“За вас мені дуже соромно”. Княжицький посперечався з Верещук про розведення сил

Сьогодні, 29 жовтня, на лінії розмежування у населеному пункті Золоте почалось двостороннє розведення військ. 

В ефірі “Прямого” депутат “Європейської Солідарності” Микола Княжицький та депутат президентської партії “Слуга народу” Ірина Верещук обговорювали розведення і загалом дії влади на Донбасі.

Ірина ВЕРЕЩУК: Якщо ми маємо перемовний формат, то він передбачає сторони. На жаль, ми маємо ворога, і це Російська Федерація. І якщо ми говоримо про перемовини, то ми маємо це робити зустрічаючись. Ми можемо по телефону, ми можемо по телевізору, ми можемо багато каналів комунікації обрати.

Але я хотіла би нагадати, пане Миколо, розведення військ реалізується в рамках досягнутих у попередні роки домовленостей. Вони були підписані саме в таких пунктах – Станиця Луганська, Петровське, Золоте – в далекі 15-16 роки. І тоді були неодноразові спроби провести таке розведення. А чому тоді ви не запитували президента Порошенка: чому ви це робите, чому ви проводите розведення, намагаєтесь провести таке розведення? Що тоді вами рухало, а сьогодні заважає таке саме розведення провести?

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ: Запитував. І президент Порошенко неодноразово відповідав, що питання розведення є частиною великою дорожньої карти. І ніхто його не буде починати, якщо триватимуть обстріли і якщо не буде виконуватися безпековий формат. А безпековий формат передбачає контроль України над кордоном, передбачає стороною окупанта право цього контролю, передбачає вибори на українських умовах, коли там працюють українські політичні партії, українські ЗМІ, передбачає великий шматок безпекового формату, який фактично Зеленським був викинутий з цих перемовин, а залишений лише політичний на догоду Путіну заради зустрічі з цим диктатором і агресором до нашої країни.

І.В.: Тоді для чого були такі спроби? Такі спроби розведення були неодноразово. Для чого? Якщо Петро Порошенко вважав, що це є один елемент великої дорожньої карти.

М.К.: Я не знаю, які були спроби розведення. Може, в думках Зеленського або у вашої політичної сили в минулому. І коли ви спите, вам сняться спроби розведення?

І.В.: А при чому тут думки Зеленського? Донедавна він навіть не був політиком.

М.К.: Насправді ніхто не йшов на жодні компроміси, поки не буде виконуватися безпековий формат. Це дозволило нам утримувати санкції, це дозволило нам не пускати делегацію Російської Федерації в Раду Європи. Це дозволило нам мати підтримку Німеччини і Франції – все, що ми загубили з президентством Зеленського, коли він прийшов до влади з тією думкою, що “главное – прекратить стрелять”. От ми прекращаем стрелять. Чи доведе нас це до миру? Ми прекращаем, але в нас стріляють, нас вбивають. Ми залишаємо свої території. Ми відступаємо зі своїх територій.

І.В.: Скажіть, будь ласка, скільки таких примирень, як ви кажете, “прекратить стрелять”, було в минулі роки? “Хлібне”, до 8 березня… Більше двадцяти, я вам нагадаю. Таких примирень було дуже багато, і намагалися припинити вогонь.

М.К.: Коли українські політики домовлялися і з нами йшли на переговори і розмовляли з нами, і зупиняли вогонь на якийсь короткий період. А потім не дотримувались слова…

І.В.: Які переговори? Коли був останній формат нормандський?

М.К.: На той період, коли люди мали зібрати врожай, а потім росіяни все одно пропонували стріляти. Так, такі переговори були. Але ці переговори ніколи не приводили до того, що українська армія, як при Зеленському, відступає від своїх територій, покидає напризволяще мирне населення, нехтує життями людей, які були покладені для того, щоб на цих територіях був мир.

І.В.: Пане Миколо, ніхто не покидає напризволяще мирне населення. Не маніпулюйте, будь ласка. Тому що це неправда.

М.К.: Тому те, що відбувається зараз – це безпосередньо зрада сьогоднішньою владою, яка не приведе ні до якого миру, а приведе лише до повної капітуляції. Тому сьогодні люди вийшли на Майдан, люди вийшли до Адміністрації президента в Києві.

І.В.: Ви все сказали? Я сподіваюся, що це формат діалогу. Я повинна перекрикувати? Давайте можливість відповісти.

М.К.: Пані Ірино, ви поставили питання – дослухайте відповідь. Дослухайте, будь ласка, відповідь, якщо поставили питання. Потім поставите ще одне. Тому що в мене до вас немає, які питання ставити. Я розумію, що відбувається в Україні. В Україні відбувається державна зрада на дуже великому рівні. І всі ми маємо об’єднатися в цій країні, щоб цього не допустити. І люди, які вийшли сьогодні до Адміністрації президента, люди, які вийшли на майдани у Львові і в усіх інших містах, вони насправді не вийшли проти президента Зеленського або проти чинної влади. Вони вийшли за власну незалежність. Так, як вони виходили за власну незалежність під час всіх майданів, під час всіх українських революцій. Так, як вони вийдуть, якщо спроби зради буде продовжувати далі ваша політична сила.

І.В.: Дозвольте, будь ласка, одну репліку. Тому що насправді державна зрада – це тяжкий злочин. Чи ви готові будете як депутат Верховної Ради написати заяву про державну зраду?

М.К.: Звичайно.

І.В.: І якщо ми говоримо про мінський перемовний процес, бо саме про розведення сил було домовлено у мінському перемовному процесі за участі президента Порошенка, якщо ви не пам’ятаєте. І якщо ви будете говорити про державну зраду, ви готові будете свідчити про державну зраду проти Петра Порошенка?

М.К.: Петро Порошенко в Мінському процесі…

І.В.: Хто підписав Мінський протокол?

М.К.: В Мінському протоколі Петро Порошенко передбачив дорожню карту.

І.В.: Яку?

М.К.: По забезпеченню безпеки України, по контролю українцями за кордоном, по тому, що ми не здамо ні клаптика рідної землі, не відступимо ні на один метр.

І.В.: Покажіть цю дорожню карту.

М.К.: Прочитайте Мінські угоди, прочитайте всі переговори.

І.В.: Покажіть цю дорожню карту.

М.К.: Ви читати не вмієте? Я розумію, що в уряді Зеленського багато хто радить не читати книжки. Ми бачимо міністрів, які кажуть: вам не треба читати.

І.В.: Вам зараз не соромно?

М.К.: Писати і читати ви самі вмієте?

І.В.: Вам не соромно за рівень дискусії?

М.К.: Ви ж освічена людина. Мені соромно, що мені представнику влади доводиться доводити ази міжнародної політики.

І.В.: Вам зараз не соромно?

М.К.: Мені соромно, що у вашій владі працюють люди, яким плювати на національні інтереси України.

І.В.: Перестаньте, будь ласка, маніпулювати. Бо, на щастя, це не діє.

М.К.: За вас мені дуже соромно. І за українську сьогоднішню владу.

Раніше міністр закордонних справ України Вадим Пристайко заявив, що у вівторок процес розведення сил і засобів в Золотому (Луганська область) стартував.

В штабі ООС підтвердили, що о 12 годині 29 жовтня розпочався процес розведення сил з обох сторін (дзеркально) на ділянці у районі населеного пункту Золоте.

У ранковому зведенні штабу ООС йшлося про обстріли у Золотому-4 та Катеринівці.

2 жовтня у Станиці Луганській закінчився перший етап розведення військ.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.