За 5-10 років будемо мати дуже гарний рівень життя і стрімкі темпи розвитку економіки – Микола Тимощук
Те, як Україна зростає в таких умовах після такої кризи 2014 року – це дуже гарні показники.
Про це у програмі “Ехо України” заявив експерт в енергетиці та сфері відновлювальних джерел енергії Микола Тимощук.
– Де Україна, де вона перебуває?
Україна – це класична країна, що розвивається. Те, що ви описали, – що немає гарячої води, але при тому є економіка, є бідні люди, але при цьому є дуже перспективні галузі, в яких можна заробити і заробляється багато грошей, – це типова картина країни, що розвивається. Таке саме є в Індії, в Китаї, в Бразилії і в інших всіх країнах. Тому що це країна, яка на шляху до того добробуту, який ми хочемо досягти, який має Європейський Союз та Америка.
Тому на таких форумах що ми робимо? Ми запрошуємо бізнесменів, політиків та лідерів думок з тих країн, в яких все це є, про що ми з вами мріємо. І вони кажуть, що вони могли б зробити конкретно в конкретній галузі, в конкретному підприємстві, в конкретні роки для того, щоб цього досягти, і щоб це на собі відчули, власне, всі громадяни України.
– Були такі ознаки. До нас прийшов Ryanair, прийшли ІКЕА та H&M. І всі казали, що це такі семафори, маячки. Що ви очікуєте, хто ще може прийти? Україна дозволяє, щоб без корупції якось тут робити бізнес?
Це точно маячки. Тому що, коли такі світові бренди і компанії кажуть, що в цій країні можна робити бізнес, то це дуже знаково, звичайно.
– Я не можу обійти цю історію зі “112” і “NewsOne”. Наприклад, приїдуть от ці “пузаті” і скажуть: “Ми хочемо інвестувати в якесь телебачення, а от у вас той виступав і сказав, що санкції проти… ми не будемо інвестувати”. Як це поєднати? З одного боку, є рішення парламенту. Але вам буде непросто, коли вони будуть говорити про інвестиції. Чи є різні питання?
Санкції – це завжди непросто для всіх. І вони є зараз таким популярним інструментом у світі у геополітичній боротьбі. Тому інвестори обов’язково на це звертають увагу. Але якщо є певна людина або компанія під санкціями, це ж не означає, що не можна працювати з усією країною або з цілою галуззю. Тому будуть дивитися на конкретні канали, на конкретні проекти.
– А в яких галузях привабливість України?
Перш за все, це ІТ, інформаційні технології. Це найбільший зараз за популярністю і за зростанням, за обсягами як грошовими, так і з точки зору створення робочих місць, сектор України. Він дуже перспективний і зростає 15-25% на рік. І, в принципі, дуже важливо, що цей сектор впливає абсолютно на всі сфери життя. Це і електронні декларації, і платіжки електронні, і бази даних, і виробництво, і таксі, і все-все.
Тому саме тема форуму нашого, наприклад, цього року має назву “Будуємо майбутнє у високотехнологічному світі”. Тому що ми повинні розуміти, що майбутнє у цьому високотехнологічному світі зовсім інше, ніж та реальність, яку ми маємо зараз і, тим більше, ніж наше минуле.
– А не є таке, що тут починають-починають, а потім вони всі від’їжджають? Тільки не обов’язково до Польщі, а, наприклад, кудись у США.
І це велика проблема. Наприклад, нашої групи найбільший проект зараз – це інноваційний парк в Україні UNIT.City. Це цілий квартал в Києві, яким ми хочемо зробити так, щоб молоді українці навчалися там, залишалися на роботу, і щоб їхні умови праці, навіть візуально умови життя і навколишнього середовища, де вони перебувають, були нічим не гірші, ніж у Сполучених Штатах чи у Західній Європі.
Що важливо молодим людям? Молодим людям потрібен шанс реалізувати себе, шанс втілити свої мрії. По-друге, молодим людям треба достойне і гідне життя, щоб їх поважали, щоб вони достойно могли жити. Не на жебрацькі пенсії, як ви казали. І якщо ми ці умови створимо в Україні, а ми їх намагаємося створити такими проектами, то буде від’їжджати набагато менше.
