Його не змогли поставити на коліна: історія військовополоненого моряка Михайла Власюка
Михайло Власюк – один із 24 військовополонених моряків, яких захопила Російська федерація 25 листопада 2018 року біля Керченської протоки. У спецпроекті “Прямого” його сестра та батько розповіли історію моряка, щоб кожен українець знав, який шлях пройшов один із українських героїв.
Тісні коридори московського Лефортовського суду. сходами метушливо бігають батьки та родичі українських військовополонених – кожен хоче знайти свого хлопця. 24 моряки спеціально розбили дрібними групами і спеціально розділили залами та навіть поверхами, аби ті думали, що їх судить тільки прокурор, а рідні просто їх покинули. Москва робить все, аби їх зламати. Та наші вже були на цьому рубіконі і вже одного разу встояли під прицілом російської зброї.
“Після Криму, коли він повернувся і в нього в очах були сльози, коли їхній капітан сказав скласти зброю, він сказав: “Як так?”. А він сказав: “Власюк, не разлагай дисциплину… Тобі сказали скласти зброю”. Він приїхав і в нього були сльози на очах. Тому що йому було важко. Він не міг зрозуміти, чому вони це роблять”, – розповіла сестра військовополоненого моряка Михайла Власюка, Світлана Власюк.
Це Світлана переповідає таку гірку для всієї країни історію чотирирічної давнини, коли її брат Михайло, офіцер українського флоту, вперше був готовий дістати зброю проти нападника. І вперше відчув гіркоту зради найближчих.
“Більшість офіцерів здалися Росії. І кричали, що ставайте на коліна і переходьте в російський флот. Вони плюнули і пішли. Ні один матрос не став на коліна. І пішли”, – розповідає батько військовополоненого моряка Борис Власюк.
Та поставити на коліна старшого матроса нині буксиру “Яни Капу” Михайла Власюка не змогли ані погрози “зелених чоловічків”, що несли “руську весну” у 14-му, ані озброєні морські пірати восени 18-го. І це при тому, що моряки знали: кожного дня апетити окупанта ростуть. Тож, виходячи з рідних берегів, вони завжди в небезпеці. Але навіть за таких обставин здати море жоден офіцер собі не дозволив.
“Після Криму… наслідки, які можуть бути взагалі, я думаю, він буде триматися до останнього. Він сказав, що я буду стійко це нести: скільки потрібно, стільки я і буду чекати”, – розповіла Світлана Власюк.
І хоча історію вже не переписати, на море Михайло Власюк міг і не потрапити. Але потрапив через кухню. Ще задовго до служби на “Яни Капу” Михайло навчався у Чаплинці і мав стати поваром. Хоча вже навіть тоді Михайло Власюк поводив себе не як звичайний кухар, а як справжній герой. Ще під час строкової служби хлопець вже встиг врятувати друга, при тому, що служив у президентському полку звичайним поваром.
“Це ж було в армії… Котел. Кран і котел начали пригати. Йому дали відпустку після цього”, – сказав Борис Власюк.
“Він цю кришку відкрив. Його відкинуло. Він тоді руку зламав. І він врятував хлопця”, – додала Світлана Власюк.
І, що цікаво, тоді хлопець проходив навчання разом зі ще одним українським героєм, який згодом теж опиниться на “Яни Капу”, – старшим матросом Віктором Безпальченком. Ще під час навчання хлопці разом поїхали до Херсону, де вперше побачили курсантів морехідної школи та флот. І вже тієї ж миті зрозуміли: ось де їх справжній дім. Та хто ж тоді міг подумати, що моряки розділять не лише одну мрію на двох, а ще й разом опиняться у полоні.
“Він і день народження там святкував. 12 грудня в нього був день народження, 34 роки. І він якраз був там. Йому вже написала в листі, що ти не хвилюйся – повернешся, і ми його відсвяткуємо”, – сказала Світлана Власюк.
Востаннє Світлана бачила свого Михайла у московському суді, попри ризики перетину російського кордону та ризики для здоров’я. Адже дівчина – при надії. Вона дужче за все хотіла ще раз обійняти брата, аби той знав, як вона щосекунди чекає його вдома, і що кожного вечора своєму малюкові тихо переповідає історії про дядька-героя.
“Україна повинна їх чекати як справжніх героїв. І вони повинні це відчувати. Бо йому тільки й кажу, що ми живемо миттю тієї зустрічі, коли ти прийдеш, і ми тебе зустрінемо. Це буде справжнє… І це тільки цією надією – що ти прийдеш, і буде справжня зустріч, обійми, все. Кажу, ти тільки чекай”, – додала Світлана Власюк.
Нагадаємо, у спеціальному сюжеті “Прямого” рідні та друзі розповіли історію Євгена Семидоцького – військовополоненого моряка, одного з 24 захоплених військами Російської Федерації біля Керченської протоки 25 листопада 2018 року.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.