З днем народження, королю жахів: за що ми любимо Стівена Кінга
Сьогодні, 21 вересня, свій 72-й день народження святкує американський письменник, король жахів, автор більш ніж 200 творів – Стівен Кінг.
Його часто критикують, дехто взагалі не вважає письменником, проте Кінг лише простою комбінацією слів може змусити читача максимально злякатись. Він чудовий психолог, талановитий письменник, який своїми книгами допомагає читачу відчути весь спектр емоцій, які важко поєднати в реальному житті.
До Дня народження письменника “Прямий” зібрав його найцікавіші твори, які точно потрібно прочитати, щоб зрозуміти, чому книгами Кінга захоплюється весь світ.
“Сяйво”
Бачили цей фільм? Страшно? Забудьте, книга краще. Сам Стівен Кінг про це неодноразово казав, незважаючи на те, що стрічка культового режисера Стенлі Кубрика понад десять років впевнено тримається в топі кращих фільмів людства.
Книга розповідає про молодого американця Джека Торренса, який влаштовується на роботу до гірського готелю “Оверлук” зимовим доглядачем і до кінця осені переїжджає туди разом зі своєю родиною: дружиною Венді та п’ятирічним сином Денні. Про цей готель ходить погана слава, особливо серед жителів найближчого містечка Сайдвіндер, звідки більшість покоївок.
У готелі постійно відбуваються дивні та жахливі події. Денні — хлопчик із надздібністю — “сяйвом”, що дає йому змогу читати думки, бачити та чути привидів і розмовляти з іншими власниками сяйва на великих відстанях лише силою думки. Джек Торренс — колишній викладач і талановитий письменник-початківець, після весілля його характер зіпсувався, він почав періодично випивати, що закінчувалось погано. Він випадково зламав руку своєму синові та сильно побив одного зі своїх учнів за те, що той проколов шини його автомобіля.
“Керрі”
Перша опублікована книга письменника. Виданий в 1974 році, але цього могло б і не бути, оскільки після перших кількох сторінок, він сказав, що ця історія невдала і викинув її сміття, і лише завдяки дружині, яка умовила Кінга дописати, з’явився роман “Керрі”.
Дія книги відбувається в місті Чемберлен, штат Мен. Героїня Карієтта “Керрі” Вайт — дівчина-підліток шістнадцяти років, стримана, сором’язлива та нерішуча, з самого дитинства потерпає від насмішок своїх однокласників. Приниження, через які страждає дівчинка, схожі на реальні психічні тортури, яких вона не може уникнути. До того ж, Керрі є жертвою поганого ставлення власної матері — Маргарет Вайт — прибічниці фанатичного релігійного культу фундаменталізму. Не досить гарна, трохи незграбна та жахливо самотня, Керрі не має жодного друга, живе в справжньому кошмарі, що стає гіршим день у день.
Усе змінюється, коли після спортивних занять у душі в неї починається перша менструація. Її мати ніколи їй не розповідала про це, тож Керрі запанікувала та гадала, що вона помирає від кровотечі. Її одногрупниці почали глузувати над нею та кидати в неї гігієнічні серветки. В цей момент в ній щось переломлюється і вона втрачає будь-який контроль над собою, даючи волю своєму розпачу, саме тоді в дівчинці виникає Щось.
Колишня сила, якою вона володіла в дитинстві, і яку, як вона думала, вже давно втратила — дар телекінезу, який дозволяв їй переміщати або змінювати за бажанням предмети та об’єкти на відстані лише силою свого розуму.
Неймовірно потужна жахаюча сила, яку Керрі поступово почала освоювати та яка без вагань використовуватиметься проти інших, якщо вони ще будуть намагатися зробити їй боляче.
“Воно”
Ще однією знаковою книгою для Кінга є роман-гігант “Воно”, який налічує в собі 1138 сторінок. Твір був номінований на премію “Локус” за найкращий фентезійний роман і “Всесвітню премію фентезі”. Книга увійшла до декількох престижних рейтингів найкращих романів століття та тисячоліття, хоч і єдиного критичного сприйняття ця праця не здобула.