– У Світовому банку погіршили прогноз зростання ВВП України у 2018 році до 3,3. Якогось такого ривка немає. Я не можу зрозуміти, що гальмує. Що заважає?
Пам’ятаєте фільм старий радянський “Людина з бульвару Капуцинів”. Пам’ятаєте, там два герої були. І героїня каже: “Джонні, я хочу бейбі. У тебе в фільмах люди цілуються, і в них одразу з’являються бейбі”. Він каже: “Люба, це монтаж”. Вона каже: “Джонні, зроби мені монтаж”.
Дивіться, таке зростання, яке ми маємо зараз після просто катастрофічного 14 року, коли ми втратили 17% ВВП, це дуже гарні показники. Для порівняння, ЄС зростає до 1%. А країни, які навіть є найбільшими за темпами розвитку, такі як Китай та Індія, – це 6-7%. Тому показник 3,3% – це дуже гарний показник.
– Ви сказали, що ми в 14-му втратили…
Біля 17% ВВП.
– А чому? Добре, відійшов Донбас.
Звичайно, це ж був величезний регіон.
– Тобто саме через Донбас? А все інше?
Суттєва частина – це були саме Донбас і Крим. Ви не забувайте, будь ласка, що в Криму знаходилися величезні вже діючі свердловини, в яких знаходились вуглеводні – нафта та газ. І ще були величезні проекти і вже майже були підписані угоди з американськими та європейськими компаніями щодо розробки шельфу чорноморського. Це я кажу приблизно. А діючі підприємства, які знаходилися і там, і на території Донбасу – це була дуже суттєва частина нашого ВВП. Зокрема, машинобудування, весь гірничий комплекс і так далі.
Але у нас було величезне знецінення валюти. Тому що в 14 році ми потрапили в так званий ідеальний шторм. Перше – війна і політична криза. Друге – це дуже різке падіння на всіх світових ринках цін на ключову сировину, яку ми експортуємо, – це зернові і це метал. І третє – це девальвація валюти, яка за цим відбулася. І ми через це – девальвація, Донбас, Крим – ми втратили майже 17% нашого ВВП. Я вам скажу так. Більшість країн в світі, якби це трапилося, вони би без банкрутства та дефолту не вийшли.
– Крім Абхазії і Південної Осетії.
Я не знаю. Я не пам’ятаю, які там були економічні чинники.
– Просто у них нічого немає. Якщо ти не в світовій економіці, то що тобі той долар.
Можливо. Я не можу про них казати.
– А крім ІТ, як ви вважаєте, на цьому форумі про що будуть говорити? Що інвестувати, куди інвестувати, куди будуть закликати?
У нас дуже перспективна зараз для інвестицій галузь енергетики. Чому? Тому що у нас стрімкими темпами розвивається галузь відновлювальної енергетики. Це будівництво сонячних і вітряних електростанцій.
– Але кажуть, що це не вигідно нам. Тому що у нас все ж таки зима. Сьогодні ані сонця немає… тільки вітер.
Для України це взагалі не питання вибору. Я вам скажу так. Для всього світу це не питання вибору. Для всього світу це питання виживання з точки зору екології і з точки зору того, що всі ресурси…
– Так сонця ж немає.
Сонце є круглий рік, по-перше. Сонце навіть зимою, навіть коли є хмари, все одно генерить, але просто менше. Вітер також є круглий рік. Але відновлювальні – це не тільки сонце і вітер. Є ще, наприклад, біомаса і біогаз, переробка відходів. Тобто це дуже багато технологій. І вони кожного року стають, з одного боку, дешевшими, а з іншого боку, більш ефективними.
Весь світ на це йде. І йде не тому, що, так би мовити, це просто модно або красиво. А тому що добрива, які ми викопуємо, вони мають одну властивість – вони закінчуються. І вони будуть закінчуватися вже цього століття. Це по-перше.
