усвідомлював: у військового, що зраджує присязі, помирає щось більше за честь – помирає сама душа. І вже за чотири роки потому окупант захоче знову забрати в Юрія те, що він не віддав йому у берегів захопленого Криму. Свою свободу.
“Коли трапилося це лихо 25 числа, я хотіла дістати деякі речі його, відкрилм шафу. І випала коробочка разом з годинником. Тріснуло з’єднання в годиннику, і тріснуло скло. І зрозуміла, що це предвесник такого нехорошого. Тому що таке трапилося саме в той день, коли їх захопили”, – розповідає Ірина.
Кожен гвинтик, кожен механізм на “Яни Капу” Юрій міг перебрати із заплющеними очима. Тож і у цей рейс Будзило, попри настороги дружини, пішов, аби особисто контролювати технічну роботу корабля. Аби буксир не дав збою, аби не підвести свою команду.
“Я, як кожна сварлива дружина кажу: скільки ж можна… ти немолода людина, пора вже на відпочинок. А він кричить: це мій будинок, і він його настільки любив… це моє дітище, я не можу, щоб він пішов без мене”, – з сумом згадує жінка.
Хоча на порозі півстолітнього ювілею Юрій вже давно вирішив: як тільки в Україні скінчиться війна, він піде на заслужену пенсію, аби нарешті сповна віддати любов тій, яка стільки років терпляче чекає його повернення на березі. Зустріти своє зріле, але таке довгоочікуване кохання, Юрію допоміг випадок. Ірина шукала різноробочого, а знайшла майбутнього чоловіка.
Ірина навіть хотіла приховати від загалу їхній шлюб. Але Юрій хотів на весь світ кричати про своє щастя.
Та тепер між ними сотні хвилин розлуки та тисячі несказаних слів. Про свій сум, холодний без Юрія дім та мрії Ірина щодня пише у довжелезних листах. Та пробитися крізь грати тюрми жодна звістка досі не змогла. Росіяни катують Юрія, не віддаючи листи від дружини, змушуючи сумніватися: чи не лишився берег пустим. Берег, де завжди на нього чекала кохана.
Вони сподівалися зламати наших за добу. І що 24 військовополонених моряки будь що підуть на змову зі слідством. Так вони думали про наших офіцерів, які воювали в АТО, які відбивали Крим, які вже відмовилися торгувати рідною Україною. Окупант, що будує свою державу на підлості, крові та війні, просто не знав: ми, українці, що так важко заслужили свою незалежність, свої землі будь-що будемо вигризати у ворога. Це доведено нашими моряками. Це переконання 47-річного мічмана буксиру “Яни Капу” Юрія Будзило, якого кожного дня кохана Ірина чекає на березі. І не покине його, допоки на горизонті не побачить коханого.
Читайте також: історію військовополоненого моряка Олега Мельничука.
Нагадаємо, у спецпроекті “Прямого” батько та мати нареченої Сергія Чуліби розповіли історію моряка, щоб кожен українець знав, який шлях пройшов один із українських героїв.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.