Книга розповідає про американське провінційне містечко Деррі в штаті Мен, в якому місцевих жителів тероризує загадковий серійний вбивця, з нелюдською жорстокістю умертвляли дітей. Семеро одинадцятилітніх дітей – Річі Тозіер, Білл Денбро, Беверлі Марш, Майк Хенлон, Едді Каспбрак, Бен Хенском і Стен Уріс – стикаються кожен окремо з загадковим злом – жахливим монстром Пеннівайзом, здатним приймати будь-які форми.
Об’єднавшись в “Клуб Невдах”, вони самі обирають знайти і знищити чудовисько, яке вони називають Воно. Лідером “Невдах” стає Білл Денбро, брата якого Воно вбило рік тому.
“Мізері”
Дія роману, який вийшов у 1987 році, розвивається в одній кімнаті: спальні, де лежить письменник, що потрапив в автомобільну аварію. Однак сюжетна напруга сильніша, ніж в будь-якому іншому творі Кінга. Коли Енні Вілкс захоплена серією любовних історичних романів про Мізери Честейн, дізнається, що в кінці останнього роману головна героїня помирає, вона дуже засмучується і вирішує в корені змінити ситуацію, адже у неї в спальні лежить автор романів, що зламав ногу, підібраний нею на засніженій дорозі після автомобільної аварії.
“Ріта Гейворт та втеча з Шоушенка”
За мотивами цієї повісті знятий фільм “Втеча з Шоушенка”, який визнано найкращим фільмом за версією Internet Movie Database.
Події повісті розгортаються впродовж 29 років. Оповідачем виступає чоловік на прізвисько Ред, ірландець середніх років, що відбуває покарання в тюрмі Шоушенка. Ред у 20 років застрахував життя своєї дружини, після чого заблокував гальма в їхньому авто. Це призвело до загибелі не лише його дружини, а й її подруги з малолітньою дитиною. Ред входить до еліти ув’язнених, тому що за окрему платню може роздобути майже все.
Його друг, який виступає головним героєм розповіді Реда, Енді Дюфрейн, потрапив до Шоушенка в 1948 році у віці 30 років. Це “невисокий, привабливий чоловік з піщаним волоссям і маленькими вузькими долонями… Він завжди виглядає так, ніби при краватці й ледь не в смокінгу. До в’язниці він працював віце-президентом крутого банку в Портленді”. Енді засуджено за вбивство його дружини Лінди Коллінз Дюфрейн та її коханця, тренера з гольфу Глена Квентіна. Їх було знайдено в бунгало з чотирма кульовими пораненнями на кожного, а поряд знайшли револьвер, пляшки з-під пива та недопалки із відбитками Дюфрейна.
“Зелена миля”
У в’язниці “Холодна гора” блок смертників називають Зеленою Милею. Там бачили різних ув’язнених, але одного разу на Милю привозять Джона Коффі — величезного чорношкірого, який нібито вчинив страшний злочин — жорстоко вбив двох маленьких дівчаток. І ось головному герою Полу Еджкомбу та іншим співробітникам блоку належить дізнатися, що не все буває таким, яким здається. Трапляється що той, хто за ґратами, може бути кращим за того, хто зовні. А смерть може стати бажаним порятунком від тяжкого тягаря життя.
“Кладовище домашніх тварин”
Сім’я Луїса Кріда, лікаря-терапевта з Чикаго, переїжджає в містечко Ладлоу. На новому місці Луїс знаходить собі хорошого товариша, старого Джада Крендла, і одного разу старий відводить сім’ю Луїса до місцевого кладовища домашніх тварин. Жінці Луїса, Рейчел, дуже не подобається це місце, бо вона не любить кладовища, смерть та все, що з цим пов’язане.
На новому робочому місці Луїсу майже одразу доводиться констатувати смерть одного студента, який розбився в автомобільній аварії. Пізніше, кіт його дочки, Черч, перебігає через шосе та потрапляє під вантажівку. Луїс хоче поховати кота на «кладовищі домашніх тварин», але Джад пропонує поховати кота на іншому кладовищі…
Це рішення виявляється катастрофічною помилкою, яка потягнула за собою багато інших. Виявляється, що «повертати» мертвих собак і котів можна, а ось людей — дуже небезпечно
Текст підготувала Іра Вакулюк.
Читайте також: ЧАС ПОВЕРТАТИСЬ ДОДОМУ: РЕЦЕНЗІЯ НА ФІЛЬМ ЖАХІВ “ВОНО 2”.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.