По-друге, вони надзвичайно сильно впливають на нашу атмосферу. Як би ми з вами не хотіли жити з гарячою водою в “хрущовці” чи в літаку, ми маємо чимось дихати. І в світі це вже давним-давно зрозуміли. Ми своєю діяльністю як люди дуже сильно впливаємо на зміни клімату. І ми, на жаль, не можемо вже цей процес розвернути, але ми можемо його спробувати мінімізувати.
І якщо ми кажемо, щоб українські товари або послуги були конкурентними, вже найближчим часом, і я це гарантую, якщо країна виробляє, наприклад, свої товари з великою долею не “зеленої” енергетики, вони будуть обкладатися митами, вони будуть менше споживатися і їм буде важче. І, відповідно, така країна буде слабша економічно. Тому ми маємо це наздоганяти. Наприклад, в Німеччині доля відновлювальної енергетики 30% і більше. У нас – 1,5. Тому нам говорити про те, що нам це невигідно, ще дуже і дуже рано.
– Чим ми, крім цими талановитими ІТшниками, можемо зайняти якусь нішу? Ну зерно, мені здається…
Не “ну зерно”, а дивіться, яка тут важлива річ. Ми дійсно один із найбільших виробників зернових культур в світі. Чорноморський регіон в світі, наприклад, за виробництвом пшениці найбільший на всій планеті. Але ми зараз пишаємося тільки тим, що ми експортуємо цю сировину. Ми її повинні переробляти у дуже дорогі та високоякісні продукти в Україні.
– А що ще? Ваша фраза небезпечна. Тому що ви кажете “ми найбільші”. Це Путін, який каже, що у нас є нафта і газ. А ви український Путін. Ви кажете: у нас є зерно.
Я про що і кажу. Ми не маємо експортувати сировину, як ви кажете. Просто виростили, тому що у нас така земля, і продали. А ми маємо будувати підприємства в Україні, які будуть переробляти цю сировину у дуже високоякісні продукти.
– І в Італію відправляти піцу.
Не тільки піцу. Ви знаєте, наприклад, з тієї самої пшениці до 50% продукції, яку можна робити, – це дуже специфічна продукція для будівельної галузі, для хімічної галузі. Не тільки для харчової галузі. Приведу вам простий приклад. Україна колись була найбільшим експортером насіння соняшникового. Зараз вона найбільший виробник в світі соняшникової олії. Тому що заборонили експорт і зробили стимул для розвитку переробки тут в країні. Але нам щодо переробки нашої сільськогосподарської сировини треба піти ще далі. Не муку і піцу, як ви кажете, виробляти, а виробляти крохмали, виробляти глютен, виробляти сахарозамінні сиропи, які дуже дорогі і популярні у світі, наприклад.
Крім того, у нас є величезна перспектива у секторі енергоефективності. Я вам скажу так. Ви кажете: у нас мало вуглеводнів – нафти та газу. Дійсно мало. Ми десь добуваємо біля 20 мільярдів кубометрів газу самі. І якщо в Україні, при всіх інших рівних, просто застосувати методи енергоефективності в газотранспортній системі, в нашому комунальному секторі, нам цього абсолютно може вистачити. Тому що зараз ми споживаємо в країні 30-33 мільярди кубометрів на рік. Тобто нам зекономити енергоефективністю можна дуже сильно. І це величезні кошти.
Потрібно розуміти, що такі проекти, коли ви ці галузі або міста, або цілі підприємства робите енергоефективними, це величезна кількість робочих місць. Тому що люди задіяні в роботі, це проекти, це інженери, це постачальники, це все сервіси, це все робочі місця, це зарплати українцям. Вони вищі, купівельна спроможність більша, ВВП зростає – і бачиш, в тебе вже не жебрацька пенсія. Ось як це робиться. А не просто наказами президента чи когось.
– Починаючи з 2014 року, 1,1 мільярда євро зайшло в Україні від інвесторів в проекти відновлювальних джерел енергії. Що це за сума? Її достатньо, чи треба в три рази більше? І куди вона поділася? Щось ви знаєте про це?
Звичайно. В середньому один мегават встановленої потужності або сонячної електростанції або вітряної коштує плюс-мінус мільйон доларів. От якщо вам треба побудувати 100 мегават, вам потрібно 100 мільйонів доларів, плюс-мінус певні витрати. Тому це багато, але це недостатньо для нашої країни. У нас встановлена потужність, якщо я не помиляюся, біля 50 гігават, а ефективно ми споживаємо в рік 20-23 гігавати в Україні. А у нас побудованих потужностей відновлювальної енергетики біля 800. Тому це дуже мало зараз. І ми повинні це нарощувати великими темпами, по-перше, тому що це питання національної безпеки для нашої країни.
Ви дуже гарно підняли питання про “Північний потік”. Дивіться, коли він буде добудований, а я боюся, на мою особисту думку, що він буде добудований, і 100 мільярдів кубометрів газу піде з Росії до Європи прямо по цьому трубопроводу, наша газотранспортна система втратить свою актуальність, м’яко кажучи. А весь той реверс, який ми начебто споживаємо, – це той самий російський газ. Просто ми за його споживання платимо не “Газпрому”, а споживачу в Італії.
Я про що хотів сказати? Що нам просто треба бути уважними в цьому питанні. І якщо ми розуміємо, що у нас немає гігантських запасів нафти і газу, вугільне питання у нас – велике питання. Самі розумієте чому. То нам потрібно розуміти, що, крім атомної енергетики, яка, по-перше, старіє, наші ректори старіють, а по-друге, вона не може забезпечувати 100%, – нам треба розвивати альтернативні джерела. Це просто не питання вибори, а це питання національної безпеки і здорового глузду.
– Сонячні панелі… Я дивлюся на наші міста. От Київ, дахи стоять. І це ж абсолютно геніальна ідея. Хто ж це зробить?
Це повинні робити місцеві органи самоврядування. Фактично це можуть робити домогосподарства. У нас законодавчо все ще це дуже складно. До речі, для того щоб це зробити ефективно, людям, наприклад, в будинку багатоквартирному або приватному господарству треба ще також надати певні пільгові кредити, щоб він міг під нормальні відсотки на 10 років купити за 10-15 тисяч доларів цю панель, встановити і потім все виплачувати.
Тобто такі схеми обов’язково треба придумувати. Але саме так, як це виглядає в Європі в більшості міст у приватному секторі. Там всі дахи… В Німеччині середні показники сонця і сонцегодин гірші, ніж у нас. Але це не заважає їм третину енергетики виробляти від відновлювальних джерел. Тому це точно можна робити. Це дуже гарний приклад.
– Знаєте, все погано… Пенсії такі, як і були. Зарплати у бюджетників такі, як і були. І люди бачать цю красиву студію і кажуть: це ваше там життя, а у нас немає перспективи.
То мені що сказати?
– Чи є у нас перспектива.
Абсолютно. У нас є перспектива. У нас абсолютно нове, інше молоде покоління в Україні, яке зовсім інакше мислить. Воно ні на кого не надіється: ні на президента, ні на колгосп, ні на ЖЕК. Вони роблять все самі. Це дуже талановиті люди. Я це бачу навіть по наших інноваційних парках, по наших закладах освіти. І багато ще можна було б галузей, якби був час, і проектів вам ставити в приклад.
Те, як Україна зростає в таких умовах після такої кризи 14 року – це дуже гарні показники. Вони не можуть бути і не будуть одразу відчутні. Але якщо ми продовжимо таке зростання, ми в найближчі 5-10 років будемо мати дуже гарний рівень життя, я думаю, і дуже стрімкі темпи розвитку економіки.
– За 5-10 років? А ми доживемо?
Якщо ми продовжимо зростати такими темпами. У нас найбільша проблема в країні – і це в багатьох країнах, що розвиваються – це те, що зростання нестабільне. Ми зростаємо-зростаємо – впали. Зростаємо-зростаємо – впали. Тому забезпечити стабільний ріст – це найголовніше наше зараз завдання.
– Зараз вже війни якоїсь великої немає. Тобто можна сказати, що якось воно поступово йде без падінь? Приводу для падінь я не бачу.
Я також не бачу. Але я думаю, що це дуже невдячна справа – робити прогнози.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.